Машинобудування 2 страница

Прикордонні регіони відіграють важливу роль у забезпеченні безпеки і міжнародного співробітництва. Прикордонні регіони мають потенціал для активного залучення до інтеграційних процесів, які охоплюють на сьогоднішній день увесь континент. Поняття "прикордонний регіон" означає, що територія, яка до нього відноситься, перебуває під впливом державного кордону. Основними функціями такого регіону є бар'єрна, фільтруюча, контактна.

Завдяки підвищенню ролі прикордонних регіонів на світовій арені збільшуються повноваження місцевих влад, розширюється їх компетенція у співробітництві з органами влади відповідних територій сусідніх країн. Прикордонне співробітництво дає змогу вирішити конкретні економічні та соціальні питання безпосередньо для прикордонних областей, зокрема поступово долати нижчий рівень економічного розвитку цих периферійних територій.

Вищою формою прикордонного співробітництва у країнах ЄС стали євро регіони. Єврорегіони — це міждержавні транскордонні регіональні асоціації, які охоплюють прикордонні області та розвиваються за погодженими планами та проектами. Співробітництво тут відбувається у вигляді розробки спільних комплексних програм економічної, культурної та гуманітарної взаємодії, конкретних транскордонних економічних проектів, розв'язання проблем зайнятості, інфраструктури, екології. В Україні існує можливість створення та ефективного функціонування ще однієї форми регіонального співробітництва — вільних економічних зон на прикордонних територіях.

Контрольні питання

1. В чому полягає сутність регіональної економіки?

2. Дайте характеристику депресивним регіонам.

3. В чому специфіка регіональних програм сталого розвитку?

Завдання на самостійну роботу

1. Визначте проблемні регіони в Луганській області.

2. Визначте проблемні регіони на заході країни.

Література

[2] с. 77 – 147.

[3] с. 12 – 26.

[6] с. 451 – 457.

ТЕМА 12. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ Й ОСОБЛИВОСТІ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

1. Донецький економічний район

2. Придніпровський економічний район

3. Східний економічний район

4. Центральний економічний район

5. Поліський економічний район

6. Подільський економічний район

7. Карпатський економічний район

8. Причорноморський економічний район

Донецький економічний район

Донецький економічний район займає площу 53,2 тис. км² або 8,8% території України. Складається з Донецької (4648 тис. чол.) та Луганської областей (2425 тис. чол.).

В межах району розміщений Український Донбас (високо розвинутий ТВК із специфікою добувних галузей промисловості та обробною промисловістю). Характерними є значний природно-ресурсний та потужний виробничий потенціал.

Основним багатством надр Донецького економічного району є кам'яне вугілля. Пласти кам’яного вугілля малопотужні товщиною 40 - 70 см. У районі виявлено нові родовища природного газу.

У басейні річок Кальміус і Торець (Донецька область) та Айдар і Деркул (Луганська область) знайдено родовища бурих залізняків непромислового значення.

Донецький регіон має запаси наступних корисних копалин: кам'яної солі, вапняків, високоякісної крейди, вогнетривкої глини, цементного мергелю.

Кількість опадів - 500 - 600 мм, водні ресурси регіону не забезпечують потреб у водній промисловості, сільського господарства, населення.

Розвідано 52 площі для будівництва нових шахт.

Працює 21 виробниче об'єднання з видобутку вугілля, які включають 214 шахт.

Електроенергію в основному виробляють ТЕС (Вуглегірська, Словянська, Миронівська, Міусинська та ряд інших).

У Маріуполі розміщені підприємства чорної металургії. Заводи кольорової металургії розміщені у Катянжинові - "Укрцинк", Микитові - ртутний комбінат, Артемівську - завод обробки кольорових металів, Торезьку - завод твердих сплавів та "Донецьквторкольормет".

Також у регіоні розміщені підприємства гірничохімічного комплексу та коксохімічне виробництво.

Машинобудівний комплекс регіону включає наступні підприємства:

· ВО "Новокраматорський машинобудівний завод";

· Горлівський машинобудівний завод;

· Маріупольський завод важкого машинобудування;

· ВО "Луганський тепловозобудівний завод";

· ряд інших.

