КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Поняття й ознаки праваДержава, як і будь-яке співтовариство людей, повинна певною мірою регулювати відносини між окремими індивідуумами, здійснювати охорону і захист таких відносин. Таке регулювання здійснюється за допомогою соціальних норм. Соціальні норми — це загальні правила поведінки людей у суспільстві, що зумовлені об'єктивними закономірностями, є результатом свідомої вольової діяльності певної частини (чи всього) суспільства і забезпечуються різноманітними формами соціального впливу. У залежності від способу їх створення і забезпечення соціальні норми підрозділяються на: моральні, корпоративні, звичаї і традиції, юридичні (правові) норми. Моральні норми — правила поведінки, що базуються на моральних поглядах суспільства на добро і зло, справедливість і несправедливість та забезпечуються, насамперед, внутрішніми переконаннями і силою громадської думки. Корпоративні норми — правила поведінки, що встановлюються і забезпечуються політичними партіями, суспільними об'єднаннями й іншими об'єднаннями людей. Звичаї і традиції — правила поведінки, що історично склалися і перейшли в звички людей. Під юридичною (правовою) нормою розуміють встановлене або санкціоноване, а також охоронюване державою формально обов'язкове правило поведінки, що визначає права й обов'язки особи в регульованих суспільних відносинах. Право як особливий вид соціальних норм відрізняється від інших соціальних норм тісним взаємозв'язком з державою і напрямками впливу на суспільні відносини. Таким чином, юридичне право являє собою систему формально визначених, встановлених і гарантованих державою правил, що регулюють суспільні відносини і виступають критерієм правомірної (дозволеної) чи протиправної (забороненої) поведінки. Кожна норма права має свою внутрішню структуру, що виражається в її розподілі на окремі елементи, тісно пов'язані між собою: 1) гіпотезу; 2) диспозицію; 3) санкцію. Гіпотеза — частина норми права, що містить у собі умови (обставини), з настанням яких можна чи необхідно застосувати правило, що міститься в диспозиції. Диспозиція — частина норми права, що містить у собі суб'єктивні права і юридичні обов'язки, тобто саме правило поведінки. Санкція — частина норми права, у якій наводяться юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, зафіксованого в диспозиції. Санкції можуть бути каральними (штрафними) чи заохочувальними (позитивними). Основними ознаками права є: 1) нормативність — право складається з певних норм (тобто правил поведінки загального характеру), розрахованих на багаторазове застосування і запропонованих для виконання кожному, хто опиниться в умовах, передбачених цими нормами права; 2) системність — усі нормативні правила повинні діяти системно, утворювати єдину несуперечливу систему норм; 3) формальна визначеність норм права полягає в точному їх оформленні і закріпленні їх змісту у відповідних нормативно-правових актах; 4) загальнообов'язковість — вимоги правових норм підлягають безумовному виконанню всіма суб'єктами, кому вони адресовані; 5) гарантованість норм права пов'язана з можливістю застосування державного примусу для втілення правових вимог у життя. Функціями права називають основні напрямки його впливу на суспільні відносини. Вони підрозділяються на загальносоціальні і спеціальні юридичні. До загальносоціальних функцій права відносять: Ø гуманістичну — охороняє і захищає права людства, народу і кожної людини; Ø організаційно-управлінську — спрямована на вирішення конкретних соціальних і економічних проблем; Ø інформаційну — норми права інформують людей про волю законодавця; Ø ідеологічно-виховну — повинна формувати у людей певний світогляд. Головними спеціальними юридичними функціями права є регулятивна й охоронна. Регулятивна функція спрямована на врегулювання суспільного порядку шляхом закріплення бажаної поведінки в тих чи інших галузях суспільних відносин. Охоронна функція здійснюється владним правовим впливом на суб'єктів правових відносин з метою забезпечення їх прав і свобод, недоторканності з боку правопорушників, охорони їх власності, захисту держави і суспільства в цілому. Системою права називається комплекс усіх діючих юридичних норм даної держави. Правова системність держави виявляється у взаємоузгодженні і несу переч ності всіх правових приписів. А. упорядкованість значної кількості всіх діючих норм проявляється в їх розподілі за галузями права. Галузь права — це самостійна частина системи права, сукупність правових норм, що регулюють певну сферу якісно однорідних суспільних відносин. Усі галузі права поєднуються в єдину систему права, що визначає свободу й обгрунтованість поведінки людей відповідно до чинних нормативно-правових актів та інших джерел права. Залежно від місця і ролі в правовій системі суспільства галузі права підрозділяються на основні і комплексні. Основні галузі створюють фундаментальний масив права в правовій системі держави. Серед них виділяють профілюючі (традиційні), процесуальні