Ситуаційні вправи 2 страница

1) забороняється із загального фонду державного бюджету здійснювати витрати в частині капітальних видатків та надання кредитів з бюджету, крім капітальних видат­ків, пов'язаних із ліквідацією аварій на об'єктах соціально-культурної сфери, житло­вого господарства, систем тепло-, енерго-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також витрат, пов'язаних із введенням воєнного чи надзвичайного стану, оголо­шенням окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації та виділен­ням коштів з резервного фонду державного бюджету;

2) державні запозичення можуть здійснюватися в обсязі, що не перевищує обсяг витрат на погашення державного боргу у відповідний період, а державні гарантії не надаються;

3) діють норми закону про Державний бюджет України на попередній бюджет­ний період, крім норм, якими визначені загальні показники державного бюджету, бюджетні призначення головним розпорядникам коштів державного бюджету і обся­ги трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами;

4) соціальні стандарти та соціальні гарантії, у тому числі прожитковий мінімум, рівень його забезпечення, мінімальна заробітна плата, надання пільг, компенсацій і гарантій населенню у поточному бюджетному періоді застосовуються у розмірах та на умовах, що діяли у грудні попереднього бюджетного періоду;

5) перерахування дотацій вирівнювання з державного бюджету місцевим бюдже­там та коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, здійс­нюється відповідно до обсягів, визначених у проекті закону про Державний бюджет України, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України.

Такий підхід упереджує відхилення від обраної стратегії соціально-економічного розвитку і убезпечує від виникнення додаткових диспропорцій.

§ 4. Сучасна практика, особливості складання, розгляду та затвердження державного бюджету в зарубіжних країнах

На сучасному етапі розвитку економіки незалежної України загалом, і бюджетної системи зокрема, важливим питанням постає розвиток і удосконалення бюджетного процесу. Тому пріоритетним напрямом у цій сфері стає використання світового до­свіду бюджетного прогнозування і пошук можливостей для його впровадження в

Україні. На сьогоднішній день державний бюджет зарубіжних країн базується на ба­лансовому методі, згідно якого видатки дорівнюють доходам. Структура Державного бюджету має свої особливості в кожній країні, наприклад, Державний бюджет у Ве­ликій Британії включає дві частини:

1) консолідований фонд, по якому проходять поточні доходи і видатки;

2) національний фонд позичок, по якому показуються видатки по капітальних вкладеннях.

В цілому ж державний бюджет сучасних зарубіжних країн виконує такі функції, як:

- перерозподіл національного доходу;

- державне регулювання і стимулювання економіки;

- фінансове забезпечення соціальної політики;

- контроль за утворенням і використанням централізованого фонду державних коштів.

Державний бюджет і його складові — доходи і видатки дуже чутливі до кон'юн­ктурних змін макроекономічних і макрофінансових показників, тому вихідною осно­вою і важливим елементом бюджетних розрахунків є реально обґрунтовані макроеко- номічні і макрофінансові прогнози, без яких неможливе якісне складання бюджету. Відповідно подібні передбачення мають бути доступними для контролю, відкриті для незалежної експертизи. У західних країнах при поданні річного бюджету в законо­давчі органи мають бути обнародувані також макроекономічні і мікрофінансові оцін­ки та припущення. Так, у США і Німеччині міністерства фінансів готують повний набір макроекономічних прогнозів у бюджетно-фіскальному контексті, які розгляда­ються конгресом і бундестагом водночас із альтернативними прогнозами уряду. В Канаді інший підхід — в основу державної макроекономічної політики покладені узагальнені прогнози приватного сектору (оцінки союзів промисловців і підприємців тощо).

У більшості країн бюджет все ще складається на рік. Проте набуває сили тенден­ція науково і кількісно обґрунтованого передбачення перспектив економічного роз­витку, наслідків поточної фінансової політики на майбутнє. З кінця 90-х років у кра­їнах — членах ЄС згідно зі спеціальним законодавчим актом Союзу («Тіїе 8іаЬі1іїу апд Ого^іії Расі») введено обов'язкове трирічне прогнозування у сфері фіскальної політики, яке має також сприяти підвищенню ефективності контролю виконання стабілізаційних програм. Усе більше урядів розробляють середньострокові, а в деяких випадках і довгострокові оцінки і прогнози бюджетно-фіскального стану держави. Експерти Міжнародного валютного фонду назвали таку практику основою бюджету на середньострокову перспективу (ОБСП).

