Предмет і система фінансового права

ТЕМА 1.4. ФІНАНСОВЕ ПРАВО.

Фінансове право являє собою сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі акумуляції, розподілу і використання органами державної влади і місцевого самоврядування коштів, необхідних для виконання задач, покладених на ці органи.

Суспільні відносини, що складають предмет фінансового права, характеризуються такими ознаками:

мають майновий характер;

спрямовані на утворення, розподіл і використання державних і муніципальних фінансових ресурсів;

однією із сторін цих відносин завжди виступає держава чи її орган.

Конкретний предмет регулювання фінансового права складають:

v бюджетна система України;

v порядок розподілу доходів і витрат між її ланками;

v порядок підготовки, прийняття і виконання Державного бюджету України і місцевих бюджетів;

v система оподаткування (види, розміри і терміни сплати податків, зборів і інших обов'язкових платежів до бюджету);

v функціонування фінансового, грошового, кредитного й інвестиційного ринків;

v порядок державного фінансування і кредитування, створення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу, статус державної валюти на території України;

v порядок викупу та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;

v організація фінансового контролю й ін. Фінансово-правові відносини можуть виникати між:

v державою в цілому і її адміністративно-територіальними утвореннями;

v центральними і місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування;

v державними фінансовими органами і підприємствами, установами, організаціями;

v державними фінансовими органами і населенням.

Основним методом правового регулювання фінансового права є метод владних розпоряджень (імперативний, командно-вольовий).

Такі методи властиві і адміністративному праву, однак адміністративне право фінансових відносин не регулює. Специфіка цих відносин і визначає фінансово-правовий метод.

Більшість таких розпоряджень виходить від фінансово-кредитних органів держави, спеціально створених для організації фінансової діяльності. Ці органи пов'язані з іншими органами держави, підприємствами і населенням тільки за лінією функціональної фінансової діяльності. У зв'язку з цим різна і ступінь імперативності норм, що регулюють фінансові відносини, тому що вони виражають ще й економічну складову в управлінні фінансами (наприклад, кредитні санкції банків, застосовувані до позичальників).

Методи фінансового права змінюють свою сутність у залежності від реформування фінансових відносин, що відбуваються у державі на сучасному етапі її розвитку.

В даний час у фінансовому праві усе більш застосовується метод рекомендацій, що свідчить про перехід економіки України до ринкових відносин.

Система фінансового права дозволяє усвідомити, з яких під галузей, інститутів, частин складається ця галузь права і як ці складові елементи пов'язані між собою.

Фінансове право, як і інші галузі права, мають загальну й особливу частини.

Загальна частина фінансового права охоплює основні принципи фінансової діяльності держави, її задачі, форми і методи здійснення, правові основи фінансового контролю, коло і компетенцію органів, що беруть участь у фінансовій діяльності.

Норми загальної частини конкретизуються в особливій частині фінансового права, що містить у собі правові інститути, які, у свою чергу, містять норми права, регулюючі специфічні відносини в області бюджету, податкового права, державних доходів і витрат, кредиту страхування, грошового обігу і валютного регулювання.

Основним інститутом фінансового права є інститут бюджетного права, тому що саме в бюджетній системі мобілізуються основні державні фінансові ресурси, що забезпечують діяльність органів державної влади.

Дата добавления: 2014-12-07