Тема 12. Інвестиційні ресурси

Ключові поняття:

інвестиції; виробничі і фінансові інвестиції; структура виробничих інвестицій; джерела фінансування інвестицій; ставка дисконту; чистий приведений дохід; індекс доходності інвестицій;термін окупності інвестицій; внутрішня норма доходності інвестицій;інвестиційний проект.

1. Поняття склад і структура інвестицій

Інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку).

Інвестування - процес вкладення капіталу в ту чи ту комерційну справу

За функціонально-елементним складом розрізняють наступні види інвестицій:

· внутрішні (вітчизняні) інвестиції

o реальні (капітальні вкладення) - це вкладення капіталу (грошей) в різні сфери й галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створення нових «капітальних» (матеріальних) благ, і як наслідок - одержання набагато більшого прибутку;

o фінансові - використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава.

· зовніш­ні (іноземні) інвестиції

o прямі - це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту;

o портфельні - це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить менше за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту.

Капітальні вкладення- це періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємства.

За функціональною цілеспрямованістю розрізняють:

· валові капітальні вкладення - це загальна сума одноразових витраткапіталу на просте й розширене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури;

чистікапітальні вкладення - витрати тільки на розширене відтворення.

До складу капітальних вкладень включають:

1) вартість будівельно-монтажних робіт;

2) вартість усіх видів виробничого устаткування, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю;

3) інші капітальні роботи й витрати: вартість земельних ділянок; роботи із глибокого розвідувального буріння на нафту, газ і термальну воду; проектні роботи; науково-дослідні роботи; вартість придбаних патентів і ліцензій; витрати на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємств, що будуються, вартість нетитульних тимчасових споруд, необхідних за будівництва виробничих об'єктів тощо.

2. Визначення необхідного обсягу і джерел фінансування виробничих інвестицій

Етапи планування капітальних вкладень:

1)обчислення необхідного обсягу реальних (виробничих) інве­стицій на розрахунковий період (рік, кілька років);

2) визначення конкретних джерел їхнього фінансування.

Для визначення необхідного обсягу капітальних вкладень використовують залежно від стадії планування два методи:

1) попередньо-приблизних розра­хунків (на підставі показника питомих капітальних вкладень на одиницю приросту виробничої потужності); Розрахунки здійснюють у такій послідовності.

· Обчислюють необхідну середньорічну величину виробничої потужності підприємства Ncр, виходячи з очікуваного коефіцієнта її використання в розрахунковому році (0,9) та виявленого попиту ринку на продукцію (45 000 од.):

Nср = 45 000: 0,9 = 50 000 од.

· Визначають величину середньорічної виробничої потужності,
якої бракує для задоволення ринкового попиту на продукцію, ∆N_cp за відомої реальної потужності підприємства, що становить 46 000 од.:

∆N_cp = 50 000 — 46 000 = 4 000 од.

· Розраховують абсолютну величину необхідної додаткової виробничої потужності підприємства ∆Na6c, використовуючи для цього спеціальний коефіцієнт перерахунку середньорічного її приросту в абсолютний, який дорівнює 0,5 (за середніми даними три­валого періоду):

∆N_{cp абс}=4000: 0,5 = 8000од.

•На підставі питомих капітальних витрат на одиницю приросту виробничої потужності (150 тис. грош. од.) визначають загальну суму необхідних капітальних вкладень ∑k_b на розрахунковий період:

∑k_b = 150 000 х 8 000 = 1 200 000 000 грош. од.

2) прямих розрахунків ( за даними кошторису технічного переозброєння і реконструкції або розширення підприємства). Розрахований укрупненим методом обсяг капітальних вкладень згодом (з появою необхідної інформації) тре­ба уточнити за допомогою застосування прямих обчислень за даними кошторисної вартості всієї сукупності заходів, передбачених програмою (планом) технічного переозброєння, ре­конструкції або розширення діючого підприємства.

Джерелами фінансування виробничих інвестицій можуть виступати:

- залучення частини нерозподіленого прибутку;

- рішення про випуск і продаж цінних паперів;

- використання довгострокового креди­ту;

- державна суб­сидія.

3. Формування і регулювання фінансових інвестицій (цінних паперів)

Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або кредитні відносини, визначають взаємини між особою, яка їх випустила (емітентом), та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи відсотків, а також можливість передачі грошових прав іншим особам.

