Тема 4. Зведення і групування статистичних даних

Зібраний у процесі статистичного спостереження матеріал необхідно певним чином опрацювати, тобто об’єднати розрізнені дані воєдино. Це можна здійснити шляхом зведення.

Зведення – це науково організоване оброблення матеріалів спостереження, яке містить групування матеріалу, складання таблиць, отримання підсумків результатів і похідні показники (середні, відносні величини і т.д.). Зведення – це комплекс послідовних операцій, спрямованих на упорядкування первинного статистичного матеріалу з метою виявлення характерних рис та пеканих типових ознак тих чи інших явищ, а також закономірностей процесів, що досліджуються.

У цілому статистичне зведення включає такі етапи: 1) статистичне групування; 2) підсумовування даних (зведеня у вузькому розумінні слова) шляхом розрахування абсолютних, відносних та середніх величин; 3) табличне і графічне оформлення одержаних даних.

Одержана в процесі зведення система статистичних показників підлягає подальшому аналізу в наукових і практичних цілях.

Таким чином, статистичне зведення – це первинне наукове оброблення даних спостереження для характеристики суцільного явища узагальнюючими показниками.

Від якості проведення зведення значною мірою залежить результат усієї статистичної роботи.

За допомогою статистичного зведення розв'язують такі завдання: 1) групування даних; 2) розроблення системи показників для характеристики груп і всієї статистичної сукупності; 3) обчислення групових і загальних показників; 4) зведення результатів обчислення у статистичних таблицях.

Статистичне зведення здійснюють за спеціальною заздалегідь розробленою програмою. Залежно від мети і завдань дослідження програма встановлює групувальні ознаки для утворення однорідних у певному відношенні груп, їх число, макети розроблених таблиць, які містять об'єкти дослідження і показники, що їх характеризують.

Оскільки суспільні явища досить різноманітні, програма повинна бути складена так, щоб одержаний внаслідок зведеня матеріал характеризував досліджуване явище з різних боків.

Крім програми зведеня складають план його проведення, де зазначають послідовність і строки виконання окремих частин зведення і викладення його матеріалів, передбачають виконавців, вид зведення і способи контролю узагальнюючих даних тощо.

Таким чином, поняття статистичного зведення в широкому розумінні слова охоплює цілий комплекс статистичних операцій, спрямованих на об'єднання зареєстрованих при спостереженні поодиноких випадків у групи, подібні в тому чи іншому відношенні; підрахунок підсумків за виділеними групами і за всією сукупностю в цілому; оформлення результатів групувань і зведення у вигляді статистичних таблиць.

З погляду організації розрізняють два види статистичного зведення: централізоване і децентралізоване.

Централізоване зведення проводять в одному центральному органі, наприклад, Державному комітеті статистики України, куди заздалегідь надсилають усі матеріали статистичного спостереження.

Децентралізоване зведення здійснюють поступово в різних ланках системи статистичних органів – на рівні району, області, країни. Централізований вид зведення має свої переваги перед децентралізованим у тому, що є можливість проведення його за єдиною методологією при значно менших затратах праці і високій точності розрахунків. Його недоліки – низька оперативність використання результатів зведень на місцях і складність у виправленні виявлених помилок спостереження. Централізоване зведення має місце, як правило, у великих спеціально організованих статистичних спостереженнях (наприклад, переписи).

У статистичній практиці найчастіше застосовують децентралізоване зведення; інколи ці два види поєднують.

Розрізняють зведення первинне і вторинне.

Первинне зведення – це таке, при якому оброблення і підрахунок даних здійснюються безпосередньо в процесі статистичного спостереження. При вторинному зведенні оброблення і підрахунок матеріалів відбуваються за результатами первинного зведення. Як правило, це стосується децентралізованого зведення.