Виділяють наступні промислові вузли:

· Донецько-Макіївський (вугільна, металургійна, коксохімічна, машинобудівна, металообробна промисловість);

· Горлівсько-Єнакієвський (вугільна, металургійна, машинобудівна, хімічна, енергетична галузі);

· Краматорсько-Слав’янська (машинобудівна, металургійна, хімічна, енергетична, соляна, промисловість будівельних матеріалів);

· Торезо-Сніжнянський (вугільна, електротехнічна, легка, будівництво);

· Красноармійсько-Маріупольський (чорна металургія, машинобудування, рибоконсервна промисловість);

· Луганський (машинобудування, легка, харчова галузі);

· Стаханово-Алчевський (вугільна, металургійна, машинобудівна);

· Краснолуцько-Антрацитівський (вугільна, машинобудівна);

· Свердловсько-Ровенківський та Краснодонський (вугільна).

Сільське господарство представлене зерновими культурами та тваринництвом (північна зона - розвинене зернове господарство, соняшник, молочно-м’ясне скотарство, свинарство, птахівництво; центрально-південна зона - приміська спеціалізація).

Регіон має 2487 км залізничних колій, довжина автошляхів - 13600 км, газо - нафтопроводи, продуктопроводи.

Екологічні проблеми: дефіцит чистої води, запиленість, загазованість, посухи, пилові бурі.

Придніпровський економічний район

Придніпровський економічний район складається з Дніпропетровської (3461 тис. чол.) та Запорізької областей (1870 тис. чол.). Це другий район після Донецького за обсягом виробництва промислової продукції.

Клімат - помірно - континентальний. Залізні руди Криворізького басейну представлені 12 млрд. т. Залізна руда є в Оріхові, Павлограді, Чортоницьку, Жовтих водах.

Є родовища титану, рутило - ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту. У Західному Донбасі залягає 8,6 млрд. т кам’яного вугілля. Придніпровський район має запаси бурого вугілля, нафти, природного газу, бокситів.

Грунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а родовища корисних копалин - розвитку промисловості. У Придніпров’ї поєднується розвиток важкої індустрії та харчової промисловості.

Провідними галузями є наступні:

· залізорудна;

· марганцеворудна;

· чорна металургія;

· машинобудівна;

· хімічна.

Важливе значення має харчова, легка промисловість, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів.

Сільське господарство Придніпров'я виробляє 20% виробництва пшениці, 25% - кукурудзи, 35% - соняшнику, 14% - овочів, 14% - м'яса, 15% - молока, 20% - вовни від загальнодержавного.

У Придніпров'ї розвинені всі види транспорту. Через регіон з’єднується Криворізький басейн з Донбасом, портами Чорного та Азовського морів.

Експортується продукція гірничорудної, металургійної промисловості, машинобудування, будівельних матеріалів, сільськогосподарська продукція, вугілля, нафтопродукти, боксити, ліс, текстиль у інші регіони, країни Європи, Азії, Африки.

Сформовані наступні промислові вузли:

· Криворізький (залізорудна промисловість, гірничорудне машинобудування, легка і харчова промисловість);

· Дніпродзержинський (металургія, хімічна, машинобудівна, харчова, легка промисловість);

· Дніпропетровський (чорна металургія, машинобудування, хімічна промисловість, легка, меблева та будівельних матеріалів).

Іде процес формування ряду інших промислових вузлів. Екологічна ситуація у регіоні є однією з найгостріших у світовому порівнянні.

Східний економічний район

Східний економічний район включає Полтавську (1546 тис. чол.), Сумську (1236 тис. чол.) та Харківську (2836 тис. чол.) області з площею 83,9 тис. км².

Це індустріально розвинений район з вигідним економіко - географічним положенням. На промисловість припадає 75% валового продукту регіону. Він займає третє місце за розвитком промисловості та вартістю основних виробничих фондів, де зосереджено 20% машинобудування України.

Даний район характеризується сприятливими природно-кліматичними умовами, значними запасами корисних копалин. 65,9% населення проживає в містах, що пояснюється наявністю інтенсивного сільськогосподарського виробництва.

Основними галузями є машинобудування, металообробна, харчова, хімічна, легка промисловість. Машинобудування виробляє 35% валової продукції регіону. Зосереджено машинобудування у Харкові (енергетичне і електротехнічне), Полтаві (завод електротехнічних виробів, газорозрядних ламп), Глухові (електронні та агрегатні вузли), Кременчуці (транспортне машинобудування) та інших. Після машинобудування за ступенем важливості ідуть харчова і легка промисловість. Розвинені будівництво, газова, деревообробна, меблева промисловості. Ведеться інтенсивне сільськогосподарське виробництво на 5959,9 тис. га земель. Довжина залізниць - 3198км., автомобільних доріг (з твердим покриттям) - 7,0 тис. км. У районі розвинута невиробнича сфера та рекреаційний комплекс.