Наприклад, у ФРН закон про бюджетні принципи на всіх рівнях державного управління передбачає обов'язкове фінансове планування на п'ять років наперед. Для виконання цього завдання, координації й узгодження фінансового та бюджетного планування федерації, земель та общин, установлення загальних цілей і пріоритетів бюджетної політики ще в 1968 році була створена Рада з фінансового планування. До її завдань входять також дотримання єдиних принципів і систематизація фінансового планування, визначення єдиних народногосподарських і фінансово-економічних його напрямів та вимог для виконання суспільних завдань. Одним із найважливіших завдань Ради є координація законодавчо передбаченого п'ятирічного фінансового планування федерації, земель і общин. У своїй діяльності Рада повинна постійно керуватися завдан­нями і вимогами закону «Про сприяння стабілізації і зростання економіки». Це пов'яза­но з необхідністю врахування й дотримання принципу автономності і незалежності бюджетного господарства членів федерації та їх бюджетних прав. До складу Ради, яку очолює Міністр фінансів федерації, входять Міністр економіки федерації, відповідні міністри земель та представники общин. У засіданнях Ради бере участь представник німецького Центрального банку. Рішення Ради мають рекомендаційний характер.

У сучасній Угорщині державний бюджет розробляється на трирічну перспективу розвитку економіки і фінансів. Важлива перевага прогнозування, в тому числі і для країн з перехідною економікою, полягає в тому, що воно допомагає ув'язати поточ­ний та інвестиційний бюджети (бюджети розвитку), без чого корисність бюджетної інформації була б обмеженою.

Досвід розроблення бюджетів за методом ОБСП у країнах Організації економіч­ного співробітництва і розвитку (ОЕСР), у скандинавських країнах, ФРН, Великій Британії та Австралії зокрема, заслуговує на увагу і свідчить про необхідність його глибокого вивчення з метою застосування позитивних елементів у фінансовій прак­тиці України.

ОБСП дає чітке уявлення про вартість проведення поточної державної політики, служить механізмом, що дає змогу контролювати запровадження нових її заходів, а також відстежувати виконання бюджету за межами одного року. Вона забезпечує транспарентну підзвітність виконавчої влади і створює необхідну базу для складання детальнішого бюджету, орієнтованого на досягнення певних результатів.

ОБСП властиві такі ключові характеристики:

- оголошення цілей бюджетної та податкової політики;

- проведення комплексу макроекономічних і бюджетно-фіскальних прогнозів на середньострокову перспективу;

- оцінка видатків бюджетних міністерств і відомств на строк від двох до чотирьох років після закінчення поточного бюджетного року;

- офіційні оцінки на перспективу або за поточний рік, що служить основою для узгодження бюджету на наступний рік;

- бюджетні асигнування міністерствам і відомствам стають об'єктами жорстких бюджетних обмежень.

Процес підготовки оцінок на перспективу в кілька років дає значні переваги фі­нансованим із бюджету відомствам, бо забезпечує вищий ступінь завбачення та під­вищує визначеність діяльності на програмному рівні. Загалом ОБСП створює умови для гнучкішого та ефективнішого використання бюджетних ресурсів.

Оцінюючи ОБСП загалом, зауважимо, що цей метод бюджетного прогнозування є оптимальним прозорим інструментом для формування, оцінки та реалізації фінансової політики за умови існування реального, систематичного і гласного контролю в бюджет­но-фіскальній сфері. ОБСП повинна також спиратися на досконалі організаційні форми управління та сувору бюджетну дисципліну.

У науковому плані практика багаторічних бюджетів поставила питання про роз­межування понять планування і прогнозування. Під планом, наприклад, в англомов­них країнах, розуміють обов'язкове визначення «розподілу ресурсів і обсягів вироб­ництва зверху донизу ієрархічною адміністративною структурою», а під прогнозуванням — «систематичний метод отримання оцінок майбутніх значень еко­номічних показників, що звичайно заснований на аналізі спостережень за їхньою минулою поведінкою». Отже, планування передбачає організаційно централізовану систему визначення показників, а прогнозування має характер передбачення, одер­жаного науково-аналітичними методами. Не маючи директивного статусу, прогнозу­вання виконує індикативну роль, має значення орієнтовної установки.

