Сутність та особливості організаційно-правових форм господарювання юридичних осіб

У приватній справі увесь капітал мобілізує одна особа - підприємець. Він сам здійснює і керівництво. Усі рішення він приймає одноособово. Підприємець несе відповідальність своїм майном. Приватні підприємства - це невеликі підприємства у сфері торгівлі та ремесел. Вони можуть швидко та гнучко реагувати на потреби ринку. Їх недолік полягає у тому, що вони швидко досягають межі фінансових можливостей, тому що банки рідко висловлюють готовність надавати їм великі кредити.

Тому, щоб поліпшити фінансову базу, можна створити товариство.

Двоє або більше людей створюють товариство, об’єднуючись на договірній основі. Підстав для цього може бути багато. Серед особистих мотивів можуть бути: кадрові, розподіл навантаження, хвороба власника фірми або податкові мотиви у зв’язку з відкриттям спадщини. З економічних міркувань це можуть бути: посилення фінансової бази, бажання розподілити майнову відповідальність або податкові причини.

В залежності від того, як оформлена відповідальність, товариства поділяються на особисті товариства та акціонерні компанії.

Особисте товариство складається не менш ніж з двох компаньйонів, з яких принаймні один несе відповідальність усім своїм майном. Керують товариством, як правило, ті або той, хто несе повну відповідальність. Існує два види особистих товариств: повне товариство та командитне товариство.

Повне товариство - це об’єднання на договірній основі двох чи більше товаришів в одне діло (підприємство) з загальною, особистою, необмеженою відповідальністю усіх компаньйонів.

У внутрішніх відносинах компаньйони мають однакові права та обов’язки:

- робити обумовлені у договорі капіталовкладення;

- вести справи;

- знайомитися з бухгалтерськими книгами та діловою документацією;

- розподіляти прибуток та збитки у відповідності з встановленим у договорі розрахунковим порядком.

У зовнішніх відносинах особливу вагу має питання відповідальності. Кожний учасник товариства несе повну відповідальність, тобто відповідає усім своїм виробничим та особистим майном як солідарний боржник. Ця відповідальність:

- необмежена (усім майном);

- пряма. Будь-який кредитор може звертатися зі своїми вимогами до того компаньйона, який, за його думкою, найбільш платоспроможний;

- солідарна. Всі компаньйони відповідають за усі борги.

Значення повного відкритого товариства міститься у тому, що завдяки об’єднанню досвіду декількох осіб відкривається можливість для досягнення кращих результатів праці. В той же час це потребує високого рівня довіри між компаньйонами, а також постійного контролю.

Заснування повного товариства не потребує значних витрат, легко взяти кредит у банку, тому що відповідальність за нього несуть кілька осіб. Форму повного товариства обирають, в першу чергу, для малих підприємств, в яких успіх в значній мірі залежить від зусиль та вміння кожного компаньйону.

Командитне товариство (КТ). Багато положень повного товариства має силу і для КТ. На відміну від першого у КТ приймають і тих компаньйонів, які несуть відповідальність тільки своїм внеском капіталу.

КТ виникає на підставі договору при згоді не менш ніж двох осіб, а саме:

- повного компаньйону, який несе необмежену особисту відповідальність усім своїм майном;

- командитиста, який несе відповідальність тільки своїм внеском.

Повний компаньйон є одноособовим «керуючим справами» товариства. Інші його учасники мають право тільки на контроль. Наприклад, право знайомитися з бухгалтерськими книгами та діловою документацією.

Прибутки та збитки КТ розподіляються у співвідношенні, відповідному до внесків компаньйонів.

Значення КТ випливає з тієї переваги, що приватне підприємство або повне товариство, які приймають командитистів, можуть додатково збільшувати свій капітал і це не впливає на порядок управління справами у товаристві.

З іншого боку, командитист отримує можливість вкласти свій капітал і при цьому йому не має необхідності безпосередньо приймати участь у роботі товариства і ризикувати усім особистим майном. Форма КТ розповсюджена, перш за все, серед малих та середніх підприємств.

Акціонерна компанія. Для всіх акціонерних компаній загальним є те, що вони являють собою так звану «юридичну особу», відповідальність якої по відношенню до третьої особи не перевищує вартості майна компанії. Види акціонерних компаній - це акціонерні товариства та товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю.

Акціонерне товариство (АТ). Майно акціонерного товариства складається з основного капіталу, що поділяється на акції та мобілізований акціонерами, тобто компаньйонами. Акціонери несуть відповідальність в межах тільки вартості своїх акцій, а не власного майна взагалі.

АТ, учасники якого можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів, визнається відкритим АТ.

АТ, акції якого розподіляються тільки серед його засновників або заздалегідь визначеного кола осіб, визнається закритим АТ.

Основний капітал - це загальна вартість усіх акцій. Додатково до основного капіталу, тобто номінальної вартості усіх акцій, у товаристві може бути створений грошовий резерв, що складається з прибутку, який не розподілений між акціонерами.

Власний капітал складається з основного капіталу (підписний капітал) та створеного грошового резерву.

Для заснування АТ існують ретельно розроблені положення. В АТ, перш за все з метою захисту прав акціонерів, працюють такі органи:

- правління;

- наглядова рада;

- загальні збори.

Правління керує справами товариства. Правління перший раз призначається засновниками, а в подальшому - наглядовою радою, як правило, на 5 років. Кількість членів правління визначається в Уставі АТ.

