Діагностика факторів конкурентного середовища

Конкурентне середовище підприємства формується в результаті впливу на товарний ринок безлічі різнорідних факторів, що характеризуються певною сферою дії, тимчасовим періодом, інтенсивністю та ін.

Залежно від місця виникнення (відносно до конкурентного середовища) фактори, що впливають на конкурентне середовище, поділяються на внутрішні та зовнішні. Виникнення та інтенсивність прояву внутрішніх факторів безпосередньо залежить від діяльності підприємств-складових конкурентного середовища, стану їх ресурсної бази, характеру організації системи стратегічного управління, системи загального менеджменту тощо.

Виникнення та інтенсивність прояву зовнішніх факторів не залежить від діяльності підприємств і обумовлюється станом зовнішнього середовища. Фактори зовнішнього середовища є вкрай неоднорідними за джерелами свого походження, оскільки виступають проявом систем різного рівня (локальні, мезорівня, макроекономічні, світової економіки, глобальної економіки).

Дедалі більш вагомими стають фактори, які характеризують інтелектуальну власність та свідчать про підвищення ефективності наукової сфери. До наукових факторів відносяться фактори, пов’язані з розвитком науки як провідної ланки системи «наука – техніка – виробництво», важливим при цьому є врахування інноваційного характеру економічного розвитку.

При вертикальній структуризації економіки з функціональної точки зору виділяють макро-, мезо- і мікрорівні. На макрорівні формується сукупність демографічних, економічних, міжнародних, правових, природно-географічних, міжнародних, науково-технічних, технологічних, політичних і соціокультурних факторів. Дані фактори не мають вузької спрямованості на конкретне підприємство і носять непрямий характер впливу.

На мезорівні взаємодіють господарські галузі, виробничі комплекси і регіони, які також не мають прямого впливу на діяльність підприємства. Факторами мезорівня галузі або галузевого комплексу слід розглядати такі параметри: продуктивність праці в галузі; питому оплату праці в галузі; капіталоємність галузі; наукоємність і технічний рівень галузевої продукції; сукупність знань і наукових досліджень галузі, які необхідні для самостійного освоєння продукції та її відтворення; обсяг технологічних заділів для реалізації наукових і проектно-конструкторських розробок у галузі; ступінь експортної орієнтації або імпортної залежності галузі; ступінь відповідності рівня загальному рівню розвитку національного господарства; ступінь відповідності рівня розвитку галузі динаміці цін на продукцію; експансії галузі (ступеня використання її продукції в різних галузях господарств).

До галузей інфраструктури відносять такі, як ринкова інфраструктура, навколишнє природне середовище, охорона здоров'я, наука і освіта, культура, торгівля, харчування, транспорт і зв'язок, пригороднє сільське господарство, будівництво, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, промисловість.

Мікросередовище підприємства складається з елементів, що мають пряме відношення до підприємства і його можливостей щодо обслуговування клієнтури: постачальників, клієнтів, конкурентів і контактної аудиторії – груп, що виявляють реальний або потенційний інтерес до підприємства і впливають на його здатність досягати поставлених цілей.

Особливої уваги заслуговують фактори конкуренції, тобто фактори, які відбивають майбутні та поточні дії конкурентів, зміни в частках ринків, концентрації конкурентів тощо. Для системного аналізу та оцінки впливу цих факторів на ринок та визначення характеру конкурентної боротьби використовують модель п’яти сил конкуренції М. Портера, що вважається класичним підходом у теорії конкуренції [69].

Залежно від свого характеру фактори, що впливають на конкурентне середовище, поділяються на загальні, специфічні та індивідуальні. Загальні фактори здійснюють вплив на усі складові конкурентного середовища без винятку; специфічні фактори – це ті, що здійснюють вплив на складові конкурентного середовища, що діють в межах, наприклад, певної галузі або певного регіону, або тих, що діють на конкретному ринку; дія індивідуальних факторів обумовлює зміни лише окремої складової конкурентного середовища.

Залежно від тривалості дії фактори, що впливають на конкурентне середовище, поділяються на постійні та тимчасові. Постійні фактори визначають загальний стан та динаміку конкурентного середовища; тимчасові – змінюють цей стан внаслідок тих чи інших подій.

