Етап “перебудови” соціально-економічного життя

Першим кроком до кардинальних змін у радянській економіці можна вважати квітневий (1985 р.) Пленум ЦК КПРС, на якому нове керівництво країни, очолюване М.С.Горбачовим, проголосило курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни, який мав базуватися на прискоренні науково-технічного прогресу, технічній реконструкції народного господарства на базі найновіших досягнень науки та техніки.

Проголошений курс не означав руйнування командно-адміністративної системи, а лише її “вдосконалення”.

Розвиток економіки, як і раніше орієнтувався та затратний шлях, а тому принести будь-яких позитивних результатів був неспроможний.

Економічна “перебудова” розпочалася у червні 1987 р., коли було прийнято “Закон про державне підприємство”, за яким керівникам та колективам державних підприємств надавалися надзвичайно широкі повноваження, зокрема право самостійного виходу на зовнішній ринок, здійснення спільної діяльності з іноземними партнерами тощо.

Але на практиці цей закон позитивних наслідків не дав. І надалі союзні органи розподіляли матеріальні ресурси, зокрема сировину, матеріали, устаткування, обладнання.

У липні 1987 р. вперше було поставлено питання про радикальну економічну реформу, головним завданням якої мав стати перехід від командно-адміністративної системи господарювання до нового господарського механізму, що базується на економічних методах та демократичних засадах управління, та правового забезпечення “нетрадиційних” для радянської системи форм власності – кооперативної, акціонерної, приватної, змішаної та з участю іноземного капіталу.

Централізоване управління мав замінити економічний механізм ринкового типу.

Але ця реформа, як і попередні мала непослідовний, половинчастий характер, і не тільки не поліпшувала ситуації, а й погіршувала її, руйнуючи існуючу систему і не створюючи нової.

Подібні ж процеси відбуваються і в аграрному секторі України, що ще більше загострювало продовольче питання. У країні наростали інфляційні явища, підвищення заробітної плати робітників і колгоспників не супроводжувалося наростанням товарної маси, зростав товарний дефіцит.

У 1990 р. уряд СРСР розробив програму переходу до ринкових відносин під жорстким державним контролем, але вона не отримала підтримки Верховної Ради СРСР.

Не дістала підтримки і більш радикальна група Шаталіна (“500 днів”).

Врешті-решт Верховна Рада затвердила “Основні напрямки стабілізації народного господарства та переходу до ринкової економіки”, але ця програма не мала під собою твердого грунту і не могла дати позитивних результатів.

Унаслідок всього цього криза радянської економіки поглиблюється. Непослідовна, безсистемна перебудова призвела до невідворотного розвалу радянської економіки і розпаду СРСР.

Дата добавления: 2014-12-07