Розвиток ремесла та торгівлі

Середньовічне місто було осередком ремісників та торгових людей.

У Західній Європі феодальні міста передусім з’явилися в Італії та Франції: Венеція, Генуя, Марсель, Піза.

У ХІІ-ХІІІ ст. в результаті комунальних революцій велика кількість міст завойовують самостійність, отримують самоуправління. Це відкриті збройні виступи або викуп жителями міст власних привілеїв та вольностей у сеньйорів за гроші кріпосної залежності. Це створювало сприятливі умови для ефективнішого розвитку ремесла та торгівлі.

Боротьба міщан з феодалами зумовила також виникнення ремісничих цехів, головним завданням яких був захист ремісників від сваволі феодала.

Такі цехи являли собою корпоративні організації ремісників однієї спеціальності. Найбільшого поширення вони набули у XIII-XIV ст. Членами цеху були майстри, у майстернях яких працювали підмайстри та учні. Кожен ремісник виробляв свою продукцію від початку до кінця, розподілу праці не існувало.

Головним елементом виробництва ставала виключно висока особиста майстерність самого ремісника..

Виконавши завдання захисту інтересів ремісників, цехи стали гальмувати процес переростання ремісничого виробництва у дрібнотоварне, особливо на етапі розкладу феодалізму та становлення ринкових відносин.

Так само купці об’єднувалися у професійні корпорації – гільдії, де захищались інтереси купецтва, одночасно регламентувались ціни на товари, встановлювалися еталони їх якості. Купці тримали в своїх руках органи міського самоуправління (магістрати), фінанси, судові органи, воєнно-поліційний апарат.

. У період розквіту середньовіччя сформувалися основні ярмаркові центри Західної Європи, які досі не втратили своє значення.

Найбільш відомим об’єднанням купців був союз північних міст – Ганза.

У XIV ст. він об’єднував понад 70 міст Європи, встановивши, по суті, монополію на торгівлю в північних водах.

З розквітом торгівлі відбувалося становлення грошової, фінансово-кредитної систем. У середньовіччі та в період розквіту феодалізму не існувало державної монополії на карбування монет. Цим правом поряд з королем володіли також суверенні сеньйори та міста. Подібне розмаїття монетних систем привело до поширення міняльної справи. Міняйли не лише обмінювали одні гроші на інші, а й займалися кредитними операціями та лихварством.

Банки нагромаджували значні суми, які потім давали у позичку під великий відсоток. Багаті банківські контори створювали власні торговельні та промислові підприємства, а великі купці спрямовували вільний капітал у кредитно-лихварську сферу. Так виникає торговельно-банкірсько-лихварські фірми, які відіграли важливу економічну та політичну роль у феодальній Європі.

Формування централізованих абсолютиських монархій у XV ст. створило необхідні передумови для уніфікації грошових систем у рамках окремих держав, сприятливо вплинуло на розвиток грошово-кредитних відносин у Західній Європі.

Дата добавления: 2014-12-07