Центральний економічний район

До Центрального економічного району належить Київська (1772 тис. чол.), Кіровоградська(1077 тис. чол.) та Черкаська (1350 тис. чол.) області.

У районі є потужний природно - ресурсний потенціал. Район в цілому бідний на рудні ресурси. Є сприятливі умови для розвитку аграрного сектора.

Індустріально - аграрний комплекс спеціалізується на обробній промисловості. Базою розвитку обробної галузі є паливно-енергетичний комплекс, зокрема електроенергетика.

Розвинена хімічна, нафтохімічна, мікробіологічна, промисловість будівельних матеріалів. Спеціалізованими галузями є легка та харчова промисловість.

Легка промисловість забезпечується місцевою сировиною, діють ряд льонокомбінатів. У Києві працює ватно-ткацька фабрика, Київський та Дарницький шовкові комбінати, трикотажне об'єднання "Киянка", швейне об'єднання "Україна" і "Каштан".

Частка промисловості становить понад 60% у валовій продукції регіону. Розвинуто сільськогосподарське машинобудування у Кіровограді ("Червона Зірка") та об'єднання "Азот" у Черкасах.

Хімічне устаткування виробляють у Києві, Фастові, екскаватори – у Бородяші, Києві; верстати – у Києві. У Києві виробляють літаки, річкові судна, мотоцикли та ін.

Найбільшими залізничними вузлами є Київ, Фастів, Миронівка, Шевченкове, Знам’янка. Найбільші аеропорти розміщені у Борисполі та Жулянах.

Поліський економічний район

До Поліського економічного району входять Волинська (1042 тис. чол.), Житомирська (1338 тис. чол.), Рівненська (1159 тис. чол.), Чернігівська (1179 тис. чол.) області. Проживає 93 - 94% етнічних українців. Природно - кліматичні умови сприятливі для ведення як сільського господарства, так і лісництва.

У районі розвинуті харчова та легка промисловості, машинобудування, металообробна промисловість.

У Луцьку розміщений завод електроапаратури, приладобудування, автомобільний завод; у Рівному - завод приладобудування, високовольтної апаратури, торговельного устаткування, завод з виготовлення запасних частин для тракторів, виробниче об'єднання "Азот". У Чернігівському промисловому вузлі зосереджені підприємства хімічної, харчової, легкої промисловості. У Бердичеві знаходиться єдиний в Україні солодовий завод, Чернігові - взуттєва, шкіряно-взуттєва фабрики.

У регіоні розвинута легка та харчова (м'ясна, молочна, крохмале-патокова та ін.) галузі промисловості.

Найголовнішими транспортними вузлами є Ковель, Здолбунів, Рівне, Житомир, Чернігів. На експорт в основному ідуть будівельні матеріали, цукор, консерви, а імпортуються паливо, чорні метали, прокат.

Подільський економічний район

До Подільського економічного району належать Вінницька (1711 тис. чол.), Тернопільська (1116 тис. чол.) та Хмельницька (1381 тис. чол.) області. Це четвертий за розмірами економічний район із значними сільськогосподарськими, лісовими, мінеральними, водними та рекреаційними ресурсами. Сільськогосподарські угіддя становлять 71% земельної площі, яка становить 60,9 тис. км². Лісові ресурси становлять 11,5% (800,5 тис. га) території. У районі залягають значні запаси природних будівельних матеріалів. У Вінницькій області відкрито родовище залізних руд (0,8 млрд. т).

Запаси пеліканіту становлять 170 млн. т, це єдина у Європі сировина для виготовлення скло литого цементу, порцелянових виробів.

Провідною є харчова промисловість. Машинобудування обслуговує потреби сільського господарства, харчової промисловості, включає наступні підприємства:

· Вінницький завод тракторних агрегатів;

· Калиновський завод устаткування для цукрових заводів;

· Тернопільський завод бурякоцукрових комбайнів;

· Тернопільське виробниче об’єднання "Ватра" (електроапаратура);

· та інші.

Сільськогосподарське виробництво спеціалізується на зерново-буряковій та м’ясо-молочній продукції.

Довжина залізниць - 2536 км, автодоріг - 17,4 тис. км. Проходять газопроводи "Союз", Уренгой - Помари - Ужгород. Головні залізничні вузли: Тернопіль, Жмеринка, Вінниця, Шепетівка. Головні автошляхи: Луцьк - Чернівці, Львів - Київ.

