Історія рабовласницького способу ведення господарства

Тема 3. ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО РОЗВИТКУ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ ПЕРІОДУ ФОРМУВАННЯ СВІТОВИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

Найдавніші пам’ятки економічної думки ранніх цивілізацій (Стародавній Єгипет, Месопотамія).

Зародження економічної думки збігається зі становленням людського суспільства.

Початок викладу історії економічної думки пов’язаний з виникненням перших цивілізацій.

Період рабовласництва почався зі встановлення класових суспільств у Месопотамії та Єгипті в IV тисячолітті до н.е.

Одні з перших відомих нам пам’яток економічної думки належать до епохи Стародавнього Єгипту.

У них знайшли відображення численні питання організації та управління державним господарством, а також уявлення стародавніх єгиптян про власність, рабство, товарно-грошові відносини.

До нашої доби дійшли “Повчання гераклеопольського царя своєму синові Мерікара”, “Пророчення Іпусера”, “Пророцтво Нефертіті”, “Повчання Ахтоя, сина Дуауфа, своєму синові Піопі” та ін.

Швидкий розвиток приватної власності був характерний для перших цивілізацій Месопотамії.

З письмових джерел найвідомішим є кодекс законів царя Хаммурапі (XVIII ст. до н.е.).

Основна тема цих законів – створення системи правових норм для регулювання економічного життя.

Кодекс забороняв продаж і відчуження землі за борги, обмежував експлуатацію громадян лихварями, захищав безпосередніх виробників.

Закони визнавали право приватної власності, а будь-які посягання на неї визнавалися злочином.

(VIII ст. до н.е. – V ст. н.е.)

1. Історія рабовласницького способу ведення господарства.

2. Економічна думка епохи рабовласницького ладу.

Залежно від природних особливостей того чи іншого племені, економічних умов, відносин із сусідніми народами тощо склалися громади “азіатського” та “античного” типу, які дали початок формування ранньорабовласницьких держав. У свою чергу, “германські” або “слов’янські” громади стали колискою ранньофеодальних держав Центральної та Східної Європи.

Основа виробничих відносин рабовласницького способу ведення господарств – власність рабовласника на засоби виробництва та на раба.

У виробництві діяв прямий позаекономічний примус. Раб перетворюється в “розмовляюче знаряддя”, на його долю випадає непосильна праця, передчасна смерть.

Історія рабовласницького способу ведення господарства, виникнення перших цивілізацій налічує кілька тисячоліть і локально охоплює країни Стародавнього Сходу та античні держави. До речі, цей спосіб господарювання й донині притаманний деяким племенам Південної Америки.

У державах Стародавнього Сходу (Єгипет, Індія, Китай, Месопотамія та ін.) сільська громада (“азіатського типу”) була суттєвим елементом їх економічного ладу.

Держави, які склалися на базі “античної” громади (Греція, Рим), набули рис класичного рабства. Становлення античної економіки відбувалося в межах невеликих полісів (міст – держав), найчастіше ремісничого типу, які розширювали свою територію та поповнювали робочу силу у воєнних походах.

У рабовласницьку добу виникли фінансово–грошові відносини. Стародавній світ уже знав карбування мідних, срібних та золотих монет. Здійснювалася податкова політика: стягуються поземельний та особистий податки, податки з міст, народів та громад, податки на предмети споживання. Переважання натурального побуту супроводжувалось вилученням податків у натуральному виразі або у вигляді відробітків.

Основні причини падіння рабовласницьких держав: гострий соціально-економічний конфлікт рабовласницької системи господарювання, поширення системи колонату як перехідної форми до феодальної системи господарювання, повстання рабів, навала варварів тощо.

Падіння Західної Римської імперії в 476 р. н.е. стало умовною межею між добою рабоволодіння і феодалізму.

Дата добавления: 2014-12-07