Із зборівського договору (1649 P. )

...Лічби войська, хотячи вигодити подданих своїх прозьбі і заохотити їх до услуг своїх і Речі Посполитої, дозволяєт міти єго кор. мил. четиридесят тисячей войська запорозького; і спораженя реєстров повіряєт гетьманові Войська своєго Запорозького з такою декларацією, аби ведлуг[42] годності которий би бил до того способний, так в добрах[43] шляхецьких козаков до реєстру вписовано, яко і в добрах єго кор. мил. А то таковим міст описанєм: од Дніпру почавши з тоєй-ту сторони в Димеру, в Горностайполю, в Коростешові, в Паволочі, в Погребищах (в Прилукі), в Вінниці, в Браславю, оттам-толь од Браславя до Ямполя ку Дністрові, так же до Дністра розумітися маєт, в реєстр козаки мають биті прийомованиї... А що ся дотиче[44] міст інших єго кор. милості і шляхецьких над міру в тих пунктах описаних, в тих юж[45] не мають биті козаки... А тоє спораженя реєстру... мається отправити... таковим порядком: гетьман Войська Запорозького маєт с подписом руки своєї і с печатю войськовою зоставити реєстр по імені тих всіх, коториї будуть уписаниї в козацтво; а то для того, аби тиї в козацтві зоставали при вольностях козацьких, а іншиї всі замком єго кор. милості, а в добрах шляхецьких паном своїм подлегали...

Войсько коронное, где козаки з спораженя реєстрового будуть, в тих містах становиськ своїх не маєт міти...

Годності, уряди вшелякиє в воєводстві Київськім, Брацлавськім і Черніговськім роздавати єго кор. милость обивателем стану шляхецького віри православної грецької ведлуг давніх прав обіцуєт...

Історія України в документах і

матеріалах. – Т. III. – C. 186.

12./ З БІЛОЦЕРКІВСЬКОГО ТРАКТАТУ (1651 р.)

Через те, що військо його королівської милості запорозьке з гетьманом і всією старшиною своєю визнали себе підданими його королівської милості і республіки, то, приносячи належну господу Богу подяку за припинення і відхилення внутрішнього кровопролиття, яке досі тривало, ми, комісари, постановляємо:

1. Дозволяємо і призначаємо організувати реєстрове військо в числі двадцяти тисяч чоловік. Це військо гетьман і старшина повинні набрати і записати в реєстр, і воно мусить перебувати тільки в маєтках його королівської милості, що містяться в воєводстві Київському, не маючи нічого до воєводства Брацлавського і Чернігівського. А маєтки шляхетські мусять лишатися вільними, і в них реєстрові козаки ніде не повинні лишатись; а хто лишиться реєстровим козаком у числі двадцяти тисяч, той з маєтків шляхетських, які містяться в воєводствах Київському, Брацлавському і Чернігівському, також у маєтках його королівської милості, мусять переселитись у маєтки його королівської милості в воєводстві Київському, туди, де буде розташоване військо його королівської милості запорозьке; а хто, бувши реєстровим козаком, буде переселятись, кожний такий матиме право продати своє майно без ніякої перешкоди з боку панів, а також старост і підстарост...

3. Коронне військо не повинне ні лишатись, ні стояти на квартирах у тих містечках воєводства Київського, в яких перебуватимуть реєстрові козаки; але воно може перебувати в воєводствах Брацлавському і Чернігівському, де не буде вже козаків...

4. Обивателі воєводств Київського, Брацлавського і Чернігівського, а також і старости самі особисто і через своїх урядників можуть вступати в володіння своїми маєтками і одразу брати під свою владу всі доходи, корчми, млини і судочинство; проте саме збирання по датків з селян повинні відкласти до вищезгаданого строку, призначеного для закінчення реєстрів, щоб обрані в реєстр козаки тим часом переселились, а лишились тільки ті, що належать до стану селян. Те саме мусить бути і в маєтках його королівської милості, поки не буде вже відомо, хто лишається на правах козацьких, а хто приписаний до замку і підлягає селянським повинностям.

5. Чигирин на основі привілею його королівської милості мусить лишатися при гетьмані. Як теперішній гетьман, благородний Богдан Хмельницький, призначений і затверджений привілеєм його королівської милості, так і на наступні часи гетьмани повинні перебувати під старшинством і владою гетьманів коронних і мусять бути затверджувані привілеями.

Кожний з них, стаючи гетьманом, повинен дати присягу в вірнопідданстві його королівській милості і Речі Посполитій. Всі полковники і старшини мусять призначатись за поданням гетьмана його королівської милості запорозького.

6. Релігія грецька, яку сповідає військо королівської милості запорозьке, також собори, церкви, монастирі і колегіум київський повинні лишатися при попередній свободі, згідно з стародавніми правами...

7. Шляхтичі римської й грецької релігії, які під час заколотів перебували при війську його королівської милості запорозькому, також міщани київські, – всі повинні мати амністію і їх життя, честь, особисті права і майно повинні бути недоторкані...

9. Орда, що перебуває тепер на нашій землі, мусить бути одразу відправлена і повинна залишити землю, не чинячи ніякої шкоди в землях його королівської милості, вона не повинна також кочувати на землях Речі Посполитої. Гетьман запорозький обіцяє підкорити Орду його королівській милості...

10. Як військо його королівської милості запорозьке при складанні свого реєстру ніколи не мало справи до кордонів Великого князівства Литовського, так і тепер не повинне мати справи, але, як сказано вище, мусить обмежитися воєводством Київським.

11. Київ є місто столичне і судове; в ньому мусить бути записано в реєстр якнайменше козаків.

Історія України в документах і

матеріалах. – Т. НІ. – С. 225-227.

Дата добавления: 2014-12-07