Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Лекція 2. Теоретичні аспекти конкуренції на ринку туристичних послуг

План

1. Поняття конкуренції, її функції та роль у розвитку туристичної діяльності

2. Ринок туристичних послуг як передумова розвитку конкуренції між підприємствами туристичного бізнесу

3. Види конкуренції в туризмі.

 

1. Поняття конкуренції, її функції та роль у розвитку туристичної діяльності

Здійснення ринкових реформ, інтеграція України у світовий економічний простір, вихід на міжнародний ринок і зростання таким чином кола потенційних конкурентів зумовило посилення конкуренції між суб'єктами господарювання, зокрема і в туристичній діяльності.

В економічній літературі не вироблено єдиного терміноло­гічного підходу до визначення категорії конкуренції. Існують такі її визначення:

- суперництво, боротьба за досягнення найкращих результатів у будь-якій сфері діяльності;

- боротьба між окремими товаровиробниками за найбільш вигідні умови виробництва і збуту товарів;

- суперництво між окремими особами (конкурентами) у будь-якій сфері, зацікавлених у досягненні однієї мети.

- боротьба фірми за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, що ведеться фірмами на доступних їм сегментах ринку.

Тобто у всіх випадках основний зміст конкуренції в ринкових умовах полягає у боротьбі за споживача, за найбільш повне задоволення його платоспроможних потреб. Це - боротьба за певний сегмент ринку, успіх якої залежить від низької ціни і високої якості товарів. В умовах конкурентного середовища споживач перетво­рюється в мірило успіху підприємницької діяльності.

Сутність конкуренції на ринку туристичних послуг полягає в тому, що кожна туристична фірма, не маючи монопольного становища на ринку, веде постійну боротьбу за найвигідніші умови збуту туристичного продукту, маніпулюючи ціною, якістю послуг із метою збільшення кількості потенційних покупців, підвищення своєї ринкової частки і отримання максимального прибутку.

Конкуренція виконує наступні основні функції.

1) регулюючу - під впливом конкуренції капітал направляється у ті галузі, де існує найбільша потреба в ньому, забезпечуючи таким чином пропорційність суспільного виробництва;

2) розподільчу - конкуренція дозволяє розподілити доходи серед підприємців пропорційно до їхнього внеску в задоволення суспі­льного попиту;

3) мотивуючу - кожне підприємство, прагнучи отримати найбільшу вигоду, пропонує на ринку свої найкращі товари та послуги, і тим самим приносить користь споживачам і економіці в цілому. Таким чином, в умовах конкуренції суб'єктивна мета туристичного підприємства - отримання прибутку - є можливою лише при виконанні об'єктивної мети сфери туризму - найбільш повно задовольнити рекреаційні потреби споживачів, що в кінцевому рахунку забезпечує широкий вибір послуг і товарів туристського призначення;

4) контролюючу - конкуренція обмежує поведінку кожного підпри­ємця, не дозволяючи йому визначальним чином впливати на загальний стан ринку;

5) стимулюючу - конкуренція спонукає підприємства використову­вати досягнення науково-технічного прогресу і поступального розвитку продуктивних сил, розробляти і застосовувати найкращі технології, раціонально використовувати ресурси, що забезпечує зниження загальних витрат, інтенсифікацію та підвищення ефективності господарської діяльності;

6) вирівнюючу - конкуренція зводить індивідуальні витрати праці до суспільно необхідних, вирівнює вартість та ринкові ціни одноймен­них товарів та послуг, оскільки завищення підприємцями індиві­дуальних витрат та цін може призвести до втрати ринкових позицій. У результаті ініціативні, заповзятливі і ділові підприємці заохочуються більш високими результатами їх виробничо-господарської діяльності, а інертні, безініціативні підприємці виштовхуються з виробничо-господарської діяльності шляхом зубожіння і банкрутства.

В умовах ринкової економіки конкуренція регулює обсяг суспільної пропозиції. Тільки на ринках такого типу, де спосте­рігається значне перевищення пропозиції над попитом і провідна роль належить покупцю, має місце конкурентна боротьба, пропонуються товари високої якості і високий рівень обслуговування. У цьому випадку на перемогу може розраховувати лише те підприємство, яке має досить міцне становище на ринку у порівнянні з конкурентами.

Конкуренція призводить також і до негативних наслідків. Різноманітні форми недобросовісної конкуренції - це введення споживачів в оману стосовно споживацьких властивостей і якості продуктів, роз­повсюдження неправдивих відомостей про конкурентів, які можуть завдати шкоди їх діловій репутації тощо, аж до викрадення і фізичної розправи з конкурентами або з їхніми рідними і близькими. Конкуренція об'єктивно породжує комерційну таємницю, що значною мірою гальмує розвиток підприємництва, призводить до промислового шпигунства.

