Основні терміни і поняття

P,C

MC

ATC

P_a

P_g D (AR)

MR

Q_a Q_g

Рис.20.2. Цінове регулювання монополії в ситуації Р = АТС = D (AR)

Різновидом антимонопольної профілактики виступає регулювання природної монополії. Відомо, що термін “природна монополія” означає ринкову структуру, яка існує завдяки значному ефекту масштабу. Для природної монополії характерне зниження довгострокових середніх витрат LRAC, яке відбувається у всьому діапазоні ринкового попиту (рис.20.3).

Р, С

LRMC

P_g

LRAC

P_a

D(AR)

Q_е Q_g Q_a Q

MR

Рис.20.3. Регулювання природної монополії

Регулювання природної монополії здійснюється на ціновій основі, у тому числі шляхом встановлення ціни на рівні: а) довгострокових граничних витрат, б) довгострокових середніх витрат. В першому випадку ціна Р_а призначається державним органом на рівні перетину лінії ринкового попиту D і лінії довгострокових граничних витрат LRMC. Ціні Р_а = LRMC = D (AR) відповідає обсяг Q_a, який співпадає з конкурентним обсягом. Тому обсяг Q_a є оптимальним з точки зору суспільства, тобто розподіл ресурсів ефективний. Але при оптимальному для суспільства обсязі Q_a довгострокові граничні витрати менші довгострокових середніх витрат LRMC < LRAC. Ураховуючи Р_а = LRMC, ціна, яка встановлена державним органом, менша довгострокових середніх витрат Р_а < LRAC. Співвідношення Р_а < LRAC свідчить про існування збитків, які спонукають природного монополіста до виходу із галузі. Щоб уникнути цього, державний орган може вдатися до різних заходів, наприклад, надати монополісту субсидію з метою компенсації його збитків.

Якщо державний орган вважає доцільним функціонування природного монополіста без збитків, але й без економічного прибутку, він повинен відмовитися від ціни Р_а = LRMC = D (AR) і призначити нову ціну. В цій ситуації державний орган використовує встановлення ціни на рівні довгострокових середніх витрат. Такою ціною є P_g, яка відповідає точці перетину довгострокових середніх витрат і лінії попиту P_g = LRАC = D (AR). Встановлення нової ціни на рівні P_g = LRАC = D (AR) призводить до того, що відповідний обсяг Q_g перевищує обсяг Q_е, який є оптимальним для монополіста, Q_g > Q_е. Співвідношення Q_g > Q_е свідчить, що природна монополія, яка регулюється, забезпечує більш високу ефективність розподілу ресурсів. Одночасно Q_g < Q_a, що вказує на недорозподіл ресурсів, оскільки P_g > LRMC.

Отже, державний орган, призначаючи ціну на рівні відповідно довгострокових граничних витрат і довгострокових середніх витрат, прагне стимулювати природного монополіста до нарощування обсягу. З позиції суспільства, в міру наближення обсягу до конкурентного рівня наслідки існування природної монополії пом’якшуються.

Слід відзначити, що ціновий вплив на монополію виходить з міркувань ефективності при обґрунтуванні необхідності регулювання монопольних проявів. Тим часом існує оцінка недосконалої конкуренції, зокрема монополії, з точки зору її впливу на розподіл доходів, як такої, що суперечить ідеалу справедливості. Одночасно з позиції і ефективності, і справедливості варто оцінювати ініціювання законодавчого регулювання монополії, яке знаходить своє втілення в антимонопольному законодавстві. Мета антимонопольного законодавства — підтримання конкуренції заради:

· ефективного розміщення ресурсів;

· науково-технічного розвитку;

· додержання справедливості в розподілі доходів.

Інший напрямок діяльності держави на мікроекономічному рівні — регулювання зовнішніх ефектів. Зовнішні ефекти — витрати (вигода), які пов’язані з виробництвом (споживанням) і які не сплачує (не отримує) та особа або група осіб, що їх здійснює (повинна отримувати). В господарській практиці досить часто здобуття даною особою приватної вигоди супроводжується появою вигоди або витрат для решти. В першому випадку прикладом є підвищення врожайності в садівництві внаслідок бджільництва, у другому — зменшення вилову риби в результаті засмічення водоймища постійним скиданням неочищених стоків.

