Але той, який зорав її так, що краще зорати не можна

А. Мильніков, народний художник СРСР

Роль науки в житті суспільства безперервно зростає. Загальновідомо, що дослідження і наукові розробки українських учених знаходяться на рівні світових досягнень, а у ряді випадків, особливо у області наукоємних технологій, які використовуються при створенні сучасних і перспективних окремих зразків техніки, випереджають зарубіжні результати або навіть зовсім не мають аналогів.

Проте наявні досягнення не можуть виправдати деякі недоліки в організаційно-методичному забезпеченні дослідницької діяльності. Найбільш істотний загальний недолік полягає в явно недостатній увазі компетентних посадовців державних органів до створення нормативної бази з питань експертизи наукових робіт. Існуюча нормативна база обмежується лише деякими рядками діючого Положення про порядок присудження вчених ступенів [5], а також вельми невеликою кількістю більш менш відповідних стандартів. Наявна енциклопедична і довідкова література не в змозі узяти на себе відповідні функції, оскільки містить масу суперечностей і, будучи орієнтованою на найширший круг читачів, не забезпечує потрібну для осіб, що займаються науковими дослідженнями і розробками, глибину викладу. У існуючій науково-методичній літературі відповіді на багато практичних питань у області підготовки, оформлення і експертизи результатів досліджень і розробок зважаючи на недостатнє методичне опрацьовування або виявляються самими поверхневими, або зовсім відсутні. Цей недолік негативно позначається у області підготовки фахівців з вищою освітою і наукових кадрів і особливо відчувається дослідниками, що починають проводити наукові дослідження.

Ці обставини на деякому етапі науково-дослідної і експертної діяльності авторів викликали в них бажання виявити і переосмислити найбільш злободенні питання, які вимагають додаткового опрацьовування, і спробувати знайти і сформулювати чіткі відповіді на них. Надалі виникла думка використовувати активну роль фахівців і наукової громадськості, які реально виявляють цікавість до обговорюваних питань, для з'ясування спірних позицій і знаходження найбільш прийнятних відповідей.

Підготовку тексту, запропонованого для обговорення, у такому вигляді, щоб він не суперечив існуючим керівним документам і енциклопедичній літературі, узяли на себе автори даної публікації.

Слід зазначити, що автор не був єдиним, хто звернув увагу на дисертаційні проблеми методичного характеру, про що свідчить цілий ряд видань останнім часом [18-23].

Працюючи над матеріалами навчального посібника, автори прагнули побудувати систему несуперечливих, взаємозв'язаних найбільш загальних понять науки, якими повинен володіти будь-який дослідник (і в першу чергу, початківець) і знайти методичні підходи, які дозволяють хоч би в деякій мірі наблизити вимоги до оформлення результатів наукових досліджень до рівня оформлення промислово застосовних рішень, таких як винаходи. У успішному рішенні цих задач лежить ключ до регламентації способів оформлення наукових результатів, які найбільш рельєфно виражають наукові досягнення і сприяють захисту авторських прав у області теоретичних досліджень.

З урахуванням цього в пропонованому навчальному посібнику дуже багато уваги приділено саме оформленню наукових результатів, і це цілком виправдано: форма завжди дуже тісно пов'язана із змістом і багато в чому визначає його; більш того, багато недоліків наукових робіт виникають саме від неправильного уявлення про форми виразу їх результатів.

Те, що більшість прикладів відносяться до області технічних, а іноді і військових наук, не є принциповим і обумовлено колом спілкування і професійними інтересами авторів. Читачі, які виявляють цікавість до інших областей наук, зазвичай досить легко інтерпретують приклади, які наводяться, в аналогічні приклади з своєї області.

Видання містить безліч практичних рекомендацій, корисних при виконанні будь-яких досліджень і оцінці їх результатів. Висловлювані положення і рекомендації, не дивлячись на їх простоту, в сукупності важко глибоко зрозуміти і твердо засвоїти з одного читання. Тому після початкового вивчення структури і змісту навчального посібника краще всього до відповідних його розділів звертатися у міру рішення окремих задач дослідницької діяльності і виникнення конкретних питань, наприклад в процесі оформлення отриманих результатів проведеного дослідження, керівництва науковою роботою, виконання завдань за оцінкою конкретної наукової роботи і т.д. Автори сподіваються, що звіряючи кожного разу власний досвід з викладеними тут рекомендаціями і методичними порадами, зазвичай вдається (іноді не без належних розумових зусиль) робити для себе маленькі, але дуже корисні (з погляду практичного виходу) відкриття, послідовно осягаючи у все великих частковостях і тонкощах те, що при первинному читанні опинилося за межами уваги.

1. НАУКА І РІВНІ ОСВІТИ

Наука – сфера людської діяльності, функція якої вироблення і теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність; одна з форм суспільної свідомості; включає як діяльність по отриманню нового знання, так і її результат – суму знань, які лежать в основі наукової картини миру; позначення окремих галузей наукового знання [1]. Наукає діяльністю по отриманню нового знання і результатами цієї діяльності у вигляді системи одержаних до даного моменту знань.

У вузькому сенсі під наукою розуміють лише систему знань, вчення.

Знання - перевірений практикою результат пізнання дійсності, вірне її віддзеркалення в свідомості людини [1].

Знання представляються у вигляді опублікованої або матеріалізованої інформації, доступної для зацікавлених осіб. Індивідуальне знання, що не є надбанням компетентних осіб, до науки не відноситься.

Наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, яка спрямована на одержання i використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження [2].

Науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання i використання нових знань у всіх галузях техніки i технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошуковi роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також iншi роботи, пов’язані з доведенням наукових i науково-технічних знань до стадії практичного їх використання [2].

Науково-педагогічна діяльність - педагогічна діяльність у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти III-IV рівнів акредитації, пов'язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю.

Діяльність по отриманню нового знання (наукова діяльність) об'єднує (як свої види) дослідницьку, організаторську і забезпечувальну діяльність, які складають практику науки на відміну від практики будь-якої конкретної предметної області людської діяльності, що представляє саме те, ради чого розвивається сама наука.

Дата добавления: 2014-12-27