Види проектних стратегій

Лінійні стратегії. Застосовуються як способи взаємопов'я­заних послідовних дій, в яких кожна із них залежить від резуль­тату попередньої, але не залежить від результатів наступних.

Розгалужені стратегії. Дозволяють здійснювати багатоварі­антну і альтернативну діяльність, включаючи поетапне співставлення варіантів проектів, які можуть розвиватися не­залежно один від одного, що дає можливість взаємодоповнювати проектні моделі.

Циклічні стратегії. Дають змогу повертатися, безпосередньо в процесі проектної діяльності, до одного з попередніх етапів конструювання.

Технологічні стратегії, що застосовуються в процесі соціаль­ного проектування, змінюються залежно від конкретної проек­тної ситуації. Так, наприклад, у випадку деякої невизначеності проблемного поля проектного впливу можливий вибір стратегії випадкового пошуку, що характеризується відсутністю будь-якого однозначного і чітко визначеного плану розробки про­ектних рішень.

Соціальний проект повинен відповідати таким основним принципам: однозначності, необхідності, повноті, несуперечливості, оптимальності.

4. У практиці соціального проектування найчастіше вико­ристовуються такі методи: метод матриці ідей, метод врощування в роль, метод аналогії, метод асоціації, метод мозкового штур­му, метод синектики та ін.

Метод матриці ідей. На основі декількох незалежних змінних розробляються різні варіанти рішень. Як правило, розроблення соціального проекту залежить від складності і першочерговості по­ставлених завдань, від термінів, у рамках яких вимагається реалізу­вати замисел, а також від трудових, фінансових, матеріальних ре­сурсів. Прораховуючи варіанти із цих змінних, можна визначити найбільш ефективний шлях реалізації проекту в заданих умовах.

Методика врощування в роль допомагає отримати більш точ­не уявлення про те, що потрібно зробити в процесі проектуван­ня. Це не просто погляд в проектне майбутнє, а прагнення глибше зрозуміти, як буде реалізований проект.

Метод аналогії. Є загальнонауковим і логічним методом, з допомогою якого на основі подібності, схожості предметів за певними властивостями, ознаками чи відношеннями форму­люється припущення (прогноз) про наявність вказаних влас­тивостей, ознак чи відношень у явища, яке виступає об'єктом проектування. Висновки по аналогії є більш достовірними, якщо беруться до уваги такі обставини:

¨ чим більше відомо про загальні ознаки у порівнюваних предметах, тим вищий ступінь висновків по аналогії;

¨ чим істотніші знайдені загальні ознаки у порівнюваних предметах, тим вищий ступінь подібності;

¨ чим глибше пізнаний взаємний закономірний зв'язок по­рівнюваних предметів, тим вищий ступінь вірогідності висновків.

Методика мозкової атаки (брейнстормінг) - пов'язана з ге­нерацією ідей, з їх рівноправною конкуренцією, з можливістю співставлення. Вона здійснюється через комунікативну взаємо­дію, що полягає в обговоренні різноманітних проектів, експер­тизі фактів, полеміці думок. Процедура складається із трьох фаз:

1. Вступна фаза. Повідомлення правил діяльності, визна­чення проблеми, що вимагає вирішення. Час, що пропонуєть-

ся, - 15.хвилин. Обов'язкова умова - підготовлений ведучий, який лаконічно і дохідливо пояснює умови.

2. Основна фаза. Вільне висловлювання ідей. Час, що про­понується - 1 година. Обов'язкові умови - активна позиція ведучого, який, не тиснучи на учасників, стимулює їхню ак­тивність; присутність спостерігача, котрий фіксує всі ідеї і вис­ловлювання учасників.

3. Заключна фаза. Підведення підсумків. Зібрані ідеї переда­ються спеціалістам, котрі займаються даною проблемою, для відбору найбільш цінних із цих ідей. Варіантом завершення брейнстормінгу може стати формування експертної групи, яка підго­тує огляд висловлених ідей і сформулює остаточне рішення.

Методика синектики.

Синектика - своєрідна модель групової творчої діяльності, що передбачає 7 основних кроків:

1. Першопочаткова постановка проблеми.

2. Аналіз проблеми і повідомлення необхідної попередньої інформації компетентною особою.

3. З'ясування можливостей вирішення проблеми. Члени гру­пи пропонують найрізноманітніші шляхи вирішення проблеми. Експерт при цьому детально коментує їх пропозиції, пояснюю­чи, чому вони не підходять, хоча випадкове вирішення пробле­ми шляхом вдалих здогадок можливе уже на цьому етапі.

4. Переформулювання проблеми. Кожний член групи пра­цює самостійно, виходячи із власного її розуміння.

5. Спільний вибір одного із варіантів переформульованої про­блеми (першопочаткове формулювання тимчасово відкидається).

6. Висування образних аналогій. Ведучий підштовхує гру­пу до пошуку яскравих, образних, метафоричних аналогій сто­совно закладених в проблемній ситуації явищ. Цей етап - клю­човий для синектики. Використовуються особистісні, символічні і фантастичні аналогії ("Уяви, щоб ти відчував, якби був сам печінкою, враженою алкоголем?").

7. Підгонка визначених групою підходів до вирішення проблеми чи готових рішень до вимог, що закладені в поста­новці проблеми.

Оволодіння соціальними працівниками, особливо тими з них, хто займається проблемами управління, основами техно­логії проектування, активне застосування технологій проекту­вання в практиці допоможе підвищити результативність і ефек­тивність соціальної роботи на різних рівнях та на різних напрямках.

Питання для самоконтролю

1. Дайте декілька визначень поняття "проектування".

2. Які принципи мають бути враховані при проектуванні?

3. Назвіть основні етапи проектування.

4. Які вимоги висуваються до мети проектування?

5. Назвіть види проектних стратегій.

6. Охарактеризуйте методи соціального проектування.

Дата добавления: 2014-12-27