Правління керує діяльністю АТ під власну відповідальність і регулярно звітує перед наглядовою радою. Правління складається з найманих менеджерів, що отримують твердий оклад та частину прибутку.

Наглядова рада - це контрольний орган АТ. Наглядова рада здійснює контроль на підставі квартальних звітів правління. Вона звітує перед загальними зборами товариства. Першу наглядову раду після утворення АТ призначають його засновники, а в подальшому її обирають члени товариства (акціонери) та наймані працівники на паритетних засадах.

Загальні збори - це збори акціонерів. Вони скликаються не менш ніж раз на рік. Завдання загальних зборів полягає у виборах та перевиборах членів наглядової ради, визначенні розміру дивідендів (розміру прибутку) та затвердження звітів правління й наглядової ради.

Значення АТ випливає з того, що воно дозволяє створювати капітал. АТ є самою розповсюдженою юридичною формою великих підприємств.

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) - є юридична особа. Його компаньйони своїми внесками приймають участь в основному капіталі товариства. Як правило, ТОВ засновують не менш як два компаньйона, але існують ТОВ з одним учасником. Перевага ТОВ міститься у тому, що одноособове ведення справ дозволяє обмежувати відповідальність товариства.

Участь у справі міститься в участі компаньйона в основному капіталі. Основний внесок - це вартість необхідного майнового внеску. Його розмір для окремих компаньйонів може бути різним.

Учасники товариства мають такі права:

- на частку прибутку в залежності від участі у справі;

- на участь в управлінні справами товариства;

- на отримання інформації (комерційний директор зобов’язаний давати компаньйонам довідки про стан справ та дозволяти їм знайомитися з бухгалтерськими книгами).

Учасник товариства зі свого боку зобов’язаний забезпечити свій основний внесок.

Керівні органи ТОВ - комерційний директор та загальні збори товариства. Функція управління покладається на найманих менеджерів, але частіше її виконує один з компаньйонів (керуючий компаньйон).

Загальні збори товариства, як вищий орган ТОВ, приймає рішення відносно:

- затвердження річного балансу та розподілу прибутку;

- збирання основних внесків і доплат;

- призначення та звільнення комерційного директора.

Інколи, якщо це передбачено Уставом, в ТОВ може створюватися наглядова рада, але якщо в ТОВ більше 500 найманих працівників, то наглядова рада обов’язкова. Створюється вона таким же чином, як і в АТ.

Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) єрізновидом ТОВ з розповсюдженням на нього усіх загальних правил такого товариства.

Єдина принципова відзнака цих товариств полягає у наступному: якщо майна у ТДВ недостатньо для задоволення претензій його кредиторів учасники товариства можуть бути притягнуті до майнової відповідальності, причому солідарно. Але розмір цієї відповідальності обмежений. Він стосується не усього їх особистого майна, як для повних товаришів, а лише його частини – однакового для всіх кратного розміру від суми внесків. З цієї точки зору ТДВ займає проміжне місце між ТОВ і КТ.

Кооператив. Мета кооперативів полягає не в отриманні прибутку, а в наданні допомоги своїм членам в отриманні заробітку особистою працею. Кооператив є юридичною особою зі своїм Уставом і виступає самостійним комерсантом.

Членом кооперативу може стати будь-яка фізична або юридична особа. В кооперативі, як правило, працюють три керівні організації: правління, наглядова рада та загальні збори.

Виробничий кооператив (артіль) як добровільне об’єднання громадян існує на підставі їх членства для спільної виробничої та іншої господарської діяльності, що засновано на особистій праці або іншій участі та об’єднанні його членами (учасниками) майнових пайових внесків. Це перехідна форма до господарського товариства. Вона існує не у всіх країнах.

Унітарним підприємством визначається комерційна організація, що не наділена правом власності на закріплене за нею власником майно.

Статут унітарного підприємства повинен містити, крім звичайних відомостей (найменування, місце знаходження тощо), відомості щодо предмету та цілей діяльності підприємства, а також відомості щодо розміру статутного фонду, порядку та джерелах його формування.

Унітарне підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями усім майном, що йому належить, і не несе відповідальність за обов’язками власника цього майна.

Унітарні підприємства мають ряд особливостей, що відрізняють їх від інших комерційних організацій:

1) у форму господарювання закладений принцип унітарності на відміну від інших комерційних організацій, де господарює принцип корпоративності. Принцип унітарності означає, що відповідна комерційна організація не володіє правом власності на майно, що закріплено за нею. Власником цього майна залишається засновник такої організації, тобто держава (загальнодержавний або місцевий орган влади);

2) майно унітарного підприємства не може бути розподілено по внескам, часткам та паям;

3) особливий майновий статус унітарного підприємства: збереження права власника за засновником та закріплення майна за підприємством тільки на обмеженому речовому праві (господарське ведення або оперативне управління);

4) органом управління унітарного підприємства є одноособовий керівник, який призначається власником або органом, що уповноважений власником. Їм він і підпорядковується.

Унітарні підприємства можуть бути загальнодержавними або муніципальними (комунальними). Вони також поділяються на дві категорії в залежності від прав, що їм надаються засновником:

- право господарського ведення;

- право оперативного управління.

Відмінність прав господарського ведення від оперативного управління полягає у змісті та обсягу повноважень, які підприємства отримує від власника на майно, що передається йому. Право господарського ведення ширше прав оперативного управління, тобто підприємство, що функціонує на підставі права господарського ведення, має більшу самостійність управління, ніж підприємство, що засновано на праві оперативного управління.

Дата добавления: 2014-12-07