Поняття і сутність фінансів

Фінанси відіграють надзвичайно важливу роль у житті суспільства; вони формують життєздатність і потенціал суспільства, забезпечуючи при цьому реалізацію поставлених перед ним цілей і задач. Фінанси являють собою досить складне багатопланове суспільне явище, що характеризується різними сутнісними характеристиками і формами прояву.

Існує кілька визначень фінансів. Розглянемо найбільш розповсюджені з них.

Фінанси – це сукупність економічних відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фондів грошових коштів у процесі розподілу й перерозподілу ВВП і частини національного багатства (НБ).

Фінанси – це особлива, специфічна форма виробничих (економічних) відносин, пов'язана з процесом розподілу (перерозподілу) частини вартості ВВП, утворенням і використанням на цій основі цільових централізованих і децентралізованих грошових фондів суспільного призначення.

Фінанси – це не гроші, не грошові доходи, а певні економічні відносини, що складаються при утворенні, розподілі й використанні грошових доходів, накопичень і відповідних їм цільових фондів коштів суспільного призначення.

Фінанси – це сукупність об'єктивно обумовлених суспільних відносин, що мають розподільчий характер, грошову форму вираження і матеріалізуються у грошових доходах і накопиченнях, які формуються в розпорядженні суб'єктів господарювання, населення й держави для цілей розширеного відтворення, матеріального стимулювання учасників процесу виробництва, задоволення соціальних та інших потреб суспільства.

Економічною основою функціонування фінансів є система виробничих відносин. Фінансові відносини за своєю природою є складовою частиною розподільчих відносин, які, у свою чергу, є специфічною формою виробничих економічних відносин, що складаються в процесі руху суспільного продукту.

Характеристика фінансових відносин пов'язана з виокремленням їх об'єктів і суб'єктів. Об'єктами даних відносин є вироблений ВВП і національне багатство (рис.1).

Суб'єктами фінансових відносин виступають підприємці (юридичні й фізичні особи), робітники та службовці, держава (рис.2).

Права держави як управлінської структури суспільства визначаються об'єктивними потребами фінансового забезпечення виконання державою своїх функцій. Необхідні державі кошти вона може акумулювати таким чином:

1) заробляти як власник засобів виробництва;

2) одержувати від реалізації природних ресурсів, що знаходяться в державній власності;

3) мобілізувати шляхом перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб.

Обов'язковою умовою існування фінансів є гроші. Немає грошей – не може бути і фінансів, тому що останні (тобто фінанси) є суспільна форма, обумовлена існуванням перших (тобто грошей).

Існування натуральних повинностей в епоху феодалізму, натуралізація суспільних відносин в умовах розстроєного грошового обігу, що мала місце в історії нашої країни, аж ніяк не доводять натуральний характер фінансових взаємозв'язків. Вони говорять про інше – функціонування фінансів можливо тільки за певних умов, відсутність яких відразу ж звужує межі дії цієї категорії.

Об’єкти фінансових відносин

ВВП Додана вартість, вироблена в країні в поточному році виробниками товарів, робіт, послуг

Національне багатство Вартість накопичених у країні матеріальних цінностей та залучених у виробництво природних ресурсів

Склад: - заробітна плата; - прибуток; - амортизація; - позичковий процент; - непрямі податки

Склад: - основні фонди; - матеріальні ресурси; - страхові запаси; - золотовалютний запас; - природні ресурси, що отримали грошову оцінку

Рис.1. Об’єкти фінансових відносин

Суб’єкти фінансових відносин

підприємці

робітники та службовці

держава

За правом учасників виробництва ВВП За правом управлінської

структури суспільства

як власник-підприємець

Рис.2. Суб’єкти фінансових відносин

Основні ознаки фінансів як економічної категорії:

1. Грошовий характер фінансових відносин. Фінанси завжди мають грошову форму вираження.

2. Розподільний характер фінансових відносин. Сферою виникнення й функціонування фінансів є друга стадія відтворювального процесу, в межах якої відбувається розподіл вартості суспільного продукту за цільовим призначенням і суб'єктами господарювання, кожен з яких має отримати свою частку у виробленому продукті.

