Проблема Закреп, метеоризм

Причина Порушення моторно-евакуаторної функції товстої кишки. Мета Нормалізація функцій кишок.

Дії Метеоризм усунути шляхом обмеження вуглеводів, мо-

медичної лочних продуктів, бобових, капусти. Рекомендувати

сестри включення до дієти моркви, гарбуза, буряків, чорносли­ву, абрикосів, овочевих та фруктових соків, їжу хворий має споживати малими порціями 6 —8 разів на добу у вареному та пареному вигляді, добре термічно та ме­ханічно оброблену. Застосовувати газовідвідну трубку. Для зменшення спазму прямої кишки застосовувати ректальні свічки.Проводити боротьбу з дисбактеріозом. Для відновлення порушень моторики кишок рекоменду­вати збори лікарських речовин, фізіотерапевтичні за­соби.

Проблема Нудота, часте блювання, оперізувальний біль у жи­воті, який не послаблюється після блювання

Причина Панкреатит.

Мета Ліквідувати запальний процес і набряк підшлункової залози.

Дії У разі підозри на гострий панкреатит провести

медичної госпіталізацію пацієнта.

сестри Забезпечити максимальний спокій підшлунковій залозі. Стежити за дотриманням хворим суворої дієти за при­значенням лікаря.

Згідно з листком призначень проводити седативну, ан-тиферментативну, дезінтоксикаційну терапію.

Проблема Зригування, часте блювання, рідкі випорожнення

Причина Діарея. Розвиток ентероколітичного, токсичного синдрому з ексикозом у дітей раннього віку.

Мета Нормалізувати стан дитини, ліквідувати прояви кишко­вого токсикозу з ексикозом.

Дії Надати допомогу в домашніх умовах і госпіталізувати

медичної дитину. Надіслати повідомлення до районної СЕС.

сестри Припинити годування. Промити шлунок. Поставити очисну клізму.Увести через зонд у шлунок лікувальну суміш: 0,25 % розчин новокаїну 0,5 мл та 0,25 % розчин аміназину (1 крапля на 1 рік життя).Почати проводити оральну регідратацію (напувати ди­тину глюкозо-сольовим розчином по 10 мл кожні 10 — 15 хв).Налагодити краплинне внутрішньовенне введення глюкозо-сольових розчинів і супроводжувати дитину в ди­тячий стаціонар.Якщо є можливість, відразу ж організувати консуль­тацію лікаря вдома, разом з лікарем надати невідклад­ну допомогу і госпіталізувати дитину. Уводити антибіотики тільки після взяття матеріалу на бактеріологічне дослідження.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. У новонародженої дитини віком 2 тиж випорожнення 6 разів на добу. Дитина на природному вигодовуванні. Яка частота випо­рожнень є фізіологічною для такої дитини:

а) 7—8 разів;

б) 5—6 разів;

в) 1—2 рази;

г) 9—10 разів?

2. Дитині 1 міс, народилася доношеною з масою тіла 4000 г, пере­буває на природному вигодовуванні, періодично зригує. З чим пов'язане зригування дитини:

а) добре розвинутий кардіальний м'яз-замикач;

б) слабо розвинутий воротарний м'яз-замикач;

в) надмірно розвинутий воротарний м'яз-замикач;

г) вертикальне положення шлунка;

д) фізіологічний катар кишок?

3. Який фізіологічний об'єм шлунка у доношеної дитини в 1-й день життя:

а) 15 мл;

б) 20 мл;

в) 25 мл;

г) 10 мл;

д) 4 мл?

4. Яка середня довжина стравоходу в новонароджених:

а) 20 см;

б) 18 см;

в) 6 см;

г) 15 см;

д) 10см?

5. Яка середня довжина стравоходу в дорослого чоловіка:

а) 18 см;

б) 12см;

в) 25 см;

г) 30см;

д) 19см?

6. Який фізіологічний об'єм шлунка у школяра віком 12 років:

а) 900 мл;

б) 1300 мл;

в) 600 мл;

г) 1800 мл;

д) 2200 мл?

7. Дитина віком 2 міс переведена на штучне годування й отримує
суміш "Дєтолакт". Який характер матимуть випорожнення у ди­тини:

а)кашкоподібний, гомогенний, світло-жовтий;

б) кашкоподібний з домішками слизу;

в)кашкоподібний з неперетравленими грудочками;

г)зеленуватий з домішками слизу і води?