В умовах ринкової економіки конкуренція перетворилася на головний регулятор суспільного виробництва. В роки колишнього СРСР, в тому числі і в Україні, існувала так звана "адміністративна" конкуренція, тобто підприємства не вели боротьбу за певні сегменти ринку і прибутки, а активно змагалися між собою за отримання фондів, лімітів, державних капіталовкладень, імпортної техніки та обладнання, зниження директивних завдань. Це дозволяло їм при виконанні планових завдань використовувати державні ресурси у власних інтересах. Матеріальною основою такого роду конкуренції був високий ступінь концентрації виробництва і нерозвиненість малого підприємництва. Так, у 90-х рр. майже 95% туристського потоку в Україні обслуговувало декілька найкрупніших підприємств, серед яких були "Інтурист", система профспілкового туризму, Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник".

Із розвитком ринкових реформ у нашій країні здійснюються заходи для усунення диктату підприємців і розвитку конкурентного середовища.

Становленню конкурентного ринку туристичних послуг сприяли Закони України "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про захист економічної конкуренції", "Про захист прав споживачів", "Про туризм" та ін. Вони затверджують пріоритет споживача, спонукають туристичні підприємства підвищувати свій позитивний імідж на ринку, пожвавлюють конкуренцію між виробниками туристичних послуг.

Із введенням у дію антимонопольного та іншого законодавства в нашій країні було створено економічні умови для розвитку конкуренції в туристичній галузі:

1) достатня кількість підприємств-конкурентів для виникнення боротьби за переваги;

2) економічна самостійність суб'єктів ринку;

3)перевищення пропозиції туристичних послуг над попитом із боку споживачів (туристів);

4) свобода вступу суб'єктів туристичної діяльності на інші регіональні ринки та свобода виходу з них;

5) державне регулювання в галузі туризму.

В результаті кількість суб'єктів туристичної діяльності в Україні різко зросла. Так, протягом 1994-2004 рр. кількість діючих туристичних підприємств збільшилася від 239 до 2519 одиниць, тобто майже в 11 разів. Причому найбільш високими темпами кількість суб'єктів туристичної діяльності зростала протягом 1994-1995 рр. (майже у 6 разів), що зумовлено прийняттям Закону "Про туризм" та зміною державної політики в туристичній галузі.

Усі підприємства, що функціонують на ринку туристичних послуг України, умовно можна поділити на декілька груп за обсягами реалізації туристичних послуг та чисельністю працюючих. Розгля­немо їх розподіл на прикладі регіонального ринку м. Києва, де діє четверта частина підприємств, що займаються туристичною діяльністю в Україні (табл. 1.1).

Лідерами серед підприємств, що займалися туристичною діяльністю, були підприємства з обсягами продажу понад 1000 тис. грн та чисельністю працюючих понад 50 осіб. У 2004 р. до них належали 28 туроператорів, які пропонували маршрути на будь-який смак, починаючи з недорогих курортів Болгарії та закінчуючи екзотичними подорожами на Канарські острови чи на острів Арубу, серед яких "САМ", "Синдбад", "Олімпік трейдінг", "Енерготур", "Спорт лайн тревел", "Олімп тревел ЛТД", "Червона рута", "Либідь- Київ", "Гамалія", "Тріада тревел бюро", "Яна", "Кий авіа", "Відерштраль ЛТД" та інші. Обсяг реалізації туристичних послуг цією групою підприємств за досліджуваний рік становив 777458,8 тис. грн, ринкова її частка досягла 70,74%.

До другої групи належать самостійні підприємства з обсягами продажу від 250 до 1000 тис. грн та чисельністю працюючих від 10 до 50 осіб, назви яких постійно зустрічаються на рекламних сторінках преси: "Супутник-Україна", "Артекс-94", "Венея", "Київське бюро подорожей та екскурсій", "Орбіта", "Укрпрофтур", "Солвекс вояж", "Укрінтур" та ін. Обсяг реалізованих ними туристичних послуг за досліджуваний період становив 202442,6 тис. грн, а ринкова частка - 18,42%.

Таблиця 1.1.

Розподіл діючих туристичних підприємств м. Києва за обсягами реалізації турпродукту та чисельністю працюючих у 2004 р.

