Та інших коштів

Організація обліку поточних фінансових інвестицій. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Фінансові інвестиції за строками вкладень поділяються на довгострокові (строком більше року) і поточні (строком до одного року).

Підприємства можуть проводити інвестиції в такі цінні папери: акції, облігації, казначейські зобов’язання, депозитні сертифікати тощо.

Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю, яка складається з ціни їх придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Для обліку короткострокових фінансових інвестицій використовують рахунок 35 “Поточні фінансові інвестиції” на якому відкривають субрахунки по еквівалентах грошових коштів і інших поточних фінансових інвестиціях.

Аналітичний облік ведуть за видами поточних фінансових інвестицій із забезпеченням можливості отримання інформації про інвестиції як на території країни, так і за кордоном.

Облік поточних фінансових інвестицій здійснюють у Журналі 4 та Відомості 4.2 (сільськогосподарські підприємства – у Журналі-ордері № 1 сг. та Відомості № 1.4 сг.). Кредитові обороти Журналу 4 (Журналу-ордера № 1 сг.) в кінці місяця переносять у Головну книгу.

Загальна схема обліку поточних фінансових інвестицій наведена на рис. 10 (стор. 71).

7.3. Організація обліку поточної дебіторської заборгованості

Поточною дебіторською заборгованістю вважається заборгованість, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Облік заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, яка забезпечена векселями, ведеться на рахунку 34 “Короткострокові векселі одержані”. На цьому рахунку відкривають субрахунки по одержаних векселях в національній і іноземній валюті.

Вексель – це письмово оформлене боргове зобов’язання встановленої форми, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця (боржника) сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Аналітичний облік ведеться за кожним одержаним векселем.

Облік короткострокових векселів одержаних за рахунком 34 ведуть у Журналі 3 та Відомості 3.4 (сільськогосподарські підприємства – у Журналі –ордері № 3Б сг. та Відомості № 3.1 сг.). Кредитові обороти Журналу 3 (Журналу-ордера № 3Б сг.) в кінці місяця переносять у Головну книгу.

Облік розрахунків з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також з учасниками промислово-фінансової групи, здійснюють на рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”, до якого відкривають відповідні субрахунки.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред’явленим до сплати рахунком.

Облік розрахунків з покупцями та замовниками здійснюють у Журналі 3 та Відомості 3.1 (сільськогосподарські підприємства – у Журналі-ордері № 6 сг. та Відомості № 6.6 сг.). Кредитові обороти Журналу 3 (Журналу-ордера № 6 сг.) переносять в кінці місяця у Головну книгу.

На рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами” ведуть облік розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами: за авансами виданими, підзвітними сумами, нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками членам кредитних спілок та за іншими операціями. За різними видами дебіторської заборгованості відкривають відповідні субрахунки.

За дебетом рахунка 37 відображають виникнення дебіторської заборгованості, за кредитом – її погашення чи списання.

Аналітичний облік ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення.

Облік на рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами” ведуть у Журналі 3 та Відомості 3.2 (сільськогосподарські підприємства – у Журналі-ордері № 3А сг. – субрахунок 372; Журналі-ордері № 3Б сг. та Відомості № 3.2 сг. – інші субрахунки).

Основні вимоги до визнання та оцінки резерву сумнівних боргів регламентовані Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”.

Безнадійною вважається дебіторська заборгованість щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Джерелом списання сумнівної (безнадійної) заборгованості може бути створений на підприємстві резерв сумнівних боргів.

Для обліку резервів за сумнівною дебіторською заборгованіс­тю, щодо якої є ризик неповернення, використовують пасивний регулюючий рахунок 38 “Резерв сумнівних боргів”.

За кредитом рахунка 38 відображають створення резерву сумнівних боргів у кореспонденції з дебетом рахунків обліку витрат (93,94,84 – для підприємств, які використовують рахунки класу 8).

За дебетом рахунка 38 відображають списання сумнівної заборгованості в кореспонденції з кредитом рахунка 36, або зменшення нарахованих резервів у кореспонденції з кредитом рахунка 71.

Аналітичний облік резервів сумнівних боргів ведеться в розрізі боржників чи за строками непогашення дебіторської заборгованості.

Облік за рахунком 38 “Резерв сумнівних боргів” ведуть у Журналі З (сільськогосподарські підприємства – у Журналі-ордері № 3Б сг. та Відомості № 3.2 сг.) та Головній книзі.

Загальна схема обліку поточної дебіторської заборгованості наведена на рис. 15.

Рис 15. Загальна схема обліку дебіторської заборгованості

Інвентаризація дебіторської заборгованості. Інвентаризація розрахунків з покупцями і замовниками, підзвітними особами та іншими дебіторами полягає у виявленні за даними відповідних документів залишків та перевірці достовірності сум, що рахуються по цих рахунках.

