Високий рівень енергії

Низький рівень енергії.

Опитувальник рівня енергії для тілесно орієнтованої

психотерапії [15]

1. Чи почуваєтеся Ви втомленим?

2. Чи важко Вам прокидатися вранці? Чи відчуваєте Ви, що відпочили?

3. Чи відчуваєте Ви себе загнаним, пригніченим?

4. Чи знаходитеся Ви постійно в русі?

5. Чи складно Вам розслабитися, спокійно посидіти?

6. Ви спокійно рухаєтесь чи поспіхом, ваші рухи різкі?

7. Чи важко Вам заснути?

8. Чи відчуваєте Ви себе іноді пригніченим?

1. Чи добре Ви спите і коли прокидаєтеся, то чи відчуваєте Ви, що відпочили?

2. Чи ясні у Вас очі та чи блищать вони?

3. Чи приємно Вам виконувати свої звичні обов’язки?

4. Чи з оптимізмом Ви очікуєте наступного дня?

5. Чи подобається Вам стан спокою?

6. Чи граціозно Ви рухаєтеся?

Три типи засобів для розпускання панциру:

· нагромадження в тілі енергії через глибоке дихання;

· вплив на м’язові зажими через натискання і пощипування;

· співробітництво з пацієнтом у відкритому розгляді емоційних обмежень.

Терапія В. Райха полягає у розпусканні м’язового панциру в кожному сегменті тіла. За допомогою запитань можна визначити проблемні зони м'язового панциру [25].

- Чи відчуваєте Ви своє обличчя?

- Чи усвідомлюєте Ви свій вираз обличчя?

- Чи напружені Ваші вуста, щелепи?

- Чи можете Ви ними рухати вільно вперед-назад, ліворуч-праворуч, не відчуваючи болю?

- Чи відчуваєте Ви напруження в потилиці?

- Чи можете Ви рухати головою вільно?

- Чи відчуваєте Ви Вашу спину?

- Чи рухається грудна клітина під час дихання?

- Чи дихаєте Ви животом?

- Чи розслаблені Ваші стегна?

- Коли Ви сидите, то чи відчуваєте Ви, як Ваші ноги торкаються землі?

1. Очі. Захисний панцир в ділянці очей проявляється в нерухухомості чола і пустому виразі очей, які ніби дивляться крізь нерухому маску. Розпускання здійснюється: 1) через розкриття очей так широко, як тільки можливо, щоб мобілізувати повіки і чоло у примусовому емоційному виразі; 2) вільними рухами очей в різні боки.

2. Рот. Оральний сегмент включає м’язи підборіддя, горла, потилиці. Щелепи можуть бути як затиснутими, так і неприродно розслабленими. Цей сегмент утримує емоційний вираз плачу, крику, гніву, кусання, смоктання, гримас. Захисний панцир може бути розслаблений за рахунок імітації плачу, промовляння звуків, які мобілізують губи, кусання, рвотних рухів і шляхом роботи з відповідними м’язами.

3. Шия. Цей сегмент включає глибокі м’язи шиї та язика. Захисний панцир утримує гнів, крик і плач. Прямий вплив на м’язи в глибині шиї неможливий, тому важливими засобами розпускання панциру є крики, воплі, рвотні рухи.

4. Груди. Цей сегмент включає широкі м’язи грудей, м’язи плечей, лопаток, усю грудну клітину і руки з кистями. Цей сегмент утримує сміх, гнів, печаль, пристрасність. Утримування дихання є важливим засобом стримування будь-якої емоції, здійснюється значною мірою в грудях. Панцир може бути розпущено шляхом роботи над диханням, особливо здійсненням повного видиху. Руки і долоні використовуються для влучного удару, щоб рвати, душити, бити, щоб пристрасно досягати чогось.

5. Діафрагма. Цей сегмент включає діафрагму, сонячне сплетіння, різні внутрішні органи, м’язи нижніх хребців. Захисний панцир виражається у вигнутості хребта вперед, так, що коли пацієнт лежить, то між нижньою частиною спини і кушеткою залишається значний проміжок. Видих виявляється складнішим за вдох. Панцир утримує сильний гнів. Перш ніж перейти до розпускання цього сегмента, потрібно значною мірою розпустити чотири попередніх сегменти шляхом роботи з диханням і рвотним рефлексом.

6. Живіт. Сегмент живота включає широкі м’язи живота і м’язи спини. Напруження поперекових м’язів пов’язано зі страхом нападу. Захисний панцир на боках створює страх лоскоту і пов’язаний зі стримуванням люті, неприязні. Розпускання панциру в цьому сегменті порівняно нескладне, якщо верхні сегменти вже відкрито.