Цінні папери можуть бути:

- іменні - передаються здебільшого способом повного індосаменту (передатним написом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи);

- на пред’явника - обертаються вільно.

За класифікаційними ознаками розрізняють такі види цінних паперів: акція, облігація, казначейські зобов'язання України, ощадний сертифікат, вексель.

Сукупність різних видів цінних паперів, що випускаються і перебувають в обігу в Україні, поділяють на три групи.

- пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобо­в'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їхнім власникам право на участь в управлінні справами емітента та одержання час­тини майна за ліквідації емітента.

- боргові цінні папери, за якими емітент бере на себе зобов'язання повернути у певний термін кошти, інвестовані в його діяльність, але які не дають їхнім власникам права на участь в управлінні справами емі­тента.

- похідні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний із пайовими і борговими цінними паперами та іншими фінансовими інструментами чи правами щодо них.

Фондовий ринок— сфера обігу цінних паперів.

Здійснювана державою система регулювання фондового ринку виконує три основні функції:

перша — визначення засадних рис і складових підсистем фон­дового ринку та ролі учасників цього ринку;

друга — формування сприятливого законодавчого поля для учас­ників фондового ринку;

третя — встановлення відповідальності за дії, які можуть при­звести до дезорганізації і руйнування фондового ринку, недобро­совісної конкуренції, шахраювання з фінансовими ресурсами.

Основні принципи функціонування фондового ринку України:

Принцип	Сутнісна характеристика
• Соціальна справедливість	Забезпечення створення однакових можливостей та спрощення умов доступу інвесторів і позичальників на ринок фінансових ресурсів, запобігання дискри­мінації прав і свобод суб'єктів ринку цінних паперів
• Надійність захисту інвесторів	Створення необхідних умов (соціально-політичних, еко­номічних, правових) для реалізації інтересів суб'єктів фондового ринку та забезпечення захисту їхніх майнових прав
• Регульованість	Створення гнучкої та ефективної системи регулю­вання фондового ринку
•Контрольованість	Створення надійно діючого механізму обліку й кон­тролю, запобігання проявам зловживань і злочинності на ринку цінних паперів
• Ефективність	Максимальна реалізація потенційних можливостей фон­дового ринку щодо мобілізації та розміщення фінан­сових ресурсів у перспективні сфери національної еко­номіки
• Правова впорядкованість	Створення розвиненої правової інфраструктури забез­печення діяльності фондового ринку, яка чітко регла­ментує правила поведінки та взаємовідносин його суб'єктів
• Прозорість, відкритість	Забезпечення надання інвесторам повної інформації щодо умов випуску та обігу цінних паперів на ринку, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, усунення проявів дискримінації суб'єктів фондового ринку
• Конкурентність	Забезпечення необхідної свободи підприємницької діяльності інвесторів, емітентів і ринкових суб'єктів господарювання

4. Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій

Слід розрізняти загальну (абсолютну) й порівняльну (оцінку доцільності) ефективність ка­пітальних вкладень.

Абсолютна ефективність капітальних витрат показує загальну величину їхньої віддачі (їхню результативність) на тому чи іншому підприємстві. Її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за пев­ний період часу.

Порівняльна ефективність капітальних вкладень визначається лише тоді, коли є кілька інвестиційних проектів (варіантів вирі­шення господарського завдання). Вона характеризує переваги (еко­номічні, соціальні та інші) якогось одного проекту капітальних витрат проти іншого або інших. Розрахунки порівняльної ефектив­ності здійснюють з метою визначення ліпшого з можливих про­ектів (варіантів) інвестування виробництва.

Перший методичний підхід до оцінки ефективності інвестицій

Застосовують два взаємозв'язані показники, за якими визначають абсолютну ефективність інвестицій:

1) коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних витрат Е;

приріст прибутку (зниження собівартості)

Е'р = капітальні вкладення

для підприємств (окремих цехів і виробничих об'єктів), що будуються

загальна сума прибутку;

Е''р = кошторисна вартість проекту

2) період (строк) окупності капітальних вкладень (Т = 1/Е).

Розрахункові значення коефіцієнтів Ер треба порівняти з нормативним коефіцієнтом Е_н, що встановлюється централізовано Міністерством економіки України на певний період (його тривалість звичайно дорівнює так званому горизонту прогнозування чи індикативного планування). Проект (варіант) капітальних вкладень визнають доцільним (ефективним) за умови, коли

Е_Р≥Ен.

Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій, основу якої становить вибір економічно найдоцільнішого проекту капітальних вкладень, здійснюється через обчислення показника так званих зведених витрат Z за формулою

Z = Cі+E_н Кі → min,

де Сі — поточні витрати (собівартість) за і-м проектом (варіантом);

Кі - капітальні вкладення за і-м проектом (варіантом).

Проект (варіант) капітальних вкладень із найменшими зведеними витратами і буде найліпшим з економічного погляду.

Враховуючи неодночасність грошових платежів і надходжень економічну ефективність капітальних вкла­день, визначають з урахуванням чинника часу. З цією метою інвестиції більш пізніх років приводять до одного розрахункового року (як правило, це перший рік інвесту­вання) множенням їх на спеціальний коефіцієнт а, який обчислюється за формулою

α = 1/(і + h_n),

де h_n — норматив приведення різночасних витрат, що дорівнює 0,08;

t — період приведення (t-й рік).

Основні чинники підвищенняефективності використання капітальних вкладень:

- поліпшення структури капітальних вкладень;

- скорочення стадій інвестиційного циклу;

- запровадження економічних методів управління інвестиційним процесом;

- удосконалення проектно-кошторисної справи.

Важелі підвищення ефективності обігу цінних паперів

- формування і подальший розвиток фондового ринку в Україні;

- поліпшення організації державного регулювання фондового ринку;

- удосконалення системи обґрунтування емісії різних видів та обсягів цінних паперів;

- ширше залучення стратегічних інвесторів до процесу придбан­ня цінних паперів високодохідних і високоліквідних підприємств;

- максимально можливе розширення посередницької діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів;

- відмова від малоефективної сертифікатної приватизації і перехід до здійснення виключно грошової приватизації держав­них підприємств та інших цілісних майнових комплексів;

- посилення контролю за виконанням інвестиційних зобов'язань;

- постійна підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, які професійно зай­маються формуванням і реалізацією необхідних обсягів фінансо­вих інвестицій;

- оптимізація обсягів купівлі пакетів різних видів цінних па­перів вітчизняними й зарубіжними інвесторами.

5. Інвестиційні проекти підприємств та організацій

Інвестиційний проектпідприємства - це комплекс документів стосовно змісту та умов реалізації відповідних заходів для досягнення поставленої мети (розвиток техніко-технологічної бази, започаткування виготовлення нової продукції, здійснення будь-яких нових методів або форм організації діяльності тощо).

Цикл інвестиційного проек­ту - це проміжок часу від виникнення відповідної ідеї до її практичної реалізації.

Цикл інвестиційного проек­ту включає три фази:

1) передінвестиційну (попередні дослідження до остаточного прийняття інвестиційного рішення);

2) власне інвестиційну (проектування, укладення контрактів, спорудження чи облаштування вироб­ничих та інших приміщень, навчання персоналу);

3) виробничу (введення в експлуатацію і започаткування господарської діяль­ності підприємства чи організації після практичної реалізації про­ектних рішень).

До основних показників ефективності інвестиційного проекту належать такі:

•чистий приведений дохід(ЧПД), що відображає абсолютну величину економічного ефекту від реалізації інвестицій, тобто

ЧПД = ГП-ІК,

де ГП — теперішня (дисконтована майбутня) вартість грошових потоків за весь період реалізації проекту;

ІК — сума інвестиційних коштів за проектом, що ре­алізується.

Грошовий поток за кожний рік визначається сумою чистого прибутку і амортизаційних відрахувань.

• індекс доходності(ІД) характеризує співвідношення дисконтованих — грошового потоку (ГП) та інвестиційних коштів (ІК),
тобто

ІД = ГП/ІК;

· внутрішня норма доходності – ВНД, що характеризує ставку відсотків, за якою капіталізація регулярно отримуваного доходу дає суму, що дорівнює інвестиціям, тобто ЧПД=0;

• термін окупності(ТО), тобто термін повернення авансованих інвестиційних коштів. Для його об­числення можна використовувати формулу

ТО = ІК/ГПсер,

де ГПсер — середньорічна величина грошового потоку за певний період.

Найбільш поширеними є такі показники:

- ЧПД, який доцільно використовувати для порівняння проектів однакового масштабу;

Дата добавления: 2014-12-07