Оперативна пам'ять. Взаємозв’язок короткочасної та довготривалої пам’яті. Психологічна характеристика властивостей пам’яті

Необхідно враховувати, що переважна більшість наших систематичних знань виникає в результаті спеціальної діяльності, мета якої - запам'ятати відповідний матеріал, з тим щоб зберегти його в пам'яті. Така діяльність, спрямована на запам'ятовування і відтворення утриманого матеріалу, називається мнемічної діяльністю.

Умовами успіху довільного запам’ятовування є дієвий характер засвоєння знань, інтерес до матеріалу, його важливість, установка на запам’ятовування тощо.

Залежно від міри розуміння запам’ятовуваного матеріалу, довільне запам’ятовування буває механічним і смисловим (логічним).

Механічне запам'ятовування - це запам'ятовування без усвідомлення логічного зв'язку між різними частинами сприйманого матеріалу. Основою механічного запам'ятовування є асоціації по суміжності. Воноздійснюється без розуміння суті матеріалу, призводить до формального засвоєння знань.

На відміну від цього, осмислене запам'ятовування грунтується на розумінні внутрішніх логічних зв'язків між окремими частинами матеріалу. Смислове (логічне) – спирається на розуміння суті матеріалу.

Осмислене запам'ятовування набагато продуктивніше. При механічному запам'ятовуванні в пам'яті через одну годину залишається тільки 40% матеріалу, а ще через кілька годин - всього 20%, а в разі осмисленого запам'ятовування 40% матеріалу зберігається в пам'яті навіть через 30 днів.

Осмислення матеріалу досягається різними прийомами, і перш за все виділенням в досліджуваному матеріалі головних думок і групуванням їх у вигляді плану. Корисним прийомом осмислення матеріалу є порівняння, тобто нахожд-ня подібності та відмінності між предметами, явищами, подіями і т. д.

Найважливішим методом осмисленого запам'ятовування матеріалу і досягнення високої міцності його збереження є метод повторення. Дуже важливо правильно розподілити повторення в часі. У психології відомі два способи повторення: концентроване і розподілене. При першому способі матеріал заучується в один прийом, повторення слід одне за іншим без перерви. При розподіленому повторенні кожне читання відокремлене від іншого деяким проміжком. Розподілений повторення раціональніше концентрованого. Воно економить час і енергію, сприяючи більш міцному засвоєнню знань.

Дуже близький до методу розподіленого заучування метод відтворення під час заучування. Його суть полягає у спробах відтворити матеріал, який ще повністю не вивчений. Наприклад, вивчити матеріал можна двома способами: а) обмежитися тільки читанням і читати до тих пір, поки не виникне впевненість, що він вивчений, б) прочитати матеріал одне-два рази, потім спробувати його вимовити, після чого знову прочитати його кілька разів і знов спробувати відтворити.

Експерименти показують, що другий варіант набагато продуктивніше і доцільніше. Заучування йде швидше, а збереження стає більш міцним.

Успіх запам'ятовування багато в чому залежить від рівня самоконтролю. Проявом самоконтролю є спроби відтворити матеріал при його заучуванні. Такі спроби допомагають встановити, що ми запам'ятали, які помилки допустили при відтворенні і на що слід звернути увагу в подальшому читанні. Крім того, продуктивність запам'ятовування залежить і від характеру матеріалу. Наочно-образний матеріал запам'ятовується краще словесного, а логічно зв'язаний текст відтворюється повніше, ніж розрізнені пропозиції.

Умовами успішного запам’ятовування є:

· багаторазове, розумно організоване й систематичне повторення, а не механічне, що визначається лише кількістю повторень;

· розбиття матеріалу на частини,

· виокремлення в ньому смислових одиниць;

• розуміння тощо.

1. Процеси пам’яті

Відтворення – один з головних процесів пам’яті. Воно є показником міцності запам’ятовування і, водночас, наслідком цього процесу.

Види відтворення:

· впізнавання;

· згадування;

• пригадування.

Впізнавання – найпростіша форма відтворення, що виникає при повторному сприйманні предметів. Впізнавання буває повним і неповним.

При повному впізнаванні повторно сприйнятий предмет відразу ототожнюється з раніше відомим, повністю відновлюються час, місце та інші деталі ознайомлення з ним.

Неповне впізнавання характеризується невизначеністю, труднощами співвіднесення об’єкта, що сприймається, з тим, що вже мав місце в попередньому досвіді.

Згадування – особливість цієї форми відтворення полягає в тому, що воно відбувається без повторного сприймання того, що відтворюється.

Згадування буває довільним і мимовільним.

Довільне – зумовлюється актуальною потребою відтворити потрібну інформацію (наприклад, пригадати правило, відповісти на запитання тощо).

Мимовільне – коли образи або відомості спливають у свідомості без будь-яких усвідомлених мотивів.

Пригадування – потреба виникає тоді, коли в потрібний момент не вдається згадати те, що необхідно. У цій ситуації людина докладає певних зусиль, щоб подолати об’єктивні та суб’єктивні труднощі, пов’язані з неможливістю згадати, напружує волю, вдається до пошуку шляхів активізації попередніх вражень, до різних мнемонічних дій.

Одним із варіантів довільного відтворення є спогади. Спогади – це локалізовані в часі та просторі відтворення образів нашого минулого.

Дата добавления: 2014-12-07