 

Назва групи підприємств Кількість підприємств, од. Обсяги продажу, тис. грн Частка у загальному обсягу продажу, %
Підприємства з найбільшими річ­ними обсягами продажу (від 1000 грн) і чисельністю працюючих (понад 50 осіб)   777458,8 70,74
Підприємства з середніми обсягами продажу (від 250 до 1000 тис. грн) і чисельністю працюючих від 10 до 50 осіб)   202442,6 18,42
Підприємства з мінімальними обся­гами продажу (до 250 тис. грн.) та кількістю працівників (до 10 осіб)   119135,5 10,84
Разом   1099037,9 100,0

До третьої групи відноситься велика кількість мікрофірм із обсягом реалізації послуг нижчим за 250 тис. грн та кількістю працівників до 10 осіб, що пропонують мінімальний асортимент найбільш популярних і, як правило, недорогих маршрутів (до трьох країн) і максимально підлаштовуються під кон'юнктуру ринку: "Лад-тур", "Арт енд джорней", "Азарія", "Загор'є", "ТВМ", "Світ", "Аль джабаль", "НТВ", "Мрія-тур", "РЕЗЕ-у" та ін. Такі фірми часто працюють як турагенти крупних вітчизняних туроператорів, поставляючи їм клієнтів, але водночас і самостійно встановлюють зв'язки із закордонними партнерами. За 2004 р. їх кількість була найбільшою - 577, однак частка на ринку становила лише 10,84%.

Отже, найменша за чисельністю підприємств група з річними обсягами реалізації турпослуг понад 1000 тис. грн і чисельністю працюючих понад 50 осіб завдяки масштабності діяльності протягом 2004 р. мала найміцніші позиції на ринку туристичних послуг м. Києва і становила найбільшу частку - 70,74%, тим часом як позиції найчисленнішої за кількістю підприємств групи з обсягами продажу нижчими за 250 тис. грн та кількістю працівників до 10 осіб - найслабші (ринкова частка становила лише 10,84%)

Основними засобами конкурентної боротьби на ринку туристичних послуг є наступні: якість туристичних послуг, їхня ціна, витрати на споживання туристичного продукту, асортимент та номенклатура туристичних продуктів, кількість додаткових та спеціалізованих послуг, умови замовлення та оплати туру, реклама туристичних послуг, дотримання прав споживачів.

Конкуренція є основою ринкової економіки, потужним стимулом економічного зростання, прискорення науково-технічного прогресу і на цій основі сприяє зниженню витрат виробництва і цін, покращенню якості послуг та товарів.

Конкурентна боротьба на ринку туристичних послуг України ведеться за наступними напрямами:

- зниження собівартості та цін туристичних продуктів;

- підтримання високого рівня сервісу;

- збільшення асортиментних різновидів туристичних продуктів;

- розробка оригінальних туристичних маршрутів;

- збереження надійної клієнтури, що є характерним для малих підприємств у боротьбі за виживання.

 

2. Ринок туристичних послуг як передумова розвитку конкуренції між підприємствами туристичного бізнесу

Суспільним інститутом, що об'єднує конкуруючих продавців і покупців для здійснення ними угод купівлі-продажу товарів та послуг, у тому числі і туристичних, є ринок.

В науковій літературі не існує єдиного трактування сутності ринку товарів та послуг. Можна виділити декілька підходів до його визначення.

Перший - заснований на виділенні політико-ідеологічного та філософського змісту, коли основними характеристиками ринку є:

· ринок як спосіб організації суспільної діяльності;

· ринок як спосіб поведінки господарюючих суб'єктів;

· ринок як спосіб мислення.

Інший підхід до визначення ринку базується на виділенні його економічного змісту:

· ринок як механізм, що дозволяє збалансувати попит та пропозицію на послуги та товари;

· ринок як сфера реалізації товарів та послуг;

· ринок як сукупність покупців та продавців товарів та послуг;

· ринок як сфера прояву економічних відносин між покупцями і продавцями товарів та послуг.

За оцінкою Р. Кемпбелла, Макконелла і Стенлі Брю, ринок - це інститут або механізм, що поєднує разом покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів та послуг. Ринок туристичних послуг, як і будь-яких інших товарів чи послуг (за винятком бірж, ярмарків і базарів продовольчих та непродо­вольчих товарів у населених пунктах), - абстрактне поняття, що характеризується попитом і пропозицією на туристичні товари та послуги. Інакше кажучи, туристичний ринок - це сфера реалізації послуг та товарів туристського призначення.

Співвідношення між попитом і пропозицією на ринку має характер діалектичної взаємодії, в якій "попит визначає пропозицію". При цьому, як відзначають американські економісти Пол А. Самуельсон і Вільям Д. Нордхаус, попит стикається з відповідною пропозицією, оскільки "економіка не може вирватись за межу своїх виробничих можливостей".

В широкому плані ринок туристичних послуг означає місце, де відбуваються угоди купівлі-продажу туристичного продукту. Однак туристичний ринок не обмежується специфічним місцем, наприклад у пункті прийому туристів у готелі чи у туроператора. Угода може відбутися і без прямого залучення продавця і покупця туристичного продукту, наприклад за допомогою телексу, телеграми, факсу чи телефонного дзвінка.

