Психічні стани

Під психічним станом слід розуміти наявний на даний час відносно стійкий рівень психічної діяльності, що проявляється в підвищеній або пониженій активності особистості.

За визначенням С. Л. Рубінштейна, психічний стан є ефектом психічної діяльності та її тлом.

Справді, відображення якоїсь події - складне явище. Воно криє в собі чимало різних процесів - відчуття і сприйняття, відтворення, мислення, емоції тощо.

Залучені до діяльності сили налаштовують активність особистості на певний лад.

Однак не стільки обсяг, скільки зміст відображуваного має вирішальне значення в настроюванні тонусу психічної активності.

Усвідомлення особистої чи суспільної значимості відображуваного в мозку, що відбувається, має вирішальне значення для психічної активності.

Психічні стани - психологічна характеристика особистості, що відображає її порівняно тривалі душевні переживання.

Психічний стан має чітко виражену, зазвичай однорідну, психічну модальність.

Крім індивідуальних, бувають групові психічні стани, які вивчає соціальна психологія, як-от: танок Св. Вітта, масовий психоз на рок-концертах і т.ін.

Задоволення чи незадоволення потреб породжує в людині специфічні переживання, які набувають різноманітних форм: емоцій, афектів, настроїв, стресових станів, фрустрацій, власне почуттів (у вузькому розумінні слова) тощо.

Характеристика емоцій

Часто слова «емоції» та «почуття» використовуються як синоніми. У вузькому значенні емоція - це безпосереднє, тимчасове переживання якогось постійного почуття.

Емоції можуть бути як позитивними, так і негативними. Наприклад, почуття насолоди, співпереживання на талановито поставленому спектаклі та страх як ставлення до певного об'єкта. Від страху людина може заціпеніти, а може у відчаї кинутися назустріч небезпеці.

В одних випадках емоції відрізняються дієвістю. Вони спонукають до вчинків, висловлювань, збільшують напруження сил і називаються стенічними. Коли людина, приміром, ладна «гору зрушити».

В інших випадках емоції, які називаються астенічними, характеризуються пасивністю або спогляданням, переживання почуттів розслаблює людину. Від страху в неї можуть «підкоситися ноги».Іноді, переживаючи сильне почуття, людина «іде в себе», замикається.Сором, скажімо, перетворюється на докори сумління.

Афективний стан та афект

Афективний стан проявляється в постійно наростаючому емоційному напруженні; він є динамічним і яскраво вираженим, завжди має певне завершення. Може закінчитися задоволенням, коли несподівана подія або очікувана неприємна розмова закінчилася щасливо.

За певних обставин сильне напруження може трансформуватися в енергію для виконання певної роботи.

Знаючи цю властивість афективного стану, можна самому скорегувати його в русло погашення, тобто затухання, але для цього потрібно вольове зусилля. Наприклад, якщо відчуваєш, що в тобі від неприємностей, нагромаджених за день, закипає злість, - піди на кухню помий посуд або скопай на дачі грядку. Одна знайома розповідала якось, що коли в неї безпідставно закипає злість на свого чоловіка (без вини - просто він дратує око), то вона змушує себе пригадати приємні події з їхнього життя, і афективний стан у неї минає.

У надзвичайно конфліктній ситуації афективний стан нерідко завершується сильним спалахом - афектом.

Афект - це короткочасна, бурхлива, надзвичайно інтенсивна емоційна реакція. Для нього є характерною надзвичайна сила прояву, він захоплює людину повністю. Надзвичайна сила та яскравість афекту поєднуються з короткочасністю його прояву.

Нерідко в стані афекту змінюються звичайні установки особистості. Це відомо юристам, які, встановлюючи вину підсудного, зважають на те, чи був злочин скоєний свідомо, чи в стані афекту.

У стані афекту події, що відбуваються, сприймаються незвичайно («затуманюється» мозок), у зовсім іншому світлі, звичайна поведінка ламається.

За афекту (як і гіпнозу) звужується обсяг свідомості: вона скерована на обмежене коло сприйнятих предметів і уявлень, пов'язаних із переживанням.

Фізіологічною особливістю афекту є звільнення підкорових центрів від стримувального та регулювального впливу кори, що надає яскравості зовнішнім проявам афекту. Важко приховати бурхливе перегніву, відчаю, радості, безутішного горя.

До афектів схильні люди з неврівноваженими процесами збудження і гальмування. Проте афекти найчастіше проявляються у людей невихованих, зухвалих, які не звикли контролювати свої почуття.

Морально виховані люди, які мають тривкі навички культурної поведінки в товаристві, уміють гальмувати небажані афекти. Придйомні такими уявляються аристократи середньовіччя, - вибухнути гнівом тоді вважалося моветоном, і таких неврівноважених людей не запрошували до салонів.

Існують афекти, які мають позитивний характер. Наприклад, радість футбольних уболівальників, коли своя команда забиває гол. Їх викликають також приємні події особистого життя, суспільні досягнення.

Подібні афекти чи афективні стани вважаються нормальним явищем, а сильний і щирий їх прояв - навіть необхідним і корисним для емоційно психічного і фізичного розвитку людини. Медичні спостереження показують, що постійне стримування і гальмування поривних афектів шкідливе для розвитку особистості.

Настрій: емоційне забарвлення поведінки і діяльності.

Настрій - це більш або менш тривалий емоційний стан, який забарвлює всі інші переживання і діяльність людини. Настрої вирізняються різною мірою тривалості, виявленості, усвідомлення, тому кажуть про перехідний і стійкий настрій.

Тривалий настрій може забарвлювати поведінку людини впродовж декількох днів і навіть тижнів. Відомі випадки такого стійкого настрою, що, переростаючи у властивість особистості, він стає характерним для людини. Кажуть: ця людина похмура, або – він веселун і т. д.