3. Ці відносини викликані фактом наявності держави як системи управління.

4. Фінансові відносини пов'язані з формуванням грошових доходів і накопичень.

У процесі функціонування фінансів створюються фінансові потоки. Фінансовий потік – це сукупність грошових коштів або вартостей, що характеризується одним напрямком руху. Фінансові потоки можуть бути як позитивними (що мають дохідний характер), так і негативними (що мають витратний характер).

Стосовно суб'єкта суспільного виробництва фінансові потоки можуть бути: зовнішніми (циркулюючими в зовнішньому економічному середовищі), внутрішніми (циркулюючими всередині суб'єкта), зв’язувальними(циркулюючими між зовнішнім і внутрішнім економічним середовищем суб'єкта).

Фінансові потоки мають властивості наростати, розгалужуватися, взаємопогашатися.

3. Роль фінансів у процесі розширеного відтворення

Як відомо, на початку процесу товарообігу грошовий капітал визначає залучення матеріальних і трудових ресурсів. При цьому, з одного боку, фінанси забезпечують початок виробництва, а з іншого боку – через споживання – є базою подальшого розвитку інших видів виробництва.

У процесі виробництва створюється додана вартість, що через споживання перетворюється в грошовий потік. Частина знов створеної вартості у вигляді податків формує централізовані фонди і спрямовується на задоволення суспільних потреб. Ще одна частина знов створеної вартості йде на накопичення, тобто на залучення додаткових ресурсів і забезпечення процесу розширеного відтворення. Третя частина знов створеної вартості спрямовується на споживання.

Держава за допомогою фінансово-кредитної системи регулює величину кожної гілки фінансового потоку знов створеної вартості і тим самим регулює функціонування ринку, напрямок його розвитку тощо.

Цей процес можна відобразити за допомогою схеми.

споживання

податки централізовані

виробництво ресурси

(створення нової вартості)

ресурси на розширене накопичення

(товар) відтворення

(витратний фінансовий потік)

капітал

Рис.3. Схема здійснення процесу розширеного відтворення

Необхідною умовою забезпечення безперервності виробництва є розподіл ВВП. Фінанси виконують роль сполучної ланки між декількома виробничими циклами, без них неможливе здійснення відтворення – ані простого, ані розширеного. Тому, з одного боку, розподіл ВВП є закономірною необхідністю; з іншого боку, саме ВВП як об'єкт фінансових відносин характеризує нормальну фінансову ситуацію: суспільство розподіляє і відповідно споживає або накопичує те, що воно виробляє.

Фінанси здійснюють на процес розширеного відтворення кількісний і якісний вплив. Кількісний вплив виражається у пропорціях мобілізованих, розподілюваних і використовуваних фінансових ресурсів. Якісно фінанси впливають на матеріальні інтереси учасників відтворювального процесу через форми організації фінансових відносин.

4. Функції фінансів

Сутність кожної економічної категорії проявляється в її функціях, що характеризують суспільне призначення даної категорії. Функція є «зовнішній прояв властивостей будь-якого об'єкта в даній системі відносин»[1]. Стосовно економічної категорії функція означає прояв її сутності в дії, специфічні способи вираження притаманних даній категорії властивостей. Функції завжди є похідними від сутності; вони виражають і показують, як, яким чином реалізується суспільне призначення цієї економічної категорії.

Фінанси виконують дві основні функції:

¨ розподільчу;

¨ контрольну.

Сутність розподільчої функції фінансів полягає в тому, що фінанси виступають інструментом розподілу й перерозподілу ВВП. Саме через цю функцію реалізується суспільне призначення фінансів – забезпечення кожного суб'єкта господарювання і держави в цілому необхідними їм фінансовими ресурсами, використовуваними у формі грошових фондів цільового призначення.