Виходячи з вищесказаного, можна узагальнити, що ринок туристичних послуг - це суспільно-економічне явище, що об'єднує попит і пропозицію для забезпечення купівлі-продажу специфічних туристичних товарів та послуг у певний час і в певному місці.

Сутність ринку турпослуг виявляється в його функціях, які відображають форму прояву туристичної діяльності і її призначення у суспільстві. Туристичний ринок виконує наступні функції:

1) регулювання - регулювання пропозиції туристичних послуг та товарів;

2) контролю - визначення суспільної значимості виробленого туристичного продукту і затраченої на його виробництво праці;

3) розподілу - встановлення необхідних пропорцій пропозиції та виробництва туристичних послуг та товарів, що забезпечує збалансо­ваність розвитку економіки;

4) реалізації туристичного продукту - здійснення руху вартості, яке відображується шляхом обміну: гроші <-> туристичний продукт. Завершення цього обміну означає реалізацію вартості та споживчої вартості, що міститься у туристичному продукті. У резу­льтаті здійснюється процес суспільного відтворення, з'являються і накопичуються грошові кошти для розвитку туристичних підприємств;

5) просування туристичного продукту - сприяння організації процесу доведення туристичного продукту до споживача (туриста)

через створення мережі турагентств і туроператорів. Турист, обмінюючи грошові кошти на туристичний продукт, задовольняє своі' потреби в матеріальних і духовних благах. Таким чином, відшкодовуються затрати робочої сили і відновлюються продуктивні сили суспільства;

6) стимулюючу - сприяння економічному забезпеченню матері­альних стимулів до праці. В процесі обміну (гроші —> туристичний продукт) працівники туристичного підприємства отримують за свою працю грошові кошти. Тим самим у них створюються стимули до підвищення якості і збільшення кількості туристичних послуг, їх виробництва відповідно до потреб споживачів, зростання продуктивності праці;

7) сануючу - очищення туристичної галузі від економічно слабких, неконкурентоспроможних суб'єктів господарювання.

Суб'єктами туристичного ринку виступають організатори і продавці турів (туроператори і турагенти), їхні контрагенти - виробники послуг (готелі, ресторани, транспортні організації, екскурсійні бюро і т.д.) і споживачі туристичних послуг.

Продавцями туристичних послуг (турпродукту) виступають юридичні і фізичні особи, учасники ринкового процесу, що поступаються правами власності на послугу (пакет послуг) споживачу в обмін на гроші. Споживачі - юридичні чи фізичні особи, учасники ринкового процесу, що набувають права власності на послугу (пакет послуг) у продавця в обмін на грошові кошти.

Залежно від того, хто є кінцевим споживачем туристичного про­дукту, розрізняють оптовий та споживчий ринки туристичних послуг. При цьому під оптовим ринком розуміють купівлю-продаж (для перепродажу) крупної партії турпродуктів, в якій беруть участь юридичні особи, а споживчий ринок продає ті ж послуги індиві­дуальним покупцям (вроздріб) для задоволення їх особистих потреб.

У характеристиці ринку турпослуг слід враховувати наступні особливості (рис. 1.1)

                 
   
Предметом купівлі-продажу є туристичні послуги
 
   
Значна кількість посередників між виробниками та спо­живачами туристичних продуктів  
 
 
Попит на туристичні послуги має специфічні риси: Велика диференціація подорожуючих за доходами, віком, соціальною та професійною належністю, цілями і мотивами • Еластичність попиту на туристичні продукти за дохода­ми та ціною • Індивідуальність попиту споживачів • Високий ступінь диференціації попиту • Висока заміщуваність попиту • Віддаленість за місцем і часом від туристичної про­позиції • Залежність попиту від ірраціональних факторів • Сезонний характер попиту на більшість туристичних продуктів  
 
   
Пропозиція на туристичному ринку має специфічні риси: • Потрійне джерело пропозиції туристичного продукту на ринку туризму (природні ресурси, штучні ресурси та туристичні послуги) • Висока фондоємність матеріально-технічної бази туризму • Низька еластичність пропозиції туристичних послуг • Комплексність задоволення потреб споживачів • Спеціалізація послуг підприємств туристичної індустрії за основними видами діяльності (транспорт, проживання, харчування, розваги тощо) • Неосяжність туристичної пропозиції до її отримання • Інформаційне насичення туристичної пропозиції  
 
   
Територіальна відокремленість продавців туристичних послуг, їх споживачів і виконавців куплених послуг

 

 


Рис. 1.1. Специфічні особливості ринку туристичних послуг

Основним предметом купівлі-продажу на ринку є послуги, які на розвинутих туристичних ринках становлять до 80% всього обсягу продажів.

1. Крім споживачів і продавців на ринку діє значна кількість посередницьких ланок, забезпечуючих зв'язок попиту і пропозиції, що з одного боку, ускладнює механізм туристичного ринку, а з другого, забезпечує можливість його нормального функціонування і полегшує здійснення подорожі для туриста.