За глибиною оброблення матеріалів зведення поділяється на просте та складне. Якщо процес зведення зводиться до звичайного підсумовування даних, тобто до одержання підсумовуючих показників, його називають простим зведенням, тобто просте зведення – це операція з підрахунку загальних підсумків результатів первинного статистичного матеріалу. Але ним обмежуються лише у випадках, коли немає істотної різниці між досліджуваними явищами, що на практиці трапляється дуже рідко. Як правило, досліджувані статистикою соціально-економічні явища за своїм складом неоднорідні й істотно відрізняються між собою. Тому завдання статистичного зведення не обмежуються простим підрахунком показників, адже в такому випадку ігноруються існуючі істотні різниці між явищами. Статистика повинна виявляти ці різниці і досконало вивчати їх. У такому разі зведення статистичних даних здійснюють шляхом їх групувань за певними ознаками з подальшим розрахунком системи показників за кожною групою з підрахунком групових і загальних підсумовуючих показників. Зведення, що включає групування даних, називається груповим. Тільки методом групувань можна обробити зібрані матеріали, щоб одержати зведені узагальнюючі показники, які об'єктивно б відображували існуючі реалії у досліджуваній сукупності явищ.

Отже, складне зведення – це комплекс операцій, який полягає у групуванні одиниць спостереження, підрахунку результатів за кожною групою та разом за всіма одиницями сукупності з наступним їх поданням у формі статистичних таблиць чи графіків.

Статистичне групування даних спостереження є методологічною основою наукового зведення.

Масові суспільні явища або сукупності складаються з одиниць, які відрізняються між собою і якісно, і кількісно. Ці різниці можуть бути істотними, тобто спричиненими певними істотними факторами, і неістотними, що являють собою випадкові відхилення.

Тому одне з головних завдань статистики полягає в тому, щоб розділити складну, неоднорідну сукупність одиниць спостереження на однорідні всередені, але істотно різні між собою групи; своєчасно виявити за зростанням кількісних різниць якісні переходи. Таке завдання в статистиці вирішується за допомогою методу статистичних групувань.

Групування – це розподіл сукупності масових явищ і процесів суспільного життя на типи і групи за найбільш характерними ознаками. Метою статистичного групування є поділ сукупностей на однорідні групи за існуючими для них кількісними ознаками з метою всебічної характеристики їхнього стану, розвитку і взаємодії.

Для науково обґрунтованої побудови різних статистичних групувань важливе значення має правильний вибір групувальних ознак.

Групувальні ознаки – це ознаки, на основі яких проводиться розподіл одиниць об’єкта на групи.

Групувальні ознаки можуть бути кількісними та атрибутивними (якісними).

Атрибутивною є така ознака, що характеризує властивість, якість даного явища і не має кількісного виразу, наприклад, розподіл населення за національністю.

Прикладом групувань за кількісною ознакою може бути групування підприємств за розміром річного прибутку.

У цілому мета групувань зводиться до встановлення чисельності кожної окремо взятої групи (категорії) та вивчення впливу причин і залежностей явищ.

Метод статистичних групувань робить статистику одним із наймогутніших знарядь соціального пізнання і використовується для вирішення різних завдань, які виникають у процесі наукового статистичного дослідження. Їх можна звести до трьох основних:

- вивчення структури сукупності;

- виявлення соціально-економічних типів явищ і процесів;

- вивчення взаємодії між окремими ознаками сукупності.

Залежно від завдань дослідження виділяють такі види групування:

1) типологічні;

2) структурні;

3) аналітичні.

Типологічне групування – це поділ неоднорідної сукупності на класи, соціально-економічні типи, однорідні групи. Наприклад, групування населення за соціальною ознакою – класовим складом, підприємств – за формою власності, продукції – за економічним призначенням і т.д.

Необхідність проведення типологічних групувань випливає з характеру суспільних відносин і законів, що діють в об'єктивній реальності. Якщо не проведене типологічне групування, тобто чітке розмежування соціально-економічних типів явищ, то ніякі найтонші прийоми наступного статистичного оброблення даних досліджуваної сукупності не в змозі дати об'єктивні результати дослідження. Прикладами типологічного групування можуть бути групування господарських об’єктів за формами власності, робітників, що зайняті переважно фізичною працею та переважно розумовою працею та ін. (табл. 4.1)

Таблиця 4.1 – Групування господарств району за формою власності

Тип господарства	Роки
Колективні сільськогосподарські підприємства
Державні сільськогосподарські підприємства
Фермерські господарства

Другим важливим завданням статистичних групувань є дослідження структури типових однорідних груп. Виділення якісно однотипної сукупності ще не означає, що в ній усі одиниці за всіма ознаками однакові. Наприклад, усі фермерські господарства як тип господарств однорідні, але вони істотно відрізняються за розмірами угідь, наявністю техніки та знарядь, чисельністю худоби і рядом інших ознак. Виявити і охарактеризувати ці відміни – завдання статистики.

