Виконання Державного бюджету України за доходами та видатками

§ 2.1. Виконання Державного бюджету України за доходами

Виконати бюджет за доходами означає мобілізувати надходження податків, збо­рів (обов'язкових платежів) і розподілити їх за рівнями бюджетної системи відповід­но до чинного законодавства.

Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та аналіз доходів бюдже­ту, а також погодження рішень центрального податкового органу про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань на термін, що виходить за межі одного бюджетного періоду, стосовно загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Касове виконання державного бюджету за доходами здійснюється органами Дер­жавного казначейства України.

У процесі виконання державного бюджету за доходами вони виконують наступ­ні функції:

- встановлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в Головних управлін­нях Державного казначейства для зарахування податків і зборів (обов'язкових плате­жів) до бюджетів та до державних цільових фондів (надалі — платежі);

- ведуть бухгалтерський облік надходжень до бюджету у розрізі кодів бюджетної класифікації доходів і типів операцій;

- здійснюють розмежування платежів до державного бюджету відповідно до нор­мативів відрахувань, затверджених законом про державний бюджет на відповідний рік, і перераховують за належністю розподілені кошти;

- здійснюють розмежування у розмірах, визначених законодавством, інших пла­тежів, що зараховуються до державного бюджету, та перераховують за належністю розподілені кошти;

- готують розрахункові документи і проводять повернення надмірно або помил­ково сплачених платежів до бюджету на підставі висновків органів державної подат­кової служби, рішень судових органів, інших органів, що здійснюють контроль за на­рахуванням та сплатою платежів;

- здійснюють відшкодування податку на додану вартість на підставі висновків ор­ганів державної податкової служби та рішень судових органів;

- складають щоденну, періодичну та річну звітність за доходами відповідно до ко­дів бюджетної класифікації доходів і подають її відповідним органам, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів до бюджету і державних цільових фондів.

Державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Дер­жавного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння над­ходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Контролюючими органами є:

1) митні органи — стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з ура­хуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладаєть­ся на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'яз­кових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України;

2) органи Пенсійного фонду України — стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

3) органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування — стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом;

4) податкові органи — стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпун­ктах 1-3.

Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовір­ності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'яз­кових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.

Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків по­датку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням цен­трального податкового органу та центрального митного органу.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, досто­вірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за запитами правоохоронних органів.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своє­часне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. Рада мініст­рів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі орга­ни міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного зна­чення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету.

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зара­ховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюва­тися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за ви­нятком установ України, які функціонують за кордоном).

Порядок зарахування до державного бюджету коштів, що отримуються установа­ми України, які функціонують за кордоном, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Кошти, отримані за вчинення консульських дій за межами України, зара­ховуються на окремий рахунок відповідного дипломатичного представництва чи кон­сульської установи України за кордоном, відкритий у банківській установі країни місцезнаходження.

Дипломатичні представництва та консульські установи України за кордоном що­місяця подають МЗС у встановлені ним терміни звіт про суму коштів, що надійшли на їх банківські рахунки протягом звітного місяця за вчинені ними консульські дії, у національній валюті країни місцезнаходження із зазначенням еквівалента в дола­рах США (за курсом, встановленим згідно із законодавством цієї країни на останній день звітного місяця).

МЗС опрацьовує подані дипломатичними представництвами та консульськими установами України за кордоном звіти і подає Мінфіну щомісяця (не пізніше 25 чис­ла місяця, що настає за звітним) узагальнені дані про кошти, отримані за вчинення консульських дій за межами України, із зазначенням сум, що підлягають зарахуван­ню до доходів загального та спеціального фондів державного бюджету.

Кошти, отримані за вчинення консульських дій за межами України, зараховують­ся до доходів загального та спеціального фондів державного бюджету в розмірах, ви­значених Державним юджетом України на відповідний рік, у порядку, встановленому

Мінфіном разом з МЗС та Державним казначейством, із залишенням їх на банківсь­ких рахунках відповідних дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном, відкритих у банківських установах країн місцезнаходження.

Суми коштів, які зараховуються до спеціального фонду державного бюджету, Державне казначейство одночасно відносить у рахунок здійснення виплат із спеці­ального фонду державного бюджету за відповідними кодами програмної та еконо­мічної класифікації у гривнях із зазначенням еквівалента в доларах США за кур­сом, офіційно встановленим Національним банком на день здійснення такого зарахування.

