Традиційні форми влади

Суб’єкти та об’єкти політики і влади.

Співвідношення політичної та державної влади.

Поряд з визначенням державної влади як особливої форми політичної влади, тобто як більш вузького поняття відносно до більш загального, існує і дещо інше співставлення цих понять. Воно зустрічається здебільшого в політичній агітації та заявах політиків, які проголошують намір займатись виключно державним управ­лін­ням, а не політичною діяльністю. Безумовно, державне управління є формою полі­тич­ної діяльності, але особливою формою, в якій власне політична боротьба за владу нарешті посідає своє дійсне – підпорядковане цілям використання цієї влади – місце. Втім, на практиці державна влада часто використовується у вузьких політич­них ці­лях, тобто владних інтересах окремих груп, партій, осіб, і тоді боротьба за її утри­ман­­ня знову стає важливішою, аніж її використання за призначенням. Тому усвідом­лен­ню дійсної суті державної влади може допомогти її протиставлення недержавній політич­ній владі (йдеться переважно про владу політичних партій).

В системі політичних відносин діють суб’єкти і об’єкти. Суб’єкти політики – це всі учасники політичних відносин (окремі громадяни, соціальні групи, громадсько-політичні організації, держави, коаліції держав тощо). Об’єктом політики, як вже зазначалось, є політична влада. Втім, суб’єкти політики можуть бути як активними, так і пасивними. Активні суб’єкти політики, тобто ті сили, які реально здійснюють регулювання політичних відносин, яким тією чи іншою мірою належить політична влада, називають суб’єктами влади. Це перш за все держава та її органи, політичні партії та громадсько-політичні організації, органи місцевого самоврядування, окремі політичні діячі або групи політиків, певною мірою – у демократичних режимах – увесь народ. Натомість пасивні суб’єкти політики – пересічні громадяни, соціальні та етнічні групи або народ в цілому, а також інші сили, яки не мають на даний час доступу до влади, є об’єктами влади. Власне, народ завжди, навіть у найрозвинутіших демократіях, є об’єктом влади, – адже влада й виникає для того, щоб керувати суспільством. Відмінності між державами полягають лише в тому, наскільки народ та окремі його частини є одночасно і суб’єктами влади.

Залежно від характеру суб’єкта влади розрізняються традиційні форми влади. Кількісна характеристика суб’єкта дозволила ще у давнину виділити три форми:

• монархія (грец. monaria – одновладдя) – влада одного (детальніше буде розглянута далі як одна з форм правління);

• олігархія (грец. oligarcia – влада небагатьох) – правління невеликої купки людей – або родової знаті, або заможних землевласників, або фінансистів тощо;

• демократія (грец. dhmokratia – влада народу) – влада належить безпосередньо або опосередковано народу або його більшості.

Також в давнину виникають й інші характеристики форм влади, які відображають вже якісну характеристику суб’єкта:

• аристократія (грец. aristokratia – влада найзначніших) – влада небагатьох, які належать до привілейованих родин, людей шляхетного походження;

• плутократія (грец. ploutoz – багатство + kratoz – влада) – влада належить представникам найбагатіших прошарків суспільства;

• охлократія (грец. ocloz + kratoz – влада натовпу) – сліпа, деспотична демократія, тобто влада народу, яка не обмежена ніякими законами;

• теократія (грец. Qeoz + kratoz – влада Бога) – політична влада церкви, священників, релігійний характер держави.

Більш новими якісними формами влади є:

• бюрократія (фр. bureau – контора + грец. kratoz) – політична влада чиновників, виконавчого апарату;

• технократія – влада науково-технічної еліти, пов’язана з процесом індустріалізації та науково-технічної революції;

• меритократія (лат. merіtus – гідний + kratoz) – влада найбільш здатних до управління та гідних цього, при цьому здатність та гідність визначаються виключно особистими заслугами та досягненнями, засуджується непотизм (благовоління до родичів та знайомих при розподілі посад) та протекціонізм, створення креатур (кола осіб, особисто відданих тому хто має владу).

Останнім часом набули також поширення досить екзотичні назви, пов’язані, на жаль, із викривленням владних функцій:

• клептократія (грец. kleptw – викрадаю + kratoz) – влада злодіїв, тобто корумпованої верхівки;

• мафіократія, або влада мафії (італ. maffіa – таємна організація протиправного спрямування) – безпосередній вплив організованої злочинності на політичну владу, або її зрощення з політичною владою.

Дата добавления: 2014-12-07