Роль учителя в навчальному процесі

Спілкування як міжособистісна взаємодія

Інтеракція - це умовний термін для означення характеристики тих компонентів спілкування, які пов'язані з взаємодією людей, з організацією їх спільної діяльності. У соціальній психології виділяють два основних протилежних види взаємодії: кооперацію і конкуренцію. Під кооперацією розуміють такі прояви взаємодії, які сприяють організації спільної діяльності (згода, пристосування, асоціація, солідарність). Це - так звана допомагаюча соціальна поведінка. Кооперація традиційно розглядається як співробітництво. Під конкуренцією, як правило, розуміють такі типи інтеракцій, які являють собою перешкоди для спільної діяльності (конфлікт, опозиція, демонстрація антагонізму, незгода).

Завданням керівників трудових колективів, педагогів, батьків є демонстрація власним прикладом підтримки і розвитку різних форм кооперативної поведінки. Виділяють три основні її форми:

- cпільно-індивідуальна (СІ) - кожен учасник взаємодії виконує свою частину загальної роботи, незалежно від інших;

- cпільно-послідовна (СП) - коли поставлена задача виконується послідовно кожним учасником;

- cпільно-взаємодіюча (СВ) - має місце одночасна взаємодія кожного учасника зі всіма іншими.

Кооперативна форма взаємодії можлива не тільки в умовах виробництва, але, наприклад, діяльності злочинців. Тому кооперація у соціальне - негативній діяльності не може бути оцінена позитивно.

Знання інтерактивної сторони спілкування необхідне для розв'язання практичних проблем і завдань організації ділового співробітництва людей у різних сферах трудової діяльності.

Центральною фігурою в навчальному процесі є вчитель. Він передусім виступає як організатор і керівник пізнавальної діяльності учнів, створює умови, за яких вони можуть найраціональніше і продуктивніше вчитися (дисципліна, необхідна для ефективного засвоєння знань, психологічний клімат, чергування занять, нормування домашньої навчальної роботи, постановка перед учнями мети і завдань). Контролюючи навчання, він повинен бути готовим допомогти, коли в них виникають труднощі. Водночас учитель є вихователем, дбає про розумовий, моральний, духовний і фізичний розвиток учнів.

Для повноцінного процесу викладання вчителю потрібно усвідомити загальну мету освіти і місце свого предмета в її реалізації. Він повинен глибоко, на сучасному науковому рівні знати предмет. Здійснення міжпредметних зв'язків потребує від нього і певних знань із суміжних наук. Міцні знання з методики, психології та педагогіки є підґрунтям розвитку педагогічної майстерності вчителя. Для успішного викладання вчителю слід добре знати
особливості учнів, яких він навчає.

Діяльність учителя в процесі викладання складається з планування своєї діяльності (тематичного й поурочного), навчальної роботи, організації діяльності, стимулювання активності учнів, поточного контролю за навчальним процесом, його регулювання, коригування, аналізу результатів своєї діяльності.

Успішне поурочне і перспективне планування вимагає:

— визначення системи категорій і понять, які є вихідними у процесі оволодіння матеріалом програми;

— осмислення внутріпредметних і міжпредметних зв'язків дисципліни;

— відбору такого навчального матеріалу, який найбільшою мірою сприяє формуванню в учнів наукового світогляду, творчої активності і пізнавальної самостійності;

— виділення в змісті матеріалу такої інформації, яка обов'язково б викликала в учнів інтерес, підвищувала зацікавленість і увагу, сприяла вихованню вольових зусиль;

— знання рівня підготовленості учнів до оволодіння програмою курсу;

— продумування системи наочних посібників і додаткової інформації до кожного уроку, практичних і лабораторних робіт відповідно до вимог навчальної програми;

— врахування того, який матеріал є найважчим у процесі його засвоєння; наявності з окремих тем програми резервних годин за рахунок ущільнення більш доступної інформації для учнів;

— обов'язкове визначення обсягу знань, умінь, навичок, якими повинні оволодіти відповідно слабкий, середній і сильний учні.

Тому, яким би досвідченим не був учитель, кожен урок, до якого він готується, по-своєму є першим у його діяльності.

Педагог повинен не тільки використовувати позитивне ставлення учнів до навчання, а й постійно підсилювати його. При цьому слід пам'ятати, що наукові факти викликають інтерес в учнів, коли вони бачать їх практичну значущість. Правильно організована навчальна діяльність сама є джерелом емоцій, бажання долати труднощі, спробувати власні сили в оволодінні матеріалом. Висока оцінка ролі наукових знань у суспільстві збагачує мотиваційний фон навчальної діяльності. Колективний характер навчальної діяльності створює сприятливу атмосферу і прагнення посісти відповідне місце серед однолітків. Позитивне ставлення до навчання народжується також із почуття власної гідності. Спонукають до пізнання й успіхи у навчанні та справедлива оцінка здобутків.

Питання для самоконтролю

1. Визначте поняття спілкування, його зміст, цілі і засоби.

2. Чим відрізняється спілкування людей від спілкування тварин?

3. Визначте види спілкування.

4. Розкрийте зміст перцептивної сторони спілкування.

5. Як розкривається комунікативна сторона спілкування?

6. Механізми інтерактивної сторони спілкування.

Змістовий модуль ІІІ

Дата добавления: 2014-12-07