Практика багаторічних бюджетів особливо розвинена у країнах ОЕСР, із яких розглянемо держави «Великої сімки»: Сполучених Штатів Америки, Великої Брита­нії, Федеративної Республіки Німеччини, Франції, Італії, Канади і Японії.

У США Адміністративно-бюджетне управління (АБУ) при президенті, виходячи з базового рівня бюджетних показників готує для щорічною бюджетного послання конгресу прогнози надходжень, видатків і дефіциту (профіциту), а Бюджетне управ­ління конгресу подає альтернативні прогнози. На їх основі конгрес приймає бюджет­ну резолюцію з горизонтом на п'ять років. У процесі прогнозування бюджетних при­значень беруть участь усі федеральні відомства, розрахунки яких у стандартному форматі зводяться в АБУ. Президент обнародує висновки АБУ щодо загальних прин­ципів наступного і майбутніх бюджетів, а також ліміти, якими мають обмежуватися окремі міністерства, розробляючи відомчі кошториси.

У Великій Британії починаючи з 60-х років так званий огляд бюджетних видат­ків охоплює трирічний період: поточний бюджетний рік і два наступні роки. Показ­ники першого року остаточні, а двох наступних переглядаються урядом. Мета бюд­жетного огляду полягає в забезпеченні ув'язки бюджетних призначень за кожним роком з середньостроковою фінансовою стратегією уряду. Показники бюджетного огляду не підлягають перевищенню, для чого передбачаються не в постійних цінах, як було до 1980 р., а в поточних ринкових цінах (на касовій основі). Замість автома­тичної переоцінки поточних витрат державні відомства мають узгоджувати зростан­ня цін, а також видатків за конкретними програмами, із затвердженими базовими показниками. Вимоги збільшення видатків розглядаються як офіційні заявки на до­даткові фінансові ресурси.

Функціональну і координуючу роботу щодо розроблення бюджетних оглядів і од­норічних бюджетів у рамках здійснення фінансово-економічної політики виконує казначейство (міністерство фінансів). Це оригінальна ієрархічна структура, яка вар­та того, щоб її описати. Офіційно британське казначейство очолює сам прем'єр-мі­ністр із титулом першого лорда казначейства. Фактично функції міністра зосередже­ні у канцлера казначейства. До числа вищих керівників належать генеральний казначей, фінансовий секретар, парламентський секретар, п'ять лордів-уповноваже- них, а також головний секретар казначейства, на якого і покладені обов'язки поточ­ного планування і перспективного прогнозування бюджетних видатків. По завер­шенні всіх розрахунків нарізно публікуються «Біла книга» і бюджет (з детальними даними про видатки і доходи). Відповідальність за окремі розділи «Білої книги» несуть конкретні галузеві міністерства, що зроблено з метою спонукати відомчу бю­рократію звітувати про результати діяльності та плани на майбутнє, проводити моні­торинг й оцінку досягнень.

У Німеччині підготовка річного бюджету регламентується щорічним, затвердже­ним бундестагом середньостроковим фінансовим планом на п'ять років. Перший рік — це поточний бюджетний рік, другий — рік, на який формується черговий бюджет, наступні три роки — це і є плановий період оптимального у часі прогнозованого бюджетного поля. Техніка фінансового планування у часі має «ковзний» характер. Фінансовий план складається щороку заново, і при цьому період планування зміщу­ється на один рік уперед. Це дає можливість більш гнучко реагувати на зміни кон'юнктури економічного і соціального розвитку. У процесі фінансового плануван­ня на перші два планові роки складається загальноекономічний прогноз з урахуван­ням очікуваних змін економічної кон'юнктури. Показники трьох останніх років пла­нуються без урахування таких змін. Під час прогнозування потреби в грошових коштах на останні три роки планового періоду в розрахунки включається поправка на зростання цін і підвищення процентів. Фінансовий план і відповідний йому фе­деральний бюджет розробляються з урахуванням побажань земель і общин, інтереси яких виражає Рада з фінансового планування, в якій представлені всі рівні держав­ного управління. Фінансовий план і бюджет розробляються за принципом «зверху вниз». Оцінки доходів федерального бюджету, його сальдо, а також видатків за 40 укрупненими статтями визначаються в середньостроковій перспективі на підставі макроекономічних та макрофінансових прогнозів і кон'юнктурних припущень. Але для поточної роботи фінансові органи мають всю аналітично-статистичну базу з май­же 8000 позицій видатків і 1500 позицій доходів бюджету.

