Вимірювання коефіцієнту в’язкості води

Порядок виконання роботи

В даній роботі необхідно виміряти коефіцієнт в’язкості води за кімнатної температури. Для цього використовують установку, зображену на рис.12.4.

Т-U-подібна трубка з нерівними колінами закріплена на штативі D. Один її кінець має кран П, інший − закритий пробкою, крізь яку пропущений капіляр К. Капіляр занурений в ємність А з водою. Ємність В служить термостатом. Вістря О дозволяє фіксувати рівень води в ємності А.

Дослід здійснюється наступним чином.

Знімають трубку Т з штатива Д, заповнюють її водою так, щоб в ній не залишалися бульбашки повітря. Після цього її знову закріплюють на штативі. Кінець капіляра К повинен бути занурений у воду, що заповнює ємність А, а вістря О торкатися поверхні води.

Відкривають кран П, дають можливість деякому об’єму води витекти в стакан С. Об’єм води, що витекла, визначають зважуванням: знаходять вагу порожнього стакана і стакана з водою. Об’єм V буде дорівнювати різниці результатів зважування m₁-m₂ поділених на густину води.

Для правильного визначення об’єму, слід, відкривши кран, почекати, поки не витече декілька крапель, а потім, підставивши стакан С, одночасно включити секундомір для вимірювання часу .

Тиск, під яким тече вода, дорівнює гідростатичному тиску стовпа води h між кінцем трубки Т і поверхнею води в ємності А:

, (12.17)

де − густина води, g – прискорення сили тяжіння.

Довжину капіляра вимірюють штангенциркулем, радіус його – за допомогою окулярної шкали мікроскопа. Отримані результати вимірювань підставляють у формулу (12.16) і обчислюють . Знайдене значення коефіцієнта в’язкості відповідає температурі води в ємності А. Її вимірюють, зануривши термометр в стакан В.

Дата добавления: 2014-12-27