Об'єктами дії розподільної функції фінансів виступають вартість ВВП (у її грошовій формі), а також частина національного багатства (що прийняла грошову форму). Механізм дії розподільчої функції пов'язаний зі схемою розподілу ВВП. Він включає первинний розподіл і перерозподіл. Саме за допомогою цієї функції здійснюється первинний розподіл знов створеної вартості і формування на її основі первинних доходів: у юридичних осіб – прибутку, у фізичних осіб – заробітної плати, у держави – прибутку державного сектора (у вигляді надходжень від використання загальнодержавних ресурсів, надання державних послуг тощо).

На стадії перерозподілу здійснюється формування й використання централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на загальнодержавні, відомчі та корпоративні. Загальнодержавні включають бюджети різних рівнів (державний, місцеві) і фонди цільового призначення (Пенсійний, соціального страхування та ін.). Відомчі – це фонди, що формують міністерства й відомства (наприклад, Фонд охорони праці). Корпоративні фонди передбачають централізацію частини доходів структурних підрозділів у корпоративних об'єднаннях.

Перерозподіл включає два етапи:

1) вилучення частини доходів у суб'єктів виробничого процесу і формування централізованих фондів;

2) використання коштів централізованих фондів і формування доходів окремих суб'єктів.

На цьому етапі можуть формуватися як первинні доходи – заробітна плата фізичних осіб, що працюють у бюджетній сфері, так і вторинні доходи у вигляді різних виплат і надання безкоштовних послуг окремим суб'єктам з централізованих фондів.

Суб'єктами при фінансовому методі розподілу виступають юридичні та фізичні особи, що є учасниками відтворювального процесу, у розпорядженні яких формуються фонди цільового призначення. Цими особами є: держава, підприємства (об'єднання), організації, установи і громадяни.

Об'єктивно притаманна фінансам властивість, що полягає в їх здатності «сигналізувати» про хід розподільчого процесу, проявляється через іншу їх функцію – контрольну. Контрольна функція фінансів полягає в контролі за розподілом ВВП по відповідних фондах і використанням коштів цих фондів за їх цільовим призначенням. Завдяки контрольній функції фінансів суспільство отримує інформацію про те, як складаються пропорції в розподілі ВВП (у грошовій формі), наскільки вчасно фінансові ресурси надходять у розпорядження різних суб'єктів господарювання, чи ощадливо й ефективно вони їх використовують і т.ін.

У практичній діяльності контрольна функція фінансів проявляється у фінансовому контролі. Необхідність контролю обумовлена тим, що фінансові відносини носять яскраво виражений суперечливий характер, оскільки кожен суб'єкт прагне отримати якнайбільше при розподілі ВВП. Саме для того, щоб у процесі розподілу ВВП окремі суб'єкти не привласнювали не приналежну їм частину, необхідний постійний і всеохоплюючий фінансовий контроль.

Інструментом реалізації контрольної функції фінансів виступає фінансова інформація. Вона міститься у фінансових показниках, що маються в бухгалтерській, статистичній і оперативній звітності. Фінансові показники дозволяють побачити різні сторони роботи підприємств і оцінити результати їх господарської діяльності; на основі вивчення фінансових показників приймаються рішення, спрямовані на усунення виявлених негативних моментів.

Контрольна функція, об'єктивно притаманна фінансам, може реалізовуватися в більшій або меншій мірі. Ступінь і глибина реалізації контрольної функції фінансів багато в чому визначається станом фінансової дисципліни в національному господарстві. Фінансова дисципліна – це обов'язковий для всіх юридичних і фізичних осіб, що приймають участь у відтворювальному процесі, порядок ведення фінансової звітності, дотримання встановлених норм і правил, виконання фінансових зобов'язань (своєчасне перерахування платежів за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги; своєчасна й повна сплата податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів).

Контрольна функція діє не ізольовано, а в тісній єдності з розподільчою функцією. Одночасна дія обох функцій дозволяє повною мірою проявитися економічній сутності фінансів. Розподільча й контрольна функції – це дві сторони одного й того ж економічного процесу. Тільки в їх єдності і тісній взаємодії фінанси можуть проявити себе як категорію вартісного розподілу.

5. Фінанси як економічна категорія в системі

Дата добавления: 2014-12-29