Карпатський економічний район

До складу Карпатського економічного району входять Закарпатська (1246 тис. чол.), Івано – Франківська (1391 тис. чол.), Львівська (2581 тис. чол.), Чернівецька (910 тис. чол.) області. Площа - 56,6 тис. км². Територія цього району включає Прикарпаття, Карпати, Закарпаття. Це пограничний район, який знаходиться на перехресті залізниць: Київ - Прага, Київ - Краків, Варшава - Бухарест, газопроводів: Уренгой - Помари - Ужгород, Оренбург - Західний кордон.

У Прикарпатті розташована полікопанентна зона (нафта, природний газ, калійні солі, магнієві солі, кухонна сіль, сірка, вапняк, фосфорити). Надзвичайно цінними є лісові та водні ресурси, зокрема мінеральні води Трускавця, Східниці, Сваляви, Кваси, Моришка та лікувальні грязі села Черче Івано-Франківської області.

У районі розвинуті машинобудування, харчова, лісова, деревообробна, промисловість будівельних матеріалів. Електроенергетика представлена Бурштинською, Добротвірською ТЕС, рядом дрібних ГЕС і ТЕЦ. Машинобудування представлене приладобудуванням, телевізійною технікою, електролампами, металорізальними інструментами. Розвинуті хімічна індустрія, лісовий комплекс та сільське господарство.

Причорноморський економічний район

До складу Причорноморського економічного району входять Миколаївська (1225 тис. чол.), Одеська (2408 тис. чол.), Херсонська (1133 тис. чол.) області та Автономна Республіка Крим (1989 тис. чол.). Площа - 113,4 тис. км². На Керченському півострові залягає 2,8 млрд. т (14% запасів України) залізних руд. Виявлено родовища нафти і газу на Керченському півострові, АРК, півдні Одеської області.

Район є традиційно аграрним з розвиненою переробною промисловістю. Основними центрами морського суднобудування є Миколаїв (3 заводи), Херсон (2 заводи), Керч (1 завод), Севастополь (морський завод). У Одесі функціонують завод великого кранобудування, автоскладальний завод, Херсоні - комбайновий завод, Миколаєві - завод "Дормашина", Одеса - завод тракторних плугів, верстатобудування.

У районі виробляють електроенергетичне устаткування (Херсон, Первомайськ, Сімферополь, Одеса). Розвинута хімічна, промисловість будівельних матеріалів, целюлозно-паперова та деревообробна промисловість.

Легка промисловість виробляє 20% тканин загальнодержавного виробництва (Херсонський бавовняний комбінат, Одеська конопле - джутова фабрика, ряд вовняних та трикотажних фабрик). Харчова промисловість забезпечується власною сировиною.

На залізничний транспорт припадає 13% колій України.

Контрольні питання

2. Які регіони спеціалізуються на хімічній промисловості?

3. Чим визначається економіка регіону?

4. Які можна виділити особливості регіонального розвитку?

Завдання на самостійну роботу

1. Визначте галузі спеціалізації кожного регіону.

Література

[1] c. 236 – 284.

[4] с. 31 – 46.

[5] с. 18 – 27.

[6] с. 458 – 504.

[7] с. 208 – 222.

ТЕМА 13. РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ ТА УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ

1. Сутність регіональної політики.

2. Завдання державної регіональної економічної політики України.

3. Основні підходи до стратегії економічного розвитку регіонів.

сутність регіональної політики

Регіональна політика - це інструмент, який дозволяє ефективно і з невеликими суспільними витратами проводити децентралізацію соціального регулювання, адаптувати загальні принципи соціальної політики до регіональних умов із врахуванням складної економічної, соціальної, національної, етнічної, релігійної структури країни. Це важлива складова частина економічної політики держави, що охоплює комплекс різноманітних законодавчих, адміністративних і економічних заходів, які проводяться як центральними, так і місцевими органами влади і спрямовані на регулювання процесів розміщення продуктивних сил.

регіональна політика — це державне втручання у розвиток регіонів для згладжування соціально-економічних диспропорцій між ними.

Сутність науково – обґрунтованої ефективної регіональної економічної політики полягає у органічному поєднанні загально національної та територіальної моделей відтворювальних процесів на даній території.

Стратегічною метою регіональної політики має бути істотне підвищення життєвого рівня населення регіонів на базі ефективного використання промислового та природно – ресурсного потенціалу.

