Формування класичної економічної теорії

Лекція №4

1. Первісне нагромадження капіталу та меркантилізму.

2. Школа фізіократів у Франції.

3. Класична англійська політекономія.

I. XV-XVI ст. характерний швидким розкладом феодальних відносин в найбільш розвинутих країнах – Англія, Франція, Голландія, звільненням селянства (без землі) та початком нагромадження капіталу. Цьому процесу сприяли велике географічне відкриття, формування колоніальної системи та революція цін, коли внаслідок масового припливу золота та срібла з Америки в Європу швидко зросли ціни на промислові та сільськогосподарські товари. До цього гроші акумулювались здебільшого у феодалів, міняєв, та лихварів. Підчас зростання цін гроші знецінювались і багатство перерозподілялося на користь тих, хто тримав своє багатство в матеріальних цінностях (запаси товарів, кораблі,). Розбагатілі купці, окремі ремісники та власники мануфактур. Вони нагромаджували кошти необхідні для технологічного розвитку підприємств. За рахунок прибутку колоній світові ресурси концентрувалися в передових країнах світу. Була сформована велика «резервна армія праці» з розорених селян та частин ремісників. Зокрема в Англії цей процес був пов'язаний з розвитком вівчарства. Вже в ХV ст. його продукція стала основою експорту Англії. Після відокремлення англійської церкви від Риму власність 300 католицьких монастирів була секуляризована, тобто, відібрана та роздана найбільшим лендлордам, які використали кам’яні будівлі для організації мануфактур з виготовлення вовняних тканин, а землю – для вирощення овець. Це примусило селян до жебрацтва та переселення у міста. Існував вираз «вівці з’їли людей». Проти селян застосовували закони, що забороняли жебрацтво. При першому порушенні їх примушували найматися за мізерну платню на спеціально організовані мануфактури; при багатократному порушенні ув’язнення та виселення в колонії, куди висилали і інших злочинців. Доходи від торгівлі отримували також відомі італійські міста – Венеція, Генуя, Флоренція, Мілан; торгові міста Гензейського союзу (до Ганзи входили міста узбережжя Північного та Балтійського морів). В цілому європейське місто стало місцем концентрації матеріальних, фінансових та трудових ресурсів. В Європі вони були звільненні від феодальних податків у відповідності з Магдебурським правом. Це право звільняло міста від влади феодалів і підпорядковувало їх місцевим виборчим органом і податки оплачувались тільки на утримання місцевої влади та на користь королівської влади. Торгівля постійно розвивалась як в містах, так і за їх межами, де влаштовувались ярмарки та торги. Зростала роль грошей, які ставали ціллю економічної діяльності. Не дивно, що першою науковою школою став меркантилізм, який відповідає інтересам торгової буржуазії: багатство – це гроші, насамперед золото. Країна повинна зберігати грошовий баланс, для цього потрібно обмежити імпорт і заборонити вивіз золота та срібла. В подальшому, щоб перешкодити вивозу національної монети пропонували знижувати пробу металу. Найбільш відомими представниками раннього меркантилізму були Стафорд в Англії та Скаруффі в Італії. В зв’язку з революцією цін почалося переосмислення ролі золота. Найбільш відомі вчені: Монкрітьєн (1575-1621 рр.) «Трактат політичної економії»: державне регулювання національної промисловості та торгівлі, сформував поняття політекономії, як науки про торговий баланс. Джерелом багатства стає не просто золото, а виробництво товарів,що забезпечує надлишок після задоволення внутрішнього попиту і дає можливість вивозити товари і перетворювати їх на гроші. Томас Мен (1571-1641 рр.) «Дослідження торгівлі Англії з Ост-Індією», дослідив діяльність ост-індської компанії з позитивної точки зору: вона хоча й вивозила дорогоцінні метали з країни, але ще більше ввозила їх як прибуток від проведених операцій і забезпечувала Англію дешевою сировиною. Ціль державної політики – задоволення зовнішніх ринків, сприяння колоніальній експансії та здійсненню потенційних операцій англійськими компаніями. У Франції стала широковідомою політика Кальбера, згідно якої заохочувалось створення королівських мануфактур. Кошти для цього бралися насамперед з оподаткування селянства, одночасно, заборонявся вивіз сільгоспсировини, щоб ті мануфактури могли її дешевше купувати. Така практика призводила до зубожіння селянства.