2. Попит на туристичні послуги має специфічні риси.

Велика диференціація подорожуючих за доходами, віком, соці­альною та професійною належністю, цілями і мотивами.

Еластичність попиту на туристичні продукти за доходами та ціною, що залежить від виду туризму та соціального прошарку, до якого відносяться споживачі. За еластичністю туристський попит можна розділити на три групи: високоеластичний, низькоеластичний і нормальний (середньостатистичний).

Високоеластичний попит характеризується можливістю туриста легко змінити маршрут, розширити чи звузити межі перебування в певному населеному пункті, навіть зовсім відмовитися від поїздки. До туристів із високоеластичним попитом відносять людей з дуже низькими доходами, пенсіонерів, тимчасово чи постійно не працюючих, подорожуючих заради розваг та інших туристів, які проявляють найбільші коливання попиту на туристичні послуги. Цей попит як правило проявляється на стандартні турпродукти масового характеру (тури в Туреччину, Болгарію, Польщу, країни СНГ). Підвищення цін на туристичні продукти призводить до відмови від подорожі або до вибору подорожі на ближчу відстань, на коротший термін чи з нижчим рівнем сервісу.

Низькоеластичний попит характеризується небажанням туристів змінювати маршрут чи час своєї поїздки, що є характерним для елітного відпочинку, екзотичних, лікувальних, ділових, релігійних, індивідуальних турів. До клієнтів із низькоеластичним попитом відносять: дуже багатих туристів чи туристів із низькими доходами, які не приділяють великої уваги вартості турпродуктів, а орієнтуються на їхню ціну та якість; хворих людей, що бажають лікуватися на рекомендованому лікарем курорті; подорожуючих із метою службового відрядження, які зобов'язані їхати в певне місце протягом часу, що потребують справи; віруючих, які відвідують культові місця у періоди релігійних свят.

Нормальний (середньостатистичний) еластичний попит характеризується можливістю варіювання ціною, видами, строками чи напрямками подорожей для "середнього" мешканця тієї чи іншої країни, міської чи сільської місцевості. Туристи, що належать до цієї категорії, подорожують головним чином із рекреаційними цілями.

Високий ступінь індивідуалізації попиту споживачів на туристичні продукти, який полягає в тому, що клієнти туристичних підприємств вимагають індивідуального підходу до обслуговування у відповідності з їхніми потребами, з уявленнями про якість послуг та з вимогами до обслуговування.

4. Високий ступінь диференціації попиту, яка передбачає можливість вибору туристами продуктів, різноманітних за рівнем якості, набором додаткових послуг, напрямами поїздок тощо. Туристи прагнуть самостійно вибирати із запропонованих туристичним підприємством послуг окремі складові, самостійно складати тури і визначати програму туру. Найчастіше клієнти туристичних агентств формують не весь тур, а лише його конкретну частину: 55% туристів купують квитки на транспорт; 35% - на подорожі; 10% - бронюють місця в готелях [31].

5. Висока заміщуваність попиту на туристичні продукти, яка передбачає можливість заміни одних видів туризму на інші, зміни напрямів поїздок.

6. Залежність попиту від ірраціональних факторів (мода, прагнення до наслідування, снобізм). Вплив цих факторів найбільше виявляється у коливаннях попиту на окремі туристські місця і сезони відпочинку.

7. Віддаленість за місцем і часом від туристичної пропозиції, що зумовлює необхідність передчасного планування більшості туристських подорожей.

8. Сезонний характер попиту на більшість туристичних про­дуктів.

Сезонні коливання в туризмі характеризуються наступними рисами:

- сезонність попиту розрізняється за видами туризму і територіями. Наприклад, лікувально-пізвальний туризм піддається сезонності меншою мірою, а морський і гірськолижний – більшою мірою;

- найбільшої інтенсивності попит на туристичні послуги досягає у ІІІ кварталі;

- різні райони перебування мають специфічну форму сезонної нерівномірності. Це зумовлює специфіку нерівномірності попиту в окремому пункті, районі і в масштабах всієї країни.

4. Туристична пропозиція також відрізняється низкою особли­востей.

Потрійне джерело пропозиції товарів і послуг туристського призначення на ринку туризму. Туристичний продукт має потрійне джерело: природні ресурси (повітря, ландшафт, сонце та ін.); штучні ресурси (матеріальні блага, що є продуктом минулої праці - пам'ятки архітектури, історичні та культурні цінності та ін.); туристичні послуги (результат корисної діяльності, спрямованої на задоволення рекреаційних потреб).