Існування зовнішніх ефектів призводить до того, що суспільна (загальна) вигода не обмежується тільки приватною вигодою, так само як суспільні витрати не зводяться лише до приватних витрат. Суспільна вигода (витрати) — комбінація приватних і зовнішніх вигод (витрат).

SB=PB+EB, (20.1)

де SB — обсяг суспільної вигоди; PB — обсяг приватної вигоди; EB — обсяг зовнішньої вигоди.

SC=PC+EC, (20.2)

де SC — розміри суспільних витрат; PC — розміри приватних витрат; EС — розміри зовнішніх витрат.

Якщо суспільна вигода змінюється на величину ΔSB, то

ΔSB=ΔPB+ΔEB, (20.3)

де ΔPB — зміна приватної вигоди; ΔEB — зміна зовнішньої вигоди.

У разі зміни суспільних витрат на величину ΔSC маємо

ΔSC=ΔPC+ΔEC, (20.4)

де ΔPC — зміна приватних витрат; ΔEС — зміна зовнішніх витрат.

Мікроекономічна теорія, вивчаючи зміни суспільної вигоди і суспільних витрат, використовує поняття “гранична суспільна вигода” і “граничні суспільні витрати”. Гранична суспільна вигода — відношення зміни суспільної вигоди до зміни обсягу певного продукту.

, (20.5)

де MSB — величина граничної суспільної вигоди; ΔSB — зміна суспільної вигоди; ΔQ — зміна обсягу даного продукту.

Граничні суспільні витрати — відношення зміни суспільних витрат до зміни обсягу даного продукту:

, (20.6)

де — величина граничних суспільних витрат; — зміна суспільних витрат.

Розділимо праві і ліві частини виразів (20.3) і (20.4) на величину ΔQ:

, (20.7)

. (20.8)

Величина називається гранична приватна вигода МРВ, а величина — гранична зовнішня вигода МЕВ.

Рахуючи MSB = , маємо

MSB=MPB+MEB. (20.9)

Величина називається граничні приватні витрати МРС, а величина — граничні зовнішні витрати МЕС.

Зважаючи на MSС = , одержуємо

MSС=MPС+MEС. (20.10)

Якщо МЕС≠0 або МЕВ≠0, то у виробництві або споживанні відбувається перерозподіл відповідно ресурсів і продуктів. Наслідками є: співіснування недовикористання ресурсів у виробництві одних продуктів і їх надмірного використання у випуску інших продуктів, так само як і недоспоживання та надмірного споживання певних продуктів. З позиції загальної економічної ефективності така ситуація свідчить про неефективне розміщення ресурсів і неефективний розподіл продуктів, в результаті чого рівень загального добробуту не є оптимальним. Умовою ефективного функціонування економіки є дотримання для кожного продукту наступної рівності

MSB=MSC. (20.11)

Економічний зміст виразу (20.11) полягає в наступному. У випадку MSB>MSC, споживання певного продукту доцільно збільшити, оскільки додаткова одиниця добавляє до суспільної вигоди більшу величину, ніж до суспільних витрат. Отже, загальний економічний добробут зростає. Якщо MSB<MSC, виробництво певного продукту варто зменшити, тому що додаткова одиниця добавляє до суспільних витрат більшу величину, ніж до суспільної вигоди. Отже, загальний економічний добробут зменшується. У разі MSB=MSC додаткова одиниця добавляє до суспільної вигоди таку саму величину, що і до суспільних витрат. Таким чином, загальний економічний добробут не змінюється — він досягає максимального рівня. В підсумку для кожної пари суспільних продуктів гранична суспільна норма трансформації MSRT повинна дорівнювати граничній суспільній нормі заміщення MSRS.

