Тема 5: Економічна система та її моделі.

План.

1. Суть і класифікація економічних систем.
2. Національні моделі господарювання.
3. Загальні типи економічної організації.

МЕТА: вивчення особливостей економічних систем; вивчення сутності понять: виробництво,праця, предмети праці, засоби праці, спеціалізація

-1-

Існують різні критерії класифікації економічних систем. Основними з них є критерії, що характеризують:

1) технологічний спосіб виробництва;

2) відносини власності;

3) наявність або відсутність товарно-грошових відносин та ступінь розвитку їх;

4) тип господарського механізму.

Згідно з критерієм розмежування економічних систем з точки зору технологічного способу виробництва:

1) економічну систему, засновану на ручній праці;

2) економічну систему, що ґрунтується на машинній праці;

3) економічну систему, в основі якої лежить автоматизована праця.

За західними мірками це:

1) доіндустріальна;

2) індустріальна;

3) постіндустріальна.

Також виділяють: технотронне, кібернетичне суспільство, інформаційну економіку.

З точки зору відносин власності виділяють – первіснообщинний лад, рабовласницьке, феодальне, капіталістичне та соціалістичне суспільство, змішана економіка.

З погляду товарно-грошових відносин розділяють натуральне та товарне господарство.

З точки зору господарського механізму виділяють:

1) чистий ринок (ринкова економіка вільної конкуренції);

2) командно –адміністративна економіка;

3) змішана система;

4) традиційна економічна система. Крім того, розрізняють дефіцитну економіку, суспільство споживання, які характеризуються ступенем насиченості товарами та послугами.

Критерієм класифікації економічних систем є також наявність або відсутність експлуатації, критерії, що характеризують тип власності на технологічний спосіб виробництва (первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний та соціалістичний способи виробництва).

-2-

Сучасна ринкова економіка – це змішана система, в якій змагальний ринковий механізм функціонує під контролем держава. Регулюючий вплив держави здійснюється шляхом прямих і непрямих методів. До перших належать встановлення стандартів охорони здоров`я, екології, якості товарів, конкуренції; до других – державний бюджет, грошова, податкова і кредитна політика, політика цін і доходів.

Різні держави розрізняються своєю історією, рівнем економічного розвитку, соціальними і національними умовами, географічним положенням. Тому сучасна ринкова система має національні моделі господарювання. Найбільш відомі з них:

1) „Японська модель” відрізняється певним відставанням рівня життя населення від зростання продуктивної праці. За рахунок цього досягається зниження собівартості продукції, різке підвищення її конкурентоспроможності. Для заохочення підприємницької активності не вживається серйозних заходів щодо контролю за майновим розшаруванням. Існування такої моделі можливе лише при винятково високому розвитку національної самосвідомості (інтереси нації над інтересами конкретної людини).

2) „Шведська модель” - відзначається сильною соціальною політикою, спрямованою на скорочення майнової нерівності за рахунок перерозподілу національного доходу на користь менш забезпечених верств населення. Це створює сприятливі умови для відтворення висококваліфікованої робочої сили як у матеріальних так і в невиробничих, інтелектуальних галузях виробництва. Така модель ринкового господарювання ґрунтується на відносно високому вихідному рівні економічного добробуту країни і кваліфікації працівників.

3) „Американська модель” - побудована на системі всілякого заохочення підприємницької активності, „збагачення” найбільш активної частини населення. Для зменшення соціальної напруженості малозабезпеченим групам населення гарантується прийнятний рівень життя за рахунок часткового перерозподілу національного доходу. Завдання досягнення „соціальної рівності” тут взагалі не розглядається. Ця модель ґрунтується на соціально-культурних особливостях нації – масовій орієнтації на досягнення особистого успіху, а також на високому рівні економічного добробуту.

Дата добавления: 2014-11-28