Висока фондоємність матеріально-технічної бази туризму. Значне перевищення питомої ваги основних засобів над оборотними зумовлює потребу у великих інвестиціях у туристичну індустрію, безперервне оновлення та будівництво готелів, ресторанів, парків, канатних доріг тощо. Сезонний характер споживання туристичних послуг призводить до зниження строків окупності і підвищення строків експлуатації матеріально-технічної бази туризму, і в результаті - до збільшення умовно-постійних витрат у складі собівартості туристичних продуктів, зниження реакції на зміну кон'юнктури ринку, що негативно позначається на обсягах обороту і прибутках підприємств туристичного бізнесу.

Низька еластичність пропозиції туристичних послуг, зумовлена просторовим зв'язком із конкретними туристичними послугами в територіально обмежених певних місцях, не дозволяє імпортувати послуги у разі виникнення нераціонального попиту. Кожний туристсько-рекреаційний район може прийняти для обслуговування чітко визначену кількість туристів, обмежену кількістю місць у засобах розміщення, закладах ресторанного господарства, розгалу­женістю транспортної мережі.

Комплексність задоволення потреб споживачів. Туристичне підприємство намагається задовольнити більшість потреб свого клієнта - як основних, так і додаткових, пов'язаних і не пов'язаних безпосередньо з туристською подорожжю, з метою досягнення економічних вигод організаторів турів за рахунок найбільш повного задоволення споживача якістю туристичного обслуговування. Структура пропозиції на туристичному ринку характеризується явною перевагою послуг, які створюються в галузях, спеціалізованих на задоволенні попиту туристів, та в галузях, які одночасно задовольняють попит місцевого населення.

Спеціалізація послуг підприємств туристичної індустрії за основними видами діяльності: транспорт, проживання, харчування, розваги. Це дозволяє удосконалювати якість туристичних послуг і товарів.

Неосяжність туристичної пропозиції до її отримання. Особли­вістю пропозиції туристичних послуг є неможливість порівняння пропозицій різних туристичних підприємств, оскільки послуги не існує до її надання, туристична послуга створюється тільки у процесі її надання. На відміну від продукції, що має матеріальну форму, послуги не можуть накопичуватися на складах для подальшого продажу. Продавець послуги може лише описати переваги, які отримає клієнт після надання послуги, порівняти очікувані вигоди.

Інформаційне насичення туристичної пропозиції. Немате­ріальний характер послуг потребує широкого використання інформаційних та рекламних заходів для просування туристичного продукту.

5. Особливістю ринку туристичних послуг є територіальна відокремленість продавців туристичних послуг, їх споживачів - туристів і виконавців куплених послуг. Комплексна туристична послуга, як правило, пропонується туристу і купується ним у місці його постійного проживання, а місце подорожування, країна перебування знаходиться за межами його постійного місця проживання. Тому на ринку туристичних послуг особливу роль відіграють рекламні, інформаційні і правові аспекти для його нормального функціонування, що гарантують надання тієї послуги (пакету послуг), яку було оплачено.


Функціонування туристичного ринку можна представити наступною схемою (рис. 1.2)

 

 

Реалізація турпродукту здійснюється на підставі договору, який укладається в письмовій формі і повинен відповідати законодавству України. Умови подорожі та її роздрібна ціна зазначаються в турпутівці, яка є невід'ємною частиною договору і документом первинного обліку продавця.

Продавець і покупець є ринковими партнерами з різними цілями. У продавця ціль - продати тур за вищою ціною і отримати прибуток, а у покупця - купити тур за нижчою ціною і задовольнити відповідну потребу в подорожуванні. Прагнення продавця отримати максимальний прибуток і бажання покупця заплатити за покупку мінімальну (в умовах немонопольного ринку) ціну врівноважуються ' відповідно до закону попиту та пропозиції.

Прийнято вважати, що ринок ефективно функціонує у тому випадку, якщо дотримуються наступні основні умови: реалізація багатоманітності форм власності та їх рівність, наявність ринкової 1 інфраструктури та конкуренції між підприємствами галузі, наявність однакових правил для всіх суб'єктів у сфері якості і безпечності надаваних послуг і вироблених товарів туристського призначення, можливість вільного вибору для споживачів.

На ринку туристичних послуг відбувається безперервний рух і потоків грошей та туристичного продукту, створюючи тим самим туристський кругообіг.

Туристський кругообіг - це система економічних і юридичних (громадсько-правових) відносин, що виникає між туристом та туристичною фірмою і показує напрями руху потоків туристичного продукту, інвестицій в розвиток туризму і грошових надходжень у бюджет від туристичної діяльності.

Особливості туристського кругообігу визначаються перш за все тим, що між моментом продажу туристичного продукту і актом його споживання є значний розрив у часі. Тури складаються і продаються зазвичай за кілька місяців до початку відпочинку, тому спочатку відбувається реалізація туристичного продукту у вигляді путівки (турпакету), а через деякий час - виробництво і надання туристичних послуг (рис 1.3).

