Самостійне опрацювання матеріалу до теми: Основи радіоекології

План

Тема: Міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища

1. Гармонізація міжнародних екологічних відносин – один з основних шляхів виходу світової спільноти з екологічної кризи.

2. Основні міжнародні та національні державні й громадські екологічні організації, рухи.

3. Участь України в міжнародному співробітництві в галузі охорони навколишнього середовища.

1. Гармонізація міжнародних екологічних відносин – один з основних шляхів виходу світової спільноти з екологічної кризи. Висока пріоритетність екологічного чинника у міжнародних відносинах постійно зростає, що пов’язано з прогресуючим погіршенням стану біосфери. Основні складові екологічної кризи:

ü Парниковий ефект;

ü Виснаження озонового шару;

ü Деградація ґрунтів;

ü Деградація лісів;

ü Радіаційна загроза;

ü Трансгенне перенесення забруднювачів;

ü Вичерпність енергетичних та інших ресурсів планети.

Вони стають екологічними імперативами і визначають нові норми і правила взаємодії держав. Тому проблема гармонізації відносин суспільства і природи, охорони навколишнього середовища набула глобального значення. Виникла потреба розробки ефективних міжнародних механізмів, які забезпечували б розумне використання ресурсів планети,їхню охорону, сприяли б збереженню екологічної рівноваги.

Загальновизнаним є той факт,що реалізувати стратегію виходу з неї можна лише на основі спільних зусиль природоохоронних дій всіх країн. На теперішній час ні одна країна не спроможна вирішити свої екологічні проблеми самостійно або співпрацюючи з декількома країнами. Потрібні чіткі узгоджені дії всіх країн, їх координація на міжнародно – правовій основі.

Вирішення цих проблем можливе лише на базі міжнародного співробітництва, що здійснюється на багатосторонній основі.

Формами такого співробітництва є організація наукових та практичних зустрічей; створення міжнародних організацій; укладання офіційних договорів та угод, що координують спільні зусилля з охорони природи, а також діяльність міжнародних громадських партій та організацій («зелених» та «екологістів»).

2. У світі існує значна кількість міжнародних екологічних організацій, які проводять різні наукові дослідження впливу діяльності людини на клімат,атмосферу, гідросферу, ґрунти, рослинність і тваринний світ,передбачення землетрусів і цунамі,роботи в галузі біологічних та генетичних наслідків забруднення навколишнього середовища. Реалізують ці проекти такі організації, як ЮНЕП (Програма ООН з навколишнього середовища), створена в 1973 р., яка координує всі види діяльності в галузі захисту навколишнього середовища. Розробляє програми подальших спільних дій у цій галузі, ВМО (всесвітня метеорологічна організація), ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я), ЄЕК (Європейська економічна комісія), ММО (Міжнародна морська організація), МАГАТЕ (Міжнародна організація з радіологічного захисту), МСОП (Міжнародна спілка охорони природи, природних ресурсів), заснована у 1948 році, МОДМ (Міжнародна рада з досліджень моря), МОК (Міжнародна організація з питань зміни клімату), ВФДП (Всесвітній фонд дикої природи) (WFF), заснований у 1961 році, Римський клуб, заснований у 1968 році, Greenpeace Зелений світ), заснований канадськими захисниками природи у 1971 році, Всесвітня комісія з навколишнього середовища(1983).

Міжнародні екологічні організації

ü ЮНЕП (Програма ООН з навколишнього середовища);

ü ВМО (всесвітня метеорологічна організація);

ü ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури);

ü ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я);

ü ЄЕК (Європейська економічна комісія);

ü ММО (Міжнародна морська організація);

ü МАГАТЕ (Міжнародна організація з радіологічного захисту);

ü МСОП (Міжнародна спілка охорони природи, природних ресурсів);

ü МОДМ (Міжнародна рада з досліджень моря);

ü МОК (Міжнародна організація з питань зміни клімату);

ü ВФДП (Всесвітній фонд дикої природи);

ü Greenpeace (Зелений світ);

ü Всесвітня комісія з навколишнього середовища;

ü Римський клуб;

Коротко розглянемо основні напрями роботи деяких міжнародних екологічних організацій.

