М. Андрущенко

М.Петров

М.Сулима

П.Житецький

П.Житецький

…їх (драми ХVІІІ ст. – І.С.) написали особи духовні, для яких релігійні мотиви життя зберігають всю свою обов’язкову силу. В цьому відношенні вони нагадують старовинні драми середньовічного типу. Відрізняються ж вони від цих останніх своєю будовою, на якій відбився вплив гуманізму і пізніших псевдокласичних понять про драму.

Основою української вистави ХVІІ-ХVІІІ ст. було слово, а не дія, діалоги та репліки, а не акторська гра. Виконавці виходили на сцену швидше «для розсужденія», а не для гри. І все ж поступово в шкільній виставі перемагає саме театральне видовище в теперішньому розумінні цього слова. Із залу поступово зникають «слышатели» і він наповнюється «зрителями», на сцену виходять не «отрочища», а «актори». В одній із інтермедій Митрофана Довгалевського згадується гримування, у Георгія Кониського – притвор (церковне значення – притворить себя, притвориться ). Усе це формувало театр. Важливу роль у цьому складному процесі відігравав шкільний театр, театр своєрідний, театр складний, театр навчальний, на якому вчилися всі – драматурги, виконавці й глядачі.

… головний інтерес «Розмови Великоросії з Малоросією», за задумом його автора, полягав не в сповіщенні нових фактів, а в групуванні вже відомих і освітленні їх певною думкою.

…гумор інтермедій не був тим веселим безтурботним сміхом, яким його хотіли бачити. Будучи нерозривно пов’язаними із шкільною драмою, вони були підпорядковані певній дидактичній і педагогічній меті – вдосконаленню людини і світу, що її оточує /…/ інтермедії, навіть при зовнішньому гумористичному забарвленні, ідеалізують образ козака…

Тема 18: Літературна творчість «мандрівних дяків»

Сатира ХVІІІ ст.

План:

1. Творчість мандрівних дяків (миркачів, пиворізів) як прояв сміхової культури:

a) причини появи;

b) зв’язок із творчістю західноєвропейських ваганів;

c) історія вивчення творчості мандрівних дяків.

2. Тематика творчості мандрівних дяків:

a) тема шкільної науки і методики навчання;

b) вакхічна тема;

c) вірші-травестії на релігійні відправи, Святі книги, різдвяні та великодні сюжети.

3. Мотиви та образи творчості мандрівних дяків в українській літературі ХІХ-ХХІ ст. (Г.Квітка-Основ’яненко, І.Карпенко-Карий, М.Куліш, Вал. Шевчук та ін.).

4. Сатира ХVІІІ ст. як окремий жанр:

a) соціально-політичні обставини формування жанру;

b) сатирично-гумористичні віршовані оповідання («Отець Негребецький», «Пекельний Марко», «Про Кирика і жадного попа»);

c) соціально-політична сатира («Сатирична коляда», «Плач київських монахів», «Доказательства Хама Данилея Кукси потомственні»).

5. Творчість Івана Некрашевича (1742-1796) («Ярмарок», «Сповідь», «Замисел на попа»).

Тексти:

Ø Вірші про Кирика // Українська література ХVІІІ ст. — К., 1983. — С. 208-211.

Ø Доказательства Хама Даниле Кукси потомственні // Там само. — С.211-213.

Ø Некрашевич І. Ісповідь. Замисл на попа // Слово многоцінне… — Кн. 4. — С.720-731.

Ø Отець Негребецький // Українська література ХVІІІ ст. — К., 1983. — С. 224-229.

Ø Пекельний Марко // Там само. — С. 185-191.

Ø Плач дворянина // Там само. — С. 213-215.

Ø Плач київських монахів // Слово многоцінне… — Кн. 4. — С. 768-775.

Ø Поезія мандрівних дяків // Там само. — С. 737-759.

Ø Сатирична коляда // Там само. — С. 760-767.

Література:

1. Андрущенко М. Іван Некрашевич – «Дорогоцінності думок під корою просторіччя» // Андрущенко М. Парнас Віршотворний… – С.100-105.

2. Возняк М. Історія... – Кн.2. – С.19-29, 257-287.

3. Грицай М. Давня українська поезія. – К., 1972. – С.81-117.

4. Грицай М. Українська література ХVІ-ХVІІІ ст. і фольклор. – К., 1969. – С.93-109.

5. Давній український гумор і сатира / Упоряд., вступ. ст. і прим. Л.Махновця. – К., 1959. — С. 173-207, 210-298, 328-334, 338-348.

6. Єфименко П. Зразки викривальної літератури в Малоросії // Матеріали... – Т.І. – С.540-543.

7. Єфремов С. Історія... – С.198-205.

8. Кістяківська Н. Іван Некрашевич і його твори // Матеріали… — Т.І. — С. 587-599.

9. Махновець Л. Гумор і сатира наших предків // Давній український гумор і сатира… — С. 19-33.

10. Махновець Л. Сатиричні вірші // Історія української літератури: У 8-ми томах. – К., 1967. – Т. 2. – С.62-70.

11. Микитась В. Ваганти та мандрівні дяки // Київська старовина. – 1992. — №5. – С.99-108.

12. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. – К., 1994.

13. Мишанич О. Українська література II половини ХVІІІ ст. і усна народна творчість. – К., 1980. – С.158-259.

14. Мишанич О. Українська література ХVІІІ ст. // Українська література ХVІІІ ст. – К., 1983. – С. 14-16.

15. Нога Г. Гра з «нечистою силою» в українському бурлеску ХVІІ-ХVІІІ ст. // Слово і час. – 1996. — №11-12. – С.57-61.

16. Нога Г. До питання про травестійну літературу в Україні ХVІІ-ХVІІІ ст. / Медієвістика: Зб. статей — Вип. 2. — Одеса, 2000. — С.172-182.

17. Нога Г. Звичаї тії з давніх школярів бували…: Український святковий бурлеск ХVІІ-ХVІІІ століть. – К., 2001.

18. Нога Г. Український великодній бурлескний сміх ХVІІ-ХVІІІ ст. – К., 1996.

19. Пехник Г. Школярські вірші ХVІІ-ХVІІІ ст. як явище українського бароко // Медієвістика... – Вип. 1. – Одеса, 1998. – С.98-104.

20. Савченко І. Українська церква у діалогах ХVІІІ ст. // Науково-методичні праці з історії слов’янських народів: Зб. статей. — Вип. 5. — К., 1996. — С.204-217.

21. Український сатирикон: Збірник сатиричних та гумористичних творів українських письменників. – К., 2000. — С. 88-100, 102-111, 113-125.

22. Франко І. Вірш про отця Негребецького // Франко І. Зібр. праць… – Т.35. — С.417-427.

23. Франко І. Історія української літератури // Там само. – Т.40. – С.347-362.

24. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. ІІ: Розвинене бароко. Пізнє бароко. – К., 2005. – С.608-617.

25. Шевчук В. Три листки за вікном: Роман-триптих. – К., 1986. – С.15-136.

26. Шолом Ф. Соціально-політична сатира та бурлескно-гумористичні вірші ХVІІІ ст. // Матеріали… — Т.І. — С.543-573.

Поміркуйте над висловлюваннями:

… (мандрівні дяки. – І.С.) були одинокі піонери шкільної освіти, шкільних нахилів та звичок серед народу, котрий дивився на них без жодної неприязні. Головна вартість їх полягала в тому, що вони пристосовували важкувату шкільну премудрість до розуміння народу, переймаючи своєю чергою від нього своєрідні властивості його думки і мови.

Дата добавления: 2014-12-07