Найважливіша мета середньострокового фінансового плану — формулювання бюджетних пріоритетів відповідно до соціально-економічної політики уряду, а також, що особливо важливо, стримування надмірного попиту на бюджетні видатки. Інст­рукції міністерства фінансів вимагають від державних відомств і установ неухильно­го дотримання лімітів, зафіксованих у фінансовому плані, а також регламентують зростання поточних і адміністративних видатків.

У сучасній Франції комплексний процес складання багаторічних бюджетів на основі прогнозування відсутній, хоч такі види державних видатків, як оборона і фі­нансування так званих заморських територій регулюються законами довгострокової дії. Варто нагадати, що у період 1947-1975 роки фінансова політика підпорядковува­лася програмуванню (індикативному плануванню) на п'ятирічний термін, яке віді­грало значну роль в економічному розвитку Франції і слугувало свого часу взірцем для всього західного світу. Подібну метаморфозу можна пояснити послабленням ак­тивного втручання держави в економічне життя. Французькому бюджетному проце­су властивий принцип пріоритету ресурсів, тобто парламент затверджує видаткову частину бюджету після дохідної.

У Канаді бюджетні розрахунки на перспективу регламентуються спеціальною урядовою структурою з управління фінансовою політикою і видатками. У процесі складання багаторічних бюджетів принцип «зверху вниз», призначений для визна­чення стратегічних цілей, доповнюється оперативним плануванням за принципом «знизу вверх», що передбачає детальний розгляд кожної статті видатків. На рівні ви­конавчої влади в бюджетному процесі взаємодіють казначейство, міністерство фінан­сів, а також так звана таємна рада (Ргіуу Соипсії) — запозичений із колишньої мет­рополії дорадчо-виконавчий орган державного управління. До складу ради входять усі колишні й нинішні міністри, спікери обох палат парламенту, інші відомі політич­ні діячі.

Управління таємної ради виконує функції стратегічного планування, а також є центром зосередження й аналізу рекомендацій щодо здійснення фінансово-еконо­мічної політики. Отже, за британським взірцем канадський механізм багаторічного бюджетного прогнозування, тією мірою, якою у ньому беруть участь неофіційні чле­ни таємної ради, діє на громадських засадах.

Щорічно з позиції державних пріоритетів канадський уряд переглядає і продов­жує бюджетні розрахунки доходів і видатків на поточний і три наступні роки. Кож­не бюджетне відомство розробляє оперативний план, відповідно до якого прийма­ються рішення про величину ресурсного забезпечення, необхідного для фінансування існуючих програм протягом трьох років, і подає в парламент свої оцін­ки необхідних видатків на багаторічну перспективу.

В Японії немає регулярного бюджетного прогнозування в межах багаторічних бюджетів, проте головна ланка фінансової системи — Державний бюджет — склада­ється з бюджету центрального уряду (так званого загального рахунка), численних спеціальних бюджетів і бюджетів державних корпорацій. Останні дві ланки бюджет­ної системи за своїм обсягом навіть перевищують загальний рахунок і значною мі­рою мають інвестиційний характер. Так, із спеціального рахунка державних інвести­цій і позик фінансуються промислові інвестиції, розвиток міст, енергетики та інші довгострокові витрати. Подібну роль виконують держанні корпорації з підтримання транспорту, рибальства, лісного і сільського господарства, а також корпорації, діючі в регіональному рівні.

З метою координації інвестиційної діяльності уряд щорічно складає план бюджет­ного інвестування та кредитування, але в межах затвердженого обсягу видатків. Якщо приймається рішення про асигнування додаткових коштів, воно здійснюється за ра­хунок резервного фінансового фонду. Тобто розпорядження бюджетними коштами в Японії має обмежувально-дозвільний режим, подібний до других розвинених країн.

Складанню проектів бюджетів в Росії передує розробка прогнозів соціально-еко­номічного розвитку держави, її суб'єктів, муніципальних утворень, галузей економі­ки, а також підготовки зведених фінансових балансів на базі яких органи виконав­чої влади здійснюють розробку проектів бюджетів.

