Порушення харчової поведінки

Харчова поведінка людини оцінюється як гармонійна (адекватна) або девіантна в залежності від безлічі параметрів, зокрема,

- від місця, яке займає процес прийому їжі в ієрархії цінностей індивіда,

- від кількісних і якісних показників харчування,

- від естетики.

Істотний вплив етнокультуральних факторів на вироблення стереотипів харчової поведінки, особливо в період стресу. Споконвічним питанням про цінності харчування, стає питання про зв'язок харчування з життєвими цілями («їсти, щоб жити або жити, щоб їсти»), врахування ролі харчової поведінки навколишніх для становлення деяких особистісних характеристик (наприклад, гостинність).

Під харчовою поведінкою розуміється ціннісне відношення до їжі і її прийомові, стереотип харчування в повсякденних умовах і в ситуації стресу, орієнтація на образ власного тіла і діяльність по його формуванню.

Основними порушеннями харчової поведінки вважаються: нервова анорексія і нервова булімія. Загальними для них є такі параметри, як:

• стурбованість контролюванням ваги власного тіла

• перекручування образу свого тіла

• зміна цінності харчування в ієрархії цінностей

-

Нервова анорексія являє собою розлад, що характеризується навмисним зниження ваги, яке викликається та підтримується самим індивідом. Відмова від їжі пов’язана, як правило, з незадоволенням своєю зовнішністю, надлишковою, на думку самої людини, повнотою. З огляду на той факт, що визначення об'єктивних критеріїв повноти значною мірою утруднено в зв'язку з існуванням естетичного компоненту, приходиться говорити про значимості параметра адекватності або неадекватності сприйняття власного тіла («схеми тіла»), орієнтації на власну думку і уявлення про нього або рефлексію і реагування на думку референтної групи. Часто основою нервової анорексії служить перекручене сприйняття себе і помилкова інтерпретація зміни відносини навколишніх, заснованого на патологічній зміні зовнішності. Даний синдром носить назву дисморфоманічного синдрому. Однак, формування нервової анорексіїии можливо і поза даним синдромом.

Виділяють (М.В.Коркіна) чотири стадії нервової анорексії: 1) ініціальна; 2) активної корекції, 3) кахексії і 4) редукції синдрому.

Діагностичними критеріями нервової анорексії є:

а) зниження на 15% і збереження на зниженому рівні маси
тіла або досягнення індексу маси тіла Кветелета 17,5 балів (індекс визначається співвідношенням ваги тіла в кілограмах до квадрату росту в метрах).

б) перекручування образа свого тіла у виді страху перед ожирінням.

в) прагнення уникати вживання їжі, яка може призвести до збільшення маси тіла.

Порушення харчової поведінки у вигляді синдрому нервової анорексії зустрічається, як правило, при двох типах девіантної поведінки: патохарактерологічному і психопатологічному. У рамках першого - порушення харчової поведінки обумовлені особливостями характеру людини і його реагуванням на відношення з боку однолітків, при другому — синдром нервової анорексії формується на базі інших психопатологічних розладів (дисморфоманічного, іпохондричного, симптмокомплексів) в структурі шизофренічних або інших психотичних розладів.

Нервова булімія характеризується повторюваними приступами переїдання, неможливістю навіть короткий час обходитися без їжі і надмірною заклопотаністю контролюванням ваги тіла, що призводить людину до вживання крайніх заходів для пом'якшення впливу з'їденої їжі. При цьому відзначається амбівалентне відношення до прийому їжу: бажання з’їдати велику кількість їжі сполучається з негативним, самопринижуючим відношенням до себе і своєї «слабкості».

Виділяється кілька діагностичних критеріїв нервової булімії:

а) постійна заклопотаність їжею і нездоланним потягом до їжі навіть в умовах відчуття ситості.

б) спроби протидіяти ефектові ожиріння від їжі, що з'їдається, за допомогою таких прийомів, як: викликання блювоти, зловживання проносними засобами альтернативні
періоди голодування, використання препаратів, які пригнічують апетит.

в) нав'язливий страх ожиріння.

Як видно з клінічних описів, нервова анорексія і нервова булімія мають ряд загальних рис, внаслідок чого можна говорити про єдиний комплекс порушень харчової поведінки. Однак, нервова булімія на відміну від анорексії може входити у структуру аддиктивного типу девіантної поведінки. Якщо відмова від їжі відіграє роль хворобливого протистояння реальності (істотний параметр патохарактерологічного і психопатологічного типів поведінки, то нездоланний потяг до їжі може відбивати як протистояння (зокрема, зняття симптомів тривоги, депресії при невротичних розладах), так і відхід від реальності. При аддиктивній поведінці підвищення цінності процесу харчування і переїдання стає єдиним задоволенням у нудному, одноманітному житті. Людина обирає для себе харчування, як альтернативу повсякденного життя з її вимогами, обов'язками, регламентаціями. У неї формується феномен «спраги гострих відчуттів» у вигляді зміни харчового поведінки. Наприклад, такий індивід може отримувати нові незвичайні відчуття від кількості і якості їжі, сполучення інгредієнтів, що не сполучаються, (огірків з медом, торта з гірчицею). Мотивом стає утеча від «обридлої» реальності у світ вічного «харчового задоволення».

Ще одним різновидом порушень харчової поведінки є прагнення поїдати неїстівні предмети. Як правило, такий тип поведінки зустрічається лише при психічних захворюваннях або грубій патології характеру, хоча не виключене його поява в рамках делінквентної поведінки з метою симуляції соматичної хвороби і досягнення якої-небудь мети. При психопатологічному типі девіантної поведінки відзначається, наприклад, поїдання випорожнень (копрофагиія), нігтів (оніхофагія), при делинквентній — заковтування металевих предметів (монет, шпильок, цвяхів).

Дата добавления: 2014-12-27