Опорний конспект лекцій 4 страница

Своп – це угода між двома контрагентами про обмін у майбутньому платежами відповідно до визначених у контракті умов. Зараз свопи укладаються здебільшого за допомогою фінансових посередників, які беруть на себе кредитний та ринковий ризики.

Опціон – це угода між двома сторонами про передання права (для покупця) та зобов’язання (для продавця) купити або продати відповідний актив (цінні папери, валюту та ін.) за відповідною (фіксованою) ціною у заздалегідь узгоджену дату або протягом узгодженого строку. Опціон дає одній із сторін угоди право вибору виконати контракт або відмовитися від його виконання.

Варанти – це опціон на придбання певної кількості акцій (варант акцій) або облігацій (варант облігацій) за ціною виконання в будь-який момент часу до закінчення строку дії варанту. Варанти звичайно випускаються як додаток до якогось боргового інструменту, наприклад облігації, щоб зробити його привабливішим для інвестора.

4. Сучасні тенденції світового фінансового ринку.

Світові фінансові ринки мають високий вплив на економічні умови, а міжнародний фінансовий капітал відіграє вирішальну роль в розвитку окремих країн.

При цьому, особливість світових фінансових ринків проявляється у їх нестабільності, оскільки вони функціонують на основі довіри, а це поняття досить аморфне. Варто на одному сегменті фінансового ринку з'явитись елементу нестабільності, як інші його сегменти відразу ж реагують шляхом появи панічних настроїв, відпливом капіталів тощо.

Тому, як свідчить практика, у всіх фінансових криз, які виникали в світі є підгрунття – розширення активності світового фінансового капіталу поряд з виникненням так званого "ефекта багатства". Тобто, зростання обсягів інвестування вільних коштів поряд із зниженням рівня заощаджень. На цьому етапі починає діяти закон Дж. М.Кейнса, або основний психологічний закон споживання (накопичення). Його суть полягає в тому, що люди схильні збільшувати своє споживання поряд із зростанням доходу, але не в тій мірі, як зростає дохід. В результаті частка інвестицій в сукупному реальному доході зростає.

Такі майже спекулятивні операції охоплюють практично весь ринок. А реальна економіка (операції, пов'язані з купівлею-продажем реальних товарів і послуг, включаючи портфельні інвестиції) практично кинута своїм головним "інструментом" – фінансами – напризволяще. За оцінками, майже 98 % всіх міжнародних обмінних угод є спекулятивними. Ринок обміну валют перетворюється у гральний заклад для збагачення небагатьох осіб, знекровлюючи ту реальну економіку, що пов'язана з життям більшості населення.

Бувший управляючий Федеральною резервною системою США Алан Грінспен говорив, що фінансові ринки зараз управляються абсурдним багатством.

І цей маховик продовжує розкручуватись. Навіть відомі фінансисти, наприклад ще бувший управляючий Федеральною резервною системою США Пол Уолкер, відмічав зростання так званого "вибору на користь нестабільності", по суті визнаючи посилення влади тих фінансистів, чиї прибутки залежать від нестабільності. Чим вона вища, тим більші обсяги коштів "в обороті". А в результаті відбуваються відтоки капіталів з країн, на чиїх валютах наживаються спекулянти.

Наприклад, в США 1 % населення країни має більше особистого багатства, ніж 92 % інших, разом взятих. Сукупні фінансові активи 447 крупніших мільярдерів більші, ніж сукупний щорічний дохід половини населення світу.
Тобто, заздалегідь нерівноважна система, втрачаючи свою стійкість, починає розхитуватись. Постійно зростаюча кількість населення потребує додаткових капіталів, які вкладені в спекулятивні операції. І маховик фінансових криз починає розкручуватись.

5. Загальна схема виникнення світових фінансових криз.

Загальна схема виникнення світових фінансових криз має такий вигляд:

1. Переддень кризи. Національні економіки функціонують досить успішно, щоб мати змогу залучати міжнародні капітали. Однак, на цьому етапі вже виникають проблеми в розвитку бізнесу, які поки що приховані високою інвестиційною активністю.

2. Розвиток боргових тенденцій. Внутрішні проблеми країни-боржника призводять до зниження ефективності видів економічної діяльності та порушується баланс між власними і позичковими коштами суб'єктів господарювання. Це вимагає додаткового залучення коштів з-за кордону.

3. Зниження довіри міжнародних інвесторів. Проблеми країни-боржника постають достатньо явно, що змушує інвесторів переглянути свою політику стосовно цієї країни.

4. Масовий відтік капіталів.

5. Девальвація національної валюти. Вилучення інвестицій призводить до підвищення попиту на іноземну валюту. Яскравим прикладом є девальвація долара в цьому році. Хочу відзначити, що сила і слабкість долара полягає в тому, що він є світовою резервною валютою. Сила в тому, що кожен суб'єкт господарювання, купуючи долар, кредитує США, а слабкість – в тому, що будь-яка відмова від долара обрушує його. Тобто, світовий монополіст із страхування валютних ризиків не в змозі захистити сам себе.

6. Скорочення загальносвітового експорту і імпорту. Зменшення імпорту в країні-боржнику автоматично призводить до зниження експорту в інших країнах. Тому, відбувається зниження загальносвітового зовнішньоторговельного обороту та спад економічної активності. В свій час Роланд Бубик відмітив, що організаційна модель, яка забезпечує баланс між інтересами великого бізнеса і держави, була зруйнована в процесі глобалізації. Глобалізація розмиває всі кордони, народ як політично кероване своїми урядами товариство, відходить на другий план. Його місце займають світовий ринок і світова економіка.

Дата добавления: 2014-12-07