Питання 1. Термінологічна і професійна лексика та її відмінність від загальновживаної Правила вживання термінів

Тема 2.1. Терміни, професіоналізми та фразеологізми

Розділ 2. Нормативність і правильність мовлення

Запитання та завдання для самоперевірки

Як підготуватися до публічного виступу?

Поясніть суть поняття "індивідуальний стиль промовця".

Із яких частин складається текст публічного виступу?

Що таке контекст?

Самостійна робота 5

Література: 11, с. 83, 84; 27, с. 75 - 78; 21, с. 178 - 202; 1,с. 52-54,63-66.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Перш за все потрібно осмислити питання: загальновживані слова, професійна лексика, професіоналізми, терміни, терінологія.

Загальновживані слова (стійкий словниковий склад) -це стала частина лексики, яка зберігається протягом віків. Без цих слів на даному етапі розвитку не можна порозумітися в процесі суспільної діяльності. А це означає, що стійкі слова характеризуються загальнонародним значенням, вони відомі та зро­зумілі кожному, хто користується даною мовою.

Тобто у словниковому складі існує лексичне ядро, яке не змінюється упродовж довгого часу. До найбільш стійкої лексики належать слова, які об'єднуються в групи: назви понять, явищ природи, рослин, тварин, птахів, одягу, взуття, процес приймання їжі, знаряддя праці, почуття людини, поняття культури, мистецтва, зброя, військові поняття тощо.

Стійка частина лексики в словниковому складі української мови весь час зростає. З розвитком суспільства виникають нові поняття, життєво необхідні для народу.

Професійна лексика - це словник того чи іншого фаху.

Знати мову професії означає вільно володіти термінологічною лексикою, уникати мовних примітивізмів, збагачуватися науково-технічною, суспільно-політичною термінологією, новими поняттями.

Мовні знання - основний компонент професійної підготовки і майстерності. Правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.

Професіоналізми - це слова, властиві мові певної професійної або соціальної групи, яка поставлена в особливі умови життя та праці. Вони виникають, коли відсутня власна розвине­на термінологія (полювання, рибальство тощо), або як розмовні неофіційні замінники наявних термінів. У письмовому спілку­ванні вживання професіоналізмів абсолютно неприпустиме, тому що вони надають документу рис приватного, а не офіційного спілкування. Професіоналізми зберігають емоційність.

Термін - слово латинського походження. Це спеціальні слова або словосполучення, які служать для назви і точного ви­раження спеціальних понять у галузі науки, політики, техніки, мистецтва, виробництва чи діяльності людини. Вони не тільки називають предмети чи почуття, а й дають їм точне визначення.

Як правило, у трудових колективах не всі працівники мають достатній науковий професійний рівень знань. А тому назва термінів замінюється "буденними" загальновживаними словами, загальнозрозумілими, але не літературними. Такі слова засмічують професійну літературну лексику, є свідченнями недостатньої професійної, кваліфікації фахівця. Професійні жар­гонізми знижують мовну культуру. Тому слід уникати слів типу задебетувати, запроцентувати, залімітизувати, недоукомплектувати рапортичка, секретарша.

Термін повинен6

а) бути однозначним у межах терміносистеми;

б) називати поняття, риси, ознаки означуваного;

в) бути стилістично нейтральними;

г) не мати синонімів та омонімів у межах терміносистеми даної науки (галузі);

ґ) створюватися засобами власної мови, запозичуватися або конструюватися за зразками даної мови.

Вимоги до вживання термінів у ділових текстах:

Термін повинен вживатися тільки з одним значенням, закріпленим за ним у словнику, і тільки у тій формі, яка там зафіксована. Якщо термін - багатозначне слово, то вживати його в парі з означеннями, зокрема: біржа - фондова, товарна, валютна, трудова.

Похідні форми від терміна утворюються за нормами української мови і відповідають тому, що зафіксовано у словниках.

При самостійному складанні документів треба завжди перевіряти кодифікованість (наявність у словниках та довідниках) саме цих термінів, особливо термінів-дублетів, що мають
варіанти.

Не зловживати словами-термінами іншомовного походження, якщо є відповідники в українській мові.

Виділяють такі основні групи термінологічної лексики:

математичну (прямокутник, добуток, логарифм, косинус);

фізичну (ампер, сила, нейтрон, протон, квант);

хімічну (вуглець, каталізатор, нейтралізація, індикатор, кислота);

біологічну (фотосинтез, спори, вакуолі, цитоплазма, хордові);

електротехнічну (струм, напруга, електрод, реле);

радіотехнічну (кабель, антена, мікросхема, кінескоп);

медичну (скальпель, затискач, щеплення, антибіотики, інсульт);

морську (трюм, крейсер, вітрило);

залізничну (колія, вагон, рейки, платформи, поїзд);

фінансову (сальдо, позика, податок, депозит, банкрутство);

філософську (ідеалізм, індивід, підсвідомість, суспільство, дуалізм);

лінгвістичну (морфема, фонема, речення, сполучник, пунктуація).

Термінологія - це сукупність термінів, які вживаються в певній галузі науки чи діяльності людини.

Дата добавления: 2014-12-07