ТЕМА 6: Психосоматичні розлади

Профілактика та усунення СЕВ.

Профілактикою синдрому „вигорання” є вірні організаційні аспекти професійної діяльності.

Рекомендації психотерапевті по профілактиці синдрому „вигорання”:

4. не боятися допустити помилку в роботі;

5. не приймати на свій рахунок образливу поведінку пацієнта;

6. уникати надмірних емоцій;

7. бути стриманим у словах та почуттях;

8. притримуватись скромності у зовнішності;

9. прагнути бути корисним;

10. демонструвати зацікавленість до пацієнта;

11. сприймати пацієнта таким, яким він є;

12. бути гарним слухачем;

10. демонструвати повагу до пацієнта;

11. уникати суперечок з пацієнтом;

12. допомагати пацієнту відчути власну значимість та ін.

Спілкування — складний, багатоплановий процес установ­лення зв'язку між людьми, у результаті якого виникає психіч­ний контакт, що включає в себе обмін інформацією, взаємо­вплив, взаємопереживання, взаєморозуміння.

Функції спілкування: інформаційно-комунікативна, регу­ляторно-комунікативна, афективно-комунікативна. У процесі спілкування виділяють такі взаємозалежні сторони: комуніка­тивну (полягає в обміні інформацією), інтерактивну (полягає в обміні діями), перцептивну (передбачає взаємосприйняття та встановлення взаєморозуміння між партнерами).

У залежності від характеристик партнерів спілкування може бути:

– міжособистісним

– індивідуально-груповим

– колективно-індивідуальним

– груповим.

Загальна мета – уміти трактувати поняття „психосоматика”, знати основні зако­номірності взаємовпливу психічної і соматичної складової в організмі людини та уміти пояснювати механізми впливу гострого емоційного стресу на стан психічного здоров’я людини.

Конкретні цілі:

1. Знати патогенетичні механізми виникнення великих психосома­тичних захворювань;

2. Знати основні клінічні прояви та сучасні погляди на ме­ханізми виникнення малих психосоматичних хвороб;

3. Знати основні теорії психосоматичних співвідношень;

4. Знати диференцiально-дiагностичнi критерії психічного здоров`я, "норми" реакції, стану фiзiологiчної адаптації, емоційної напруги, дезадаптації з метою напрацювання стилю поведінки конкретної людини.

5. Уміти визначати роль емоційного стресу в етіопатогенезі психосоматичних захворювань.

6. Знати та уміти діагностувати механізми психологічного захисту особистості.

7. Знати діагностичні критерії та „маски” прихованих депресій.

8. Знати психологічні особливості хворих з різними психосоматозами.

Теоретичні питання:

1. Основні сучасні концепції взаємовпливу психіки і соми.

2. Роль стресу у виникненні психосоматичних розладів.

3. Психологічні i соматичні компоненти стресу.

4. Стадії адаптаційного синдрому.

5. Види психологічного захисту.

6. Поняття адаптації та дезадаптації. Порушення адаптації, дістрес.

7. Теорії психосоматичних співвідношень.

8. Проблема соматизованих депресій, їх основні клінічні прояви.

9. Психосоматичні розлади при захворюваннях різних органів та систем організму людини.

10. Поняття про психосоматози.

Інформацію, яка необхідна для формування знань-вмінь, що забезпечують досягнення мети заняття, можна знайти у джерелах:

1. Клиническая психология: Учебн. для студ. мед. вузов /Н.Д. Лакосина, И.И. Сергеев, О.Ф. Панкова. – 2-е изд. – М.: МЕДпресс-информ, 2005. – С. 9-23, 123-138.

2. Медична психологія: Підручник / І.С. Вітенко. – К.: Здоровя, 2007. – С.123-147

3. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. Практическое руководство. – 4-е изд.- М.: „МЕДпресс-информ”, 2002. – С.3-61.

Із давніх давен відомо, що існує вплив психіки на роботу внутрішніх органів та відповідний зворотній зв’язок. Однак останнім часом ця проблема набула особливого значення, тому ми її сьогодні спробуємо ретельно розглянути. Підставою для цього служать, в першу чергу, пошуки шляхів наукової оцінки механізму і ролі таких впливів. Психосоматичні взаємовпливи, так само як психосоматичні захворювання, є об'єктивною реальністю. Тому необхідно правильно розуміти їхні механізми, хоча багато хто з них наукою ще не розкриті.

Дані психосоматичні та соматопсихічні взаємовпливи можна розглянути на таких досить простих прикладах:

Складні життєві ситуації і відповідні їм переживання людини можуть істотно змінювати функцію шлунка. Страх, важкі психічні потрясіння, депресивні переживання призводять до його гіпофункції. Навпаки, роздратування, гнів надмірно підсилюють різні сторони діяльності шлунка. На хворих, яким у силу тих чи інших обставин була накладена фістула шлунка, були вивчені зміни, що відбуваються в його слизовій оболонці при певних порушеннях психіки. Виявилося, що в стані глибокого розчарування і при важких душевних потрясіннях підвищення активності діяльності шлунку супроводжується гіперемією і набряком слизової оболонки.

З клінічної практики відомі численні факти зміни при душевному хвилюванні частоти і наповнення пульсу, артеріального тиску, частоти й обсягу дихання, швидкості кровотока, інтенсивності потовиділення і багатьох інших вегетативних реакцій. Не менш переконливими є значні порушення обміну речовин, особливо секреції адреналіну. Такі зміни носять минучий, або ж різко виражений стійкий характер.

Психосоматичні та соматопсихічні впливи іноді перетворюють звичну дійсність людини, вступаючи в протиборство навіть з інстинктом самозбереження. Сила творчої уяви настільки велика, що може призводити до складних тілесних змін, які чітко фіксуються і точно ідентифікуються уявою людини. Відомо, як французький письменник Флобер у запалі творчого натхнення, охоплений описом отруєння героїні свого роману миш'яком, так яскраво уявив появу в неї ознак отруєння, що багато з цих ознак виникли в нього самого.

Таким чином, факти не тільки переконливо підтверджують існування психосоматичних та соматопсихічних впливів, але і наближають нас до пізнання складних закономірностей, що лежать у їх основі. Не випадково в нових визначеннях хвороби все частіше підкреслюється роль психічного фактору.

Термін «психосоматика» уперше був застосований на початку XIX в. J. Heinroth (1818). Майже через сто років після цього в лікарський лексикон було введене поняття «психосоматична медицина».

Психосоматичні розлади — це група хворобливих станів, що виникають на основі взаємодії психічних і соматичних факторів і виявляються соматизацією психічних порушень; психічними розладами, що відображують реакцію організму на соматичне захворювання, або розвитком соматичної патології під впливом психогенних факторів.

Дата добавления: 2014-12-27