Релігійно-філософський підхід до людини

Лекція 2 Людина в релігії та філософії: проблема сутності, цілісності, сенсу

2.1 Релігійно-філософський підхід до людини

2.2 Людина та людська діяльність в античній філософії

2.3 Християнський погляд на людину

2.4 Антропоцентризм західної філософії

Актуальність важкої проблеми осягнення людини, за зауваженням I. Канта, полягає в тому, що вона поставлена з самих витоків цивілізації і культури. Раз і назавжди. І на кожному історичному етапі вона отримувала своє конкретне соціальне, господарське та духовне наповнення. Адекватно розроблялися способи, форми і засоби філософського, наукового і практичного вирішення найскладніших питань становлення і самовизначення людини як безпосереднього суб'єкта на розширеному «полі» господарсько-економічного і соціального простору її життєдіяльності.

Сутність релігійно-філософського підходу до людини полягає у прагненні охопити реальне людське існування у всій його повноті, цілісності та взаємозв'язку, ціннісно-цільовому та смисловому аспектах її місця і ставлення до навколишнього природного та соціального світу, а головне – до світу духовної реальності.

У філософському осягненні сутності людини відображено багато важливих граней її буття. Але бачення людини різними філософами, філософськими школами та напрямками далеко не однозначно. Це залежить від того, який бік її природи (духовний, соціальний, матеріальний) визнається як домінантний і визначальний. І сама філософія може або визнавати відповідний релігійний світогляд (наприклад, язичницький, християнський або інший), або базуватися на іншому – матеріалістичному. У завдання нашого дослідження не входить і не може входити докладний аналіз усіх підходів до розуміння людини у філософії. Ми відобразимо лише найважливіші з них, ті, які значною мірою вплинули на економічну думку.

Те саме можна сказати і про релігію. Оскільки ми у своєму дослідженні розглядаємо соціально-економічні системи, що сформувалися в лоні християнської цивілізації, то і людину ми відобразимо з позиції християнської антропології та психології, переважно православної. У цілому ж необхідно відзначити єдине в підході всіх релігій до людини – визнання її духовної і матеріальної природи. Для релігій аврамістичної традиції (християнства, мусульманства, іудаїзму) також єдиним є розгляд людини як творіння Бога і як співтворця Бога, активного учасника, перетворювача цього земного життя у всіх його вимірах, визнання верховенства життя духовного і, відповідно, духовних потреб людини.

Дата добавления: 2014-12-07