Комісія встановлює строки виникнення заборгованості по рахунках дебіторів, її реальність і осіб, винних в упущенні строків позовної давності, якщо це мало місце. Слід пам’ятати, що поточна дебіторська заборгованість, яка виникла в ході нормального операційного циклу, має погашатись протягом 12-ти місяців з дати балансу.

Усім дебіторам підприємство повинно передати письмове повідомлення про їхню заборгованість. Дебітори зобов’язані протягом 10-ти днів з дня його отримання документально підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення. На рахунках розрахунків з дебіторами повинні залишатися тільки узгоджені суми.

Інвентаризаційна комісія шляхом документальної перевірки повинна також установити:

заборгованість підзвітних осіб, а також правильність і обґрунтованість сум заборгованості з нестач і крадіжок та вжити заходи про стягнення цієї заборгованості;

правильність і обґрунтованість сум дебіторської заборгованості, щодо якої термін позовної давності минув.

Інвентаризація розрахунків з працівниками і службовцями по одержаних ними банківських позиках на індивідуальні потреби полягає у взаємній звірці залишку непогашених позик.

Особливої уваги вимагає інвентаризація сум заборгованості по відшкодуванню матеріального збитку (по нестачах). З цією метою в суцільному порядку перевіряються усі суми, що відносяться до даної заборгованості. Слід перевірити дотримання встановлених цін при визначенні суми матеріального збитку.

На суму спірної заборгованості, справи по якій знаходяться в стані вирішення у відповідних органах, складаються акти звірки. По присуджених сумах визначається місцезнаходження виконавчих листів, а по записах в аналітичному обліку виясняється регулярність погашення заборгованості.

Інвентаризаційна комісія також перевіряє правильність списання на збитки дебіторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності, присуджених боргів, по яких повернені виконавчі документи з підтвердженням судом актом про неплатоспроможність боржника і неможливості спрямувати утримання на його майно, а також інших боргів, визнаних безнадійними.

Результати інвентаризації розрахунків з дебіторами інвентаризаційна комісія заносить до “Акту інвентаризації розрахунків з дебіторами”.

7.4. Організація аналізу оборотних активів

До оборотних активів відносять запаси, кошти, поточні фінансові інвестиції, поточну дебіторську заборгованість та інші оборотні активи.

Організація аналізу оборотних активів передбачає:

встановлення об’єктів аналізу оборотних активів;

підбір джерел інформації для проведення аналізу;

встановлення законодавчих актів і нормативних документів, необхідних в ході проведення аналізу;

вибір аналітичних показників і методики їх розрахунку;

оформлення результатів проведеного аналізу;

вибір користувачів і забезпечення їх необхідною інформацією.

Аналізуючи матеріальні цінності необхідно:

встановити склад і структуру матеріальних цінностей (насіння, корми, добрива, пальне, товарна продукція тощо);

виявити забезпеченість підприємства виробничими запасами з відображенням можливих джерел покриття їх потреби. Адже відомо, що частину виробленої продукції сільськогосподарські підприємства використовують для потреб власного виробництва у вигляді насіння, кормів тощо. Важливо встановити рівень забезпеченості і необхідність придбання зі сторони;

обґрунтувати норми витрачання матеріалів;

дослідити ефективність використання матеріальних цінностей (визначається шляхом розрахунку показників матеріаломісткості та матеріаловіддачі);

узагальнити резерви підвищення ефективності використання матеріальних цінностей;

проаналізувати складські запаси, виявити зайві та непотрібні товарно-матеріальні цінності;

розрахувати величину чинників та резерви збільшення власного виробництва виробничих запасів;

проаналізувати рівень ефективності використання матеріальних ресурсів, виявити внутрішньовиробничі резерви економії та розробити конкретні заходи з їх використання;

зробити висновки і дати пропозиції щодо ефективного використання виробничих запасів, продукції і товарів.

Що стосується аналізу коштів і розрахунків, тут слід проаналізувати:

забезпеченість підприємства власними коштами (розрахувати його платоспроможність);

стан розрахунків з дебіторами, встановити недотримання строків погашення дебіторської заборгованості, її прострочення, а також такої, по якій минули строки позовної давності;

розробити конкретні заходи по недопущенню в майбутньому безнадійних боргів покупців, замовників та інших дебіторів.

Результати аналізу оформляють пояснювальними записками, аналітичними таблицями і розрахунками, висновками і пропозиціями щодо підвищення ефективності використання оборотних активів. Проводять обговорення результатів аналізу на нарадах, зборах колективу тощо.

Важливо розмежувати аналітичну інформацію і оформити її окремо для внутрішніх і зовнішніх користувачів. Адже відомо, що є інформація, яка становить комерційну таємницю. Така інформація призначена внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень. Для зовнішніх користувачів (інвесторів, учасників, кредиторів, фінансових органів, банківських установ, страхових компаній тощо) буде сформована інша, менш деталізована, нетаємна аналітична інформація.

Дата добавления: 2014-12-07