Тема 9. Педагогічна майстерність викладача: теорія та практика

Основними формами прояву педагогічної культу­ри педагога є рівень оволодіння педагогічним досвідом людства, сукупність основних професійно-важливих особистісних якостей. Без педагогічної культури діяльність пе­дагога втрачає своє гуманне забарвлення й ефективність. Високий рівень розвитку її основних елементів, гармонійне їх поєднання в педагогічній діяльності та досягнення ефек­тивних результатів у навчанні визначаються як педагогічна майстерність, яку можна розглядати як вияв педагогом свого «Я» в педагогічній діяльності. Зовні майстерність педагога – це вирішення різно­манітних педагогічних завдань, успішна організація на­вчально-виховного процесу й отримання відповідних ре­зультатів, але її сутність полягає в певних професійних і особистісних якостях, які породжують цю діяльність і забез­печують її ефективність. Важливими професійними яко­стями педагога є: працелюбність, працез­датність, дисциплінованість, відповідальність, уміння по­ставити мету, вибрати шляхи її досягнення, організованість, наполегливість, систематичне і планомірне підвищення свого професійного рівня, прагнення постійно підвищувати якість своєї праці тощо. До особистісних якостей пе­дагога належать також людяність, терпеливість, порядність, чесність, відповідальність, справедливість, обов’язковість, об’єктивність, щедрість, доброта, висока моральність, оптимізм, емоційна врівноваженість, потреба в спілкуванні, інтерес до життя вихованців, доброзичливість, самокри­тичність, дружелюбність, скромність, достойність, патріо­тизм, принциповість, чуйність, емоційна куль­тура і багато-багато інших.

Отже, пе­дагогічна майстерність – це комплекс властивостей особис­тості, що забезпечує високий рівень самоорганізації про­фесійної діяльності на рефлексивній основі. Визначаються такі найважливіші складові педагогічної майстерності, які пов’язані між собою та мають здатність до саморозвитку.

• Гуманістична спрямованість – головна характе­ристика майстерності педагога, що будується на основі ціннісних орієнтацій: на себе (самоутвердження); на засоби педагогічного впливу (коли найважливіше для педагога – виховні ідеали, виховні заходи та методика їх здійснення); на вихованця (допомогти йому адаптуватися до соціального середовища, знайти смисл у житті); на мету педагогічної діяльності (сприяти самоактуалізації у професійній діяльності та громадському житті).

• Професійна компетентність є підвалиною педа­гогічної майстерності. Зміст цього компонента становлять глибокі професійні знання, навички та вміння, про­фесіоналізм у галузі психології та педагогіки, досконала ме­тодика здійснення навчально-виховних заходів.

• Здібність до педагогічної діяльності – важливий елемент у структурі педагогічної майстерності. Основними здібностями вважаються чутливість до людини і до особис­тості, емоційна стабільність, комунікативність, перцептивність, динамічність, оптимістичне прогнозування, креативність.

• Четвертим компонентом педагогічної майстерності є педагогічна техніка як форма організації поведінки педаго­га. Це конкретний інструментарій, навички і вміння ор­ганізації, проведення різноманітних навчально-виховних заходів. За відсутності або недостатнього її розвитку інші елементи педагогічної майстерності залишаються нереалізо­ваними.

Відповідно до цих критеріїв визначаються рівні оволодіння педагогічної майстерністю:

· елементарний рівень – педагог володіє лише окремими елементами професійної діяльності;

· базовий рівень – педагог володіє основами педагогічної майстерності (цей рівень мають випускники вищих на­вчальних закладів);

· досконалий рівень – характеризується чіткою спрямо­ваністю дій педагога, їх високою якістю;

· творчий рівень – характеризується ініціативністю, творчістю у професійній діяльності. Викладач самостійно конструює оригінальні, педагогічно доцільні прийоми й способи взаємодії, причому його діяльність базується на результатах рефлексивного аналізу.

В основі педагогічної майстерності лежить педагогічна культура – оволодіння педагогом педагогічним досвідом людства, ступінь його досконалості в педагогічній діяльності, досягнутий рівень розвитку його особистості. Основні складові педагогічної культури:

· педагогічна спрямованість;

· психолого-педагогічна ерудиція;

· гармонія розвинутих інтелектуальних і моральних якос­тей;

· висока педагогічна майстерність і організованість;

· уміння продуктивно поєднувати навчально-виховну і науково-дослідницьку діяльність;

· сукупність професійно важливих якостей;

· педагогічно спрямоване спілкування і поведінка;

· постійне самовдосконалення.

Основними критеріями майстерності педагога єтакі ознаки його діяльності:

· доцільність (за спрямованістю);

· ефективність (за результатами);

· гуманність, демократичність і діалогічність (за характе­ром спілкування);

· оптимальність (у виборі змісту і засобів);

· творчість чи оригінальність (за змістом діяльності);

· науковість (за змістом викладеного матеріалу і характером діяльності).

Отже, учитель, педагог був і буде головною постаттю в навчаль­но-виховному процесі. Педагог XXI століття – це вчитель із планетарним мисленням, який усвідомлює себе як суспільний діяч і просвітитель, ак­тивний перетворювач суспільства, а не просто державний службовець. «Вчителем школа стоїть», – стверджував славетний Каменяр, а школою – держава, уважають сучасні вчені.

Дата добавления: 2014-12-07