Проект бюджетів складають з врахуванням необхідності досягнення мінімальних державних соціальних стандартів на базі нормативів фінансових затрат на надання державних чи муніципальних послуг у відповідності з іншими нормами (норматива­ми) встановленими законодавством, а також правовими актами органів місцевого самоуправління.

Мінімальні державні соціальні стандарти Росії — це державні послуги, надання котрих гарантується державою громадянам на безоплатній і безповоротній основах за рахунок фінансування з бюджетів всіх рівнів бюджетної системи Російської Федера­ції і бюджетів державних позабюджетних фондів на визначеному мінімально допус­тимому рівні на всій території Росії.

Під мінімальною бюджетною забезпеченістю в Росії розуміють мінімально допус­тиму вартість державних і муніципальних послуг в грошовому еквіваленті, що нада­ються органами місцевого самоврядування у розрахунку на душу населення за раху­нок коштів відповідних бюджетів [32, 216].

На базі прогнозу соціально-економічного розвитку Росії, зведеного балансу фінансо­вих ресурсів визначаються основні напрями бюджетної політики на наступний фінансо­вий рік, які складають суть Бюджетного послання Президента Російської Федерації Збо­рам Російської Федерації (воно направляється не пізніше березня року, що передує даному фінансовому року). З Бюджетного послання і починається робота над складан­ням проекту бюджету. Дана робота є виключно прерогативою Уряду Російської Федера­ції, відповідних органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування. Безпосе­редньо складання проектів бюджетів здійснюють Міністерство фінансів Російської Федерації, фінансові органи суб'єктів Російської Федерації і муніципальних утворень.

Складання бюджету Російської Федерації формується на основі:

1. Бюджетного послання Президента.

2. Прогнозу соціально-економічного розвитку відповідних територій на наступ­ний фінансовий рік.

3. Основних напрямів бюджетної і податкової політики відповідного регіону на наступний фінансовий рік.

4. Прогнозу зведеного фінансового балансу відповідному регіону на наступний фінансовий рік.

5. Планів розвитку державного чи муніципального сектору економіки відповідно­го регіону на наступний фінансовий рік [1, 172].

Розробка і узгодження федерального бюджету відбувається у середині липня ро­ку, що передує плановому. Для повного обліку всіх фінансових ресурсів виконавчі органи влади кожного регіону (території) мають право скласти зведений баланс до­ходів і видатків суб'єкта федерації та муніципального управління.

Проект закону Російської Федерації чи рішення місцевої влади про бюджет має включати:

1. Основні характеристики бюджету, загальний об'єм доходів і видатків, дефіцит бюджету, а також прогнозовані доходи бюджету по групах, підгрупах, статтях, класи­фікації доходів бюджетів і нормативи відрахувань від власних доходів бюджету, що передаються бюджетам інших рівнів бюджетної системи Російської Федерації.

2. Видатки бюджету по розділах і підрозділах функціональної класифікації видат­ків бюджетів Російської Федерації, загальний об'єм капітальних і поточних видатків бюджету, доходи і видатки цільових бюджетних фондів, об'єми фінансової допомоги бюджетам інших рівнів, що надається у формі дотацій і субвенцій в розрізі бюджетів, що отримують вказану допомогу.

3. Розподіл бюджетних асигнувань по головних розпорядниках бюджетних кош­тів у відповідності з відомчою структурою видатків відповідного бюджету.

4. Джерела фінансування дефіциту бюджету за рахунок державних чи муніци­пальних внутрішніх позик.

5. Верхню межу державного чи муніципального боргу станом на 1 січня року, що йде за поточним фінансовим роком.

6. Межу надання державних і муніципальних гарантій третім особам на залучен­ня позик [1, 181].

У проекті федерального закону про федеральний бюджет повинні бути визначе­ні:

1. Верхня межа державного зовнішнього боргу Росії станом на 1 січня року, який йде за поточним фінансовим роком;

2. Межа державних зовнішніх позик Російської Федерації;

3. Обсяг і перелік запозичень по показниках джерел зовнішнього фінансування дефіциту федерального бюджету;

4. Межі надання Російською Федерацією державних кредитів іноземним держа­вам (їх юридичним особам, а також міжнародним організаціям), в тому числі держа- вам-учасницям СНД;

5. Межа надання державних гарантій третім особам на залучення зовнішніх по­зик.

