Види та сфери аудиту

Виникнення аудиту обумовлено розділенням інтересів тих, хто безпосередньо займається управлінням підприємством (адміністрація, менеджери), і тих, хто інвестує гроші в його діяльність (власники, акціонери). Інвестори не можуть покладатися лише на фінансову інформацію, яку представляють наймані керівники і бухгалтера. Банкрутства підприємств, неякісне управління, обман з боку адміністрації істотно підвищують ризик фінансових вкладень. Акціонерам необхідна упевненість в чесності і компетентності адміністрації, що звітність, представлена адміністрацією, повністю відображає дійсне фінансове положення підприємства. Для перевірки правильності фінансової інформації, оцінки і підтвердження фінансової звітності необхідні незалежні компетентні експерти. Головною вимогою до експертів є чесність, компетентність, незалежність.

Історична наука свідчить, що аудит виник у глибоку давнину. Офіційна реєстрація перших професійних аудиторів відбулася в 1853 р. у Великобританії, проте згадки про аудиторів містяться у документах, датованих 1299 р.

Термін "аудитор" – латинського походження, що в перекладі на українську мову означає "він вислуховує".

У давні часи контроль на приватному рівні найбільшого розвитку набув у древній Греції та Римі, на державному – у Вавилоні, Єгипті та Китаї. Тенденція паралельного співіснування контролю на приватному і державному рівнях зберігається в багатьох європейських державах.

Визнання необхідності оцінювання ефективності системи внутрішнього контролю як невід'ємної частини аудиторської перевірки у XIII-XVI ст., й особливо у перші десятиріччя XX ст., стало підставою зародження внутрішнього аудиту. У міру розвитку аудиту поступово змінювались його цілі і методи. В еволюції аудиту з певною часткою умовності можна виділити такі етапи: у 1600 р. аудит був державним та незалежним, його основним завданням було викриття шахрайства; масштаби перевірки були детальні і глибинні. У 1600-1850 рр. цей вид аудиту також мав на меті викриття шахрайства та виявлення помилок в облікових записах; перевірки проводились глибокі, проте оцінка ефективності внутрішнього контролю на достатньому рівні не здійснювалась.

У 1850-1905 рр. аудиторські перевірки проводились з метою визначення правдивості та якості фінансової звітності й викриття шахрайства, застосовувались окремі тести з тих чи інших важливих питань. У 1905-1940 рр. існував державний, незалежний та внутрішній аудит, основним завданням їх також було визначення достовірності фінансової звітності, розроблялися тести і вже давалася оцінка внутрішньому контролю на об'єктах, де надавались аудиторські послуги. Достовірність та правдивість фінансової звітності перевірялись аудиторами у 1940-1960 рр., а з 1960 р. і донині основна мета аудиту – це визначення достовірності фінансової звітності, при цьому особлива увага приділяється ефективності внутрішнього контролю. Розвиток аудиту сприяв появі нових нормативно-правових документів, що важливо.

Законодавчі акти щодо проведення обов'язкового незалежного аудиту на підприємствах були прийняті у Франції (1867 р.), США (1887 р.), Швеції (1895 р.), Німеччині (1931 р.), Канаді та ін. державах. Підтверджуючи інформацію фінансової звітності, аудитор є певним гарантом порядності відносин між акціонерами та іншими учасниками господарської діяльності, у цьому і полягає його суспільне значення. У країнах з ринковою економікою існує громадський інститут аудиту зі своїм правовим статусом, проте відносини державних структур з аудиторськими організаціями в європейських країнах і США різні. Якщо в США і Великобританії аудиторські організації самостійні, вони самі ведуть підготовку аудиторів, дають їм відповідну кваліфікацію та стежать за тим, як вони виконують свої обов'язки, то в багатьох країнах Європи аудиторська діяльність організовується урядовими установами. Розвиток аудиту сприяв створенню великих транснаціональних компаній, які мають свої філії в багатьох країнах світу.

В Україні аудиторська діяльність почала розвиватись з переходом до ринкових відносин. Аудиторські послуги особливо були потрібні спільним підприємствам, де іноземний інвестор вимагав підтвердження звітності аудитором. Розвиток аудиту й організація його здійснюються з використанням досвіду, набутого світовою практикою. Закон України "Про аудиторську діяльність" прийнятий 22.04.1993 р.

В останні роки спостерігається ускладнення ділових господарських операцій, що вимагає підвищення надійності та достовірності фінансової інформації в економіці. Тому саме на незалежний аудит покладаються функції отримання та висловлення достовірної думки про фінансову звітність підприємств, доведення своїх висновків до заінтересованих користувачів такої інформації.