8. У дитини віком 2 роки діагностують випадання прямої кишки. З
чим пов'язано:

а)слабкістю брижі кишок;

б)слабким зв'язком слизового і підслизового шару внутрішньої обо­лонки кишок;

в)відносно більшою довжиною кишок;

г)підвищеною моторикою кишок?

9. Які пристосування у новонародженого сприяють нормальному
акту ссання:

а)малий язик;

б)великий об'єм ротової порожнини;

в) грудочки Біша;

г)товстий язик;

д)малий об'єм ротової порожнини?

10. Які ферменти травної системи розщеплюють білки до пептидів:

а)ліпаза;

б)жовч;

в)амілаза;

г)соляна кислота;

д)пепсин?

11. Які ферменти травного соку розщеплюють жири до жирних кислот:

а)шлункова ліпаза;

б)підшлункова ліпаза;

в)жовч;

г)амілаза;

д)трипсин?

12. Які ферменти травної системи розщеплюють крохмаль:

а)підшлункова амілаза;

б)мальтаза слини;

в)кишкова амілаза;

г)шлункова ліпаза;

д)пепсин?

13. У якому відділі кишок відбувається всмоктування вітамінів гру­
пи В (біонін, піридоксин, пантотенова кислота) та вітаміну С (ас­
корбінова кислота):

а) у дванадцятипалій кишці;

б) у верхній третині тонкої кишки;

в) у сліпій кишці;

г) у проксимальному відділі тонкої кишки?

14. Яку нормальну мікрофлору мають кишки новонародженого
віком 2 тиж, якщо дитина на природному вигодовуванні:

а) b. cols;

б) b. bifiddum;

в) ентерококи;

г) Candida?

15. У якому віці завершується морфологічне і гістологічне форму­
вання тонкої кишки:

а) 2—3 роки;

б) А —5 років;

в) 5—7 років;

г) 9—10 років;

д) 12—15 років?

16. У якому віці завершується морфологічне і гістологічне форму­
вання шлунка:

а) 1 рік;

б) 2—3 роки;

в) 4—5 років;

г) 6—7 років;

д)10 років?

ШКІРА, ПІДШКІРНА ЖИРОВА КЛІТКОВИНА.

ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ

• Ембріональний розвиток шкіри і підшкірної жирової
клітковини.

• Анатомо-фізіологічні особливості шкіри і підшкірної
жирової клітковини в різні вікові періоди.

• Терморегуляція:

а)розвиток терморегуляції з віком;

б)загартування.

• Порушення, які виявляють під час обстеження шкіри
та підшкірної жирової клітковини.

• Питання для самоконтролю.

Шкіра (мал. 50) — один із головних бар'єрних систем організму, яка має мор­фологічні та фізіологічні особливості в різні вікові періоди. Шкіра відобра­жає стан внутрішніх органів та інших систем здорової і хворої людини.

Мал. 50. Схематичне зображення шкіри:

І — надшкір'я (епідерміс): 1 — роговий шар; 2 — склистий шар; 3 — зернистий шар; 4 — шипуватий шар; 5 — базальний шар; II — дерміс: 6 — сосочковий шар; 7 — сітчастий шар; III — підшкірна жирова клітковина; IV — потові залози; V — волосяний мішечок; VI — сальні залози

Ембріональний розвиток шкіри

і підшкірної жирової клітковини

Шкіра складається з двох головних шарів: надшкір'я (епідермісу) та влас­не шкіри (дермісу). На ранніх стадіях ембріогенезу надшкір'я має один ряд клітин, між 5 і 7 тижнями внутрішньоутробного розвитку він стає дво­шаровим. Внутрішній шар — базальний, який у подальшому утворює всі інші шари шкіри: зернистий, склистий, роговий. Шкірні борозни на підо­швах з'являються на 32—34-му тижні ембріогенезу, на 40-му тижні уся площа стопи вкрита борознами. З 20-го тижня шкіра вкривається пушко-вим волоссям. З 33-го тижня воно починає зникати, спочатку з обличчя, потім — з тулуба і кінцівок. На 40-му тижні пушкове волосся залишається тільки в ділянці лопаток, а на 42-му тижні зовсім зникає. Соски грудних залоз з'являються на 34-му тижні ембріогенезу, на 36-му тижні з'являють­ся вузлики залозистої тканини.

Анатомо-фізіологічні особливості шкіри і підшкірної жирової клітковини в різні вікові періоди

Товщина надшкір'я у новонароджених до 0,25 мм (у дорослих до 0,36 мм). Це пов'язано з будовою шкіри: епідерміс у дітей раннього віку має тільки три шари (базальний, зернистий, роговий), а в дорослої людини — п'ять шарів.