Слід підкреслити, що врахування лише граничних приватних витрат МРС і граничної приватної вигоди МРВ робить загальну економічну ефективність недосяжною. Для досягнення загальної економічної ефективності, потрібен облік граничних зовнішніх витрат МЕС і граничної зовнішньої вигоди МЕВ як у виробництві, так і в споживанні. Один із шляхів схилити виробників і споживачів до такого обліку — запровадження оподаткування та субсидування (табл. 20.1)

Таблиця 20.1. Державне регулювання зовнішніх ефектів

Варіанти   Суб’єкт	Оподаткування	Субсидування
умова	величини податку	умова	Розміри субсидії
Виробник	МSC>MPC	МSC–MPC	МSC<MPC	MPC–МSC
Споживач	MSB<MPB	MPB–MSB	MSB>MPB	MSB–MPB

У разі МSC>MPC граничні зовнішні витрати є додатними МЕС>0, що вказує на негативний зовнішній ефект у виробництві. Щоб схилити виробника до скорочення випуску, відповідний державний орган мусить ввести оподаткування виробника; величина податку дорівнює МSC–MPC.

У випадку МSC<MPC граничні зовнішні витрати є від’ємними МЕС<0, що свідчить про позитивний зовнішній ефект у виробництві. З метою зацікавити виробника в збільшенні обсягу, державний орган має запровадити субсидування виробника; розміри субсидії дорівнюють MPC–МSC.

В ситуації MSB<MPB гранична зовнішня вигода є від’ємною МЕВ<0, що вказує на негативний зовнішній ефект у споживанні. Щоб схилити споживача до зменшення споживання, державний орган повинен вдатися до оподаткування споживача; величина податку дорівнює МРВ–MSB.

У разі MSB>MPB гранична зовнішня вигода є додатною МЕВ>0, що свідчить про позитивний зовнішній ефект у споживанні. З метою стимулювання споживача до зростання споживання, державному органу необхідно ввести субсидування споживача; сума субсидії дорівнює MSB–MPB.

Ще один напрямок державного регулювання на мікрорівні — постачання до економіки суспільних товарів. Суспільний товар відрізняється від приватного двома властивостями — невиключеністю із споживання і відсутністю суперництва між споживачами. Невиключеність із споживання означає, що у споживанні товару беруть участь всі споживачі. Відсутність суперництва між споживачами означає, що споживання товару однією особою не робить цей товар менш доступним для решти, тобто товар надходить до споживачів порівну.

Існують чисті суспільні товари (фундаментальні дослідження, ліквідація наслідків екстремальних ситуацій тощо) і товари, які займають проміжне положення між чистими суспільними та приватними товарами і характеризуються частковою невиключеністю (освіта, транспортні комунікації тощо).

Слід мати на увазі, що ринковий механізм — нейтральний до випуску суспільних товарів. Справді, якщо неможливо виключити когось із споживання певного товару, то відсутня можливість призначати ціну, яка позбавляє приватний сектор стимулу до виробництва цього товару. Навіть за умови вдалої спроби добитися часткової невиключеності із споживання, відсутність суперництва між споживачами робить часткову невиключеність економічно невигідною. Це пояснюється тим, що витрати надання товару кожному додатковому споживачеві після першого з них дорівнюють 0. Нульове значення граничних витрат надання певного товару будь-якому споживачеві пояснює факт ухилення із кожного споживачів від його оплати, оскільки цей товар можна отримати безоплатно.

Як же визначається обсяг суспільних товарів, зважаючи на їх специфіку? На відміну від приватних товарів, які купують на ринковій основі, тобто на базі індивідуальних рішень споживачів, обсяг суспільних товарів визначається на неринковій основі, а саме шляхом політичних процедур у рамках парламентської демократії.

Ринкове регулювання, державне регулювання на мікрорівні економіки, регулювання монополії, антимонопольне законодавство, зовнішні ефекти, гранична суспільна вигода, граничні суспільні витрати, суспільні товари.

Дата добавления: 2014-12-29