Одночасно з проектом бюджету на наступний фінансовий рік складаються:

- прогноз консолідованого бюджету відповідної території;

- адресна інвестиційна програма;

- план розвитку державного і муніципального сектору економіки;

- структура державного муніципального боргу, програма внутрішніх і зовнішніх позик, передбачених на наступний фінансовий рік для покриття дефіциту бюджету;

- програма надання державних чи муніципальних гарантій;

- оцінка втрат бюджету від наданих податкових пільг;

- оцінка очікуваного виконання бюджету у поточному фінансовому році.

Зупинимося зокрема на розгляді та затвердженні федерального закону про феде­ральний бюджет.

В Державній Думі утворений комітет по бюджету та податках, в Раді Федерації — Комітет Ради Федерації по бюджету, податковій політиці, фінансовому, валютному і митному регулюванню, банківській діяльності. Ці комітети розглядають пропозиції по бюджету інших комітетів і комісій палат Федеральних Зборів. Комісії і палати здійснюють постатейний розгляд поданого бюджету, виносять по ньому вільний ви­сновок і подають його на розгляд Державної Думи.

Центральний банк Російської Федерації подає Державній Думі узгоджений з Уря­дом проект основних напрямів грошово-кредитної політики на наступний рік.

Уряд Російської Федерації вносить на розгляд Державної Думи проект закону про федеральний бюджет на наступний фінансовий рік не пізніше 15 серпня поточного року. У випадку виникнення розбіжності по проекту бюджету органи влади різних рівнів утворюють узгоджувальну комісію. Результати її роботи повинні бути доведені до відома відповідних представницьких органів влади у визначені строки. Остаточне рішення приймаються відповідним вищим органом представницької влади.

Державна Дума розглядає проект закону про федеральний бюджет у декількох чи­таннях. Це традиційний підхід для всіх демократичних держав. До розгляду проекту федерального закону про бюджет у першому читанні комітети і комісії Думи пода­ють в Комітет Думи по бюджету і податках свої висновки по законопроекту, на осно­ві яких вказаний комітет готовить висновок по проекту бюджету і подають його на розгляд Думі.

У першому читанні депутати обговорюють:

1. Концепцію і програми соціально-економічного розвитку Російської Федерації на наступний рік;

2. Основні напрями бюджетної і податкової політики;

3. Основні принципи і розрахунки в розрізі взаємовідносин федерального бюд­жету і бюджетів суб'єктів Російської Федерації;

4. Проект програми державних зовнішніх взаємовідносин Російської Федерації в частині джерел зовнішнього фінансування дефіциту федерального бюджету;

5. Основні характеристики федерального бюджету:

- доходи федерального бюджету по групах, підгрупах і статтях класифікації дохо­дів бюджетів Російської Федерації;

- розподіл федеральних податків і зборів між бюджетами Російської Федерації;

- дефіцит федерального бюджету і джерела його покриття;

- загальний обсяг видатків.

Комітети Державної Думи готують і направляють в Комітет по бюджету виснов­ки по законопроекту і пропозиції про прийняття чи відхилення вказаного закону. У випадку відхилення проекту федерального закону про бюджет в першому читанні Державна Дума може:

а) передати законопроект в узгоджувальну комісію, яка складається з представ­ників Думи, Ради Федерації, Уряду Російської Федерації, для уточнення основних характеристик федерального бюджету;

б) повернути його Уряду Російської Федерації на доопрацювання;

в) поставити питання довіри Уряду Російської Федерації.

Якщо проект федерального бюджету передають узгоджувальній комісії, то вона розробляє узгоджений варіант основних характеристик федерального бюджету на на­ступний рік і подає проект закону про федеральний бюджет на розгляд Державній Думі повторно в першому читанні.

На базі цього рішення Державна Дума приймає постанову про прийняття в пер­шому читанні проекту федерального закону про федеральний бюджет. Якщо ж феде­ральний бюджет повертають на доопрацювання Уряду Російської Федерації, то на про­тязі 20 днів Уряд доповнює даний проект, враховуючи пропозиції і рекомендації, що викладені у висновках комітетів по бюджету і економічній політиці, вносить доповне­ний, опрацьований законопроект на повторний розгляд у Думу в першому читанні.