Головний шар добре розвинений, клітини цього шару швидко ділять­ся. Серед базальних клітин є меланоцити, але меланіну в них мало.

Зернистий шар у дітей раннього віку виражений слабо, чим пояс­нюється прозорість шкіри та її рожевий колір (проглядається колір крові в сітці капілярів). У клітинах зернистого шару в новонароджених відсутній кератогіалін.

Роговий шар у новонароджених дуже тонкий. Структура клітин пухка, має великий вміст води.

Межа між надшкір'ям та власне шкірою в дітей звивиста, нерівна. Ба­зальна мембрана розвинена слабо, тому в дітей із захворюваннями шкіри надшкір'я легко відділяється від власне шкіри, а в місцях тиску швидко з'являються пухирі.

Поверхня шкіри новонародженого вкрита секретом з рН 6,3—5,8 (нейтральний). Протягом 1-го місяця життя рН знижується до 3,8 (кис­лий). Це пояснює збільшення бактерицидних властивостей шкіри.

Дерміс у дітей раннього віку має клітинну структуру, а у дорослих — волокнисту з малою кількістю клітинних структур. Тільки у віці 6 років у дітей будова дермісу стає такою, як у дорослих, хоча волокна залишають­ся тонкими. Колагенові та еластичні волокна дермісу повністю оформля­ються тільки у віці 35 років.

Нігті, волосся та шкірні залози розвиваються з первинних епітеліаль­них клітин. Нігті з'являються на 5-му тижні ембріогенезу. У доношеної дитини нігті досягають кінця ложа (це один із критеріїв доношеності).

У перші дні життя ріст нігтів затримується, на нігтьовій пластинці з'являється "фізіологічна" риска. На 3-му місяці ця риска досягає вільного краю нігтя. Затримка росту нігтів спостерігається і під час за­хворювань.

Сальні залози розташовані по всій шкірі, вони відсутні лише на доло­нях та підошвах. Вони морфологічно дозрівають і починають працювати на 7-му місяці ембріогенезу. У дітей сальні залози працюють добре. У но­вонароджених сальні залози можуть утворювати невеличкі кісти і на кри­лах носа протоки сальних залоз закупорюються. На волосистій частині го­лови завдяки секрету сальних залоз утворюються так звані молочні шкірочки.

Кількість потових залоз у момент народження дитини така сама, як у дорослих. З часом поверхня тіла дитини збільшується, тому кількість по­тових залоз на одиницю площі зменшується. У новонародженого на 1 см² поверхні тіла міститься до 1000 залоз, у віці 1 рік — 500, у 15 років — 200, у дорослих — 150.

Гістологічна будова потових залоз у новонароджених ще не закінчена. Вивідні протоки залоз добре сформовані вже на 5-му місяці життя дитини. Будова залоз повністю завершується після 7 років.

Волосся у доношених новонароджених має такі особливості:

• воно достатньо розвинуте, але в ньому відсутні волосяні мішечки, що зумовлює швидке випадання волосся;

• шкіра між лопатками на спині, плечах вкрита пушковим волоссям;

• брови та вії погано розвинуті. Функції шкіри:

1.Найважливішою функцією є захисна. Захисну функцію виконує пігмент меланін, який захищає організм від ультрафіолетових променів. У дітей раннього віку слабкість захисної функції зумовлюється поганим роз­витком рогового шару, низьким рівнем місцевого імунітету.

2.Тонкий роговий шар та розвинута сітка судинних капілярів зумов­люють підвищену резорбційну функцію.

3. Видільна функція, яка пов'язана з виділенням поту, розвинута недостатньо. Слід обережно застосовувати у дітей креми і мазі, бо вони можуть мати токсичну дію.

4.Терморегуляторна функція у дітей розвинута слабо. Центри терморегуляції дозрівають у 3—4 міс, а потові залози функціонують погано. Дитина швидко охолоджується і перегрівається.

5. Дихальна функція шкіри у дітей виражена краще, ніж у дорослих, що забезпечено розвинутою сіткою кровоносних судин, тонким шаром надшкір'я, будовою судинної стінки, яка сприяє швидкому обміну газів. Забруднена шкіра виключає її з акту дихання, що негативно впливає на стан самопочуття дитини.

6. Чутлива функція забезпечується великою кількістю рецепторів шкіри, тому шкіра є п'ятим органом чуття.

7. Синтетична функція шкіри пов'язана з утворенням пігменту меланіну та антирахітичного вітаміну D₃.

