Допомога знехтуваним дітям

ГЕНДЕРНІ РОЗБІЖНОСТІ

Для тих, хто працює з підлітками

· Готуйтеся ретельно до першої зустрічі.

· Поважайте прагнення до «дорослості».

· Допомагайте засвоювати доручення.

· Не зловживайте бесідами, повчаннями, розмовами (більше дій).

· Не робіть усе самі, доручайте справи підліткам.

· Не бійтеся помилок.

· Не сюсюкайте з дітьми (виявляйте до них довіру й вимогливість).

· Не нагадуйте: «Ще маленькі!» — втратите довіру.

· Підлітки беруться за всі справи одразу — привчайте доводити спочатку одну справу до кінця.

· Виявляйте більше яскравості, романтики, але виховуйте почуття відповідальності.

· Підліткам подобається наслідувати реальних героїв.

Пам'ятайте:

· Підлітки прагнуть самоствердитися звичним шляхом: навчання, громадські справи, спорт, самодіяльність — або брутальність, забіякуватість.

· У замкнених угрупованнях є свої норми — «закони честі».

· Слід допомагати відрізняти справжню товариськість від несправжньої.

· Більш привабливі для підлітків близькі перспективи (враховуйте це у плануванні).

Особливості хлопчиків	Особливості дівчаток
Віддають перевагу доланню фізичних труднощів	Чутливіші в особистих стосунках
Вважають себе більш енергійними й діловими	Переважають гуманітарні нахили
Більше практики, ніж «мислителі»	Частіше відчувають стан тривоги, страху, небезпеки, відкрито говорять про ці почуття
Хвалькуваті, менш самокритичні	Люблять «покрасуватися» на публіці
Рідше зізнаються в слабкості	12—13 років — різкий стрибок у фізичному розвитку (інтерес до зовнішності, до старших хлопчиків)
Люблять когось із себе вдавати	Енергійна й активна участь у громадському житті

Отже, вихователь завжди повинен пам`ятати, що підлітковий вік називають “переломним”,”небезпечним”, “періодом бурь та бентежень”. Насправді, уже не дитя, але ще й не дорослий. Підліток, як ніхто, дуже залежить від обставин, до яких він потрапляє. Саме тому дорослий має бути тактовним, терплячим, терпимим до “злетів та падінь” вихованця.

З проблемою знехтуваних дітей, яких не приймають в своє коло однолітки, ображають, дражнять, вихователі стикаються досить часто. Дослідження психологів виявили найбільш характерні особливості дітей - “жертв”:

1. Неадекватність захисних реакцій на образи. Неадекватність емоційних та поведінкових реакцій. Ці діти терплять тоді, коли потрібно було б опиратися. Проте, коли терпець уривається, у відповідь на незначне зауваження починають лаятись, битись, іноді зовсім не контролюючи себе.

2. Підвищена чутливість до ставлення оточуючих. Якими б справами ці діти не займалися, головне для них, як реагують оточуючі. Часто це досить самолюбиві діти, які претендують на лідерство серед однолітків.

3. Фізичні вади і особистісні особливості. Якщо в загоні є діти з різноманітними комплексами, фізичними вадами, хронічними неінфекційними захворюваннями, то необхідно допомогти їм адаптуватися до нової обстановки, слідуючи визначеним правилам:

§ акцентувати увагу на достоїнствах дитини;

§ давати дитині жити повноцінним життям в колективі;

§ вести індивідуальні бесіди як в загоні, так і з самою дитиною;

§ помічати, коли дитині важко, не упускати її з полю зору.

Якщо сама дитина не “комплексує”, то ставлення до неї досить швидко стає адекватним. В деяких випадках корисно поговорити з дітьми, пояснюючи їм, що кожна людина в наслідок нещасного випадку може отримати травму, позбавитись зовнішньої привабливості, чи про те, що зовнішність не обирають і те, що деякі люди більш привабливі, ніж інші, це не їхня заслуга.

В 11-12 років загострюється неприйняття деяких психологічних та моральних якостей однолітків (боягузтво, брехливість, егоїзм). Вихователю потрібно рішуче заявити, що хоч він і не схвалює поведінку, наприклад, Олександра, але будь-які некоректні дії по відношенню до нього будуть покарані. Обов`язково потрібно обговорити, що можна і потрібно протиставити неприйнятній поведінці цієї дитини: емоційну врівноваженість, звернення за допомогою до дорослих за ситуацією тощо.

