Моралізаторство в оцінці взаємин між мораллю та політикою

Відтворення у політиці традиційної та сучасної моралі.

Трад.м. визначають як природну, органічну стосовно тих, хто послуговується нею. Ніби проростає від індивідів. Впливовості трад.м. спирається її специфічна локальність (обмеженість поширення у просторі), повязується з незначною кіл-ть індивідів. Н-д: полічна спільнота: не чисельна, громадяни взаємодіють безпосередньо часто. Це підштовхує до дотримання морал. норм та принципів. Інші спільноти: ремісницькі – внутр. морал. кодекс честі; купецька – угоди не фіксуються на папері, достатньо слова. Трад.м. милостива у сенсі, що орієнтовані на неї багаті, успішні, які намагаються підтримувати своїх менш успішних представників спільноти. Є нормальним – ділитися. Залишки такої логіки зберігаються у мусульманстві. Маркс: різниця трад.м. та сучасн – відмінність на вітряку та паровому млині; результат праці ззовні – однаковий (мука), проте І – якості людини, ІІ – не важливі: «це не я. це машина». Підстави для відходу у минуле трад.м. зявляються вже у Відродження, з роз-ком міст-республік, орієнтованих на інтенсифікацію матер. виробн. вир-ва. В таких умовах трад.м. не працює, стає штучною. В умовах сучасності її провідною особл-тю стає значне розширення ареалу, як наслідок м. виходе на анонімних індивідів, спілкування та взаємодію, яка носить епізодичний х-р, а отже м. втрачає колишню жорсткість, адже стосовно чужого ми не завжди готові поводитися морально. Суч.м. має узгодитися з суч. економікою та політикою, які базуються на ринк. засадах, спираються на конкуренцію. Що було аморально набуває пристойного вигляду, постає необхідність створення такої ситуації, коли торгівця на ринку вже не мають гризти докори сумління, совісті за вигідну екон. операцію, т.я. в ринк. умовах це цілком нормально. Це стосується і політики, які брешуть сусп-ву. Суч.м. – м. раціональна, її підкріпленням стає право, в якому відтворюються морал. принципи. Носії раціональної м. усвідомлюють відносини чесності у взаємодії з ін. людьми; якщо вони усвідомлять що їх регулярно обманюють, то це буде мати вкрай негативні наслідки. Паралельно зберігається мікросвіт – локальні мікро спільноти (сімя, колеги). Тут м. зберігає свій трад. х-р, якщо ми хочемо зберегтися у цьому мікросвіті. Коли кризи, катастрофи – ми забуваємо про свій інтерес, починаємо захищати людей. Суч.м. зберігає своє домінування до ІІ п. ХХ ст., коли її починає поступово заміщати мораль пост сучасності.

Моралізація – домінування м. стосовно п. Найдавніша версія. Зявляється у Ст. Світі. Арістотель, сх. автори апелювали саме до моралі: людина одночасно є істотою політ., сусп., морально-етичною. Морас (лат), етос (грец) – звичай. Іст. склалося, що термін етика використ. для визначення прав. норм та принципів людської життєдіял-ті, невиразне, але на що треба орієнтуватися. Морас спрямована на сучасне, регулює саме його. Ми маємо побачити наскільки наші вчинки та дії морально насичені, усвідомлюючи, що відвертий аморалізм може просто відштовхнути від нас інших індивідів, тобто етос – на перспективу, мораль – тут і зараз. У Ст. Світі ми одночасно постаємо 3-головим драконом. Ця є логіка відтворюється у Середньовіччя з єдиним зауваженням: Аквінський та ін. розглядають людську природу, як дуже далеку від морал. принципів, так і Біблії: «всі ми грішні». Показово, що негативізм в оцінці переходить в епоху Відродження і Просвітництво (Гобс: людина людині – вовк). Паралельно відтворюється більш позитивне бачення (Лок, Руссо). Утвердження раціональної модерної моралі ставить під сумнів на політику і чіткий зв'язок з нею. І така невизначена ситуація моралі орієнтувати політ. активність зберігається аж до 60-х рр. ХХ ст. фактично до переходу у постсучасність, а ряд дослідників приймають вкрай негативно таку ситуацію. Так, амер. політ філософ Лео Страус наполягає на тому, що вже з часів пізнього Середньовіччя починається процес відвертої аморалізації політ. життя. Початок йому дає «Володар» Макіавелі, де автор пропонує відділити мораль від політики, і від релігії. Такий заклик сприймається, на думку Страуса, позитивно і в три етапи: І – 17-18 ст., ІІ – 19 ст., ІІІ – 20 ст. Політика деградує. Свідчення цьому СВи, знищення народів, голод та ін. Причому, за Страусом, політологи серйозно посприяли роз-ку такій ситуації. І найбільшим поступником вважається Вебер, який також наполягає на відділенні цінностей від політики, тоді п. набуває своїх аморальних рис. Що робити? Повернутися до стародавньої епохи світу, зокрема до платонівської спадщини, яка, за Страусом, вміщує всі відповіді і на сьогодення. Послідовники Страуса вважають ще важливим док-том, до якого потрібно повернутися – текст Конституції США, тобто без поправок, які розглядаються як шлях у небуття до яких доклалася т.зв. «соц. держава» (соц. благоденства), так як вона роздає напрацьоване ледарюючим. Поряд із Страусом на проблему аморалізації політики вказують і ін автори. Н-д, Джон Ролз, теорія справедливості. 1970. Ролз наполягає на тому, що є необхідність переглянути ціннісні засади політики, в основі яких лежить саме справедливість. І пропонує один з варіантів такого перегляду, опора на яких і дозволяє повернути мораль у політику.

Дата добавления: 2014-12-07