Ефективна регіональна політика базується на таких принципах:

• впровадження всіма органами влади державної регіональної політики;

• врахування в рішеннях центральних органів влади інтересів і особливостей регіонів;

• підвищення самостійності регіонів у вирішенні власних проблем, тобто формування ефективного самоуправління на основі самофінансування.

Внутрішня політика регіонів — цільові дії органів влади регіонів, спрямовані на ефективніше використання всіх ресурсів регіону для підвищення благоустрою території, вдосконалення структури матеріального виробництва, покращення стану навколишнього середовища, розвитку соціально-економічної інфраструктури.

Основними напрямами регіональної політики є:

· визначення співвідношення рушійних сил регіонального розвитку і забезпечення їх взаємодії (державний і приватний сектори економіки, внутрішні та зовнішні фактори розвитку регіону);

· співвідношення загальнодержавного і регіонального аспектів розвитку, центрального і регіонального рівнів управління економікою;

· підйом економіки відсталих регіонів і освоєння нових регіонів та ресурсів;

· проблеми урбанізації;

· демографічна політика держави;

· аграрна політика країни.

в регіональній політиці виділяється макро- і мікрополітика. Мікрополітика своєю чергою поділяється на політику впливу на працю і політику впливу на капітал.

відповідно до суб'єкта управління розрізняють регіональну політику на рівні держави та власне на рівні регіону.

Відповідно до об'єкта управління регіональна політика поділяється на: галузеву і територіальну.

Галузева політика передбачає, передусім, розвиток галузі, а потім —території. При регіональній політиці територіального спрямування регулюванню підлягає загальна структура областей і економічних регіонів, тобто сукупність галузей економічного виробництва, що зосереджені в регіоні.

Відповідно до моделі територіального управління розрізняють такі види моделей:

1) модель обмеженої децентралізації;

2) модель регіональної автономії.

3) модель адміністративного нагляду.

Залежно від рівня розвитку держави виділяють регіональну політику країн з розвинутою та перехідною економікою; країн, що розвиваються.

Залежно від напряму реалізації регіональної політики виділяють такі види: зовнішню регіональну політику та внутрішню регіональну політику.

За сферою суспільного життя розрізняють такі види регіональної політики: економічна; екологічна; соціальна; науково-технічна; культурна; військова.

Завдання державної регіональної економічної політики України

Метою державної регіональної політики в Україні є консолідація зусиль законодавчої та виконавчої гілок влади для створення умов динамічного економічного зростання територій, протидії поглибленню регіональних диспропорцій.

Нормативно-правовою базою державної регіональної політики є:

· Послання Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки", яким визначено стратегічне завдання щодо вироблення та реалізації такої моделі взаємовідносин з регіонами й управління ними, яка б відповідала принципам регіональної політики Європейського Союзу;

· Указ Президента України "Про Концепцію державної регіональної політики" від 25 травня 2001 № 341/2001, де викладені основні принципи і завдання державної регіональної політики, а також напрями і механізми її реалізації;

· Бюджетний Кодекс України, який визначає нову систему міжбюджетних відносин на основі подальшої децентралізації функцій і повноважень між різними рівнями органів влади та наближення суспільних послуг до місця безпосереднього проживання населення, посилення ролі місцевого самоврядування шляхом запровадження стабільної та прозорої системи взаємовідносин міждержавним та місцевими бюджетами;

· Закони України „Про місцеве самоврядування в Україні" та „Про місцеві державні адміністрації", що визначають основні повноваження і функції місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Державна регіональна політика і політика регіонів формують єдине ціле і доповнюють одна одну. Регіональна політика держави спрямована на збалансування умов діяльності регіонів та їх результатів, підвищення ефективності використання сукупності регіональних ресурсів і можливостей створення умов для підвищення ефективності діяльності окремих регіонів.

Державна регіональна політика містить низку взаємопов'язаних елементів: економічну, соціальну, науково-технічну, екологічну, демографічну, гуманітарну і національну політику.

З метою покращення державного регулювання у сфері реалізації державної регіональної політики слід вжити такі заходи:

- розробити регіональні стратегії розвитку з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, визначених у Концептуальних засадах стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002—2011 р.;

- визначити правові механізми державної підтримки розвитку депресивних територій;

- впровадити договірні відносини між центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у стимулюванні регіонального розвитку з чітким визначенням зобов'язань і відповідальності обох сторін щодо виконання спільних заходів;

- розробити механізм надання субвенцій із державного бюджету на цілі регіональної політики відповідно до загальнодержавних пріоритетів;

- підвищити спроможність органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади щодо розвитку міжрегіонального та прикордонного співробітництва;

- підготувати управлінські кадри для розвитку сфери підприємництва у регіонах.