Проблема знехтуваних дітей особливо загострюється в підлітковому віці, тому що ведуча діяльність у цей період – міжособистісне спілкування. Підлітки намагаються самоствердитись, зайняти надійну позицію серед однолітків, знайти власний стиль спілкування. Один із найлегших способів відчути свою значимість у спілкуванні – задіти, подражнити дитину, яка в той же час відреагує на це: побіжить за тим, хто образив, розплачеться чи піде скаржитися дорослим. Така неадекватна реакція здається безглуздою та смішною. Саме в цей час підліток відчуває себе лідером тому, що привернув до себе увагу інших та заставив їх реагувати саме так, як бажав. Підліток, особливо недобрий, може на цьому не зупинитися, піти далі, наприклад, випробуючи на собі роль володаря.

Допомогу у більшості випадків слід починати з рішучого та жорсткого припинення неприпустимих дій по відношенню до “жертви”. Втручатися потрібно негайно у випадках, коли дитину фізично чи морально принижують (залякують, перекладають брудну та непрестижну роботу). Хоча дорослий не може домогтись, щоб дитину любили, але він може і повинен вимагати, щоб по відношенню до дитини не припускати дій та слів, які принижують людську гідність (це слова та дії, що у світі дорослих підпадають під дію Кримінального та Цивільного кодексу).

Захищаючи знехтувану дитину, вихователь захищає і себе також, захищає власний педагогічний авторитет. Якщо вихователь ніяк не реагує на дії підлітків, це означає, що у нього немає засобів для зміни положення. З таким вихователем можна не рахуватись, його можна ігнорувати і в інших ситуаціях.

Вихователь повинен також працювати з пригнобленою дитиною. Треба допомогти їй адаптуватися в колективі. Без цього проблему можна приглушити, але не зняти. Вихователь може: по-перше, скорегувати в межах можливого ті поведінські і особистісні особливості дитини, які викликають неприйняття у оточуючих. Задача вихователя в тому, щоб допомогти дитині уявити себе, як її захисна поведінка виглядить в очах інших дітей, зрозуміти, що саме вона провокує нападки, допомогти вибрати іншу, більш адекватну поведінку. Зробити це можна обговоривши з дитиною проблему, сказавши, що ви бачите, як їй важко, що розумієте її почуття (страх, гнів, образу на однолітків, самотність), запевнивши її, що спільно з вами можна виправити ситуацію. Якщо вихованець мовчить або тужливо погоджується з вихователем, не вірячи в можливість реальних змін, не дуже довіряючи його словам, відкладіть бесіду до іншого разу. А поки що у повсякденному спілкуванні підтримуйте його. Дитині важливо відчувати, що вона не одна. Після того як вона погодилась прийняти вашу допомогу, треба детально обговорити з дитиною, які ситуації для неї найбільш травмуючи. Задавайте питання: що дитина відчуває в ці моменти? що говорить? як поводить себе (докладно, включаючи міміку, жести, пантоміміку)? Потім необхідно допомогти їй побачити свою реакцію збоку: “Уяви собі, що Сергію сказали або зробили щось(переказуєте ситуацію, яку ви почули від дитини), а він би відповів так (переказуєте реакцію вашого вихованця). Що би ти про нього подумав? Що би ти відчув по відношенню до нього? Як би ти повів себе з ним далі?”. Відповіді дитини часто свідчать, що вона не відчула б радості від спілкування з подібною людиною та повела б себе так само чи майже так само, як однолітки поступають з нею самою. Вихователю дуже важливо довести до свідомості дитини, що особливості її власної поведінки провокують оточуючих на небажані для неї дії.

По-друге, вихователю треба навчити дитину правильно реагувати на негативне ставлення однолітків. Слід обговорити, що не подобається дітям та які з їхніх претензій справедливі. Краще за все це зробити, попросивши дитину уявити, як її вчинки виглядять збоку. Як би вона сама віднеслася до них, якщо б так вдіяв хтось інший? Можливо, що деякі зі своїх звичок та вчинків дитина довільно легко усвідомить як неприйнятні та сама буде намагатися відмовитися від них. Також необхідно скорегувати відношення дитини до ситуації, яка склалася: в більшості випадків: травлю провокує саме її гостра реакція на ставлення однолітків. Як правило, такому підлітку здається, що дражнять та ображають тільки його. Вихователь повинен звернути його увагу на те, як спілкуються між собою інші діти. Можливо, що слова та вчинки, які вихованець сприймає як образу, лише прийнятий в цій групі стиль поведінки та тут немає наміру образити. Слід обговорити з вихованцем, чи треба прагнути того, щоб подобатися всім людям навколо, допомогти йому зрозуміти, що це безглуздо та неможливо. Потім вихованцю треба спробувати завоювати повагу та симпатію однолітків. Вожатий повинен допомогти дитині розібратися, яка діяльність особливо цінується однолітками, та добитися в ній успіху (якщо вона, зрозуміло, не асоціальна). Кожна дитина повинна відчувати, що її в колективі бачать та цінують. Необхідно, щоб при проведенні низки заходів усі діти, а не тільки вибрані отримали можливість проявити себе.

