Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Аграрне право України




Аграрне право є спеціалізованою, комплексною галуззю права, що являє собою сукупність встановлених чи санкціонованих державою правових норм, а також локальних норм, прийнятих у відповідному порядку, якими закріплюються основні принципи, форми і порядок організації і діяльності сільськогосподарських підприємств і об'єднань, регулюються їх взаємини між собою і державою. Основним завданням аграрного права є забезпечення юридичними засобами реалізації державної аграрної політики України, закріплення правового положення всіх учасників аграрних правовідносин, забезпечення ефективної діяльності сільськогосподарських підприємств і організацій.

Суб'єкти аграрного права — це основні виробники продуктів харчування, сировини і продовольства усіх форм власності.

Аграрне право як галузь юридичної науки являє собою сукупність правових норм, покликаних визначати правове положення приватних, колективних, кооперативних, корпоративних підприємств, регулювати майнові, земельні, трудові, організаційно-управлінські відносини в цих підприємствах.

Основними джерелами аграрного права є Конституція України, Цивільний і Господарський кодекси України, прийняті в 2003 р., а також інші нормативно-правові акти, зокрема, Закони України «Про пріоритетність соціального розвитку села й агропромислового комплексу в народному господарстві» від 17 жовтня 1990 р., «Про селянський (фермерському) господарстві» від 20 грудня 1991 р., «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 р., «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10 липня 1996 р., «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 р., а також Типові правила біржової торгівлі сільсько-господарською продукцією, затверджені 3 квітня 1996 р., і Правила торгівлі на ринках, затверджені 26 лютого 2002 р.

Аграрні правовідносини є правовою формою вираження і закріплення суспільних виробничих відносин, що виникають і розвиваються в процесі ведення й організації сільськогосподарського вироб-ництва, спрямовані на виробництво продукції сільського господарства, її переробку, збереження, реалізацію, з метою одержання прибутку. Важливим елементом аграрних правовідносин є правове регулювання діяльності підсобних виробництв і промислів, що є допоміжними галузями виробництва, їх задачі полягають у задоволенні різноманітних інтересів у виробництві сільськогосподарської продукції, у найбільш повному використанні трудових ресурсів села, а також переробки відходів основного виробництва.

Основними методами регулювання в аграрному праві є встановлені чи санкціоновані державою способи і засоби правового впливу, за допомогою яких визначається правомочність суб'єктів аграрного підприємництва. Тобто під державним регулюванням сільського господарства розуміють цілеспрямований вплив держави на організацію господарської діяльності суб'єктів аграрного підприємництва шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів.

Основними методами державного регулювання сільського господарства є:

v перехід від директивних до індикативних методів, що мають забезпечити значну самостійність сільськогосподарських підприємств;

v встановлення і підтримка паритетних цін у сільському господарстві;

v регулювання переважно економічними методами;

v збереження і гарантії самостійності в діяльності сільськогосподарських підприємств;

v фінансова й інша підтримка;

v перехід від бюджетного фінансування до самофінансування.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-07; Просмотров: 659; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.