Тема 1. Методологічні засади статистики

Донецьк ДонУЕП 2010

Курс лекцій

Статистика

ЗМІСТ

ВСТУП…………………….............................................................................
ТЕМА 1.	Методологічні засади статистики.........................
ТЕМА 2.	Статистичне спостереження......................................
ТЕМА 3.	Подання статистичних даних: таблиці, графіки, карти............................................................................
ТЕМА 4.	Зведення і групування статистичних даних
ТЕМА 5.	Узагальнюючі статистичні показники.............
ТЕМА 6.	Аналіз рядів розподілу........................................................
ТЕМА 7.	Аналіз концентрації, диференціації та подібності розподілів....................................................................
ТЕМА 8.	Статистичні методи вимірювання взаємозв’язків..............................................................................................
ТЕМА 9.	Аналіз інтенсивності динаміки.................................
ТЕМА 10.	Аналіз тенденцій розвитку та коливань............
ТЕМА 11.	Індексний метод.....................................................................
ТЕМА 12.	Вибірковий метод...................................................................
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………..
ДОДАТКИ……………………..............................…………………………..

ВСТУП

Запропонований курс лекцій може бути прийнятий за основу під час вивчення курсу «Статистика» та використовуватися на практичних заняттях, а також під час самостійного оволодіння курсом студентами економічних спеціальностей. Посібник складається з 12 тем, присвячених розгляду методологічних основ теорії статистики.

Оволодіння матеріалом відповідних тем має дати студентові перші навички самостійної роботи з масовими статистичними даними і забезпечити створення теоретичної бази для наукового пошуку в курсовому та дипломному проектуванні.

Поєднання теоретичного матеріалу з практикою вирішення конкретних задач із суспільного життя дає можливість більш ретельно вивчити теоретичні основи у практичному спрямування, зрозуміти сутність розрахункових формул, оцінити кінцеві результати з економічної або соціальної точки зору.

Чисельні приклади, наведені у курсі лекцій, побудовано на основі офіційних публікацій статистичних матеріалів або на умовних даних.

Під статистикою розуміють галузь практичної діяльності з вивчення способів збирання, обробки та аналізу даних про масові соціально-економічні явища та процеси.

Статистика як наука являє собою цілісну систему наукових дисциплін:

- теорія статистики;

- економічна статистика та її галузі;

- соціальна статистика та її галузі;

- інші види статистики.

Теорія статистики – це наука про загальні принципи та методи статистичних досліджень будь-яких соціально-економічних явищ. Вона розглядає методи збирання, зведення та групування, узагальнення та аналізу статистичних даних. Таким чином, теорія статистики є методологічною основою всіх галузевих статистик.

Економічна статистика розробляє та аналізує: макро- і мікроекономічні показники національної економіки; структуру, пропорції та взаємозв'язок галузей.

Соціальна статистика вивчає соціальні умови і характер праці, доходи, споживання матеріальних благ і послуг населення, її галузі - статистика народонаселення, рівня життя населення, політики, культури, науки, освіти, права та ін.

До інших (галузевих) видів статистики відносяться: санітарна, медична, демографічна статистика та ін.

Статистика як суспільна наука має свій об'єкт та предмет дослідження. Статистика вивчає кількісну сторону масових соціально-економічних явищ і процесів у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною шляхом збирання, обробки та аналізу масових даних, вивченні їх структури та розподілу, розміщенні у просторі та за часом, тенденцій та закономірностей перебігу, щільності взаємозв 'язків та взаємозалежностей.

Об'єктами статистичного аналізу можуть бути найрізноманітніші явища і процеси суспільного життя.

Предметом статистики є кількісна сторона явищ і процесів суспільного життя; при цьому статистика вивчає кількість не саму по собі, а у зв'язку з її якісним змістом у конкретних умовах місця та часу.

Кількісна сторона проявів суспільного життя – це насамперед розміри явищ і процесів та їх співвідношення.

Статистичним показником називають узагальнену числову характеристику будь-якого масового явища (процесу) з його якісною визначеністю в конкретних умовах та часі.

Статистика оперує з відповідними категоріями – поняттями, які виражають суттєві, всебічні властивості явищ дійсності. До основних категорій статистики можуть бути віднесені:

а) статистична закономірність;

б) статистична сукупність;

в) одиниця та обсяг сукупності;

г) ознака сукупності;

д) варіація ознаки.