Настрій завжди має причину. Нею можуть бути:

• навколишня природа;

• події;

• люди (окремі чи група);

• діяльність чи її результат;

• стан здоров'я тощо.

Але не завжди ці причини усвідомлюються. Недаремно кажуть про невідомий сум, безпричинні веселощі,

Настрої різних людей, викликані однією причиною, можуть бути неоднакові, навіть протилежні.

Характерно, що настрій відбивається на поведінці, забарвлює діяльність людини, стимулює або пригнічує активність особистості.

Якщо людина в доброму, бадьорому настрої, то крізь призму цього настрою труднощі здаються незначними, робота - цікавою, люди - привітними.

Якщо настрій пригнічений, то все дратує, рішення не знаходяться, люди видаються злими.

Якщо ви помічали, поганий настрій часто криє в собі «інфекційний вірус» - ним за принципом «доміно» чи «ланцюгової реакції» можна заразити інших людей. Тобто: ти зіпсував настрій комусь («зігнав зло»), хтось - іншому і т. д. Прикладів цьому є чимало в художній, особливо в гумористичній літературі.

Навчитися керувати настроєм можна і потрібно, для цього слід його (настрій) аналізувати, контролювати, проводити автогенне тренування.

Стресовий стан та його перебіг

Стрес - це емоційний стан, викликаний несподіваною та напруженою ситуацією.

Стресовими станами будуть дії в разі необхідності самому швидко винести рішення, миттєва реакції в разі небезпеки, поведінка в ситуації, що несподівано змінилася.

У стресовому стані важко здійснювати цілеспрямовану діяльність, переключення і розподілення уваги, "виникає загроза загального гальмування чи повної дезорганізації діяльності.

При цьому навички і звички залишаються без змін і можуть заступити усвідомлювані дії. За стресу можливі помилки сприйняття (наприклад, визначення чисельності супротивника, що несподівано з'явився), пам'яті (забування добре відомого),неадекватні реакції на несподівані подразники і т. д.

А втім, у деяких людей незначний стрес може викликати приплив сил, активізацію діяльності, особливу ясність і чіткість думок, стенічні емоції.

Не можна визначити наперед, чи викличе дана ситуація стресовий стан людини. Поведінка у стресовій ситуації багато в чому залежить від особистісних особливостей людини:

• від уміння швидко оцінювати ситуацію;

• від навичок миттєвої орієнтації за несподіваних обставин;

• від вольової зібраності, рішучості, доцільності дій і розвитку витримки;

• від наявного досвіду поведінки в аналогічних ситуаціях;

Фрустрація як дезорганізація свідомості та діяльності

Крайня невдоволеність, блокада прагнень, що викликають тривке негативне емоційне переживання, можуть стати основою фрустрації, тобто дезорганізації свідомості і діяльності.

Не всяке невдоволення бажання, мотиву, мети викликає фрустрацію. Фрустрація може виникнути лише тоді, коли ступінь невдоволення вищий від того, що людина може витерпіти.

Фрустрація виникає в умовах негативної соціальної оцінки й самооцінки особистості, коли виявляються порушеними особистісно значимі відносини.

Страждання - емоційний стан, пов'язаний з отриманням достовірної або такої, що здається достовірною, інформації про неможливість задоволення важливих життєвих потреб, які досі здавалися більш або менш імовірними. Найчастіше прибирає форму емоційного стресу. Має характер астенічної емоції.

Гнів - емоційний стан, який протікає у формі афекту і викликається раптовим виникненням значної перешкоди на шляху вдоволення винятково важливої для суб'єкта потреби.

Відраза - негативний емоційний стан, що його спричинюють об'єкти (предмети, люди, обставини і т. ін.), зіткнення з якими (фізична взаємодія, спілкування тощо) заходить у суперечність із моральними або естетичними принципами і установками суб'єкта. Відраза, що поєднується з гнівом, в особистих стосунках може мотивувати агресивну поведінку, бажання позбутися когось або чогось.

Презирство - негативний емоційний стан, що виникає в особистих стосунках і породжується неузгодженістю життєвих позицій, поглядів, поведінки з об'єктом почуттів. Останні сприймаються як жалюгідні, що не відповідають естетичним критеріям і моральним нормам. Один із наслідків презирства - деперсоналізація індивіда або групи, до яких воно (презирство) стосується.

Страх - негативний емоційний стан, що виникає в разі отримання суб'єктом інформації про можливі збитки для його життєвого благополуччя, про реальну чи уявну небезпеку, яка загрожує. Страх блокує важливі потреби людини на основі дійсного чи уявного прогнозу. Має стенічний (дієвий) чи астенічний (розслаблений) характер. Виявляється у вигляді стресових станів, стійкого настрою пригніченості й тривожності або у вигляді афекту (жах).

Сором - негативний емоційний стан, що характеризується усвідомленням невідповідності власних помислів, вчинків і зовнішності не тільки очікуванням інших людей, а й власним уявленням про належну поведінку і зовнішній образ.

Інші психічні стани пов'язані з фізіологією людини

Крім емоційних психічних станів, розглянутих вище, існує ряд психічних станів, обумовлених специфікою функціонування людського організму.

Обов'язковою умовою формування і прояву всіх зазначених вище специфічних якостей свідомості є МОВА.

Питання для самоконтролю

1. Елементарні та вищі психічні функції у людини.

2. Еволюція психіки людини від форм практичного та абстрактного інтелекту до нових форм психіки, що зароджуються у сучасних умовах.

3.. Розвиток психіки в процесі історичного поступу людства.

4. Психічні процеси.

5. Психічні стани.

6. Психічні властивості особистості

Дата добавления: 2014-12-07