7. Таз. Останній сегмент включає усі м’язи тазу і нижніх кінцівок. Чим сильніший захисний панцир, тим більше таз витягнуто назад. Сідничні м’язи напружені й болісні. Таз ригідний. Тазовий панцир слугує стримуванню збудження, гніву й задоволення. Збудження (тривожність) виникає через стримування відчуття сексуального задоволення. Панцир може бути розпущено шляхом мобілізації тазу, а потім биття тазом і ногами по кушетці.

Метод геносоціограми [38]

Геносоціограма уявляється генеалогічним деревом, побудованим по пам’яті, не використовуючи додаткової інформації чи документів, доповнених важливими життєвими подіями (з їхніми датами та зв’язками) та емоційним контекстом (соціометричними зв’язками у вигляді стрілок або кольорових ліній).

Найбільш інформативним, цікавим і актуальним у цій роботі є виявлення вірогідних зв’язків між подіями, фактами, датами, віком, ситуаціями тощо.

Умовні позначення досить прості. Колом позначається жінка, трикутником – чоловік (лікарі ставлять квадрат), кожен з них поєднується U-подібною суцільною лінією з батьками. Для двох людей подвійна лінія вказує на шлюб, проста лінія – свободний союз, пунктирна лінія підкреслює особливе ставлення.

Також під час складання геносоціограми використовують такі умовні позначення:

Ш – шлюб; Б – батько;

Р – розлучення; М – мати;

С – суїцид; ДМ – дідусь за материнською

В – війна; лінією;

Р – рак; БМ – бабуся за материнською

Н – нещасний випадок; лінією;

ХС – хвороби серця; ДБ – дідусь за батьківською

АЛ – алкоголізм; лінією;

ШПВ – аборт; ББ – бабуся за батьківською

ДП – депресія; лінією;

ТБ – туберкульоз; ІГ – інцест, гвалтування;

В – викидень; П – побитий (а)

МН – мертвонароджений; НС – несподівана смерть.

На рис. 5 наведено зображенння основних умовних позначень.

Рис. 5. Зображення основних умовних позначень

Серед завдань геносоціограми можна визначити такі:

Ø показати історію сім’ї – “нуклеарної” і початкової, визначаючи стосунки між її членами;

Ø визначити своє місце в трангенераційній перспективі, розпочати пошук свїх коренів, своєї ідентичності;

Ø визначити процеси трангенераційної передачі та явища трангенераційного повторення;

Ø визначити різні сімейні ролі та правила, що за ними стоять, для того щоб зрозуміти, яким чином проявляються трансактні модальності, передається життєвий сценарій.

Методика «речі в тілі» [8]

Пацієнтові пропонується подумки почати рухатися в майбутнє в зручний для нього динаміці. Це може бути рух від попереднього дня до наступного або рух від однієї події до іншої. Зупинитися слід тоді, коли в такому русі виникне відчуття в тілі. Відчуття в тілі відповідає певному переживанню і має бути опредмечене завдяки питанням. Про «річ у тілі» слід спитати, скільки вона важить, який має об’єм, є світлою чи темною тощо. Відчуття в тілі розрізняються:

Ø за розміром – від точки до більшого за об’ємом тіла;

Ø за консистенцією – від газоподібної до кам’янистої;

Ø за кольором – увесь спектр, від білого до чорного;

Ø за часом виникнення – від декількох секунд до десятків років тому;

Ø за візуалізованим образом – грудка, клубок, пластина, плита, гиря, рослина з довгим корінням чи пишною кроною, медуза, восьминіг, їжак, машина тощо.

У процесі опитування щодо конкретизації відчуття, як «речі в тілі», таке відчуття поступово згасає. Таким чином, пацієнт спостерігає очищення організму від залишків переживання, яке деструктивно впливало на стан організму. Відчуття напруги, яке виникло на місці відчуття «речі в тілі», заповнюється уявним потоком енергії, який має йти від найбільш енергонасиченої зони тіла, на думку пацієнта.

У разі якщо відчуття «речі в тілі» не згасає, можна запропонувати спробувати побачити образ, який знаходиться поза зоною відчуття. Такий образ часто виявляється пов’язаним із ситуаціями стосунків у минулому. Тому слід спитати, кого бачить пацієнт в цьому образі, скільки там людей, скільки йому років, скільки чоловіків і жінок. Відповідно до кількості людей у візуалізованому образі слід дібрати різні авторучки та спробувати щось (будь-що) написати на папері кожною з них. Таким чином, люди в образі втрачають свою «негативну суб’єктність», адже ними як авторучками пацієнт покористувався як нейтральними предметами. Предмети, на відміну від людей, не можуть бути ані злими, ані добрими.

Описаний метод дозволяє за допомогою вилучення негативного емоційного переживання запобігти виникненню тілесного захворювання, або, у разі його наявності, запобігти загостренню чи негативній динаміці хвороби.

Матеріали до теми 3: " Психодіагностика в психосоматиці "

Дата добавления: 2014-12-27