Фіксована пропозиція ресурсу й економічна рента. Важливою умовою виникнення земельної ренти (і в марксистській теорії, і у неокласиків) є факт обмеженості пропозиції землі

Важливою умовою виникнення земельної ренти (і в марксистській теорії, і у неокласиків) є факт обмеженості пропозиції землі. Цієї обмеженості не спостерігається при формуванні пропозиції праці або капіталу, тому що ці фактори виробництва є вільно відтворюваними. Обмеженість землі, нееластичність її пропозиції є найважливішим чинником, що визначає особливості ціноутворення в сільському господарстві, а отже й утворення земельної ренти.

К. Марксом виділялося два види земельної ренти: диференціальна (її досліджували А. Сміт і Д. Рікардо) і абсолютна (розробка її теорії — заслуга К. Маркса). Пояснимо утворення диференціальної ренти. Земля, придатна для землеробства, не тільки обмежена, але її окремі ділянки мають різну родючість і місце розташування. У той же час з кожним роком чисельність населення зростає, що збільшує потребу в сільськогосподарській продукції. Тому неможливо зосередити сільськогосподарське виробництво тільки на кращих ділянках. Для цього потрібно залучати в оборот ділянки з гіршою родючістю і розташовані далі від ринків збуту і місць переробки. Але підприємці підуть на цей крок у тому випадку, якщо продажні ціни на вироблену продукцію будуть покривати витрати, що зросли. Отже, суспільно-нормальними умовами, що визначають ціни виробництва на сільськогосподарську продукцію, є умови виробництва на гірших по родючості і місце розташуванню землях.

У результаті підприємці-орендарі, що ведуть господарство на середніх і кращих по родючості і місцю розташування ділянках, отримають, крім середнього, ще і додатковий прибуток, який, будучи переданий земельному власнику як плата за користування землею, отримає форму диференціальної ренти І.

Однак, розбіжності в родючості можуть бути досягнуті і штучним шляхом, за допомогою впровадження досягнень технічного прогресу. Додатковий прибуток, що виникає внаслідок нових вкладень капіталу і передається капіталістами-орендарями земельним власникам, утворюють диференціальну ренту II.

Зрозуміло, що заплатити ренту можуть тільки ті капіталісти, які орендують кращі і середні по родючості ділянки. А як же бути капіталістам, які орендують гірші ділянки? Адже на цих ділянках вони не отримають якогось додаткового прибутку. Який сенс у такому випадку орендувати такі ділянки?

Цю проблему вирішив К. Маркс, ввівши в науковий обіг категорію абсолютної земельної ренти. Він назвав її так тому, що вона сплачується абсолютно з усіх ділянок землі, незалежно від родючості та місце розташування.

За К. Марксом, причиною утворення абсолютної ренти виступає безпосередньо приватна власність на землю, що створює суттєві перешкоди для включення сільського господарства в міжгалузеву конкуренцію, внаслідок якої встановлюється середній прибуток. Це дозволяє земельним власникам обкладати суспільство «даниною» у формі абсолютної ренти. К.Маркс вважав, що ліквідація приватної власності призвела б до зникнення абсолютної ренти, тому що усунула б перешкоди на шляху вільного переливу капіталів між галузями, сприяла б розвитку сільського господарства.

Отже, концепція земельної ренти К. Маркса побудована у відповідності з теорією трудової вартості.

Сучасний неокласичний напрямок економічної теорії досліджує проблеми земельної ренти, ґрунтуючись на іншому концептуальному підході. Це, насамперед, аналіз ренти як доходу від одного з рівноправних факторів виробництва (землі), необхідних для створення продукту.

У західній економічній літературі зустрічаємо два головних підходи до терміну "рента". У широкому сенсі "рента" — це плата за користування якимось фактором протягом якогось проміжку часу. При такому підході навіть заробітна плата включається в це поняття.

У більш вузькому значенні економічна рента — це ціна, що сплачується за використання землі й інших природних ресурсів, кількість яких суворо обмежена. Саме фіксована пропозиція землі й інших природних ресурсів дозволяє відрізнити рентні платежі від заробітної плати, відсотка і прибутку.

За таких умов попит на землю виступає єдиним фактором, що визначає земельну ренту. У свою чергу, попит на землю залежить від попиту на продукцію, вирощену на цій землі, ціни цієї продукції та продуктивності землі.

Отже, якщо попит на яку-небудь сільськогосподарську продукцію збільшується, то збільшується попит і на землю. Це призводить до зростання ренти, і навпаки. З іншого боку, зміни величини економічної ренти ніяк не вплинуть на кількість наявної землі.

Різні ділянки землі відрізняються за рівнем продуктивності. Тому, природно, на більш родючі ділянки землі буде встановлена більш висока рента. Більш високу ренту буде встановлено також на ділянки землі, розташовані ближче до ринків і споживачів сільськогосподарської продукції (рис. 18.5).

До цього часу ми припускали, що земля може бути використана тільки для сільськогосподарських потреб. Однак, її можна використовувати інакше, наприклад, як ділянку під будинок, автостоянку або яке-небудь інше підприємство.

Основним фактором, який визначає величину ренти, що сплачується несільськогосподарськими землекористувачами за ділянку землі, є перевага її місце розташування. Останнє, у свою чергу, залежить від відстані ділянки до центрів зайнятості, відпочинку і магазинів, стану вулиць і якості роботи суспільних споруд (водопровід, каналізація, телефонна мережа) і т. д.

Рис. 18.5. Визначення земельної ренти

Неокласичною школою підкреслюється позитивний характер платності за цей ресурс. Зіставлення різних рівнів цін на різні фактори виробництва, наприклад, ставок заробітної плати і ставок орендної плати (ренти), дає виробнику найважливішу інформацію про найбільш ефективне сполучення праці і землі при виробництві будь-яких сільськогосподарських продуктів. Зараз можна з упевненістю сказати, що в умовах безкоштовності землі сільське господарство в країнах ринкової економіки ніде не досягло б такого рівня виробництва і відповідно — пропозиції продовольчих товарів, яке спостерігається в сучасних умовах.

В ринковій економіці земля здобуває товарну форму: вона купується і продається. У зв'язку з цим важливо з'ясувати, чим же визначається ціна землі.

Марксистське розуміння ціни землі зводиться до характеристики її як ірраціональної категорії, тобто земля не має вартості (на неї не витрачається людська праця). Отже, ціна землі не є грошовим вираженням її вартості. Чим же тоді визначається купівельна чи продажна ціна земельної ділянки? Вона залежить від двох величин:

1) розмірів земельної ренти, яку отримує власник земельної ділянки;

2) ставки позичкового відсотка.

Логіка міркувань з цього приводу К. Маркса і неокласичної школи дуже схожа: покупець земельної ділянки прагне придбати її не заради ґрунту, а заради ренти. Іншими словами, купується право на одержання регулярного доходу протягом визначеного періоду часу.

У зв'язку з цим стає зрозумілим залучення розміру позичкового відсотка для визначення ціни землі. Згідно з неокласичною теорією, все, що приносить доход, можна розглядати як капітал, капітальне благо. Власник грошей, маючи визначену суму, може покласти її в банк і одержувати доход у вигляді відсотка. Але він може витратити ці гроші і на покупку земельної ділянки. Отже, теоретично ціну землі можна розрахувати по формулі:

. (18.5)

З цієї формули видно, що ціна землі буде рости, якщо збільшується розмір ренти, і знижуватись, якщо підвищується ставка позичкового відсотка.

Дата добавления: 2014-12-29