Структурне групування – це групування, яке характеризує розподіл однорідних одиниць сукупностей за будь-якими ознаками. Тобто групування, яке дозволяє виявити склад однорідної в якісному відношенні сукупності за певними ознаками. Прикладами таких групувань можуть бути групування населення за статтю, віком, а на виробництві – групування за виробничим стажем, рівнем кваліфікації тощо (табл. 4.2).

Таблиця 4.2 – Розподіл фермерських господарств Росії за розміром земельних ділянок (на кінець року у відсотках)

Розмір земельних ділянок, га
0 – 3 4 – 5 6 – 10 10 – 20 21 – 50 51 – 70 71 – 100 101 – 200 Більше 200	18,0 9,7 13,9 15,5 18,7 6,0 5,7 7,0 5,5
Усього

Структурне групування дає інформацію про те, з яких частин складається досліджувана множина явищ, яка будова типів явищ і якими показниками характеризуються окремі частини.

За допомогою структурних групувань вивчається насамперед внутрішня структура типів статистичних сукупностей. Таке групування здійснюється після і на основі типологічних групувань. Але інколи вивчається структура загальних сукупностей, які включають неоднорідні в певному відношенні явища. Так, досліджується структура всіх сільськогосподарських підприємств області, структура працівників тваринницької галузі тощо.

Якщо структурне групування здійснюється в територіальному розрізі, його називають територіальним.

Типологічні і структурні групування, виконані на базі показників за кілька періодів, дають уявлення про відповідні зміни досліджуваних явищ у часі.

За допомогою структурних групувань вивчають склад населення за віком, статтю, місцем проживання, національністю і та ін.; склад робітників за стажем роботи, віком тощо; склад аграрних підприємств за видами земельних угідь тощо.

Наступне завдання, яке вирішується за допомогою статистичних групувань – це дослідження взаємозв'язків варіюючих ознак у межах одноякісної сукупності. Такі групування називають аналітичними.

Аналітичне – це групування, що дає змогу виявити наявність зв’язку між явищами, що вивчаються, та їхніми ознаками. Взаємопов’язані ознаки поділяють на факторні і результативні. При цьому групи утворюють, як правило, за факторною ознакою, а для кожної виділеної групи розраховується або середнє значення результативної ознаки, якщо вона кількісна, або відносні величини, якщо вона якісна. Взаємозв’язок виявляється у систематичній зміні результативної ознаки у зв’язку зі зміною факторної ознаки. Прикладами таких групувань можуть бути групування підприємств за рівнем продуктивності праці, за рівнем оплати праці тощо, коли вивчається вплив цих факторних ознак на собівартість продукції – результативну ознаку (табл. 4.3).

Таблиця 4.3 – Вплив продуктивності праці на собівартість виробництва продукції

Групи підприємств	Рівень затрат на виробництво 1 ц, люд.-год	Кількість підприємств у групі	Середня собівартість 1 ц, грн
	7 – 10		12,60
	10 – 13		16,18
	13 – 15		19,36
Усього

У таблиці 4.3 показник затрат праці є факторною ознакою, а собівартість 1 ц – результативною. Між затратами праці і собівартістю існує пряма залежність, збільшення затрат праці зумовлює зростання собівартості, і навпаки.

Розрізняють групування за однією ознакою – просте групування і групування за двома і більше ознаками – комбінаційне групування. Прикладом комбінаційного групування може бути групування сільськогосподарських підприємств за трьома ознаками: за розміром площ сільськогосподарських угідь, якістю та рівнем удобреності ґрунтів (табл. 4.4).