Основні підходи до стратегії економічного розвитку регіонів

регіональний економічний розвиток розглядається як органічне поєднання та взаємозв'язок функціонально-просторових та галузево-регіональних блоків розвитку територій.

Стратегія регіонального розвитку економіки - система заходів, спрямована на реалізацію довгострокових завдань соціально-економічного розвитку держави з урахуванням раціонального вкладення регіонів у розв'язання цих завдань, які визначаються реальними передумовами й обмеженнями їх розвитку.

Стратегія регіонального розвитку держави неоднорідна стосовно територіальних суб'єктів, що обумовлено істотною різницею між територіями за рівнем забезпеченості ресурсами, структурою господарства, досягнутим рівнем розвитку різних сфер економіки, умовами входження в ринкову економіку тощо.

З метою забезпечення раціонального поєднання територіальних і загальнодержавних інтересів процеси регіонального розвитку мають регулюватися шляхом умілого поєднання елементів планування, прогнозування і програмування.

Планування включає аналіз, прогнозування соціально-економічного розвитку, визначення найраціональнішого варіанту розвитку, розробку і реалізацію заходів на досягнення визначених цілей. Кінцевим продуктом планування є план - документ, в якому визначено систему взаємоузгоджених завдань, об'єднаних спільною метою, визначеними термінами, методами і послідовністю досягнень.

Регіональне планування перебуває у тісному зв'язку з бюджетною політикою. В основі бюджетів завжди лежить план чи прогноз розвитку відповідної території. Тому важливим документом, що визначає основи формування і напрями використання фінансових ресурсів на місцевому рівні є програма економічного і соціального розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Прогнозування — це перша стадія планування, яка науково аргументує ймовірні тенденції і напрями стратегічного розвитку, а прогноз містить загальні контури визначених цілей і інструментів їх досягнення. В проектах довгострокових і середньострокових прогнозів і програм повинні відображатися питання вдосконалення регіональної економічної політики, у тому числі можливі зміни економічного механізму регіональних відносин (міжбюджетні відносини, питання управління власністю і використання природних ресурсів тощо).

Бюджетне регулювання виступає складовою бюджетного прогнозування і регламентує міжбюджетні відносини. Бюджетне планування охоплює: 1) складання бюджетів різних рівнів; 2) розробку індивідуальних кошторисів витрат для бюджетних установ; 3) взаємозв'язок державних планів економічного і соціального розвитку країни (регіону) та фінансових планів міністерств і відомств із бюджетом; 4) забезпечення єдиного порядку складання бюджетів окремих регіонів, зведених місцевих бюджетів, бюджетів областей і Автономної Республіки Крим у консолідований Державний бюджет.

Бюджетне прогнозування є важливим інструментом управління фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування, оскільки: пов'язує регіональну політику і місцевий бюджет для досягнення довгострокових планів, поліпшує ефективність використання фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування; дозволяє визначити альтернативні шляхи вирішення зазначених проблем; удосконалює процес формування місцевих бюджетів; дозволяє реально оцінити бюджетну ситуацію і прийняти відповідні рішення; сприяє відкритості та прозорості у прийнятті рішень.

Економічне програмування - це інструмент реалізації планових цілей, який дозволяє державі орієнтувати економіку через регулярний і комплексний вплив на її структуру відповідно до варіанту соціально-економічного розвитку в межах ринкового механізму. Програма характеризується чітко визначеними системою заходів та завдань на досягнення намічених в плані (прогнозі) цілей, узгоджених за термінами реалізації та складом виконавців і має на меті розв'язання важливих проблем розвитку національної економіки, міжгалузевих, галузевих, регіональних і локальних проблем.

Відповідно до затвердженої Указом Президента України Концепції державної регіональної політики Міністерство економіки розробило проект „Методичних рекомендацій щодо розроблення регіональних стратегій розвитку".

Моделі розвитку носять концептуальний, переважно теоретико-мето-дологічний характер. У них мають бути сформульовані загальні макроекономічні умови, необхідні для забезпечення довгострокової економічної стратегії держави в регіонах, збереження загальнодержавного економічного простору.

Програми розвитку мають переважно прикладний характер, розраховані на середньострокове комплексне прогнозування і покликані забезпечити узгодження територіальних і галузевих інтересів, потреб центру та регіонів.

Контрольні питання

1. В чому полягає сутність регіональної економічної політики?

Дата добавления: 2014-12-07