Рис. 1.3. Схема туристського кругообігу [9]:

 

- потоки туристичного продукту;

грошові потоки;

1 - оплата грошей за туристичну путівку (турпакет);

2 - туристичне підприємство видає туристичну путівку (турпакет) туристу (турагентству);

З - турист обмінює туристичну путівку за туристичний продукт;

4 - споживання туристичних послуг туристом;

5 - здійснення інвестицій в розвиток ринку туристичних послуг, туристичної індустрії (матеріально- технічної бази туризму) і на створення нових видів туристичних продуктів;

6-туристичне підприємство отримує нові види туристичних продуктів;

7 - туристичне підприємство оплачує податки і збори в бюджет

Розвиток ринку туристичних послуг має велике економічне значення, оскільки сприяє динамічному розвитку всіх галузей економіки. Високорозвинений туристичний ринок веде до примноження багатства країни за рахунок одержання доходів від туризму, що зрештою зумовлює збільшення інвестицій в туристичну сферу та в інші галузі туристичної

індустрії. І, навпаки, недосконалий і слаборозвинутий туристичний ринок характеризує бідність держави, низький рівень попиту на послуги туризму, недостатній обсяг пропозиції туристичних послуг і товарів, невисокі доходи від туристичної діяльності, недостатність інвестицій для розвитку туристичної галузі. Для її швидкого підйому необхідний гармонійний розвиток усіх галузей економіки країни та одночасне підвищення їхньої економічної активності.

 

 

3. Види конкуренції в туризмі

 
 

Конкурентна боротьба на туристичному ринку має декілька різно­видів, залежно від того, хто і за яких умов бере в ній участь (рис. 1.4).

 

 

Рис. 1.4. Класифікація видів конкуренції на ринку туристичних послуг

Розглянемо найбільш розповсюджені види конкуренції на ринку туристичних послуг.

Видова конкуренція - конкуренція по однойменних туристичних продуктах із різними споживчими властивостями. Турпродукт може містити різні комплекси послуг: повне або часткове обслуговування, різні напрямки і види турів (внутрішні, міжнародні, ділові чи рекреаційні), різний рівень комфортності перевезення і проживання туристів. Навіть у межах туру, як наприклад на теплоході по Чорному морю, споживчі якості різних путівок відрізняються залежно від рівня комфорту і розміщення кают.

Функціональна конкуренція - це конкуренція між взаємозамін­ними послугами чи товарами туристського призначення. Одним із проявів цієї конкуренції є пропозиція турагентствами турів з якимись однаковими умовами, наприклад за вартістю чи тривалістю. Іншим проявом є суперництво між підприємствами, які надають турпродукти, що належать до різних видів туризму: турист може вибрати той чи інший вид туру; підприємство може звернутися за послугами до турагентства чи організувати поїздку самостійно; турагентство може вести співробітництво з різними туроператорами для організації турів та ін. Водночас туристичне підприємство повинно намагатися залучити клієнтів саме до придбання туристичних послуг, а не будь-яких інших товарів, оскільки потенційний клієнт може стати нереальним, придбати товари чи послуги нетуристського призначення (вирушити у відпустку на дачу чи купити річ домашнього вжитку замість туристичної путівки).

Галузева конкуренція — суперництво між турпідприємствами, які надають однойменні послуги або випускають однойменні товари. Ця конкуренція спостерігається між підприємствами, що виходять на одні ринки і працюють в одному напрямку, наприклад: туроператори на ринку внутрішнього чи міжнародного туризму; турагентства, що ведуть між собою боротьбу за споживачів певного сегменту ринку та ін.

Міжгалузева конкуренція - суперництво за краще прикладання капіталу. Цей вид конкуренції є найбільш характерним для підприємств, які ведуть співробітництво з турфірмами і для яких туристична діяльність не є основною. Так, на сьогодні багато банків і страхових компаній Заходу активно включаються в туристичний бізнес, що зумовлено як потребами в додаткових джерелах отримання прибутку, так і налагодженням більш тісних контактів зі своїми клієнтами. Вони відкривають власні турагентства, беруть участь у розробці і експлуатації автоматизованих систем резервування місць у готелях, організації автопрокату, підготовці і фінансуванні круїзів тощо. Туристичні підприємства також часто об'єднуються з підприємствами інших галузей шляхом злиття капіталу, кооперування чи у формі організації консорціумів.

Розвиток форм конкуренції є важливим засобом боротьби з) монополізмом, інфляцією та спадом виробництва. Залежно від методів, які застосовуються в ході конкурентної боротьби, виділяють цінову та нецінову конкуренцію.

