Організація та принципи боротьби з терором на Україні

На Україні боротьба з терором здійснюється службою безпеки України (СБУ), Міністерством внутрішніх справ (МВС), Міністерством оборони (МО), Службою зовнішньої розвідки (СЗР), Прикордонною службою (ПС), а також іншими органами виконавчої влади згідно з Законом «Про боротьбу з тероризмом». Загальне керівництво здійснює уряд України.

Залежно від своєї компетенції вищезазначені органи виконавчої влади здійснюють цю боротьбу за такими напрямками:

- СБУ – боротьба з терористичними злочинами політичного характеру;

- МВС - боротьба з терористичними злочинами корисливого характеру;

- СЗР – забезпечення безпеки закладів України, які знаходяться за кордоном;

- МО – захист збройних та військових об’єктів;

- ПС – охорона державних кордонів.

Система безпеки об’єкта, підприємства, закладу, організації

Захист об’єкта від можливих терактів складається з:

- зовнішня безпека;

- внутрішня безпека;

- превентивний захист від терористів.

Зовнішня безпека - це система захисту від можливих замахів зовні. Це сукупність правових, організаційних, інженерно-технічних заходів, а також підготовка до захисту від телефонних погроз, страхування об’єкта від надзвичайних ситуацій та ін.

Правовий захист – це отримання права захищати свій об’єкт, ресурси, персонал відповідно до діючого законодавства, а також регламентація здійснення цього права. Для повноцінної реалізації заходів правового захисту необхідно створення власної юридичної справи або укладення договору з діючою юридичною фірмою.

Організаційні заходи – це цілеспрямовані дії керівника щодо організації зовнішньої безпеки шляхом розподілу конкретних обов’язків між посадовими особами, призначення відповідальних, встановлення категорійного допуску до різних об’єктів в залежності від наданих співробітникам прав, дозування інформації та ін. Страхування об’єкта від надзвичайних ситуацій здійснюється шляхом укладення договору. Треба мати на увазі, що страхування – це гарантія економічної захищеності будь-якого об’єкта не тільки від наслідків терористичного акта, але й від всіляких виробничих аварій або стихійних лих природного характеру.

Внутрішня безпека – це система захисту від руйнівних процесів, які проходять в колективі після здійснення терористичного акту, коли головною метою теракту є не сама дія (вбивство, підпал, вибух та ін.), а психологічний вплив на колектив для дестабілізації обстановки, порушення нормального ходу роботи або життя.

Для її забезпечення необхідно:

- виконувати в повному обсязі вимоги нормативних правових актів щодо забезпечення безперебійного функціонування об’єкта у випадку виникнення надзвичайних ситуацій;

- вести підготовку керівного та командно-начальницького складу об’єкта.

Ступень безпеки потенційно небезпечного об’єкта визначається:

- пожежонебезпечними, токсичними та біологічними особливостями небезпечних речовин та матеріалів, які зберігаються на ОГД;

- параметрами (тиск, температура, концентрація);

- кількістю речовин і матеріалом в обладнанні і щільністю розміщення обладнання (концентрацією на одиницю робочої поверхні);

- можливістю їх звільнення;

- Вірогідність здійснення теракту визначається уразливістю потенційно небезпечного об’єкту та активністю терористів в районі його розташування.

Критеріями уразливості є:

- можливість доступу на об’єкт;

- можливість доступу до обладнання і систем управління;

- можливість втручання в керівництво технологічними процесами або пошкодження цієї системи;

- можливість ушкодження будівель, обладнання, транспортних засобів об’єкта;

- активність терористів в районі розташування потенційно небезпечного об’єкта визначається наявністю в ньому конфліктів класового, міжнаціонального й релігійного характеру, а також сепаратизмом.

Таким чином, активність прояву тероризму є похідне від тривалих умов нестабільності соціально-політичної обстановки не тільки в районі, але і в країні в цілому.

При визначенні ступеню сталості об’єктів підвищеної небезпеки до терористичних проявів необхідно виходити з того, що боротьба з тероризмом включає систему політичних, правових, організаційних, економічних, адміністративних, режимних, інженерно-технічних, фізичних, оперативних, військових, карно-процесуальних та мобільних заходів, які приймають органи державного управління.

Дата добавления: 2014-12-07