Побудова конкурентної карти ринку

Оцінка інтенсивності змін рейтингу підприємств

Підприємство	Рейтинг підприємств за роками	Інтенсив-ність змін
Підприємство № 1	1,0	1,1	0,7	0,9	1,0	0,6	1,05
Підприємство № 2	0,5	0,8	1,1	1,2	0,8	0,5	1,18
Підприємство № 3	0,7	0,6	0,7	0,4	0,5	1,0	1,32

Аналізуючи отримані дані, можна робити висновки не тільки про ступінь інтенсивності змін у процесах функціонування і розвитку досліджуваних підприємств, але й про їхню спрямованість.

Так, найбільш високий рейтинг за останній рік має підприємство № 3, найбільш низький – підприємство № 2. Суперечливість результатів динаміки даних показників свідчить про недостатньо стійкий характер процесів розвитку досліджуваних підприємств.

Негативним фактором є висока інтенсивність змін рейтингу підприємства № 3, що свідчить про високу ступінь залежності даного підприємства від змін його зовнішнього і внутрішнього середовищ і негативно впливає на тенденцію розвитку підприємства, постійно його стримуючи.

Завершальним етапом аналізу діяльності конкурентів є побудова конкурентної карти ринку, тобто класифікація конкурентів за займаною ними позицією на ринку.

Розподіл ринкових часток (Д_і) дозволяє виділити ряд стандартних становищ підприємств на ринку. Як правило, мова йде про лідерів ринку (з максимальними значеннями часток) та підприємства-аутсайдери. Для цього необхідно визначити значення граничних часток, які визначають приналежність підприємства до тієї або іншої групи. Ці межі становлять абсолютні значення Д_і, сформовані на основі аналізу ринкової позиції конкурентів на конкретних товарних ринках.

У літературі [2] зазначається, що реальний розподіл часток між конкурентами підпорядковується тенденції розподілу, близькій до нормального закону. Причому особливістю даного розподілу є наявність істотної асиметрії, коли більша кількість часток концентрується навколо деякого середнього значення, меншого або більшого 50 %. На практиці абсолютна більшість випадків характеризується зрушенням нормальної кривої вліво щодо осі симетрії (позитивний коефіцієнт асиметрії). Причому підприємств, що мають частки менше середнього значення, більше чим підприємств, що володіють частками більше середнього значення.

Такий розподіл у математичній статистиці називають логарифмічно-нормальним або логнормальним. У нашому випадку його центральна вісь відповідає середньому арифметичному значенню ринкових часток і має певний економічний зміст (рис. 3.10).

Рис. 3.10. Розподіл ринкових часток конкурентів

В інтервалі перебуває абсолютна більшість підприємств зі слабкою, а в інтервалі – з сильною конкурентною позицією (відповідно групи III і II). Інші підприємства формують окремі групи - аутсайдерів (група IV) й лідерів ринку (група I) (див. рис. 3.2).

Схема віднесення підприємств до груп має такий вигляд:

1) розраховується середнє арифметичне значення ринкових часток;

2) вся сукупність підприємств розглянутого ринку поділяється на два сектори, для яких значення ринкових часток більше або менше середнього значення;

3) в кожному із секторів розраховуються середньоквадратичні відхилення, які разом з мінімальним і максимальним значеннями визначають межі представлених груп.

Схема віднесення підприємств до груп має такий вигляд:

, (3.25)

де I група – лідери ринку;

II група – підприємства із сильною конкурентною позицією;

III група – підприємства зі слабкою конкурентною позицією;

IV група – аутсайдери ринку.

Середнє арифметичне значення часток всієї сукупності підприємств (Д_ср) визначається зі співвідношення:

. (3.26)

Мінімальне () й максимальне () значення ринкової частки визначаються за всіма значеннями :

, , i =1, … n. (3.27)

Середньоквадратичні відхилення ринкової частки підприємств , для яких , розраховуються за відповідними секторами:

; (3.28)

, (3.29)

де – кількість підприємств, для яких

– ринкові частки підприємства, для яких

– середнє арифметичне значення ринкової частки підприємств, для яких :

, , (3.30)

, . (3.31)

При всій важливості показника ринкової частки він становить статичну оцінку для конкретного моменту часу. У зв'язку з тим, що кон'юнктурна ситуація на ринку досить мобільна, необхідно знати тенденцію зміни даного показника й пов'язані з цим зміни конкурентної позиції підприємства. Дану тенденцію можна оцінити за допомогою темпу приросту частки, що розраховується за формулою:

, (3.32)

де – темп приросту ринкової частки і -го підприємства, %;

– ринкова частка і-го підприємства в період часу , %;

m – кількість років у розглянутому періоді.

Для оцінки ступеня зміни конкурентної позиції, що характеризується ринковою часткою, доцільно виділити типові стани підприємства за величиною зростання його ринкової частки. Відповідно до того, що плотність розподілу Т_i прагне до нормального закону, можна виділяють чотири класифікаційні групи:

. (3.33)

де I група – підприємства з конкурентною позицією, що швидко поліпшується;

II група – підприємства з конкурентною позицією, що поліпшується;

III група – підприємства з конкурентною позицією, що погіршується;

IV група – підприємства з конкурентною позицією, що швидко погіршується

або , (3.34)

.

де () – кількість виробів аналізованої товарної групи, реалізованих і-им підприємством у період часу ), од.;

() – ціна виробів, реалізованих і -м підприємством у період часу ), гр. од.;

– кількість підприємств, що працюють на розглянутому товарному ринку в період часу ), од.

Негативні значення Т_і свідчать про наявність тенденції до зменшення ринкової частки, позитивні – до її зростання, тобто констатують погіршення або поліпшення конкурентної позиції підприємства. Чим більший інтервал часу, прийнятий для дослідження, тим дані тенденції стабільніші.

На основі наведених розрахунків і віднесення підприємств-конкурентнів до класифікаційних груп формується матриця конкурентної карти ринку, що заснована на перехресній класифікації розміру й динаміки їхніх ринкових часток по конкретному типу продукції (додаток В, табл. В.6). Вона дозволяє виділити 16 типових становищ підприємств, що відрізняються ступенем використання конкурентних переваг і потенційною можливістю протистояти тиску конкурентів. Найбільш значущим статусом володіють підприємства 1-ї групи (лідери ринку з конкурентною позицією, що швидко поліпшується), найбільш слабким - підприємства 16-ї групи (аутсайдери ринку з конкурентною позицією, що швидко погіршується). Становище підприємства усередині кожної групи визначається величиною його ринкової частки.

При рівності ринкових часток для ранжирування підприємств можна скористатися показником стабільності їхніх ринкових часток. Ця характеристика описує ступінь прихильності споживачів до продукції підприємства й показує, яку частину в загальному обсязі продажів становлять продажі постійним споживачам, що купують продукцію не в перший раз. Показник стабільності ринкової частки () можна розрахувати за такою формулою:

, (3.35)

де – загальна кількість продукції, реалізованої і -м підприємством;

– кількість продукції і-го підприємства, що придбана споживачами вперше.

Використання як уточнюючого коефіцієнта дозволить однозначно розподілити підприємства усередині кожної класифікаційної групи.

Оцінка статусу дозволяє вирішити ряд взаємозалежних завдань: визначити особливості розвитку конкурентної ситуації; установити ступінь домінування підприємств на ринку; виділити найближчих конкурентів й установити відносну позицію підприємства серед учасників ринку; використати отриману інформацію для формування досьє конкурентів.

Дата добавления: 2014-12-23