ЛОГІКА. ФОРМИ. ЗМІСТ ТАБІРНОЇ ЗМІНИ

Логіка табірної зміни визначилася давно та достатньо чітко: організаційний, основний та заключний етапи. Склався і зміст цих періодів.

Організаційний період (перші 3 дні). В роботі вожатого в цей період важливе значення має:

· прийом дітей, перші бесіди з ними та їхніми батьками, ознайомлення з біографічними відомостями дітей; особливостями їхнього здоров`я, інтересів, їхнім досвідом суспільної роботи, проведення часу в дорозі до табору, перше знайомство один з одним;

· ознайомлення дітей з історією табору, традиціями, звичаями, із розташуванням приміщень, із педагогічним та обслуговуючим персоналом;

· пред’явлення дітям чітких та єдиних педагогічних вимог по виконанню режиму та розпорядку дня, самообслуговуванню (прибирання приміщень та території, чергування по ДОТ), власної гігієни, організації харчування, дисципліні та поведінці, організації спільної діяльності;

· організація діяльності, в якій би приймали участь усі діти;

· створення ситуацій, що дозволяють їм якомога швидше познайомитися один з одним, а також ігрових діагностичних ситуацій для виявлення інтересів, нахилів, очікувань дітей, виявлення вихованців, які мають організаторські здібності;

· визначення загоном загальних цілей та конкретних завдань на зміну;

· проведення виборів до органів самоврядування загону, розподіл доручень між членами загону, визначення участі кожного в виконанні загальної задачі;

· залучення загону до діяльності, спрямованої на підготовку та проведення загально табірного свята – урочистого відкриття табірної зміни.

В цей період у загонах проводяться:

· екскурсія по ДОТ, ігри “на знайомство”, “вогник” знайомства;

· організаційно-господарський збір загону;

· операція “Комфорт”, конкурс на краще оформлення спальної кімнати, оформлення та благоустрій місця загону;

· різноманітні колективні творчі справи: концерт “Ромашка”, концерт-блискавка, різнобій, естафета улюблених занять, естафета веселих завдань, турнір знавців, вечір жартів, вікторини, фестивалі мальованих фільмів “Здраствуй, табір!” тощо;

· щоденні вечірні вогники (аналіз дня);

· організаційний збір або збір народження загону (висунення завдань на зміну, комплектування мікро груп, вибори активу);

· розвідка цікавих справ, “анкета бажань”, конкурс на кращу пропозицію до плану роботи загону та табору, колективне планування;

· оформлення куточку загону;

· участь у справах ДОТ.

Саме на ці дні приходиться перша психологічна криза зміни: Для основної частини дітей звикати треба до всього: нового людського та предметного оточення, відсутності батьків, самообслуговування, режиму, новим вимогам.

У деяких студентів є упередження до складення плану роботи на зміну. Вони вважають, що є загально табірний план, в якому визначені найбільш значимі справи, а решту визначають погода, настрій та виниклі ідеї. Певна річ, план не може бути жорстким, в ньому повинно бути місце для імпровізації, але при відсутності перспективного планування можна втратити багато цікавих та необхідних справ. В такому разі життя дітей стає сіюхвилинним і немає очікування “ завтрашньої радості ”, коли якісь справи потребують попередньої підготовки. Участь дітей у КВК, вогниках, кострах та інших заходах виявиться спонтанною та епізодичною. План роботи дозволяє правильно чергувати справи за характером їхньої пізнавальної, емоційної насиченості або фізичного навантаження на дітей, за їх кількістю протягом дня, тижня, зміни, тим паче, що в середині зміни (приблизно на 12-14 день) наступає другий кризовий пік. Саме к середині зміни треба закласти до плану можливість появи якоїсь сюрпризної, неочікуваної справи або події, або запланувати на ці дні похід.

