Психологічний аналіз потребнісно-мотиваційної, операційної, інформаційної та регулятивної підсистем діяльності та поведінки особистості

Потребнісно-мотиваційна підсистема діяльності охоплює сукупність чинників, які спонукають особистість діяти: потреби, мотиви, інтереси, цілі, установки, спрямованість. Джерелом діяльності є потреби – динамічно-активні стани особистості, що виражають її залежність від конкретних умов існування і породжують діяльність, спрямовану на зняття цієї залежності.

Потребам властивий пасивно-активний, суб’єктивно-об’єктивний, суспільно-особистісний, предметний характер. Вони визначаються пасивністю, тому що задаються певними умовами біосоціального існування людини, а саме дефіцитом у нормальній життєдіяльності. Так, кожний з нас має потребу в їжі, в комфортних умовах життя, у пізнанні тощо Активний характер потреб зумовлений тим, що вони викликають активність стосовно подолання такого дефіциту. Тобто, щоб забезпечити свої потреби люди готують або купують їжу, облаштовують своє житло, навчаються, працюють.

Потреби є суб’єктивними, оскільки кожна людина переживає відчуття нестачі в чомусь залежно від своїх особливостей. Значення будь-якого дефіциту оцінюється різними людьми по-різному. Вони використовують різноманітні способи і засоби задоволення потреб, що засвідчує їх суб’єктивний характер. Водночас об’єктивний аспект потреб визначається тим, що кожна з них виявляється у нестачі певних об’єктивних предметів чи явищ, виникає в об’єктивній ситуації життєдіяльності людини і має об’єктивну цінність, задовольняється за допомогою об’єктивних засобів.

Зміст потреб особистості великою мірою зумовлений рівнем культурно-історичного розвитку суспільства, в якому вона живе. На кожному його етапі виникають певні однакові для людських спільнот потреби, притаманні саме тому часові, в якому вони функціонують. Цим визначається суспільний характер потреб. Наприклад, у зв’язку з бурхливим розвитком інформаційних процесів та інформаційних систем виникла потреба в комп’ютерній техніці, без якої сьогодні важко уявити роботу будь-якої установи. Водночас люди розв’язують цю проблему залежно від змісту власних потреб: одні використовують комп’ютер як засіб друкування документів, інші – з метою ефективної обробки зображень, а ще інші – як іграшку. Таким чином, потреби виступають особливою формою відображення умов життя особистості. Основними компонентами потреби є коло предметів, які можуть її задовольнити, та способи задоволення.

Предметність потреби зумовлена її приуроченістю до конкретних предметів та явищ. Стан потреби визначається нестачею у чомусь конкретному, предметному. Це видно із запропонованої нижче класифікації потреб. Їх поділяють на дві великі групи:

1) матеріальні потреби, пов’язані з тілесними нестатками (у їжі, одязі, теплі та ін.);

2) духовні потреби, зумовлені суспільною сутністю людини, її проживанням у суспільстві (потреби в діяльності, спілкуванні, пізнанні, творчості та ін.).

У сучасній психології є визнаною класифікація потреб, запропонована А. Маслоу. Він пропонує виокремити п’ять основних груп потреб, котрі розташовані на п’яти рівнях:

1) фізіологічні потреби розуміються як потреби організму в умовах, необхідних для його збереження і функціонування – це потреби у повітрі, воді, їжі, певному температурному режимі тощо;

2) потреби в безпеці (фізичній, соціальній): у безпечних природних, екологічних та соціальних умовах, що виявляються як прагнення бути впевненим у майбутньому, відчувати себе захищеним, позбавитися від невдач та страхів (так, люди потребують впевненості в тому, що їхньому життю не загрожують небезпечні віруси, викиди у повітря, воду чи ґрунт отруйних речовин, а їхньому благополуччю – втрата роботи, мізерна пенсія тощо);

3) потреби в приналежності (причетності) та любові – виявляються у прагненні бути причетним до певної групи людей, до її справ та діяльності, любити та відчувати любов і підтримку від інших людей;

4) потреби в успіхові – виявляються у прагненні досягнути високого рівня майстерності, високого статусу, отримати високу оцінку та визнання від інших, мати підстави поважати себе;

5)потреби в самоактуалізації – це потреби в реалізації людиною її можливостей у різних сферах життя, у розвитку своєї особистості.