Статистична закономірність – це повторюваність, послідовність і порядок у масових соціально-економічних явищах (процесах). В основі статистичної закономірності лежить закон великих чисел, основним принципом якого є масовість явища або процесу. При масовості зникає вплив випадкових причин на досліджуваний результат, випадкові причини взаємно врівноважуються і це дає можливість виявити об'єктивну і невипадкову закономірність сторін суспільного життя.

Статистична закономірність притаманна лише сукупностям, тому що сукупність, а не окремий елемент, стає базою для встановлення конкретних законів.

Статистична сукупність – це множина одиниць (об'єктів, явищ), які об'єднуються однією якісною основою, але відрізняються між собою за рядом ознак. Статистичній сукупності притаманні дві властивості, це – масовість та однорідність її одиниць. Прикладом статистичної сукупності є комерційні банки країни: їх об'єднує характер надання банківських послуг, хоча капітал, прибуток та інші ознаки різні.

Окремі елементи статистичної сукупності називають одиницями сукупності, а загальну їх кількість – обсягом сукупності. Елементи сукупності характеризуються однією або кількома ознаками.

Ознака - це статистичний еквівалент властивостей одиниць сукупності. Так, для одиниці статистичної сукупності «підприємство» ознаками можуть бути: обсяги виробленої продукції, співвідношення власних та запозичених коштів, чисельність робітників тощо.

Однією з особливостей статистичної сукупності є наявність варіацій ознак, тобто відмінностей, коливань у числових значеннях окремих одиниць сукупності. Ознаки, які набувають різних значень, називають варіюючими. Прикладами варіюючих ознак людини є вік, стать, сімейний стан, рівень освіти, а підприємства – спеціалізація, форма власності, рентабельність виробництва тощо.

Варіюючі ознаки поділяють на кількісні та атрибутивні (якісні). Кількісні ознаки виражаються числами (урожайність, заробітна плата, продуктивність праці тощо). Атрибутивними називають ознаки, які не підлягають числовому вираженню і характеризують словами описові риси (стать, професія, галузь).

За характером варіювання кількісні ознаки поділяють на дискретні та неперервні. Дискретними називають такі кількісні ознаки, які можуть набувати тільки цілочислових значень. Неперервними кількісними ознаками є такі, які можуть в окремих межах набувати будь-яких значень (вік людини, стаж, собівартість продукції тощо).

Ознаки поділяються також на істотні (основні) та неістотні (другорядні). Істотними називають такі ознаки, які є головними для даного явища. Неістотними є такі ознаки, які не пов'язані безпосередньо з суттю досліджуваного явища, наприклад: назва підприємства, його підпорядкування.

Ознаки, що характеризують статистичну сукупність, взаємопов'язані між собою, тому розрізняються факторні та результативні ознаки. Факторні ознаки – це незалежні ознаки, впливають на інші ознаки і є причиною їх зміни. Результативними ознаками називають залежні ознаки, які змінюються під впливом факторних ознак. Так, кваліфікація, роботи – факторні ознаки; продуктивність праці – результативна ознака

Для вивчення свого предмету статистика розробляє і використовує різні методи, сукупність яких утворює статистичну методологію.

Теоретичною основою статистики як суспільної науки є філософія та економічна теорія (політична економія, макро- і мікроекономіка). На основі цих наук статистика виявляє кількісні зміни суспільних явищ (процесів), з урахуванням їх якісного змісту, при використанні своїх специфічних методів (прийомів, способів). До таких методів належать: статистичне спостереження; зведення і групування даних; визначення абсолютних, відносних та середніх величин, показників варіації, динаміки; використання вибіркового методу, кореляційно-регресивного аналізу, табличного і графічного методів тощо.

Будь-яке статистичне дослідження складається з трьох послідовних етапів:

1. Статистичне спостереження.

2. Зведення, класифікації та групування статистичних даних.

3. Аналіз статистичної інформації.

Розглянемо кожен етап статистичного дослідження більш докладно.

На першому етапі використовується метод масового статистичного спостереження, який забезпечує всебічність, повноту та репрезентативність початкової інформації.

На другому етапі зібрана в ході масового спостереження інформація підлягає обробці методом зведення, класифікацій та статистичного групування.

На третьому етапі проводиться аналіз статистичної інформації з використанням узагальнених статистичних показників: абсолютних, відносних та середніх величин; варіацій; параметрів тісноти зв'язку та швидкості зміни явищ за часом, індексів тощо.

Дата добавления: 2014-12-23