Таблиця 4.4 – Комбінаційне групування 125 сільськогосподарських підприємств

Групи підприємств за площею угідь, га	Підгрупи підприємств за якістю груп, балів	Підгрупи підприємств за кількістю внесених добрів на 1 га, ц діючої речовини
С1 – до 2,0	С2 – до 2,0-2,5	С3 – понад 2,5	Усього
А1 – до 4600	В1 – до 60 В2 – 60-70 В3 – понад 70
Усього
А2 – 4600-5000	В1 – до 60 В2 – 60-70 В3 – понад 70		…	…	…
Усього
А – понад 5000	В1 – до 60 В2 – 60-70 В3 – понад 70		…	…	…
Усього
	Разом

Методологічні основи статистичного групування

При формуванні груп постає питання про їх кількість та межі кожної з них. Якщо групувальна ознака атрибутивна, кількість груп певною мірою визначається кількістю найменувань ознаки. При складанні групувань на основі кількісних ознак визначають кількість груп за формулою Стерджесса:

, (4.1)

де n – чисельність сукупності.

Ширина інтервалу h визначається формулою:

, (4.2)

де – максимальна та мінімальна величина ознаки.

Нечисленні частоти (n< 5) рекомендується об’єднувати.

Приклад. За наведеними даними у таблиці 4.5 про обсяг та прибуток комерційних банків, складіть: 1) комбінаційне групування банків за цими ознаками, утворивши по 3 групи з рівними інтервалами; 2) аналітичне групування, що відбиває залежність прибутку банків від суми капіталу.

Таблиця 4.5 – Розподіл комерційних банків за розміром капіталу та прибутку

Номер банку	Обсяг капіталу, млн грн	Прибуток, млн грн	Номер банку	Обсяг капіталу, млн грн	Прибуток, млн грн
	6,2	4,6		6,2	4,7
		8,5		8,6	7,2
	7,6	5,3		5,4	4,0
	10,5	8,8		7,0	5,8
	8,1	6,2		9,6	7,8
	8,3	4,1		8,1	6,9
	8,2	8,2		5,2	4,3
	3,6	3,6		7,3	6,0
	4,1	4,1		8,2	6,4
	3,3	3,3		5,4	4,1
	5,2	5,2		3,1	2,7
	5,8	5,8		4,4	3,0
	3,3	3,3		3,0	2,2

1. Комбінаційне групування здійснимо за двома ознаками: обсяг капіталу банків та їх прибуток. Застосувавши рівні інтервали, визначимо їх ширину і сформуємо інтервали.

Для обсягу капіталу:

Інтервали 3-6; 6-9; 9-12.

Для прибутку:

Інтервали 2,2-4,4; 4,4-6,6; 6,6-8,8.

Комбінаційне згрупування банків надано в таблиці 4.6.

Таблиця 4.6 – Комбінаційне групування банків за обсягом капіталу і прибутку (в млн грн)

Обсяг капіталу	Прибуток	Разом
2.2- 4,4	4,4-6,6	6,6-8.8
3-6			-
6-9
9-12	-	-
Усього

2. Для визначення наявності зв’язку між обсягом капіталу (факторна ознака) та прибутком (результативна ознака) використовуємо аналітичне групування (табл. 4.7).

Зіставлення групових значень факторної та результативної ознак показує наявність прямого зв’язку між ними та дає змогу визначити інтенсивність змін результативної ознаки. За умови збільшення обсягу капіталу різниця між групами середнього прибутку на 1 банк зростає, тобто має місце збільшення впливу факторної ознаки (обсяг капіталу) на результативну ознаку (прибуток): для другої групи – (6,53 - 3,8 = 2,73 млн грн); для третьої групи – (8,97 - 6,53 = 2,2 млн грн).

Таблиця 4.7 – Аналітичне групування банків за обсягом капіталу і прибутку

Обсяг капіталу, млн грн	Кількість банків	Прибуток, млн грн
Разом	У середньому на один банк
3-6		45,6	3,8
6-9		71,8	6,53
9-12		26,9	8,97
Усього

Дата добавления: 2014-12-23