Основною метою аудиторської діяльності є встановлення достовірності інформації та звітності організацій і відповідності здійснених ними фінансових і господарських операцій чинним нормативним актам.

Постійне зростання попиту на аудиторські послуги визначається такими чинниками, як розвиток господарського законодавства і розвиток ринкових відносин. Необхідність у послугах аудитора має прояв у сутності аудиторської діяльності:

потреба інвесторів, страхових компаній, банків та ін. установ в об’єктивній і достовірній інформації, зокрема про стан фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання;

залежність наслідків прийняття рішень користувачами інформації(власниками, інвесторами, кредиторами та ін.) від якості отриманої інформації;

необхідність спеціальних знань та навиків для перевірки інформації;

можливість надання менеджерами недостовірної інформації власникам, акціонерам, кредиторам та іншим користувачам;

відсутність у користувачів інформації доступу та кваліфікації для оцінки її якості.

Аудиторська діяльність має організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне здійснення аудиторських перевірок (аудиту) та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторська діяльність є саморегульованою, тобто держава встановлює лише вимоги до здійснення аудиту, а методику його проведення визначають професійні організації у стандартних положеннях, нормативах.

Аудит, як складова економічного контролю, виявляє і розкриває нові можливості підприємницької діяльності, визначає її ефективність та відповідність чинному законодавству, правовим документам, досліджує організацію виробництва, планування, збереження фінансових ресурсів, дотримання технологічної і трудової дисципліни, якість випущеної продукції, достовірність відображення господарсько-фінансових операцій в обліку та звітності у межах окремого підприємства. Крім цього, предметом аудиту є договірні відносини, виконання договорів, тобто здійснення контролю за усіма формами обороту суспільне необхідного продукту.

Об'єктами аудиторської діяльності є окремі і взаємозв'язані економічні, організаційні, інформаційні та інші форми функціонування системи, що вивчається, стан яких може бути оцінено кількісно та якісно. Об'єкти аудиту є різними за складом і структурою, належністю до різних сфер діяльності, за іншими характеристиками:

установчі документи підприємства, які визначають відносини щодо регулювання його фінансової діяльності, формування та змін статутного капіталу;

розрахунки з оплати праці;

усі види ресурсів й активів;

господарські процеси – економічні процеси впровадження нової техніки, забезпечення робочою силою, матеріально-технічне забезпечення, технічне, енергетичне й господарське обслуговування, основне й допоміжне виробництво і забезпечення фінансовими ресурсами та ін.;

економічні результати діяльності;

організаційні форми управління;

методи управління – системи стимулювання, мотивації;

функції управління – планування, облік, контроль, економічний аналіз і регулювання, стимулювання та ін.

Необхідно розрізняти об'єкти, стан яких оцінюється в минулому, теперішньому та в майбутньому часі. Минулий стан об'єкту аудиту оцінюється тоді, коли необхідно мати висновок про достовірність бухгалтерської звітності і доцільність господарських операцій, ефективність використання ресурсів. Фактичний стан об'єктів оцінюють під час перевірки наявності матеріальних цінностей і коштів, тобто коли з'ясовують реальний стан бухгалтерського обліку, систем планування і стимулювання. Оцінка майбутнього стану об'єкту – результат аудиторського дослідження проблем удосконалення відповідних сторін системи управління.

Віднесення об'єктів до конкретної групи часто залежить від завдань, котрі вирішує аудитор. Якщо він оцінює стан бухгалтерського обліку з погляду достовірності звітності, тоді облік розглядається в теперішньому часі, але якщо аудитор досліджуватиме його з метою вдосконалення, то він буде визначати майбутній стан.

Важливим для теорії і практики розвитку аудиту є визначення поняття “аудит”, яке б враховувало його мету і завдання, сферу діяльності та його різновиди.

У зарубіжній і вітчизняній економічній літературі, Міжнародних нормативах з аудиту (МНА) і чинних законодавчих актах України відсутній єдиний підхід щодо визначення поняття “аудит”. У переважній більшості літературних джерел сформульована думка про аудит як форму незалежного фінансово господарського контролю. У міжнародних стандартах з аудиту поняття “аудит” визначають як незалежну перевірку фінансових звітів або віднесеної до них фінансової інформації об’єкту незалежно від того, приносить прибуток або ні, його розміри і форми організації, коли така перевірка здійснюється з метою вираження подальшої думки. Комітет Американської бухгалтерської асоціації з основних концепцій обліку (American Accounting Association -AAA- Commiteeon Basic Auditing Concepts) розуміє під аудитом системний процес отримання й оцінки об’єктивних даних про економічні дії та події, що встановлює рівень їх відповідальності визначеному критерію і представляє результати зацікавленим користувачам.