Залежно від рівня взаємообумовленості фактори, що впливають на конкурентне середовище, поділяються на незалежні (первинні) та похідні (вторинні). Незалежні (первинні) фактори самі по собі є наслідком певних подій або тенденцій, у той час як похідні (вторинні) становлять опосередкований результат дії первинних факторів.

Залежно від ступеня корисності фактори, що впливають на конкурентне середовище, поділяються на стимулюючі – фактори, що сприяють підсиленню конкурентних позицій і стимулюють зростання конкурентоспроможності підприємства, та дестимулюючі – фактори, що здійснюють негативний вплив на конкурентні позиції підприємства і стримують процес зростання його конкурентоспроможності.

Залежно від ролі факторів у забезпеченні підприємства конкурентною перевагою, конкурентоспроможності та конкурентної позиції підприємства вони поділяються на основні та другорядні. Вплив основних факторів на рівень конкурентоспроможності є визначальним; саме вони є вирішальними у забезпеченні реалізації стратегічних цілей та підпорядкованих їм основних завдань підприємства. Вплив другорядних факторів на конкурентне середовище не є визначальним – фактично вони лише створюють умови для нормального функціонування складових конкурентного середовища.

Використання системного підходу дає змогу побачити, що між факторами і складовими конкурентного середовища існує тісний взаємозв’язок, який полягає у тому, що під впливом виникнення та дії факторів складові конкурентного середовища із пасивного стану перетворюються в активний. Вивчення усіх наведених факторів є важливою передумовою формування системного бачення конкурентного середовища, без якого неможливі управління підприємством, формування стратегії та її практична реалізація на ринку.

Розгляд взаємодії підприємства з навколишнім середовищем його функціонування є одним з ключових моментів при організації моделі управління та прийняття управлінських рішень, щоб бути готовим як до очікуваних, так і до непередбачуваних змін зовнішнього середовища. Жодна організація не може функціонувати ізольовано, кожне підприємство функціонує у взаємозв'язку з іншими суб'єктами господарювання. У економічній літературі [57; 68; 79; 82 – 84] виділяють такі моделі зовнішнього середовища підприємства: модель галузевої структури (модель М. Портера); модель пізнавальних систем (прийняття рішень); модель ієрархічної структури зовнішнього середовища; модель сфери діяльності підприємства; екологічна модель. Такі моделі мають різну сферу застосування у плані їх практичного застосування при здійсненні позиціонування підприємства у конкурентному середовищі, оскільки ґрунтуються на принципово різних уявленнях розміру зовнішнього середовища, його структури та поведінки. Не існує такої моделі, яка б ураховувала усю різноманітність чинників впливу на підприємство [82].

У концептуальному плані структура зовнішнього середовища описується двома моделями – ієрархічною та неієрархічною. На практиці домінує саме ієрархічний напрямок.

Якщо згрупувати фактори у рамках суб'єктів ринку (класичний підхід), діяльність яких створює умови для конкуренції, можна виділити 6 основних факторів конкурентного середовища ринку (див. рис. 2.2):

1) держава та її політика в області регулювання конкуренції;

2) підприємства, що вступають на ринок і загострюють конкурентну боротьбу;

3) споживачі продукції, що здійнюють тиск на підприємства галузі;

4) постачальники сировини, матеріалів, комплектувальних виробів на галузевий ринок;

5) виробники товарів-замінників, що займають частину галузевого ринку;

6) безпосередньо підприємства-виробники (продавці) продукції.

Аналіз наведених факторів є важливою передумовою формування системного бачення конкурентного середовища підприємства, без якого неможлива практична робота на ринку.

Оцінка стану конкурентного середовища (її діагностика) полягає в аналізі ключових характеристик наведених факторів і включає ряд взаємозалежних процедур [4, с. 32 – 37].

1. Характеристика державної політики у сфері регулювання конкуренції.

При оцінці державної політики, що регулює конкуренцію на конкретному товарному ринку, необхідно розглянути у взаємозв'язку вплив держави як безпосередньо на суб'єкти досліджуваного товарного сегмента, так і на їхні взаємозв'язки. Як фактори, що визначають характер державного регулювання конкуренції, необхідно виділити ряд найважливіших елементів державної політики (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Елементи державної політики

Дата добавления: 2014-12-23