Економічна думка епохи рабовласницького ладу

Видатною пам’яткою суспільної думки Стародавньої Індії є “Артхашастра”– трактат про мистецтво політики та управління державою, автором якого є Каутілья (кінець IV ст. до н.е.).

Трактат розкриває надзвичайну роль давньоіндійської держави в господарському житті (роль управлінського апарату).

Головні течії суспільної думки Стародавнього Китаю – це конфуціанство, легізм, даосизм, які сформувалися в VI-III ст. до н.е.

Творцем першого вчення став Конфуцій (551-479 до н.е.).

Захищаючи інтереси родової знаті, він шукав свій суспільний ідеал не в майбутньому, а в минулому країни.

.

Виникнення легізму відносять до VI-V ст. до н.е. й пов’язують з іменами політичних діячів Цзи Чаня та Лі Куя.

Легізм відбивав нові тенденції господарського життя країни, формування імператорсько-бюрократичної системи управління.

Він перебував у ідейній опозиції до конфуціанства.

Особливе місце в історії китайської філософії посідає даосизм, основоположником якого був Лао-цзи – сучасник Конфуція.

Він радив не регулювати економічне життя за допомогою законів і знань, а повернутися до природного стану речей, до первіснообщинних часів

.

Економічна думка Стародавньої Греції висвітлила економічні проблеми генезису, розквіту та кризи рабовласництва.

У VII-VI ст. до н.е. рабовласництво дістало великого поширення; завершується формування полісної системи, швидко розвивається торгівля.

Видатним реформатором цього періоду був Солон (638-559 р.р. до н.е.), реформи якого (594 р. до н.е.) передбачали поділ общинних земель і можливість їх продажу, відміну боргового рабства).

Орієнтація на натуральне господарство й захист аристократичних форм державного устрою, характерні для праць Ксенофонта (430-355 до н.е.) і Платона (427-347 до н.е.)

Натурально-господарська концепція Платона знайшла відображення у творах “Держава” та “Закони”.

Характерна риса вчення Платона – засудження прагнення людини до збагачення, торгівлі, лихварства (“де торгівля – там обман”).

Найвищий злет економічної думки Стародавньої Греції, пов’язаний з іменем Арістотеля (384-322 до н.е.).

.

Арістотель довів, що обмін (торгівля) виникає насамперед не з жадоби збагачення (як писав Платон), а з існування потреб, які не може задовольнити власне господарство. Тобто взаємні потреби породжують товарний обмін.

Арістотель увів поняття економіки та хрематистики як різних шляхів збагачення й задоволення потреб.

Економіка – необхідна діяльність з придбання споживних вартостей, що зумовлюється природними причинами й має межу.

Хрематистика – це мистецтво заробляти багатство шляхом торгівлі, спосіб наживати майно.

Він проаналізував розвиток форм торгівлі: від мінової торгівлі (Т-Т) до товарного обігу (Т-Г-Т) та обігу грошей як капіталу (Г-Т-Г).

Економічна думка Стародавнього Риму суттєво відрізнялася від поглядів давньогрецьких учених внаслідок більш розвинутого рабовласницького виробництва, яке набрало найжорстокіших форм.

Виразником інтересів рабовласників, господарства яких орієнтувалися на ринок, був Катон Старший (234-149 р. до н.е.).

На його думку, сільське господарство – найпривабливіша сфера економіки.

Він закликав надати рабовласницьким віллам і латифундіям товарного характеру, продавати залишки продукції, використовувати переваги розподілу праці, інтенсифікувати рабську працю.

Проблеми раціональної організації рабовласницького господарства знайшли відображення у творах римських агрономів Варрона (116-27 р. до н.е.) і Колумелли (I ст. н.е.).

Захисниками інтересів розорюваних дрібних землевласників стали народні трибуни брати Гракхи: Тиберій (162-131 до н.е.) і Гай (153-121 до н.е.).

Тиберій Гракх у 133 р. до н.е. запропонував власний аграрний проект, який був частково здійснений.

Цей проект передбачав норми земельних наділів і розподіл надлишків землі серед найбідніших верств населення.

Реформаторська діяльність братів Гракхів мала на меті посилити позиції дрібного селянського господарства та не допустити пролетаризації більшості населення.

Протилежні економічні погляди мав Марк Туллій Ціцерон (106-43 до н.е.).

Він був прихильником приватної власності великого землеволодіння, посилення експлуатації колоній, розвитку торгівлі.

Дата добавления: 2014-12-07