На думку, А. Маслоу, людина намагається задовольнити свої потреби починаючи з фізіологічних. Далі вона прагне піднятися вище у задоволенні потреб – від фізіологічних до потреби у самоактуалізації. І це прагнення є визначальним в її діяльності та поведінці. Проте, якщо вона стикається з конфліктом потреб, тобто з незадоволенням потреб різних рівнів, то здебільшого перемагають потреби нижчих рівнів.

Це відбувається не завжди. Чим вищим є рівень розвитку особистості, тим більшого значення для неї набувають потреби вищого ґатунку. Незважаючи на несприятливі умови життя, саме вони спрямовують людину до саморозвитку та самовдосконалення.

У ході задоволення потреби мають місце такі явища, як:

· більш або менш ясне усвідомлення певної потреби, що супроводжується характерними емоційними станами: незадоволенням, навіть стражданням від нестачі чогось, захопленням предметом потреби тощо;

· наявність емоційно-вольового стану, спрямовуючого на пошук шляхів задоволення потреби;

· послаблення, зникнення чи перетворення такого стану на протилежний (наприклад, відраза до їжі після її надмірного вживання) після задоволення потреби;

· повторне виникнення потреби, коли нестача, що знаходиться в її основі, дає про себе знати.

Найбільше значення в житті людини мають потреби в праці, навчанні, спілкуванні, естетичні потреби.

На початкових етапах розвитку людини та суспільства праця була основним засобом безпосереднього задоволення всіх потреб. Надалі праця стала опосередкованим засобом задоволення потреб – продукт праці однієї людини обмінювався на продукти праці інших людей, завдяки чому задовольнялися її життєво важливі потреби. Пізніше праця стала забезпечувати певний статус людини в суспільстві, викликати задоволення, захоплення – тобто сама стала потребою. Разом з працею сформувалася потреба в здобутті знань, їхньому поглибленні та активізації творчих зусиль у процесі практичного застосування.

Важливою рисою сучасної людини є потреба в естетичній насолоді та в творчій діяльності в галузі певного мистецтва. Ще в давнину, коли людина тільки починала займатися елементарною працею, вона вже тоді прагнула надати своїм знаряддям праці та предметам побуту певного естетичного вигляду. Подальший розвиток естетичних потреб призвів до виникнення різноманітних видів і жанрів мистецтва: скульптури, ювелірного мистецтва, архітектури, живопису, музики, театру. Люди мають різні естетичні потреби. Це залежить від змісту, широти та глибини їхніх інтересів, ступеня активності. Одні потребують лише споживання мистецьких творів певного жанру, інші не мислять себе без діяльності в сфері мистецтва.

Потреби переживаються як бажання, потяг або прагнення.

Потяг – це неясний емоційний порив, який немає чітко вираженої спрямованості і виявляється в невдоволенні існуючим станом речей. Бажання визначається певним рівнем усвідомлення цілей, визначених для подолання невдоволення. Прагненню властивий найвищий рівень усвідомлення цілей діяльності щодо задоволення потреб.

Ці переживання сигналізують про наявність потреб, про їхнє задоволення чи незадоволення. Але вони не є достатньою умовою для того, щоб виокремити предмет потреби та спонукати людину до дій. Потреба набуває предметності в мотиві – усвідомленій індивідом спонуці до дій та поведінки, що виникає через зіставлення предмету потреби, емоційного змісту переживання потреби та очікуваного результату від її задоволення.

Мотив – це та внутрішня сила, яка пов’язана з потребами особистості і спонукає її до активності, спрямованої на задоволення потреб. Мотив є результатом мотивації – процесу усвідомлення потреби та створення спонукання до діяльності і спілкування для задоволення потреби і досягнення особистої чи групової мети.

Вироблення мотиву завершується прийняттям рішення про задоволення потреби. Тобто між моментом виникнення потреби та моментом її задоволення проходить певний час. Протягом цього часу потреба мотивується: створюється прагнення задовольнити її, яке спонукає до дії з метою отримання бажаного результату. В цьому процесі потреба виступає як внутрішній, а мета – як зовнішній аспект мотивації. На відміну від мети, яка є усвідомленою, мотив не завжди усвідомлюється людиною.

Дата добавления: 2014-12-07