У випадку відставки Уряду сформований новий Уряд подає новий варіант проек­ту закону про федеральний бюджет не пізніше 30 днів.

При розгляді Державною думою проект закону про федеральний бюджет у дру­гому читанні затверджуються:

а) видатки федерального бюджету по розділах функціональної класифікації ви­датків бюджетів Російської Федерації в межах загального об'єму федерального бюд­жету затвердженого у першому читанні;

б) розмір Федерального фонду фінансової підтримки суб'єктів Російської Феде­рації.

Державна Дума розглядає закон про бюджет на протязі 15 днів з дня прийняття його в першому читанні.

У другому читанні Дума направляє в органи виконавчої та представницької вла­ди суб'єктів федерації дані про розподіл доходів від федеральних податків і зборів між бюджетами Російської Федерації, затверджений при першому читанні, а також про розмір федерального фонду фінансової підтримки суб'єктів Російської Федерації і про розподіл його коштів, затверджених у другому читанні. Якщо бюджет відхиля­ється у другому читанні, він передається в узгоджувальну комісію.

При розгляді проекту федерального закону про федеральний бюджет на наступ­ний рік у третьому читанні затверджуються видатки федерального бюджету по під­розділах функціональної класифікації видатків бюджетів Російської Федерації і го­ловних розпорядників коштів федерального бюджету по усіх чотирьох рівнях функціональної класифікації видатків. Розглядається розподіл коштів федерального фонду фінансової підтримки для всіх суб'єктів Російської Федерації, видатки на фі­нансування федеральних цільових програм. Суб'єкти права законодавчої ініціативи направляють свої поправки по третьому читанню в Комітет по бюджету. Державна Дума розглядає проект закону про бюджет у третьому читанні на протязі 25 днів з дня прийняття законопроекту у другому читанні. Звичайно, поправки по розподілу коштів федерального фонду фінансової підтримки суб'єктів федерації попередньо повинні бути розглянуті Комітетом по бюджету, податкової політики, фінансовому, валютному і митному регулюванню, банківській діяльності Ради Федерації.

Після цього Державна Дума розглядає проект закону про федеральний бюджет у четвертому читанні на протязі 15 днів з дня прийняття вказаного законопроекту у третьому читанні. На цьому етапі розгляду проекту бюджету законопроект голосуєть- ся в цілому і внесення в нього поправок не допускається. Прийнятий Думою закон про федеральний бюджет на наступний рік передається на розгляд Ради Федерації на протязі п'яти днів після його прийняття.

Розгляд федерального закону про федеральний бюджет в Раді Федерації унормо­вується статтею 208 Бюджетного кодексу Російської Федерації. Рада Федерації роз­глядає федеральний закон про федеральний бюджет на протязі 14 днів з дня надан­ня його Державною Думою. При розгляді федеральний закон про федеральний бюджет на наступний фінансовий рік голосується на предмет його схвалення в ці­лому.

Схвалений Радою Федерації закон про федеральний бюджет на протязі п'яти днів з дня прийняття направляється Президенту Російської Федерації для підписання і оприлюднення.

Підсумовуючи викладене, констатуємо, що в економічно розвинутих країнах сві­ту відбувається постійне удосконалення бюджетного процесу: ставляться нові завдан­ня та запроваджуються нові методи його організації. Тому вивчення зарубіжного до­свіду є дуже цінним для України, однак дієве його використання можливе тільки з врахуванням історичних особливостей та національних інтересів.

Питання для самоконтролю

1. Як називається і яким нормативним актом визначається порядок розгляду та затвердження Державного бюджету України у Верховній Раді України? Який на сьогод­ні цей порядок?

2. Якщо порівняно з проектом закону про Державний бюджет України у законі про Державний бюджет України змінені певні бюджетні показники, який порядок і особли­вості узаконення цих змін?

3. Аргументуйте, чому основними предметами регулювання закону про Державний бюджет України є: загальна сума доходів, видатків та кредитування державного бюд­жету, граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) державного бюджету у відповід­ному бюджетному періоді і державного боргу на кінець відповідного бюджетного періо­ду, розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період?

4. Розкрийте алгоритм формування надходжень бюджету та здійснення витрат бюд­жету в разі несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України?

Дата добавления: 2014-12-27