Під впливом ультрафіолетових променів шкіра синтезує ферменти та біологічно активні речовини.

Підшкірна жирова клітковина складається з окремих жирових клітин. Товщина клітковини в різних місцях тіла дитини різна. Особливо добре розвинута вона на сідницях і підошвах. У дітей раннього віку в підшкірно­му шарі переважають тверді жирні кислоти з високою точкою плавлення, що зумовлює застигання клітковини при значному зниженні температури.

У момент народження дитини підшкірна жирова клітковина добре розвинута на щоках (грудочки Біша), кінцівках, спині, грудях, гірше на животі. У новонародженого клітковина складається з бурої жирової ткани­ни. Гістологічно бура тканина відрізняється від білої жирової тканини на­явністю великої кількості вакуолей, які мають малі розміри. Головною функцією бурою жирової тканини є утворення тепла, що не пов'язано з м'язовими скороченнями. З віком ця властивість бурої жирової тканини знижується.

Під час голодування зникає спочатку біла жирова тканина, а потім — бура.

У дітей підшкірний жировий шар становить 12 % від маси тіла (у до­рослих тільки 5 %) і виконує теплозахисну та живильну функції. У віці 5— 7 років, а особливо в період статевого дозрівання, з'являється відкладення жирової клітковини в грудній, черевній порожнинах та заочеревинному просторі.

Терморегуляція

Терморегуляція в період внутрішньоутробного розвитку

Плід не потребує власної терморегуляції. Він міститься в організмі матері в умовах відносно постійного температурного режиму, який підтри­мується температурою тіла матері. Тепло, що утворюється плодом під час обміну речовин у його організмі, віддається крові матері. Температура крові, яка відтікає від плода до плаценти, на 0,3—0,4 °С вища, ніж темпе­ратура крові, що прибуває до плода. Таким чином, тепловіддача відбу­вається через плаценту. Якщо перетиснути пупкові артерії, припинити кровообіг через плаценту, плід починає нагріватися. Теплопродукція пло­да перед пологами становить 10—15 % від теплопродукції матері.

Терморегуляція в період новонародженості

У новонародженого температура тіла, яка вимірюється в прямій кишці, становить 37,7—38,2°С (вона вища, ніж у матері). Через 1 год після по­логів температура тіла новонародженого починає знижуватися. Через 2—4 год вона знижується до 35°С і навіть до 32°С, що впливає на стан ново­народженої дитини. Через 12—24 год температура тіла підвищується до 36—37°С. Іноді нормалізація температури тіла затримується на 2—3 доби. Протягом тижня після пологів температура може коливатися. На 9-мудні життя вона встановлюється в середньому на рівні 36,8 °С. Після

4років температура тіла знижується до 36,6 °С.

Температура тіла новонародженого залежить від температури середо­вища. Якщо дитину роздягають, то температура в кімнаті має бути не ниж­чою за 25 °С. Діти повинні спати сповиті в кімнаті, температура в якій ста­новить 22°С. Доношена дитина може переносити коливання температур З—4 °С, недоношена дитина — тільки 1°С, а діти з важким ступенем не­доношеності зовсім не переносять коливань температурного режиму, тому їх утримують у кювезах.

У разі охолодження у новонароджених дітей швидко розвивається гіпотермія, вона не супроводжується криком чи руховим неспокоєм, однак є дуже небезпечною.

Добова крива температури у новонароджених нестійка, що відображає ритм процесів обміну. У першу добу після народження відсутня різниця між денною і нічною температурою. Під час годування температура тіла підвищується на 0,1—0,4°С (у дорослих коливання досягають 1°С). Для дітей характерна різниця температури тіла правої та лівої половин тулуба.

Через 2—3 доби після народження у дітей розвивається транзиторна гарячка — температура тіла підвищується до 39—40°С. Це явище пов'яза­не з підвищеним надходженням в організм дитини білка і нестачею води, що спричинює подразнення центру терморегуляції. Транзиторна гарячка продовжується декілька годин.

Розсіювання тепла тілом новонародженого, як і в дорослих, відбу­вається шляхом випромінювання, конвекції та випаровування.

Найважливішим чинником, який визначає особливості тепловіддачі у дітей, є велика поверхня тіла, яка приходиться на одиницю маси тіла. На 1 кг маси тіла новонародженого приходиться в 2,2 разу більша поверхня, ніж у дорослих. Другим чинником збільшення тепловіддачі у дітей є інтенсивніше кровопостачання шкіри. Кров, яка нагрівається у внутрішніх органах і приходить до шкіри, підвищує її температуру. Тепло у дітей віддається швидше тому, що у них шкіра тонша, теплоізоляція нижча. Че­рез тонкий епідерміс та тонкі слизові оболонки дихальної системи вода швидко випаровується.