Коли складений план, пройшла презентація загонів та відкрита табірна зміна, починається її основний період, головними завданнями якого є:

· розвиток творчих здібностей дітей, їх індивідуальності;

· укріплення здоров`я, лікування, фізичний розвиток та самовдосконалення;

· розвиток духовної сфери дітей, формування в них морального досвіду відношень з оточуючим світом.

Зміст та форми діяльності загону різноманітні. Вихователі прагнуть до того, щоб кожна дитина знайшла справу, в якій вона зможе себе проявити, задовольнити свої інтереси та потреби і в той же час розвити вміння та якості, яких йому бракує, поповнити, розширити свої знання. Але слід пам`ятати, що в середині зміни (приблизно на 12-14 день) наступає другий кризовий пік, який може спричинити немотивовані сварки у загоні, напруженість відношень із вожатими та іншими дорослими, загострення туги за домівкою. Діти вже звикли до табору і в той же час утомилися від нудоти та монотонності життя, або від його перенасиченості. Саме тут в нагоді будуть заплановані сюрпризні справи або події, які зламають весь звичний устрій.

За 2-3 дні до закінчення зміни починається підсумковий заключний етап із ще одним конфліктним кризовим піком. Діти втомилися від постійного знаходження на людях, від справ, екскурсій, вони знову згадали про дім. І на цей момент треба запланувати якісь цікаві бесіди, сюрпризи та підготуватися до цікавої та пам`ятної розлуки. І звичайно, успіх усіх заходів здебільшого залежить від участі самих дітей в житті табору. Тому для вожатого дуже важливо знайти для кожної дитини ту справу, яка їй цікава та викличе відповідну позитивну реакцію. Наприклад, в один з останніх вечорів організується колективний аналіз, розмова по душам у вогнища про прожиту зміну, один про одного. Крім того, проводяться спеціальні справи-прощання: прощання з лісом – остання прогулянка; прощання зі спортмайданчиком – останній матч; прощання з річкою – останнє купання; прощання з друзями – подарунки, сюрпризи, побажання.

В період літньої практики в оздоровчому таборі можливе використання різноманітних форм роботи. Наведемо можливий перелік колективних творчих справ[15,с.21] та конкурсів, розваг (Див. Додаток D)[7].

Як організувати та провести перелічені КТС, можна знайти в “Енциклопедії колективних творчих справ” І.П.Іванова[5].

Перелік колективних творчих справ для планування в оздоровчому таборі
Організаційні	Пізнавальні	Художні	Трудові	Спортивні
• Газета - «блискавка» • День народження колективу • «Жива газета» • Журнал-естафета • Колективне планування «Банк ідей» • Загальне зібрання • Зібрання на честь народження колективу • Чергування творчих доручень • Естафета дружби • Ігри:«Ми обираємо, нас обирають», «Лідер», «Чарівний стілець», «Різні погляди»	• Клуб «Чомучок» • Вечір-збір веселих задач • Вечір-збір розгаданих та нерозгаданих таємниць • Захист«фантастичних проектів» • Прес-бій • Прес-конференція • Розповідь-естафета • Усний журнал (альманах) • Турніри ерудитів • Ігри-вікторини: «Щасливий випадок», «Історичне лото», «Літературний хокей» тощо	• Кільцівка пісень • Концерт-блискавка • Ляльковий театр • Літературно-художній конкурс • Турнір знавців поезії • Естафета улюблених занять • Народні свята • КВК, • Гра запрошення на чай» • «Театр - експромт» • Гра «Сувенір друзям» • Капусник •Творчі конкурси	• Місто веселих майстрів • Трудова атака • Трудовий десант • Трудова пошта • Трудовий сюрприз • Трудова фабрика • Розвідування корисних справ • Операції «Рідному табору - дарунки літа», «Слухняна мітла», «Чистий двір» • Конвеєр юних умільців • Конкурси майстерності	• Дні здоров'я, гігієни та спорту в таборі • Гра «Козацькі забави», «Старти надій» • Естафета ігор народів світу • Весела спартакіада • Сюїта туристичних ігор • Ігри: «Слідопит», «Бій невловимих», «Турмісто» • Естафета дружби • Зоряний марш-похід

Отже, студенту-практиканту треба запам`ятати, що

o зміна в ДОТ має чітку логіку: організаційний, основний та заключний етап;

o кожний етап має свій зміст;

o при плануванні роботи в ДОТ треба використовувати різноманітні форми.

Дата добавления: 2014-12-27