Філософські аспекти планування

Діяльність людини в суспільстві зумовлена певними, філософськими засадами. Особливо виразно це проглядається у таких сферах буття, як управління соціальними процесами та підприємницькою діяльністю бізнесових структур. Предметом філософії менеджменту є вивчення методологічних та світоглядних засад організаційних процесів суспільства та творчих філософських підходів у вирішенні конкретних проблем управління виробничою і невиробничою сферами діяльності людини.

Серед найважливіших філософських проблем менеджменту можна виділити місце управління в організаційній системі суспільства та проблеми творчої активної діяльності людини в цій системі. Окрім названих загальних філософських питань, які пов'язані з менеджментом, існує чимало особливих, окремих питань, що характерні для певних історичних епох, географічних регіонів тощо.

Принагідне нагадаємо, що під менеджментом прийнято розуміти сукупність принципів, форм, методів, прийомів та засобів управління виробництвом та виробничим персоналом з використанням досягнень науки управління. Основна мета менеджменту— досягнення високої ефективності виробництва, кращого використання ресурсного потенціалу підприємства, фірми чи компанії. Для досягнення названої мети менеджмент охоплює ряд загальних функцій, серед яких важливе місце належить плануванню.

Праця менеджера при реалізації функції планування зводиться до чіткості та якості прийняття управлінських рішень.

Управлінець повинен чітко визначати цілі і завдання господарської системи і вимагати чіткого та повного їх виконання. Однією з основних форм управлінських рішень є план. Кожен з управлінців, діяльність яких позначена успіхом, повинен постійно працювати над планом дій суб'єкта господарювання. Той, хто діє без чіткого плану, зазвичай, якщо і досягає певного успіху, то ціною великих зусиль, спотикаючись там, де цього можна було б уникнути.

Планування у вузькому розумінні можна визначити як систематичну підготовку рішень, пов'язаних з визначенням майбутніх подій. В цьому сенсі планування означає систематичну підготовку до формування майбутнього підприємства (фірми). Головний сенс планування полягає у підвищенні продуктивності та ефективності роботи підприємства за допомогою: цільової орієнтації та координації всіх подій на підприємстві; виявлення ризиків та зниження їх рівня; спрощення процесів; підвищення гнучкості, пристосовуваності до різних змін. Результати планування знаходять своє відображення в планах підприємств та фірм у вигляді планової та очікуваної інформації, а також інформації про відхилення фактичних показників від планових..

Успішне планування вимагає належної філософії підприємства, відповідно якій і потрібне планування та визначення культури підприємства, що робить це планування можливим.

Філософія підприємства (фірми, компанії), що включає загальне уявлення про систему цінностей його вищого керівництва, суттєво впливає на мислення, рішення та стиль поведінки всіх керівників та працівників підприємства. Цим самим філософія підприємства створює базу для культури підприємства. В її основі лежать принципи, цінності та норми, що ґрунтуються на досвіді минулого, а також сприйняті вищим керівництвом під впливом змін зовнішнього середовища підприємства.

Суттєвим елементом культури підприємства є стиль поведінки керівників: намагання стати прикладом виконання свого обов'язку та відкритість, відповідальність та ініціативність, розуміння того, що є справжніми цінностями. Стиль стає все більш важливою ознакою, що визначає тип керівництва.

В межах дискусії про філософію та політику підприємства останнім часом особливу увагу провідній ідеї вищого керівництва стосовно шляхів збереження та успішного розвитку підприємства. Бачення дає змогу створити картину майбутнього як уяву вищого керівництва фірми (компанії) про бажаний майбутній розвиток фірми загалом та її складових, тобто уяву про майбутню роль фірми і щодо сенсу її існування, і щодо цілей саморозуміння.

Бачення можна розглядати і як предмет політики фірми. Воно суттєво впливає на оперативне та стратегічне планування, особливо на вибір стратегії, організаційних структур, системи управління, відбір та розстановку керівних кадрів. Останнє має принципове значення, оскільки саме кадри лідери, які володіють стратегічною волею мають відповідне бачення, можуть отримати в умовах конкуренції бажану картину майбутнього. Щоби впливати належним чином на постановку та реалізацію цілей, бачення повинно бути широким та, перспективним, мати об'єднуючу силу, бути переконливим та реальним для досягнення.

Філософія підприємства, філософія його розвитку відіграє вирішальну роль при формуванні планів його діяльності ти формує ряд вимог щодо їх розробки.

План компанії повинен бути доведений до кожного працівника за допомогою управління за цілями. В цьому проявляється гласність політики фірми, хоч ділове кредо не завжди формулюється в явному вигляді. Інакше кажучи, при цьому використовуються відносно невеликі можливості для широкого ознайомлення з діловою філософією фірми. Така філософія часто характерна для підприємців США. Почуття самоототожнення у працівників при такій філософії слабенькі. Вони виконують тільки запропоновану (передбачену) роботу, не проявляючи при цьому особливої ініціативи, а, оскільки плинність кадрів досить висока, потрібні детально відпрацьовані інструкції для кожного працівника.