Цінова конкуренція - форма конкурентної боротьби шляхом зміни цін на послуги і товари. Вона передбачає пропозицію та продаж продуктів за нижчими цінами в порівнянні з конкурентами. Основною умовою успішної цінової конкуренції є постійне удосконалення процесів обслуговування споживачів та виробництва товарів, підвищення продуктивності праці, зниження витрат і на цій основі - зменшення цін. Механізм цінової конкуренції діє наступним чином. Підприємство встановлює на свої послуги чи на продукти ціни, нижчі за 1 ринкові; конкуренти, які не мають можливості стежити за ним, не 1 можуть втриматися на ринку і розоряються. "Війна цін" у будь-якому випадку має руйнівний характер. На перемогу може розраховувати лише те підприємство, яке має досить міцне становище на ринку порівняно з конкурентами.

На Заході відкрита цінова конкуренція не діє. У випадку, коли економічні можливості конкурентів - приблизно рівні, виправданою є політика "маневрування цінами", яка полягає у наданні споживачам різного роду знижок, у зменшенні цін на послуги та товари у порівнянні з прейскурантами, у встановленні цін на послуги й товари різної якості в близькому діапазоні.

Нецінова конкуренція останніми роками почала відігравати домінуючу роль. При неціновій конкуренції вигідніше становище на ринку досягається підприємством, що пропонує послуги й товари високої якості та широкого асортименту, є надає додаткові послуги тощо. В конкурентній боротьбі все більшу роль почали відігравати надійність та репутація підприємства, його імідж.

Сучасний стан конкуренції на туристичному ринку України характеризується переважним розвитком цінової конкуренції між окремими підприємцями. Причиною такого становища є зубожіння більшості верств населення, вкрай низький рівень доходів, невибагливість до якості обслуговування. Так, за даними досліджень у країнах СНГ (Україна, Росія) лише 10% населення може фактично користуватися туристичними послугами за рахунок сімейного бюджету, у країнах Європи - до 57%, а в окремих країнах (Голландії, Скандинавських країнах) - до 75% [39]. Проте на окремих сегментах вітчизняного туристичного ринку, при реалізації послуг, що орієнтовані на споживача із середнім та високим рівнем доходів, визначальними є інструменти нецінової конкуренції.

Переважна частина підприємств на ринку туристичних послуг застосовують дозволені законодавством засоби конкурентної боротьби. Добросовісна конкуренція передбачає зниження цін, підвищення якості продукції, розвиток форм обслуговування туристів, створення нових послуг і товарів туристського призначення з використанням досягнень науково-технічного прогресу тощо.

В умовах жорсткого суперництва між конкурентами іноді використовуються засоби, що суперечать правилам та чесним звичаям у підприємницькій діяльності, тобто має місце недобросовісна конкуренція. Вона виражається в: економічному шпигунстві, підкупі і шантажі службових осіб, обдурюванні споживачів, махінаціях із діловою звітністю, валютних махінаціях, приховуванні дефектів товарів, встановленні демпінгових цін тощо.

Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції"" визначає такі її форми:

· неправомірне використання товарного знаку, фірмового найме­нування або маркірування товару, а також копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, імітація, копіювання чи пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені;

· умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця;

· отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця;

· замовлення, виготовлення, розміщення чи поширення реклами, яка не відповідає вимогам чинного законодавства України і може завдати шкоди громадянам, установам, організаціям або державі.

В умовах ринкової економіки виділяють досконалу і різні види недосконалої конкуренції. Недосконала конкуренція включає монопо­лістичну, олігополістичну конкуренцію або чисту монополію. Більшість туристичних підприємств працюють в умовах монополістичної конкуренції, що характеризується різнорідним характером туристичних продуктів, що пропонуються, обмеженням у входженні до галузі, обмеженнями у доступі до інформації та незначним контролем за цінами.

На деяких сегментах ринку туристичних послуг підприємств; працюють в умовах досконалої конкуренції. Основними її ознаками є наступні:

- наявність великої кількості туристичних підприємств, які реалізують однаковий асортимент турпродуктів;

- однорідність сегментів ринку, що обслуговуються різними підприємствами;

- можливість досить вільної зміни асортименту туристичних послуг;

- можливість входу на ринок при незначних обсягах інвестованого капіталу;

- відносно низький рівень витрат при виході з ринку.

Для розвитку досконалої конкуренції у сфері туризму в Україні ще не створено всі необхідні умови. Негативними факторами є відсутність необхідних валютних умов, недосконалість правового регулювання відносин між клієнтом і турпідприємством, невідповідність діючої системи управління туристичною діяльністю інтересам підприємств, постійне відставання від вимог часу темпів економічних реформ (структурна перебудова, податкова політика, акціонування. оренда, приватизація, система санацій тощо).

 

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Итерационный метод решения разностной схемы | Общая характеристика полимерных материалов
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-07; Просмотров: 6822; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.117 сек.