II. У Франції вчені протестували проти політики кальберизму. Зокрема П’єр Буагільбер (1646 – 1714 рр.). Він визначив вартість на основі трудових затрат, що в умовах конкуренції, повинно призводити до правильного розподілу доходів між секторами економіки. Провідною у Франції була школа фізіократів. Її засновник Француа Кене (1694 – 1774 рр.) головна праця «Економічна таблиця», головна тема «Відтворення капіталу» (основного та оборотного) кругооборот продукта ресурсів, доходів та перерозподіл, створений в сільському господарстві, між іншими секторами економіки (власники та непродуктивний клас – міські жителі). Це відповідало умовам тогочасної Франції, де 80% населення проживало в селах і вироблялось більшість продукції. Продовжувачем ідей Кене, став Тюрго (1727 – 1781 рр.) міністр фінансів Людовіка XVI «Роздуми про створення та розподіл багатства». Він доповнив трьох класову модель Кене, робітниками та капіталістами, що пов’язана з відокремленням безпосередніх виробників від засобів виробництва, що належали капіталістам.

III. В Англії в XVII – XVIII ст. відбувся промисловий переворот. Передумови: вигідне географічне і транспортне розташування, захоплення контролю над морськими шляхами та колоніальною торгівлею, значні запаси вугілля, водних ресурсів, залізної руди. Значний обсяг накопленого капіталу, переворот розпочався в бавовняній промисловості, що була зосереджена в приморських містах. Спочатку машини впроваджувались у прядінні, потім у ткацтві, вони підвищували продуктивність відразу в десятки разів. Спочатку верстати виготовлялися вручну: були дуже дорогими, але після винайдення токарних та інших верстатів саме виробництво верстатів стало механізованим, підвищилась їх якість та знизилася ціна. Це створило попит в Європі не тільки на англійські промислові вироби, але й на англійські машини. Значний поштовх механізації надало винайдення парового двигуна, що звільнило виробництво від залежності від водяного колеса. Це і дозволило більш раціонально розташовувати підприємство. Використання пари спочатку стримувалося нестачею деревинного вугілля. В 1735 р. був розроблений спосіб використання кам’яного вугілля і протягом 50^ти років вся Англія перейшла до кам’яного вугілля. В 1830 р. перша залізниця Ліверпуль – Манчестер. На початку ХІХ ст. з’явилися пароплави, що почали витісняти вітрильники. Відповідно наукова думка відреагувала на швидке збагачення Англії, від промислового виробництва створилася класична англійська політекономія. Її представник: Вільям Петті «Трактат про податки та збори» (1662 р.), «Політична анатомія Ірландії» (1672 р.). Він пояснював ціну товару, зарплату, ціну землі, виходячи з їх «трудової вартості» (визначається кількість товару затраченого на виробництво). Трудову вартість вважав природною ціною, а ту ціну, що складається на ринку назвав політичною ціною. Джерелом прибутку вважав специфічні умови, що ставлять виробника у вигідну ситуацію порівняно з іншими. «Труд – це батько та найактивніший принцип багатства, а земля - його мати». Центральним поняттям,що визначав дохід власника називали рентою. Встановив зв’язок між рентою, кредитним процентом та вартістю землі (продаж землі – це передача права на отримання ренти).

Адам Сміт (1723-1790 рр.) «Дослідження про природу та причини багатства народів». Розглянув теорії вартості, розподіл праці, сформулював переваги спеціалізації, сутність капіталу, трьох факторну модель виробництва особливості використання та кругообороту виробничих факторів. Найбільш відомі тези про «економічну людину», «невидиму руку ринку» та «невтручання держави в економіку, вважав що в умовах розвинутого товарного виробництва і мануфактурного розподілу праці при визначенні вартості товару, слід враховувати не тільки витрати праці, але й витрати землі та капіталу. Вважав, що функції держави потрібно обмежити судочинством, зовнішнім захистом та облаштуванням суспільних установ. Держава не повинна впроваджувати якийсь новий державний устрій чи господарський порядок, оскільки він створюється діями окремих людей і вже існує в кожен конкретний момент. Податкова система повинна бути простою та логічною. Ухиляння від сплати податків повинно обмежуватися серйозними покараннями, але держава повинна зберігати економічну свободу громадян.

Давід Рікардо (1772-1823 рр.) «Витоки політичної економіки та оподаткування» (1817 р.), розглянуті проблеми вартості, ренти, розподілу доходів. Більш послідовно відстоював трудову теорію вартості. Зводив вартість товару до праці найманих робітників. Вважав, що в процесі розвитку та нагромадження капіталу реальна заробітна плата буде залишатися не змінною, рента – збільшуватиметься, а норма прибутку повинна зменшуватися. В зв’язку зі зростанням народонаселення збільшився попит на сировину та продукти зі зростання обсягу використання капіталу. Вважав неможливим збільшення заробітної плати, бо це призводило б до зростання чисельності населення. Прибуток – це вирахування, яке здійснює капіталіст з продукту праці створений робітником.

Дата добавления: 2014-12-07