Одне з перших починань ЮНЕП – створення всесвітньої системи станцій спостереження (моніторингу) за станом і змінами біосфери. Так, роботи щодо проекту «біосферні заповідники» передбачали спостереження за станом біосфери на фоновому рівні. На основі проведених досліджень за вищезазначеним проектом на першому міжнародному конгресі у справі біосферних заповідників, який відбувся у Мінську в 1983 році, було прийнято рішення про включення у світову мережу ще 17 великих заповідників колишнього СРСР.

Всесвітній фонд дикої природи (ВФДП) – найбільша і найавторитетніша незалежна організація світу в галузі охорони навколишнього середовища. Її основною метою є збереження біорізноманіття Землі, припинення деградації природного середовища планети і побудова майбутнього,в якому люди жили б в гармонії з природою. Національні офіси діють майже в 100 країнах світу. ВФДП бере участь у розробці екополітики і пріоритетів, створенні глобальних партнерств,надає підтримку природоохоронній діяльності в різноманітних регіонах. ВФДП координує проведення чотирьох міжнародних проектів: «Зміна клімату», «Моря, що перебувають під загрозою», «Ліси як джерело життя», «Жива вода», а також інших кампаній,таких як «Торгівля об’єктами живої природи».

Глобальне водне партнерство (ГВП). Метою цієї організації є підтримка стійкого управління водними ресурсами в різних країнах. ЦЕ міжнародна мережа організацій і установ, відкрита для всіх організацій, зайнятих управлінням водними ресурсами. Члени ГВП є рівноправними партнерами, які зацікавлені в розвитку та управлінні водними ресурсами і дотримуються принципів Дубліна – Ріо. ГВП стимулює взаємодію між членами мережі шляхом допомоги «міждисциплінарним і спільно організованим» діалогам на глобальному або національному рівні, а також сприяє виконанню спільних програм.

Узявши за основу усвідомлення особистої і колективної відповідальності за порятунок природи й людства від загибелі паростком високої моральності і колективної свідомості став масовий екологічний рух. Саме він змусив міжнародні екологічні організації держав говорити про доцільність екополітики і дотримуватися таких принципів:

o Поважне ставлення до природи і турбота про її збереження;

o Збереження рослинного і тваринного світу;

o Підвищення якості життя;

o Мінімальне вживання невідновних ресурсів;

o Діяльність людини в рамках здатності природи перенести її вплив без збитку.

o Удосконалення діяльності щодо навколишнього середовища.

З громадських організацій велику роботу щодо охорони довкілля проводить Greenpeace (Зелений світ), зх. Яким співпрацюють представники громадськості нашої країни. Його головним завданням є недопущення радіоактивного забруднення біосфери. Організація діє в 30 країнах світу,в Україні почала працювати з 1990 року.

3. Розвитку природоохоронного співробітництва сприяє проведення міжнародних форумів – Стокгольмської конференції ООН з навколишнього середовища (1972), день відкриття,якої - 5 червня – було оголошено Всесвітнім днем навколишнього середовища; Наради з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсинки, 1975);Глобального форуму з проблем виживання (Москва,1990); Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку (ЮНСЕД,або КОСР – 92,Ріо – де – Жанейро,1992).

Під егідою ЮНЕП з ВМО та ЮНЕСКО було проведено в 1979 році в Ризі,у 1981 році в Тбілісі,а в 1983 році в Талліні міжнародні симпозіуми з комплексного глобального моніторингу забруднення навколишнього середовища.

Історія міжнародної екологічної співпраці налічує понад 150 років. Так,перші міжнародні документи з охорони навколишнього середовища було прийнято в кінці ХІХ століття.

У 1874 році Австро – Угорщина та Італія прийняли декларацію про охорону птахів. У 1897 році Росія, Японія,США уклали угоду про спільне використання та охорону морських котиків у Тихому океані. Людство, почало приділяти значну увагу охороні й збереженню навколишнього середовища на початку ХХ століття.

Дата добавления: 2014-12-07