Захист від впливу шкідливих речовин. Поняття ГДК и ГДВК. Їх визначення

Охарактеризувати класифікацію шкідливих виробничих факторів.

Шкідливий виробничий фактор виробничий,фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров’я зниження працездатності працівника. Небезпечний виробничий фактор — виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров’я працівника.

· підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;

· підвищена чи знижена температура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони;

· підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації;

· підвищені чи знижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря;

· небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена напруженість електричного чи магнітного полів;

· відсутність чи нестача природного світла;

· недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; пряме та відбите випромінювання, що створює засліплюючу дію.

Наслідком дії несприятливих виробничих факторів може бути і професійне захворювання — патологічний стан людини, обумов; лений роботою і пов’язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів.

Діагноз професійного захворювання ставиться у кожному випадку з урахуванням характеристики умов праці, тривалості роботи працюючого за даною професією, професійного маршруту робітника, даних попередніх періодичних медичних оглядів, результатів клініко-лабораторних та діагностичних досліджені.

Заходи щодо забезпечення безпеки робіт при контакті з шкідливими речиву шкідливих речовин проводиться після ретельного аналізу повітря. Аналіз повітря дає можливість вивчити санітарно-гігієнічні умови праці, з'ясувати і усунути причини потрапляння в повітря отруйних речовин в концентраціях, що перевищують допустимі норми, визначити концентрації отруйних речовин на робочих місцях, ефективність і герметичність апаратури.

До загальних заходів і засобів попередження забруднення повітряного середовища на виробництві належать: архітектурно-проектні і планувальні рішенняовинами поділяються на загальні та індивідуальні.

Застосування тих чи інших засобів нейтралізації або попередження впл; призначення санітарно захисних зон при проектуванні та забудові об'єктів, удосконалення технологічного обладнання та технологічних процесів;

У проектних рішеннях завдань і споруд повинні бути передбачені пристрої і технічні засоби, що виключають вміст у повітрі будівель і робочих зон шкідливих газів і парів і утворення застійних зон. При правильній плануванні технологічного комплексу підприємства розташовується так, щоб шкідливі виділення з одного цеху не потрапляли в інший. Тому технологічні установки на відкритих майданчиках та виробничі будівлі з шкідливими виділеннями розміщують з підвітряного боку по відношенню до інших цехах. Відстань між окремими корпусами повинно бути не менше півсуми висот протиборчих будинків та не менше 15.

Технічні та організаційні заходи включають:

- Вилучення шкідливих і особливо токсичних речовин з технологічних процесів, заміна шкідливих речовин на менш шкідливі (заміна барвників, розчинників, пігментів і т.д. на менш небезпечні);

- Дотримання правил зберігання, транспортування та застосування отруйних речовин. Токсичні речовини необхідно зберігати в окремих закритих, добре вентильованих складських приміщеннях, віддалених від житлових будинків, їдалень, водойм, колодязів, а також від робочих місць. В складках обов'язково необхідно вивішувати попереджувальні написи. Допуск на складзберігання токсичних речовин сторонніх осіб заборонений;

- Ефективним заходом зниження виділення шкідливостей в робочій зоні є: удосконалення технологічного обладнання, застосування замкнутих технологічних циклів, неперервних транспортних потоків, застосування мокрих способів переробки сировинних матеріалів, які пилять (застосування пневмовінтових живильників, аерожолобами, шнеків і т.д.);

- Обов'язковою вимогою є герметизація устаткування. Однак повна герметизація не завжди можлива через наявність робочих отворів. Найбільш ефективним є, в цьому випадку, аспірація агрегатів із здійсненням відсмоктування з-під укриття. Конструкції таких відсмоктувачів різноманітні: витяжні шафи, витяжні парасолі, бортові відсмоктування з штучної або механічною тягою і т.д.(Рис 2.3.1.- 2.3.3.);

-Застосування дистанційного керування технологічними процесами з герметизацією робочого місця оператора, застосування механізації і автоматизації виробничих процесів (що виключають присутність в робочій зоні людей);

- Систематична прибирання приміщень;

- Вентиляція виробничих приміщень і застосування спеціальних аспіраційних установок;

- Постійний контроль над вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони;

- Проведення медичних оглядів працюючих, профілактичне харчування, дотримання правил промсанітарії та гігієни праці.

асоби індивідуального захисту (ЗІЗ) застосовують при не досягненні умов безпечної роботи за рахунок загальнихархітектурно проектних та планувальних рішень, а також недостатню ефективність спільних колективних засобів захисту.

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов'язаних із забрудненням або незадовільними метеоумовами, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту, а також миючі та знезаражувальні засоби.

Гранично допустима концентрація (ГДК), (англ. maximum allowable concentration, maximum permissible concentration; нім. höchst zulässige Konzentration f, Toleranzkonzentration f) — показник безпечного рівня вмісту шкідливих речовин в навколишньому середовищі.

Відповідає максимальній кількості шкідливої речовини в одиниці об'єму або маси, яка при щоденному впливі протягом необмеженого часу не викликає будь-яких змін ворганізмі людини і несприятливих спадкових змін у потомства, а також не призводить до порушення нормального відтворення основних ланок екологічної системи природного об'єкта.

Як правило, ГДК розробляються державними органами охорони здоров'я.

Вважається, що ГДК шкідливої речовини - це такий вміст її у природному середовищі, який не знижує працездатності та самопочуття людини, не шкодить здоров'ю у разі постійного контакту з нею, а також не викликає небажаних (негативних) наслідків у нащадків.
Вміст шкідливих речовин в повітрі не повинен перевищувати ГДК, котрі оцінюються в міліграмах на метр кубічний.

Дата добавления: 2014-12-07