Аудитом можна визначити і процес, за допомогою якого компетентний незалежний експерт, накопичує і оцінює свідчення про інформацію, яка підлягає кількісній оцінці і належать до специфічної господарської діяльності, щоб визначити ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям з метою встановлення інформаційного і комерційного ризику. Аудиторська діяльність зменшує ступінь невизначеності інформаційного забезпечення замовника, отже зменшує різні види ризиків.

Аудит – це процес збору, накопичення та обробки незалежним експертом інформації та даних про стан господарської діяльності, явища і факти з метою їх об’єктивної кількісної й якісної оцінки, визначення відповідності встановленим критеріям та надання зацікавленим користувачам достовірної інформації про об’єкти дослідження.

За змістом аудит як одна з форм фінансового контролю містить експертну оцінку фінансово-господарської діяльності підприємства за даними бухгалтерського фінансового обліку, фінансової звітності, а також надання аудиторських послуг і пов'язаних із ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, фінансової звітності, оподаткування, аналізу господарської діяльності, фінансів, управління трудовими ресурсами та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності юридичних і фізичних осіб.

Аудит спрямований на регулювання процесу відтворення суспільне необхідного продукту, вивчає продуктивні сили і виробничі відносини за всіма стадіями розширеного відтворення (виробництво, розподіл, облік і споживання) суспільне необхідного продукту з метою виявлення суперечностей та їх своєчасного регулювання з боку суспільства.

На стадії виробництва аудит досліджує ефективність використання праці, її предметів і засобів, відповідність їх чинному законодавству і нормативно-правовим актам. При цьому вивчаються організація виробництва, прогнозування, ефективність праці, витрачання коштів на її оплату, дотримання природоохоронних норм тощо. Інформаційним полем для аудиту є відображення виробничих і комерційних процесів в системі звітності, бухгалтерського обліку, а також дослідження ефективності ділової активності з дотриманням чинного законодавства, експлуатації устаткування як в окремій галузі, так і в національній економіці.

Предметом аудиту є сукупність даних, інформація про факти з об'єктів аудиторського контролю із стану економічних, організаційних, екологічних, інформаційних та інших характеристик системи, що перебуває у сфері аудиторської оцінки та відображена в системі бухгалтерського обліку та інших джерелах інформаційної системи і підлягає кількісній та вартісній оцінці.

Об'єктами аудиту є юридичні й фізичні особи, при цьому перевірці підлягають окремі господарські засоби і процеси, сукупність яких характеризує виробничу, комерційну і фінансово-господарську діяльність підприємств і окремих посадових осіб за відповідний період, що складає поняття об'єктів контролю. До об'єктів можна віднести й економічні процеси, матеріально-технічне постачання, виробництво, збут продукції, охорону природи, продуктивність праці, собівартість, прибуток тощо.

Основною метою аудиторської діяльності є встановлення достовірності інформації, даних, бухгалтерської (фінансової) звітності економічних суб'єктів і відповідності вчинених ними фінансових і господарських операцій нормативним актам.

Сутність аудиту полягає у перевірці звітності, обліку, первинних бухгалтерських документів та іншої інформації, що стосується фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам законів України та національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку або іншим правилам згідно з вимогами її користувачів.

Аудиторською діяльністю є вид підприємницької діяльності аудиторів або аудиторських фірм, які покликані захищати інтереси власників, інвесторів, держави.

Аналізуючи вітчизняну економічну літературу і видання країн СНД, можна помітити, що низка економістів розглядає аудит не тільки з точки зору зменшення ризиків, а й ототожнюють аудит з ревізією. Ототожнення аудиту з ревізією базується на наявності загальних рис і елементів в їх організації і методології. Проте, є відмінності в меті, здійсненні, вирішенні ними завдань, суб’єктах, видах контрольної інформації, її обробці і реалізації.

Спільним між аудитом і ревізією є те, що вони проводяться на основі документально перевірених показників. Однак між ними є і суттєві відмінності, які можна розглядати за їх сутністю, цілями, характером, правовим регулюванням, об'єктами, зв'язками, принципом оплати роботи, практичними завданнями і результатами.

Ревізія проводиться на підставі наказів державних органів управління. Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували) кошти з бюджетів усіх рівнів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Дата добавления: 2014-12-07