Забороняється проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахуван­ня зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов'язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету згід­но з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння над­ходжень бюджету (додаток А в кінці теми), а також загальні вимоги щодо обліку до­ходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.

У разі зміни місцезнаходження суб'єктів господарювання — платників податків — сплата визначених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) після ре­єстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюд­жетного періоду.

§ 2.2. Стадії виконання бюджету за видатками та кредитуванням

Виконати бюджет за видатками означає профінансувати видатки, передбачені в бюджеті, відповідно до бюджетного розпису.

Стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету;

2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використан­ня бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов'язань;

4) отримання товарів, робіт і послуг;

5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань;

6) використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних про­грам;

7) повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).

Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державно­го бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затверд­ження кошторисів. Кошторис бюджетних установ є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України. Розпоряд­ники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Бюджетне асигнування — повноваження, надане розпоряднику бюджетних кош­тів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Бюджетне зобов'язання — будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигну­вання розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з яки­ми необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.

Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж із пере­вищенням повноважень не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати дер­жавного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетно­го зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України.

Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

- наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерсько­му обліку виконання Державного бюджету України;

- відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;

- наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асиг­нувань.

Бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання Державного бюджету здійс­нюють органи Державного казначейства України. Цей облік повинен відображати всі активи та зобов'язання держави.

Реально процес виконання бюджету набагато складніший і більш деталізований.

На рівні бюджетної одиниці або розпорядника коштів бюджету (кінцевого спо­живача бюджетних коштів) досить чітко простежуються такі етапи:

- доведення обсягів бюджетних призначень;

- доведення гарантованих лімітів фінансування (виходячи зі ступеня реальної за­безпеченості витрат джерелами фінансування), в межах яких бюджетна одиниця (розпорядник коштів) отримує право брати на себе фінансові зобов'язання з випла­ти грошового утримання персоналу або з укладання угод та договорів з постачальни­ками та підрядниками;

- обсяги фактично укладених угод (в межах наданих прав за фінансовими дору­ченнями);

- обсяги здійснених авансових платежів за укладеними договорами;

- сума рахунків, що пред'являються до сплати та обсяги інших необхідних виплат;

- сума коштів, що має бути виплачена після перевірки обґрунтованості пред'яв­лених рахунків-фактур, підтвердження оприбуткування товарно-матеріальних цін­ностей та обсягів виконаних робіт, нарахування загробної платні та інших видів гро­шового утримання;

- сума фактичного перерахування бюджетних коштів з рахунку (списання за бюд­жетом, адекватне касовим витратам).

Але, оскільки планові показники, що лежать в основі сформованого бюджету, як правило, відрізняються від фактичного їх значення, казначейство має займатися сек­вестрацією. (Секвестр — пропорційне зниження державних

витрат за всіма статтями бюджету протягом часу, що залишається до закінчення поточного бюджетного року).

У статті 54 Бюджетного кодексу йдеться про секвестрування державного бюдже­ту й передбачається, що такі ж повноваження надаються місцевим органам. У разі якщо за результатами місячного звіту про виконання загального фонду державного бюджету виявиться, що отриманих надходжень недостатньо для здійснення бюджет­них асигнувань відповідно до бюджетних призначень з урахуванням граничного рів­ня дефіциту (профіциту), затвердженого законом про Державний бюджет України, Міністр фінансів України може вносити зміни до розпису Державного бюджету України за загальним фондом з метою забезпечення збалансованості надходжень та витрат державного бюджету з дотриманням граничного обсягу річного дефіциту (профіциту) державного бюджету.

Якщо квартальні звіти зафіксують нестачу надходжень на рівні понад 15% бюд­жетного розпису на відповідний період, Міністерство фінансів уповноважене під­готувати зміни до державного бюджету стосовно секвестрації. Кабінет Міністрів України, розглянувши ці пропозиції, подає до Верховної Ради України розробле­ний на їх основі проект закону про внесення змін до закону про Державний бюд­жет України не пізніше двох тижнів з дня подання пропозицій Міністром фінан­сів України.

Верховна Рада України приймає рішення щодо зазначеного проекту закону сто­совно скорочення видатків Державного бюджету України у двотижневий термін з дня відповідного подання Кабінетом Міністрів України. До прийняття Верховною Радою України відповідного рішення видатки провадяться з урахуванням тимчасових обме­жень бюджетних асигнувань, встановлених Міністерством фінансів України.

§ 2.3. Повернення кредитів до бюджету

Кредитування бюджету — операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання пе­ред бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких кош­тів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). До кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Дата добавления: 2014-12-27