Шляхи створення сім’ї

Якщо проаналізуємо, яким чином створюється сім’я в сучасних умовах, то знайдемо, як мінімум, п’ять основних її джерел.

Найбільш розповсюдженою передумовою утворення сім’ї в наш час є емоційно-почуттєвий потяг чоловіків і жінок один до одного. У більшості випадків – це «любов з першого погляду». Це найбільш приємний період у взаєминах майбутніх одружених. Вони зачаровані один одним, їм так добре разом, що більше нічого і не треба. Але, як правило, на цьому етапі взаємин найбільше повно експлуатується «ефект побачень». Він і вона щоразу живуть майбутнім побаченням, до якого постійно готуються і намагаються на ньому виявляти тільки свої привабливі сторони. У процесі такого спілкування спрацьовує «ефект ореола». Суть його полягає в тому, що та частина, яка подається для сприйняття однією стороною іншій, створює ефект, що і все ціле, що являє собою партнер, є таким самим, як ця частина. І після того, як ці зачаровані один одним партнери створюють сім’ю, вони одержують або відразу, або згодом всю інформацію один про одного. Найчастіше таке пізнання «без прикрас» закінчується розлученням. От чому до 90 % шлюбів, побудованих на емоційно-почуттєвій основі, розпадаються протягом одного року.

Не менш популярний у створенні сім’ї й шлях насильства. Раніше це була воля батьків чи будь-кого іншого, хто придушував вольове начало одного чи обох людей, для того щоб утворити сім’ю, керуючись своїми розуміннями. У сучасному житті поширені інші форми примусу, які використовують самі ті, хто бере шлюб. Як правило, усі вони зводяться до фізичного чи морального насильства. Раніше метод примусу для вступу в шлюб використовували чоловіки, які, ґвалтуючи дівчину, вважали, що вона нікуди не дінеться. Зараз цей метод в основному використовують жінки, які, шантажують свого партнера тим, що в неї від нього буде дитина. Існування сімей, утворених примусовим шляхом, багато в чому має чисто функціональну природу, не пов’язану з її ідеальною природою. Тому в таких сім’ях немає щастя і майже всі вони руйнуються.

Визначальну роль у створенні сім’ї можуть відігравати батьки.

З одного боку, передумови для цього містяться в особливостях мусульманської культури, яка у питаннях створення сім’ї додержується вікових традицій. Вибір супутника життя в мусульманському світі різко відрізняється від існуючого на Заході. Оскільки іслам приділяє велике значення цнотливості й скромності, у більшій частині мусульманського світу юнак і дівчина спілкуються один з одним дуже мало. У юнаків і дівчат не має побачень, неприпустимою є дошлюбна близькість. Любов до мусульманських пар приходить після одруження, а не до нього.

Вибір шлюбного партнера робиться найчастіше батьками, особливо якщо мова йде про дівчину. Молодим людям дозволено висловити свою думку, вони можуть сказати, чого б їм найбільше хотілося, вони можуть брати активну участь у самому виборі, але, як правило, самостійний пошук майбутнього чоловіка (жінки) вони не ведуть. Пропозиції можуть виходити як від сім’ї юнака, так і сім’ї дівчини, але зазвичай пропозицію робить юнак. Це відбувається завдяки контакту його батьків, інших родичів чи близьких друзів з батьками дівчини. Шлюб не може відбутися без згоди і схвалення батька або опікуна, що видає дівчину заміж.

Шлюб в Ісламі є не священним, а скоріше правовим договором між чоловіком і жінкою, що встановлює законність, непорушність і взаємну відповідальність їх сімейних відносин, прийняття один одного як чоловіка і дружину за взаємним рішенням для спільного життя відповідно до навчань ісламу. Обидва повинні усвідомлювати свій борг перед Богом і відповідальність одного перед іншим у всіх аспектах їх взаємин.

З іншого боку, у рамках західної культури участь батьків у процесі створення сім’ї своїх дітей полягає в праві дорадчого голосу. Це право багато в чому подібне до функцій мудреця при будь-якому правителі. Коли людина вирішує створити сім’ю – вона стає правителем своєї долі. У більшості випадків батьки не порадять поганого своїм дітям. Як показує життя, прислухатися до цих порад необхідно. Поради батьків – це та частина раціонального, якої завжди не вистачає на етапі емоційного прийняття рішень.

Як і раніше, так і в наш час особливе місце в створенні сім’ї зай-має шлюб за розрахунком. Які би спонукальні мотиви не лежали в основі цього шлюбу, він формує досить міцну сім’ю. Як показує статис-тика, тільки 3 % таких шлюбів закінчується розлученням. До шлюбу з розрахунку належать і сім’ї, що підписали так званий «шлюбний договір». Якщо виходити з того, що сімейна єдність двох начал створює права та обов’язки сторін, то такий тип шлюбу найбільш детально балансує взаємозв’язок прав і обов’язків майбутніх одружених ще до моменту вступу в шлюб. Якщо у такому шлюбі на початковому етапі немає взаємного потягу, він може згодом виникнути як приємне доповнення, яке не було передбачене контрактом. У цьому шлюбі немає ілюзій і чекань, що в ньому має бути створена щаслива сім’я. Кожна сторона від іншої одержує лише те, що їй хотілося одержати. Проб-леми виникають лише тоді, коли ці чекання починають поширюватися на ті сфери, про які не домовлялися.

Найбільш оптимальний шлях створення сім’ї складається із синтезу двох начал: емоційно-почуттєвого потягу і збігу ціннісних орієн-тацій. Інакше кажучи, для створення щасливої сім’ї, крім любові, потрібний елемент розрахунку соціальної і моральної спроможності обранців у ролі майбутніх одружених.

Якщо шлюб буде заснований тільки на любові і не буде підкріплений ціннісною єдністю, то його чекає трагічна доля. Як ілюстрацію можна згадати життя Л. Толстого після одруження. Спочатку їх щастя здавалося занадто великим, щоб довго тривати. У Толстого і його дружини, крім слави, були багатство, високий соціальний статус. Поступово Толстой змінився: він став зовсім іншою людиною: роздав свої землі і жив, як бідняк, а його дружина, як і раніше, любила розкіш, якою він нехтував, вона жадала слави і оплесків, а для нього це були нічого не значущі дрібниці, вона бажала грошей і коштовностей, а він вірив у те, що багатство і приватна власність – гріх, протягом багатьох років вона сварила його за те, що він відмовлявся від своїх авторських прав.

У віці вісімдесяти восьми років Толстой, не маючи більше сил виносити трагедію свого нещасливого сімейного життя, пішов від своєї дружини, сам не знаючи куди. Одинадцять днів потому він помер на маленькій залізничній станції. Перед смертю він вимагав, щоб дружину не допускали до нього.

Рівень духовного спілкування одружених є одним з головних факторів їх задоволеності чи незадоволеності шлюбом. У характеристиці духовного спілкування найбільш повно виражаються їх почуття і інтерес один до одного, рівень взаєморозуміння.

Дата добавления: 2014-12-07