і спеціальні галузі права. Профілюючі галузі створюють юридичну основу, обов'язкову частину системи права (до них належать конституційне, адміністративне, цивільне і кримінальне право). До спеціальних галузей відносяться ті, що розвивають основні галузі права та забезпечують спеціальний правовий режим для визначеного виду суспільних відносин (трудове, господарське, екологічне, фінансове, земельне право). Комплексні галузі є надбудовою над основними галузями і регулюють значно більш вузькі ділянки суспільних відносин (авторське право, гірське право, страхове право і т. п.). Процесуальні галузі закріплюють порядок застосування різних норм права. Адміністративно-процесуальне право регулює порядок застосування і реалізації норм адміністративного права. Кримінальне процесуальне право являє собою систему норм, що регулюють порядок відкриття кримінальних справ, проведення дізнання і попереднього слідства, судового розгляду справ, виконання вироку й інших судових рішень. Цивільне процесуальне право — система норм, що регулюють порядок судового розгляду і винесення рішень у цивільних, трудових, житлових, земельних та інших справах, організацію виконання судових рішень. Господарське процесуальне право - система правових норм, що регламентують застосування норм господарського права і порядок визначення банкрутства підприємств. Зовнішня форма права виявляється у виді джерел норм права, або способів юридичного вираження правових норм, їх втілення у відповідну юридичну оболочку. До основних джерел права відносять: 1) правовий звичай; 2) правовий прецедент (судовий чи адміністративний); 3) нормативний договір; 4) нормативно-правовий акт. Правовий звичай - санкціоноване державою звичайне правило поведінки загального характеру. Правовий (судовий чи адміністративний) прецедент — це рішення компетентного органа держави, якому надається формальна обов'язковість при вирішенні всіх наступних аналогічних судових чи адміністративних справ. Нормативний договір — об'єктивно формально обов'язкові правила поведінки загального характеру, що встановлюються за домовленістю та згодою двох чи більше суб'єктів і забезпечуються державою. Нормативно-правовий акт — рішення компетентних органів, що виноситься у встановленому законом порядку, має загальний характер, зовнішній вигляд офіційного документа в письмовій формі, забезпечується державою і породжує юридичні наслідки. Нормативно-правові акти поділяються на закони і підзаконні нормативно-правові акти. Закони — нормативно-правові акти, що видаються винятково законодавчими органами, мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини в державі. Всі інші нормативно-правові акти повинні видаватися відповідно до законів. Підзаконні нормативно-правові акти — результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (або їх посадових осіб), уповноважених на те державою громадських об'єднань з встановлення, введення в дію, зміни і скасування нормативних письмових документів, що розвивають чи деталізують положення законів. Розрізняють такі види нормативно-правових актів у залежності від суб'єктів, що їх видали: 1. Постанови й інші акти Верховної Ради України. 2. Укази і розпорядження Президента України. 3. Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України. 4. Міжнародні договори України. 5. Накази, положення, інструкції, правила й інші нормативно-правові акти міністерств, відомств, інших центральних органів державної виконавчої влади, господарського управління, контролю і нагляду. 6. Нормативно-правові акти відділів, управлінь та інших служб місцевих органів державної виконавчої влади. 7. Нормативні акти керівників підприємств. 8. Рішення і висновки Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Генерального прокурора України. 9. Інші підзаконні нормативні акти. Усі нормативні акти діють у часі, просторі і поширюються на визначене коло осіб. Характеризуючи дію нормативно-правового акта у часі, варто встановити: час вступу його в силу, припинення дії, зворотну силу дії. Загальне юридичне правило говорить, що норми права зворотної сили не мають. Це означає, що новий нормативний акт вже існував на момент виникнення правовідносини. Однак у карному й адміністративному законодавстві бувають винятки. Наприклад, якщо нормативний акт, прийнятий після скоєння правопорушення, пом'якшує чи звільняє від юридичної відповідальності, то такий акт має зворотну силу. Дія нормативно-правових актів у просторі характеризується визначеною територією: держави в цілому, відповідного регіону, адміністративно-територіальної одиниці, відповідного підприємства чи організації. Що стосується кола осіб, то дія нормативно-правових актів поширюється на громадян України, осіб без громадянства й іноземних громадян. Винятком вважаються окремі іноземні громадяни (дипломатичні і консульські працівники), які на підставі міжнародних договорів мають імунітет від юрисдикції держави перебування.
Дата добавления: 2014-12-07; Просмотров: 419; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |