Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Навчальних досягнень учнів 5-12 класів з рідної (української) мови 1 страница




Клас

Клас

Клас

(34год., 1 год. на тиждень)

(3 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)

Мовна і мовленнєва змістові лінії

№ п\п Кіль- кість годин Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
    Вступ. Мовлення як предмет стилістики і культури мовлення. Стилістика та її підрозділи: стилістика мови (практична) і стилістика мовлення (функціональна), їх відмінність. Два рівні володіння українською літературною мовою: мовлення правильне (норми літературної мови) і комунікативно доцільне (змістовність, логічність, багатство, точність, виразність, доречність). Синоніміка і варіативність як базові поняття стилістики і культури мовлення. Стилістична норма і стилістична помилка. Учень: розрізняєстилістику практичну і функціональну, стилістичні засоби фонетики, лексики і фразеології, словотвору; мовлення правильне і комунікативно доцільне, норми української літературної мови; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять стилістика, культура мовлення; визначає, які особливості мовлення вивчає стилістика, а які – культура мовлення; нормативне і ненормативне використання мовних засобів у текстах різних стилів мовлення; знаходить стилістичні помилки і визначає їх вид.
    Практична стилістика і культура мовлення. Стилістичні засоби фонетики.Загальна характеристика звукового складу української мови. Стилістична роль звуковідтворення в художніх текстах. Милозвучність української мови – характерна ознака всіх її стилів. Норми вимови. Вимова голосних і приголосних звуків. Правопис. Позначення на письмі голосних та приголосних звуків: складні випадки правопису м’якого знака, апострофа, великої букви, слів з ненаголошеними голосними, подвоєнням та подовженням приголосних, спрощенням у групах приголосних, чергування голосних і приголосних звуків, слів іншомовного походження. Культура мовлення. Орфоепічні норми – правильна вимова голосних і приголосних звуків, звукосполучень і наголосу в словах. Учень: додержує норм української літературної вимови; визначає і виправляє допущені в усному мовленні орфоепічні помилки.     Учень: правильно пише слова із зазначеними орфограмами; знаходить і виправляє орфографічні помилки в своєму і чужому мовленні.
    Стилістичні засоби лексикології і фразеології Слово і його лексичне значення. Стилістично нейтральна лексика; емоційно й експресивно забарвлені засоби, що надають мовленню певного стильового відтінку (ласкаве, іронічне, урочисте та ін.). Специфічно побутова лексика; професійно виробнича лексика; наукова і ділова лексика; просторічні слова; діалектні, застарілі, запозичені слова, неологізми, їх стилістичні функції. Лексико-стилістичні синоніми і їх види (контекстуальні синоніми, перифрази; переносне значення слів; тропи (порівняння, метафора, епітет, метонімія, синекдоха, персоніфікація, гіпербола, алегорія). Антоніми. Пароніми. Основні групи фразеологізмів, багатозначність, синонімія та антонімія фразеологізмів. Культура мовлення. Лексичні норми – використання слів у властивому їм значенні та правильне поєднання слів за змістом у реченні і словосполученні. Запобігання недоречному вживанню емоційно-забарвлених слів, невиправданому використанню просторічних, діалектних, запозичених слів та анахронізмів. Запобігання неправильному чи неточному використанню в мовленні паронімів. Учень: визначаєроль і доречність використання в тексті стилістично забарвлених лексичних, фразеологічних засобів мови, їх стилістичну функцію; розрізняєлексичні, фразеологічні синоніми; правильно проводитьсинонімічну заміну з метою підсилення тієї чи іншої стилістичної ознаки; розпізнаєтропи івизначаєїх роль та доречність використання у текстах різних стилів мовлення; додержує лексичних норм української літературної мови.  
    Словотворчі засоби стилістики. Стилістичне забарвлення значущих частин слова: префіксів і суфіксів. Стилістична синоніміка морфем. Правопис. Основні орфограми в коренях, префіксах та суфіксах. Культура мовлення. Словотворчі норми – правильне творення слів. Учень: розрізняєстилістичне забарвлення словотворчих засобів мови, словотворчі синоніми; визначаєїх стилістичну функцію;додержуєсловотворчих норм української літературної мови у своєму і чужому мовленні; використовуєправильно і доречно різні варіанти фонетичних, лексичних, фразеологічних, словотворчих засобів у власному усному і писемному мовленні з урахуванням виконання ними стилістичної функції і емоційно-експресивного забарвлення; слова у властивому їм значенні; граматичні форми і синтаксичні конструкції; дотримуєтьсяв усному мовленні вимовних і акцентологічних норм; правильно пише слова з орфограмами в коренях, префіксах і суфіксах; знаходить і виправляєстилістичні помилки, пов’язані з неправильним уживанням фонетичних, лексичних, фразеологічних, словотворчих засобів у чужому і власному мовленні.
    Види робіт Сприймання чужого мовлення: Аудіювання(слухання-розуміння) текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Різновиди аудіювання (ознайомлювальне, вивчальне, критичне). Читання мовчки текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Різновиди читання (ознайомлювальне, вивчальне, переглядове). Учень: розумієфактичний зміст почутого висловлювання (тривалість звучання художніх текстів 9-10 хв., інших стилів – 8-9 хв.), адекватно сприймаючи його основну думку, особливості побудови і мовного оформлення; користується різними видами аудіювання; визначаєвласне ставлення до змісту; формулює висновки щодо сприйнятого. Учень: читає мовчки відповідно до його віку незнайомі тексти різних типів, стилів і жанрів мовлення зі швидкістю 150-300 слів за хв.; розуміє зміст, особливості структури і мовного оформлення тексту, довшого і складнішого, ніж у попередніх класах; користується всіма різновидами читання (ознайомлювальним, вивчальним, переглядовим); ставить самостійно запитання під час читання; оцінює прочитане, висловлюючи власну думку.
    Відтворення готового тексту: Перекази (навчальні і контрольні). Говоріння: Докладний переказ тексту художнього стилю із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв та ін.). Письмо: Докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.). Конспект як різновид стислого переказу висловлювань, що сприймаються на слух. Конспект прочитаного (художнього твору, публіцистичної та науково-популярної статей). Тематичні виписки, план (складний), тези. Учень: пере­казуєдокладно прослуханий або прочитаний текст художнього, наукового чи публіцистичного стилів мовлення обсягом 350-400 слів, за самостійно складеним складним планом (усно і письмово), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, ураховуючи комунікативне завдання, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму; складає конспект, тези почутого і прочитаного, тематичні виписки; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовногооформлення; редагуєнаписане з урахуванням вимог до мовлення.
    Створення власних висловлювань: Діалогічнемовлення: Бесіда ( діалог)як форма спілкування двох або більшої кількості людей відповідно до запропонованої ситуації, самостійне визначення теми і змісту бесіди.   Монологічне мовлення: (навчальні і контрольні види) Говоріння: Виступ на зборах, семінарах (підготовлений і заздалегідь не підготовлений). Письмо: Відгук про твір мистецтва у публіцистичному стилі. Стаття в газету на морально-етичну тему. Бібліографія. Анотація. Ділові папери: звіт про виконану роботу. Субсидія, ваучер, приватизаційний сертифікат, фінансова ідентифікаційна картка, ідентифікаційний код (ознайомлення).     Учень: самостійно визначаєтему бесіди та її зміст; добирає цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі і з власного життєвого досвіду; уміє вести бесіду, демонструючи певний рівень вправності у її процесі (стислість, логічність, виразність, доречність, винахідливість тощо); висловлює особисту позицію щодо теми, яка обговорюється, змінює свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; використовує формули мовленнєвого етикету; дотримується норм української літературної мови; оцінюєтекст з погляду його змісту, форми, задуму і мовногооформлення. Учень: розрізняє зміст, структуру і сферу використання зазначених у програмі жанрів мовлення, в т.ч. ділових паперів; готує і виголошуєвиступи на зборах, семінарах; складає відгук про твір мистецтва, статтю в газету, бібліографію, анотацію; роздуми відповідно до творчих завдань переказів, звіт про виконану роботу; уживає стилі, типи і жанри мовлення відповідно до ситуації спілкування, добираючи мовні засоби згідно із задумом висловлювання, стилем, типом і жанром мовлення; перевіряє результати мовленнєвої діяльності (коректує усне мовлення в процесі говоріння, ураховуючи реакцію слухача); редагує написане згідно з вимогами до мовлення; додержуєосновних правил спілкування; оцінюєтекст з погляду його змісту, форми, задуму і мовногооформлення.
Міжпредметні зв'язки. Виступ проблем­ного характеру на літературну тему (література); цитатний план, тези літературно-критичних статей, їх окремих розділів і розділів підручників (література, історія, географія та ін.).
    Вступ. Мовлення як предмет стилістики і культури мовлення. Стилістика та її підрозділи: стилістика мови (практична) і стилістика мовлення (функціональна), їх відмінність. Два рівні володіння українською літературною мовою: мовлення правильне (норми літературної мови) і комунікативно доцільне (змістовність, логічність, багатство, точність, виразність, доречність). Синоніміка і варіативність як базові поняття стилістики і культури мовлення. Стилістична норма і стилістична помилка. Учень: розрізняєстилістику практичну і функціональну, стилістичні засоби фонетики, лексики і фразеології, словотвору; мовлення правильне і комунікативно доцільне, норми української літературної мови; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять стилістика культура мовлення; визначає, які особливості мовлення вивчає стилістика, а які – культура мовлення; нормативне і ненормативне використання мовних засобів у текстах різних стилів мовлення; знаходить стилістичні помилки і визначає їх вид.
    Практична стилістика і культура мовлення. Стилістичні засоби фонетики.Загальна характеристика звукового складу української мови. Стилістична роль звуковідтворення в художніх текстах. Милозвучність української мови – характерна ознака всіх її стилів. Норми вимови. Вимова голосних і приголосних звуків. Правопис. Позначення на письмі голосних та приголосних звуків: складні випадки правопису м’якого знака, апострофа, великої букви, слів з ненаголошеними голосними, подвоєнням та подовженням приголосних, спрощенням в групах приголосних, чергування голосних і приголосних звуків, слів іншомовного походження. Культура мовлення. Орфоепічні норми – правильна вимова голосних і приголосних звуків, звукосполучень і наголосу в словах.   Учень: додержує норм української літературної вимови; визначає і виправляє допущені в усному мовленні орфоепічні помилки.   Учень: правильно пише слова із зазначеними орфограмами;   знаходить і виправляє орфографічні помилки в своєму і чужому мовленні.
    Стилістичні засоби лексикології і фразеології Слово і його лексичне значення. Стилістично нейтральна лексика; емоційно і експресивно забарвлені засоби, що надають мовленню певного стильового забарвлення (ласкаве, іронічне, урочисте та ін.). Специфічно побутова лексика; професійно виробнича лексика; наукова і ділова лексика; просторічні слова; діалектні, застарілі, запозичені слова, неологізми, їх стилістичні функції. Лексико-стилістичні синоніми і їх види (контекстуальні синоніми, перифрази; переносне значення слів; тропи (порівняння, метафора, епітет, метонімія, синекдоха, персоніфікація, гіпербола, алегорія). Антоніми. Пароніми. Основні групи фразеологізмів, багатозначність, синонімія та антонімія фразеологізмів. Культура мовлення. Лексичні норми – використання слів у властивому їм значенні та правильне поєднання слів за змістом у реченні і словосполученні. Запобігання недоречному вживанню емоційно-забарвлених слів, невиправданому використанню просторічних, діалектних, запозичених слів та анахронізмів. Запобігання неправильному чи неточному використанню у мовленні паронімів. Учень: визначаєроль і доречність використання в тексті стилістично забарвлених лексичних, фразеологічних засобів мови, їх стилістичну функцію; розрізняєлексичні, фразеологічні синоніми; правильно проводитьсинонімічну заміну з метою підсилення тієї чи іншої стилістичної ознаки; розпізнаєтропи івизначаєїх роль та доречність використання у текстах різних стилів мовлення; додержує лексичних норм української літературної мови.  
    Словотворчі засоби стилістики. Стилістичне забарвлення значущих частин слова: префіксів і суфіксів. Стилістична синоніміка морфем. Правопис. Основні орфограми в коренях, префіксах та суфіксах. Культура мовлення. Словотворчі норми – правильне творення слів. Учень: розрізняєстилістичне забарвлення словотворчих засобів мови, словотворчі синоніми; визначаєїх стилістичну функцію;додержуєсловотворчих норм української літературної мови у своєму і чужому мовленні; використовуєправильно і доречно різні варіанти фонетичних, лексичних, фразеологічних, словотворчих засобів у власному усному і писемному мовленні з урахуванням виконання ними стилістичної функції і емоційно-експресивного забарвлення; слова у властивому їм значенні; граматичні форми і синтаксичні конструкції; дотримуєтьсяв усному мовленні вимовних і акцентологічних норм; знаходить і виправляєстилістичні помилки, пов’язані з неправильним уживанням фонетичних, лексичних, фразеологічних, словотворчих засобів у чужому і власному мовленні.
    Види робіт Сприймання чужого мовлення: Аудіювання(слухання-розуміння) текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Різновиди аудіювання (глобальне, докладне, критичне). Читання мовчки текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Різновиди читання ознайомлювальне, вивчальне, переглядове). Різновиди аудіювання Учень: розумієфактичний зміст почутого висловлювання (тривалість звучання художніх текстів 9-10 хв., інших стилів – 8-9 хв.), адекватно сприймаючи його основну думку, особливості побудови і мовного оформлення; користується різними видами аудіювання (глобальним, докладним, критичним); складає тематичні виписки, складний план, тези, конспект почутого; визначаєвласне ставлення до змісту; формулює висновки щодо сприйнятого. читає мовчки відповідно до його віку незнайомі тексти різних типів, стилів і жанрів мовлення зі швидкістю 150-300 слів за хв.; розуміє зміст, особливості структури і мовного оформлення тексту, довшого і складнішого порівняно з попередніми класами; користується всіма різновидами читання (ознайомлювальним, вивчальним, переглядовим); робить записи (план, виписки, тези, конспект) у процесі читання; ставить самостійно запитання під час читання; оцінює прочитане, висловлюючи власну думку.
    Відтворення готового тексту: Перекази (навчальні і контрольні). Докладний переказ із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.). Конспект як різновид стислого переказу висловлювань, що сприймаються на слух. Конспект прочитаного (художнього твору, публіцистичної та науково-популярної статей). Тематичні виписки, план (складний), тези. Учень: пере­казуєдокладно прослуханий або прочитаний текст художнього, наукового чи публіцистичного стилів мовлення обсягом 350-400 слів, за самостійно складеним складним планом (усно і письмово), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, ураховуючи комунікативне завдання, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму; складає конспект, тези почутого і прочитаного, тематичні виписки; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовногооформлення; редагуєнаписане з урахуванням вимог до мовлення.
    Створення власних висловлювань: Діалогічнемовлення: Бесіда ( діалог)як форма спілкування двох або більшої кількості людей відповідно до запропонованої ситуації, самостійне визначення теми і змісту бесіди.   Монологічне мовлення: (навчальні і контрольні види) Виступ на зборах, семінарах (підготовлений і заздалегідь не підготовлений). Відгук про твір мистецтва. Стаття в газету на морально-етичну тему. Бібліографія. Анотація. Ділові папери: звіт про виконану роботу. Субсидія, ваучер, приватизаційний сертифікат, фінансова ідентифікаційна картка, ідентифікаційний код (ознайомлення). Учень: самостійно визначаєтему бесіди та її зміст; добирає цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі і з власного життєвого досвіду; уміє вести бесіду, демонструючи певний рівень вправності у процесі бесіди (стислість, логічність, виразність, доречність, винахідливість тощо); висловлює особисту позицію щодо теми, яка обговорюється, змінює свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; використовує формули мовленнєвого етикету; дотримується норм української літературної мови; оцінюєтекст з погляду його змісту, форми, задуму і мовногооформлення. Учень: розрізняє зміст, структуру і сферу використання зазначених у програмі жанрів мовлення, в т.ч. ділових паперів; готує і виголошуєвиступи на зборах, семінарах; складає відгук про твір мистецтва, статтю в газету, бібліографію, анотацію; роздуми відповідно до творчих завдань переказів, звіт про виконану роботу; уживає стилі, типи і жанри мовлення відповідно до ситуації спілкування, добираючи мовні засоби згідно із задумом висловлювання, стилем, типом і жанром; перевіряє результати мовленнєвої діяльності (коректує усне мовлення в процесі говоріння, ураховуючи реакцію слухача); редагує написане згідно з вимогами до мовлення; додержуєосновних правил спілкування;оцінюєтекст з погляду його змісту, форми, задуму і мовногооформлення.
Міжпредметні зв'язки. Виступ проблем­ного характеру на літературну тему (література); цитатний план, тези літературно-критичних статей, їх окремих розділів і розділів підручників (література, історія, географія та ін.).

 

Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалу Орієнтовні вимоги до вмінь
Cфери відношень Тематика текстів Теми висловлювань учнів
Я і українська мова.     Я і ми (народ, родина, націона-льна історія і культура).     Я і рідна природа.   Я і мої захоплення.     Я як особистість Українська мова і відображена в ній національна культура.     Основні віхи нашої історії. Матеріальні і духовні скарби нашого народу. Ті, що залишилися з нами назавжди.   Земля – наш спільний дім. На що спроможна кожна людина у справі сприяння природі. Захоплення жінок (шиття, в’язання, вишивка тощо). Захоплення чоловіків (столяр-ство, радіотехніка та інші). Найважливіші умови самопізнання й самореалізації. ”Барви україн-ського слова”. “Культура мови, думки, почуттів”. “Подивімось у вічі вікам”. “Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була”. “До доброї криниці стежка утоптана”.   “Заняття для душі”. “Моє хобі”.   “У чому полягає сенс життя”. Учень: сприймає, аналізує, оцінює прочитані, вивчені чи почуті соціокультурні відомості про Україну й світ і добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної пізнавальної, експресивної, комунікативної чи іншої мети.

Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

 

Види вмінь   Вимоги до загальнонавчальних досягнень учнів
Організаційно- контрольні Ученьсамостійно: усвідомлює і визначає мотив і мету власної пізнавальної і життєтворчої діяльності; плануєдіяльністьдля досягнення мети, розподіляючи її на етапи; здійснює намічений план з допомогою дібраних методів і прийомів; оцінює проміжні і кінцеві результати пізнавальної діяльності, робить відповідні корективи.
Загальнопізна- вальні Ученьсамостійно: аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності; порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх; робить висновкина основі спостережень; виділяє головне з-поміж другорядного; моделюємовні та позамовні поняття, явища, закономірності.
Творчі Ученьсамостійно: уявляєсловесно описані предмети і явища, фантазує на основі сприйнятого; прогнозуєподальший розвиток певних явищ; переносить раніше засвоєні знання і вміння у нову ситуацію; помічає і формулює проблемив процесі навчання і життєтворчості; усвідомлює будовупредмета вивчення; робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми; добирає переконливі аргументидля його доведення; спростовуєхибні припущення і твердження.
Естетико-етичні Учень: помічає й цінує красув мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності; спроможнийкритично оцінювати відповідність своїх вчинків щодо загальнолюдських моральних норм, усувати помічені невідповідності; виявляє здатністьпоставити себе на місце іншої людини; готовий прощатиобрази з боку знайомих і незнайомих, усвідомлюючи їх недосконалість; переконаний, що творити добрословом і ділом – обов’язок кожної людини.

 

(34год., 1 год. на тиждень)

(3 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)