Через такі особливості організму дитини вона втрачає від 5 до 10 % від загальної кількості тепла. Це більші витрати, ніж у дорослих.

Регуляція температури тіла

Однією із систем терморегуляції є термоіндиферентна зона — діапазон зовнішніх температур, у якому нормальна температура підтримується в умовах мінімальної теплопродукції, тобто в умовах основного обміну. Для дорослої людини без одягу ця зона становить 28—30 °С, для новонарод­женого без пелюшок — 32—34 °С. Вища термоіндиферентна зона у дітей зумовлена співвідношенням теплопродукції й тепловіддачі.

Терморегуляція у новонародженого на 1 кг маси в 1,4 разу більша, ніж у дорослих. Але і тепловіддача у новонароджених відбувається в 2,5 разу інтенсивніше, ніж у дорослих. Тому для підтримання постійної температу­ри тіла потрібна вища температура навколишнього середовища.

Дитина, загорнута в пелюшки і ковдру, почувається комфортно при температурі повітря 22 °С. Якщо температура середовища вища за 36 °С, то може статися перегрівання.

Найважливішим захистом від перегрівання є потовиділення. У ново­народженого кількість потових залоз на одиницю площі поверхні тіла більша, ніж у дорослих, однак вони виділяють свій секрет значно менше. Новонароджені діти швидко перегріваються, що зумовлено малою масою тіла, наближенням температури тіла до температури термоіндиферентної зони, зменшеним потовиділенням.

У разі зниження температури тіла у новонароджених теплопродукція підвищується. Однак інтенсивність цього процесу часто недостатня для підтримання нормальної температури тіла у новонародженого. У дітей максимальне підвищення теплопродукції відбувається в разі збільшення основного обміну в 2 рази, а в дорослих — у 4 рази. У дітей порівняно з дорослими більше значення має нескоротливий термогенез. Джерелом тепла у малюків є бура жирова тканина. У клітинах бурої жирової ткани­ни дуже багато мітохондрій, тому для них характерна дуже велика інтен­сивність окисних процесів. Клітини поглинають 60 мл кисню на 100 г тка­нини за 1 хв. Це в 10 разів більше від кількості кисню, яку використовує нервова тканина. Обмін у бурій жировій тканині регулюється симпатич­ною нервовою системою.

Існує тісний зв'язок між скоротливим і нескоротливим термогенезом. Частина жирних кислот вивільнюється внаслідок розкладання бурої жи­рової тканини й окислюється в скелетних м'язах з додатковим утворенням тепла.

Загалом терморегуляція у новонароджених значно менше досконала, ніж у дорослих. Однак у малюків добре функціонують холодові рецепто­ри, центри терморегуляції в гіпоталамусі недостатньо морфологічно роз­винуті. Незрілість механізмів терморегуляції у малюків необхідно компен­сувати одягом, який підбирають відповідно до сезону.

Розвиток терморегуляції з віком

Збільшення маси тіла дітей супроводжується відносним зменшенням його поверхні. Зі збільшенням товщини підшкірного жирового шару поси­люється теплоізоляція організму та інтенсивність теплопродукції. Унаслідок цього з віком термоіндиферентна зона знижується.

У дітей у легкому одязі термоіндиферентна зона у віці 1 міс становить 22—25 °С, 6 міс — 19—33 °С, 1 рік — 17—21 °С. Значно удосконалюють­ся механізми терморегуляції, посилюється і прискорюється реакція судин шкіри, знижується поріг потовиділення. Посиленню теплопродукції допо­магає відносне збільшення маси скелетних м'язів. У дітей віком 1 рік уже підтримується температура тіла в разі змін температури повітря. Але у дітей дошкільного віку недостатньо розвинутий контроль температури тіла, вони відчувають дискомфорт у разі перегрівання й охолодження.

До 15—16 років умови теплообміну і розвиток терморегуляції набли­жаються до таких у дорослої людини.

У процесі старіння організму відбуваються зміни в гіпоталамо-гіпофізарній системі, що пов'язано з морфологічними, метаболічними і функціональними процесами. Вікові зміни в ядрах гіпоталамуса призво­дять до порушення терморегуляторної функції організму, інтеграції гомео­статичних реакцій, зниження адаптивних можливостей організму в людей похилого і старечого віку.

Дата добавления: 2014-12-29