Процвітаючі провідні японські компанії, формуючи свою філософію розвитку, складаючи перспективні (і не тільки) плани, стараються встановлювати сталі зв'язки зі своїми партнерами (постачальниками, збутовиками), тобто працюють на довготерміновій основі. Вони стараються бачити в них рівноправних, відповідальних партнерів, що забезпечує належну реалізацію намічених планів. Варто відзначити досить енергійну роботу компаній за підвищення якості продукції за допомогою різних методів управління якістю. Серед них не останнє місце належить довготерміновому плануванню та його впливу на конкурентоспроможність продукції. В цьому плані істотне значення має формування почуття ототожнення працівника з організацією. Саме воно орієнтує їх поведінку в бажаному напрямі.

Детальне ознайомлення працівників з планами компанії (фірми), з її історією, продукцією, організаційною структурою та політикою сприяє кращому досягненню цілей компанії за рахунок того, що працівники виконують свої функції ініціативно та зацікавлено без спеціальних спонукань. Це зумовлено тим, що компанії відкрито оголошують своє ділове кредо та доводять ділові цілі до виконавців різними методами.

Важливим елементом японської філософії планування є принцип опори на власні сили, що поширюється на всі центри відповідальності, на центри прибутку на кожному підприємстві, тобто кожне підприємство повинно приносити прибуток. Такий підхід значно зменшує залежність від різних зовнішніх чинників та забезпечує належне виконання поставлених (запланованих) завдань. Хоч така практика переважно орієнтована на короткотерміновий прибуток, вище керівництво завжди орієнтоване на перспективу.

При такому підході основним методом керівництва підприємством та виробництва стає "управління шляхом планування". Типовим представником названого підходу є відома компанія "Тойота".

Філософія планування не тільки дає певну мотивацію працівнику, вона надає потрібну спрямованість стратегії діяльності підприємства. Приблизним відбиттям такої філософії є ділове кредо. Його зміст охоплює викладення місії, цілей, спрямування стратегії та структури і кодексу поведінки. Головне полягає в тому, щоб оголошена філософія та дійсна стратегія і структура співпадали, щоб в основній політиці, орієнтованій на ринок, відбивалась взаємна вигода. Філософія планування повинна бути зорієнтована на національні інтереси та національну технологію одного боку, та на споживача і ринок, з іншого. У всіх випадках філософія повинна бути діловою та ґрунтуватись на вивченні минулого досвіду, орієнтуватись на нововведення, чітко вказувати напрям зусиль працівників та сенс їх роботи. Якщо названі вимоги не виконуються, то навіть прекрасно викладена філософія не гарантує успіху.

Філософія планування повинна бути наступальною, а не оборонною. Це особливо важливо в період низьких темпів зростання. Планування не може бути спрямованим тільки на раціоналізацію, бо це майже завжди означає оборонну позицію. Потрібні нові конструктивні підходи, щоб використати нові можливості, які відкриваються перед підприємством. Це передбачає насамперед уточнення (обґрунтування) системи цілей з максимальною їх деталізацією, які давали б змогу вирішувати конкретні проблеми. На підставі розробленої системи цілей формується декілька ключових стратегій та розробляється політика розвитку компанії. Інакше кажучи, відбувається певна трансформація в системі планування, що пов'язана із змінами в зовнішньому середовищі та вимагає адекватних змін стратегій фірм.

Проблеми та можливості, цілі та політика є обов'язковими типовими компонентами планів. Без них скласти надійний та реальний план на рівні компанії практично неможливо. При цьому, як показує світовий досвід, основними методами планування можуть бути метод "зверху вниз" та інтерактивний метод.

Розмова про філософію планування була б неповною, якби не торкнутись питання про горизонти планування. Горизонт планування залежить від трьох основних чинників:

- середнього часу від моменту появи ідеї до її запровадження;

- тривалості впливу прийнятих рішень на організацію (компанію, фірму), тобто від періоду, що пов'язується цими рішеннями;

- ступеня передбачуваності майбутнього.

У всіх випадках горизонт планування залежить від умов стабільності розвитку економіки і тому є неоднаковим в різних країнах світу. Так, наприклад, в США та Великобританії, для яких зовнішнє середовище доволі стабільне, менш конкурентне, горизонти планування переважно складають 5 років; для переважної більшості японських компаній, які працюють в умовах більшої невизначеності, горизонти планування переважно не перевищують 3 роки. Безперечно, чимало компаній мають довготермінові плани орієнтовані на довготривалу перспективу.

Досить популярним є складання двох планів з різними горизонтами, тобто довготермінові стратегічні плани доповнюються середньотерміновими (короткотерміновими). Таке подвійне планування має ряд переваг:

1) відокремлення стратегічних планів від кількісних проектувань дає змогу виділити стратегічні питання;

2) скорочення горизонту кількісного плану надає більшу достовірність довготерміновим проектуванням.

Фінансове планування на період понад три роки фактично втрачає значення внаслідок зростання невизначеності.

Приймаючи довготерміновий план, компанія спочатку встановлює оголошені цілі та завдання, а й переходить до планування конкретних проектів та формування планів підрозділів.

Дата добавления: 2014-12-23