Мовна і мовленнєва змістові лінії

№ п\п Кіль- кість годин Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
    Повторення вивченого в 10 класі Стилістика як розділ науки про мову. Стилістика мови (практична). Фонетичні, лексичні, фразеологічні, словотворчі засоби стилістики. Культура мовлення. Норма літературної мови як основне поняття правильності мовлення, її варіативність. Учень: розрізняє стилістику практичну, фонетичні, лексичні, фразеологічні, словотворчі засобиморфологічні і синтаксичні засоби стилістики, речень з різними способами вираження чужого мовлення; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять стилістика і культура мовлення.
    Практична стилістика і культура мовлення. Морфологічні засоби стилістики. Стилістичне забарвлення граматичних понять і граматичних форм. Поняття роду, числа. Власні і загальні назви. Ступені порівняння. Стягнені і нестягнені форми. Займенники й контекст. Культура мовлення. Синоніміка займенникових форм: неозначених, заперечних, означальних; вказівних займенників і прикметників; пропуск особових займенників; зайве вживання займенників. Стилістичні аспекти дієслівних категорій. Синоніміка дієприкметни-ків: дієприкметникових зворотів і підрядних означальних речень. Синоніміка дієприслівників: дієприслівниковий зворот і підрядні речення обставинні. Правопис. Велика буква і лапки у власних назвах. Написання складних прикметників. Не і ні з різними частинами мови. Н у прикметниках, дієприкметниках, займенниках, прислівниках. НН у прикметниках, прислівниках. Правопис займенників. Пунктограма при відокремлених другорядних членах речення. Учень: знаходить у тексті стилістично забарвлені морфологічні засоби, варіанти граматичних форм; визначає їх роль і доречність використання в тексті. розрізняє морфологічні синоніми, визначає їх стилістичну функцію; здійснює правильно синонімічну заміну займенникових форм і прикметників, дієприкметникових і дієприслівникових зворотів та підрядних речень з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки. Учень: правильно пише слова із зазначеними у програмі орфограмами; розставляєрозділові знаки при відокремлених другорядних членах речення; знаходить помилкина вивчені правила і виправляє їх;
    Стилістика простих речень. Види простих речень і їх відтінки значень. Культура мовлення. Синоніміка: а)двоскладних і односкладних речень; б)неозначено-особових узагальнено-особових і безособових; в)означено-особових і безособових. Синоніміка мовних засобів вираження: присудка; другорядних членів; інверсія замість прямого порядку слів; синоніміка відокремлених і невідокремлених другорядних членів. Вираження різноманітних смислових значень з допомогою звертань, вставних слів і вставних конструкцій, їх емоційно-експресивний характер. Правопис. Пунктограми у простому реченні. Учень: розрізняє відтінки значень простих речень; знаходитьу тексті стилістичнозабарвлені засоби простого речення; визначаєїх роль і доречність викори-стання в тексті; проводить замінустилістично нейтральних мовних засобів стилістично забарвленими і навпаки; розрізняєсинтаксичні синоніми, визначає їх стилістичну функцію; проводить синонімічну заміну в простому реченні з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки.   Учень: правильно розставляє розділові знаки в простому реченні й обґрунтовує їх.
    Стилістика складних речень Смислові відношення між простими реченнями, які входять до складних. Культура мовлення. Синоніміка: а)складносурядних і складнопідрядних речень; б) складних безсполучникових і складносурядних; в) складних безсполучникових і складнопідрядних; г)складнопідрядних і простих речень з дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами; синоніміка сполучників і сполучних слів, що з’єднують складні сполучникові речення. Правопис. Пунктограми у складному реченні. Учень: знаходитьу тексті стилістично забарвлені засоби складного речення; визначаєїх роль і доречність використання в тексті; розрізняєсинтаксичні синоніми; встановлює їх стилістичну функцію; правильно проводить синонімічну заміну складних речень, складних і простих із дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами, сполучників і сполучних слів, що з’єднують частини складного речення, з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки. Учень: правильно розставляє розділові знаки в складному реченні.
    Стилістика речень з різними способами вираження чужого мовлення. Пряма і непряма мова, її призначення і граматично–смислові особливості. Культура мовлення. Стилістичні особливості авторських слів при прямій мові. Синоніміка речень з прямою мовою, реплік у діалозі і непрямій мові. Правопис. Пунктограми при прямій мові і діалозі. Учень: знаходитьу тексті стилістично забарвлені засоби речень з різними способами вираження чужого мовлення; визначаєїх роль і доречність використання в тексті. визначає стилістичні особливості авторських слів при прямій мові; правильно проводитьсинонімічнузаміну в реченнях з різними способами вираження чужого мовлення для посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки; використовує правильно і доречно у власному мовленні різні варіанти граматичних форм, морфологічних, синтаксичних засобів з урахуванням виконання ними стилістичної функції, емоційно-експресивного забарвлення; знаходить і виправляєпомилки, зумовлені стилістично неправильним вибором варіантів граматичних форм, невдалим використанням морфологічних, синтаксичних засобів у своєму і чужому мовленні. Учень: правильно розставляєрозділові знаки при прямій мові і діалозі й обґрунтовує їх.
    Функціональна стилістика і культура мовлення. Мовлення як предмет вивчення стилістики і культури мовлення. Мовлення розмовне і книжне, їх співвідношення та особливості. Поняття стилю мовлення: позамовні ознаки (сфера спілкування, умови і мета спілкування) і мовні. Стилі мовлення: розмовний, науковий, офіційно-діловий, художній і публіцистичний, їх підстилі. Зміст і структура текстів кожного із стилів, їх характерні мовні засоби, основні жанри. Культура мовлення. Мовлення правильне і комунікативно доцільне. Вимоги до гарного мовлення (змістовність, логічність, багатство і різноманітність, точність, виразність, доречність), їх основні ознаки (практично). Учень: розрізняєпредмет вивчення функціональної стилістики і завдання культури мовлення (в зіставленні із стилістикою), особливості розмовного і книжного мовлення; стилі мовлення, їх підстилі, основні жанри та характерні мовні засоби; вимоги до мовлення; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обгрунтуванні понять стилістика і культура мовлення; визначаємовлення правильне і комунікативно доцільне, нормативне і ненормативне використання мовних засобів; аналізує тексти вивчених стилів мовлення з погляду змістовності, логічності, багатства і різноманітності, точності, виразності, доцільності мовлення; складає власні усні, письмові висловлювання різних стилів, типів і жанрів мовлення, дотримуючись основних їх ознак та вимог до гарного мовлення; знаходить і виправляє помилки, пов’язані з порушенням стильової єдності, змістовності, логічності, доречності, виразності, з неправильним використанням слів і одноманітних синтаксичних конструкцій, лексичних варіантів і порушенням лексичної сполучуваності слів.
    Види робіт Сприймання чужого мовлення: Аудіювання(слухання-розуміння) текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Різновиди аудіювання (ознайомлювальне, вивчальне, критичне). Читання мовчки текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Різновиди читання (ознайомлювальне, вивчальне, переглядове). Учень: розумієзміст висловлювання (тривалість звучання художніх текстів 10-11 хв., інших стилів 9-10 хв.),адекватно сприймаючи його основну думку, особливості побудови тексту і мовного оформлення; користується різними видами аудіювання залежно від ситуації спілкування; робить записи почутого; визначаєвласне ставлення до змісту, формулюючи висновки щодо сприйнятого. Учень: читає мовчки відповідно до його віку незнайомі тексти різних типів, стилів і жанрів мовлення зі швидкістю 160-330 слів за хв.; розумієзміст, особливості структури і мовного оформлення тексту, довшого і складнішого, ніж у попередніх класах; користується різними видами читання; робить записи (план, виписки, тези, конспект) у процесі читання; самостійно ставитьзапитання під час читання; оцінює прочитане, висловлюючи власну думку.
    Відтворення готового тексту: Перекази (навчальні і контрольні). Говоріння: Докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.). Письмо: Докладний і стислий перекази текстів художнього і публіцистичного стилів із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.).     Учень: пере­казуєдокладно і стисло прослуханий або прочитаний текст художнього, наукового чи публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу 350-450 слів, стислого - в 2 рази більше), за самостійно складеним складним планом (усно і письмово), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, комунікативному завданню, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовногооформлення; редагує написане з урахуванням вимог до мовлення.
    Створення власних висловлювань: Діалогічне мовлення: Діалог, складенийвідповідно до запропонованої ситуації, діалог-обмін думками, враженнями (офіційна і неофіційна розмова); обговорення самостійно обраної теми. Монологічне мовлення: (навчальні і контрольні види) Говоріння: Розгорнута відповідь на уроці (іспиті) в науковому стилі. Доповідь на тему, зв'язану з виучуваними предметами в науковому стилі. Письмо: Стаття дискусійного характеру публіцистичного стилю. Портретний нарис у публіцистичному стилі. Реферат на тему, зв'язану з виучуваними предметами (із залученням науково-популярної літератури). Ділові папери. Офіційний лист. Акт. Протокол (складний).     Учень: складає і розігруєдіалог відповідно до запропонованої ситуації; діалог-обмін думками, враженнями; самостійно визначаєтему діалогу і його зміст; висловлює свою думку,добираючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі і з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; дотримується норм української літературної мови та правил мовленнєвого етикету; оцінюєтекст з погляду його змісту, форми, задуму і мовногооформлення. Учень: готує і виголошуєрозгорнуту відповідь на уроці (іспиті), доповідь і реферат на теми, зв’язані з виучуваними предметами; пише статтю в газету, портретний нарис, роздуми відповідно до творчих завдань переказів; складає офіційний лист, акт, складний протокол; використовуєстилі і типи мовлення відповідно до ситуації спілкування, добираючи мовні засоби відповідно до задуму висловлювання; перевіряє результати мовленнєвої діяльності (коректує усне мовлення в процесі говоріння, ураховуючи реакцію слухача); редагує написане з урахуванням вимог до мовлення, додержанням основних правил спілкування.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-07; Просмотров: 750; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.